Це - весна нарештi
Це лише з вікна ця суботня весна така сіра і огидна. Та варто вийти надвір - досить навіть мило. Тепло, вогко і туманно - ніби опиняєшся у акварелі по-мокрому. Гарно гуляти двориками, оминаючи калюжі, обережно переступаючи перших черв'ячків (на тепло!), помічати, що трава за кілька днів підросла і позеленіла. Цікаво дивитися на містян очима інопланетянина, ніби уперше. Затишно нікуди не поспішати, відчувати себе туристкою у рідному місті, вбирати його обличчя, звуки, повітря, кольори... Зустрічати на вулицях людей, яких не бачила сто років, і упізнавати їх, і вітатися. Розчулюватися, відчувши раптом запах молока від щеняти на руках у дідуся. І густий, запаморочливий пах чорнозему, що звільнився від остогидлого снігу - як жінка - від одягу...
© Copyright:
Ганна Осадко, 2013
Свидетельство о публикации №213041301648
Рецензии