Крики ойколижми

                Крики ойколижми

                Микола Сніжко



















Крики з історії
- Людина людині – вовк!
Гомер
* * *
- Людина гірша за звіра, коли вона стає звіром!
Робіндранат Тагор
* * *
- Розділяй і пануй!
- Після нас - хоч потоп!
Людовик ХV
* * *
Крик доктора Фауста:
- Вічно шукай істину?
Крик Робін Гуда:
- Віддай награбоване!
Крик Донкіхота:
- Наївність чи примітивізм?
Крик барона М’юнхаузена:
- Витягни сам себе із болота!
Крик графа Монте-Крісто:
- Помста чужими руками!
Крик Василя Стефаника:
- Несіть свій хрест!
Крик Альберта Кам’ю:
- Без відчаю в житті немає любові до життя!
Крики Карла Маркса і Фрідріха Енгельса:
- Привид комунізму бродить по Європі!
- Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Крик Володимира Леніна:
- Революція, про яку так багато говорили більшовики, здійснилася!
Крик Нестора Махна:
- Бий білих, поки не почервоніють! Бий червоних, поки не побіліють!
Крик Адольфа Гітлера:
- Существует только сила. Все остальное – чепуха!
Крик Йосипа Сталіна:
- Что такое договор? Бумажка!
Крик із «Закликів ЦК КПРС»:
- Хай живе комунізм – світле майбутнє людства!

