"Заклинаю тебе: будь навіки мені незвичайним"
Ліна Костенко
*************
"Заклинаю тебе: будь навіки мені незвичайним".
Кажуть: щастя - не для людей. А для кого тоді?
Тож відкрий ти для мене найбільшу у світі цю тайну,
Бо щасливі уміють ходити, як Христос, по воді.
Бо щасливі уміють любити, неначе востаннє,
І радіють, мов діти, кожному прожитому дню.
Бо любов ще старіша, ніж світ.
Ну а щастя - прадавнє,
І здається мені, що тебе одного я люблю.
Але в серці моєму гніздяться тривога і ревність,
Ти зумієш здолати ці почуття, мов Геракл?
Власне, я також Єва, бо тобі простягую древнє
І спокусливе яблуко. Перетворюю рай на байрак.
У Едемськім саду ми з тобою залишили щастя,
Там, де яблуко зірване райське - дні золоті.
Але я чомусь вірю. Я чекаю його, мов пришестя,
Бо щасливі уміють ходити, як Господь, по воді.
Щасливi
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213041301060
Свидетельство о публикации №213041301060
Рецензии