Бути чи не бути?
Вільям Шекспір
Ти знаєш, що ти – людина?
Василь Симоненко


Прологічні крики
1991 рік
- Люди, хто ви?
- Боже, ми вільні!
- Куди йдете?
- У світ.
- А ви хто?
- Ми – пани, пани, пани!
- Що пани роблять?
- «Ми сьогодні світом правим…»
Крик Конституції
- Конституція! Ти – ріднесенька! Ти ж бо нам дала правонько на труд, ще й – на відпочинок…
- Ти-ни-ни, ти-ни-ни, маєм право й на штани…
- Право – для всіх, все – для своїх!..
Крики-реваншоки
- Боже, ми вільні!
- Але чому ви панікуєте, люди?
- Ой, пани ідуть!..
* * *
- Стій! Хто іде?
- Ми – пани, пани, пани.
- Що вам тут треба?
- Ми тут колись були – панували. І ось повернулися. Ми – реваншисти. Будемо тут впроваджувати панську шокову терапію.
«Ми – сини Європи. Ми – могутні, ми – всесильні. Ми – пітекантропи» - в харошем поніманіі этого слова…
- Реваншокнутися можна. І хто ж у вас перший пан-реваншист?
- Однако, пан-коммутант Кравчукча.
- І що ми від цього пана Кравчукчі матимемо?
- Однако, - кравчучку…
- Кравшокнутися можна! А другий реваншист хто?
- Пан-пітекантроп Кучматюк.
- Що пан обіцяє?
- Не словом, а ділом – куч мачку. А шо?
- Кучматюкнутися хочеться! А це хто?
- Любий друг пан (теж пітекантроп) В’ющенко.
- Що пан тут роблять?
- В’юню тільки ТАК! А шо?
- Так і дов’юнитися можна! А “послєдній” хто?
- Всенародно обраний пан-проффесіонал В’янукович.
- Що пан роблять?
- Проффесійно в’яню і поліпшую життя вже сьогодні. А шо? Шось Не ТАК?
- Реваншокнутися можна!
Капітальний крик
- Хай живе капіталізм!
Крики-тапашліви
- ТАК! А коло вас хто?
- Пан-пітекантроп Базаров.
- Що пан роблять?
- Базарю.
- Ваш девіз?
- «Еслі началі давіть, то надо до давіть» А што?
- Кінчай базарить!
- Та пашлі ви…
* * *
- Здоровенькі були! Ви хто?
- Пані Вона – Тимошенниця.
- Що пані роблять?
- Ворулюю.
- Ваш девіз?
- «Вона переможе!» А шо?
- ТАК і доворулюватися можна!
- Ну й шо?
Тапашліви на засипку:
- Вона «пішла». Повернеться? Когось «піде»? знову піде вордилювати? Не пропаде?
Тапашліви «з виходом»
- «Ты пришла и я пришел: и тебе, и мене ха-ра-шо»
- «Ты ушла и я ушел: и тебе, и мене ха-ра-шо»
- «Харашо-то харашо, да ничего харошего…»
Крики – бо-бе-жерулі
- А це що за панібратія?
Називайте себе!
- Пан Боруля – потомственний дворянин. Я теж ожив і повернувся.
- Ваші документи!
- Нема… Колись здуру спалив…
- Що пан хоче?
- Буду бо-рулювати. А шо?
- Якщо «шо», то «шо ж»… А за вами хто?
- Новоспечене панство – скоробагатьки Берулі.
- Що багатьки роблять?
- «Мит не брешем, не лукавим – що подужаєм, берем!» Було ваше – стане наше. А шо?
- Нашокнутися можна!А далі хто товчеться?
- Панібрати Жерулі.
- Що пани роблять?
- «Все жерем, жерем, жерем…» А шо?
- Так і сказитися можна! А це хто пре? Зупиніться, безсовісні! Хто ви?
- Пани Ригайли.
- Що пани роблять?
- «Нам живеться ласо й любо. А на совість ми плюєм – що потрапило на зуби, те жуєм, жуєм, жуєм…» А шо?
- Дивіться – не подавіться!
- А то шо? Кожному – своє: хто – жує, хто – облизується…
Крики-чортійшоки
- Ой наступала та чорна хмара» - пани, пани, пани.
- Хто ви, вельминешановні?
- З хамів пани, зряПАНИ, дряПАНИ, горлаПАНИ, тріПАНИ, ПАНИ-начальники, накачальники, обіцяльники, начхальники, ПАНдюки, ПАНдрюки, ПАНдорники; пани-ненажери, мародери, шкуродери, кровопивці… А шо?
- Як панується?
- На букву «О» - олігорхат: омєрзітєльно, отвратітєльно, огульно, озвєрєло, однако «отлічно!» А що?
- Чортійшо. А шо пани роблять?
- Гноблять, гублять, граблять, жолоблять, грублять, бомблять, довблять, дебілять, чублять, гроблять… А шо?
- Чортійшо. А що пани люблять?
- Баблять, кобенять, закабалять, …ать, …ять… Пани люблять гроші і харчі хороші. А шо?
- Чортійшо. Про що ж вони трублять?
- Про «благодать». А шо?
Чортійшо на засипку
- «Кому ще дать?
Кому ще дать?
Кому ще дать?
Сяючи славою К… мать,
К… брать,
К… стать»
А кому не дать,
Сяючи славою?
Крики-жмикрути
- Як життя?
- Круте: хочеш жити – умій крутитися!
- Що робиш?
- Стрижу купони.
- Як стрижеться?
- Кльово: грошей кури не клюють.
- Куди йдеш?
- У круте майбутнє.
- Програма-мінімум?
- Борюся з пережитками комунізму. А шо?
- Як воно круте життя?
- Фараонське: будую фінансову піраміду.
- Що шукаєш?
- Шлях до влади.
* * *
- Як життя?
- Пікантне. ВОSSякую.
- Про що ВОSSяк думає?
- “Кругом золото лежить. Ти його тільки хапай, хапай!”
Крутяк на засипку:
- Чи не дуже круто берете?
Крики-татишоки
- Ти хто? Роботяга?
- Та ти шо?
- Священик?
- Бог милував…
- Учитель?
- Я, по-твоєму, шо? Шокнутий?
- Інженер?
- Нема дурних…
- Фермер?
- Мєлко пашєш…
- Учений?
- А шо? З «червоним» дипломом.
- Лікар?
- Не сміши братву…
- Невже – рекетир?
- А шо?... Рекетирилось…
- Рейдер?
- Шо було – те було… Рейдерли…
- Кілер?
- Це було давно і… “неправда”.
- Буржуй?
- Всі буржуї…
- Міністр?
- Кум міністру…
- Депутат?
- Числюся…
- Авторитет?
- Бери вище!
- Олігарх?
- Бери ще вище!
- Пахан?
- Авторитетний… Над панами пан.
- Та ти шо?
- А шо?
- Татишокнуться можна!..
- Можна. А щоб не «татишокнутися», мілий друг, звикай звертатися до мене по-новому, по-панському.
- Невже ти вже не товаріщ?
- ТОВАРіщ товаріщу – не друг.
- А хто? Пан? Шановний пан?
- Та ти шо? Бери вище.
- «Ясновельможний пане!»
- Та ти шо? Бери вище.
- Невже «Вашбродь»?
- Та ти шо? Бери ще вище.
- «Ваше високоблагородіє»?
- Та ти шо? Бери іще вище.
- Невже «Ваше сіятєльство»?
- О! це воно – вищестояще. Тепер звертайся до мене:
“- Ваше сіятельство, скажіть: «все для людей» буде?”
- Це про шо?
- Про «все».
- Для кого?
- Для людей.
- Та ти шо? А для мене шо?
- Не поняв.
- Та ти шо? Учися жити «сіятельно» - по-понятіям.
- Слушаюсь. Ваше Сіятельство! Короче: «Вашбродь!»
- Та ти шо? Знову про «шо»? Будь культурним і не гавкай, куряче капшо!..
Крик сорому
Теле-токшоу «Поле Чудес». Як завжди, телеведучий Леонід Якубович пропонує своїм гостям (з України) відгадати слово. Крутиться барабан. Розігруються різні призи і нагороди.
- На цей раз, - каже Якубович, - слово з трьох букв. Дуже відоме слово. Його знають всі _ «от мала до велика». Його говорять, пишуть навіть на заборах, хотя оно всегда считалось ругательним…»
Відгадують троє – чоловік, жінка і дочка. Починає жінка.
- Я, - каже вона, - не буду відгадувати по буквах. Я знаю це слово. Але не скажу.
- Чому?
- Как-то неудобно…
- Стесняетесь?
- Очень.
- А ви, - питає Якубович чоловіка.
- Я тоже знаю, но не скажу… Некультурно.
А дочка взагалі здивувалася, як може такий всіма любимий ведучий пропонувати на відгад таке гидке слово. Ведучий довго переконував їх, що те слово не таке вже й гидке, а «встає», а точніше «стає», все більш популярним і бажаним. Нарешті Якубович втомився переконувати тих людей і каже:
- Короче: это слово «ПАН». Вы пришли на «Поле Чудес» выигрывать. И ничего не выиграли. О чем вы только думаете? Из трех букв… А знаете дли вы, что Пан – это был, за древнегреческой мифологией, бог лесов и дубрав – человекоподобный козел с вот таким рогами и копытами?
Крик паризького олів’є
- Морив! Морю! А шо? Який голодомор? Який голодомор? Одна морока! Заморився!.. замордуєте? Не маєте права! У Конституції немає й слова про мордобій!
Крики – ТАКи-сяки-перетаки
- Як життя-буття?
- Як кажуть французи і пан В’ющенко: ТАКова сельова…
- Як вам ТАКе життя?
- Якщо ТАК, то так його перетак!
* * *
- Як життя?
- ТАК собі: коли ТАК, а коли сяк…
* * *
- Чого ойкаєш?
- Ой не питай…
* * *
- Як життя?
- ТОВАРварське: товар – гроші – товар.
- Куди йдеш?
- На ринок.
* * *
- Як життя?
- Бачили очі, що вибирали, їжте – хоч повилазьте!..
- Куди йдеш?
- Іду на ви… на вибори.
ПереТАК на засипку:
- Виберуть чи не виберуть?
Крик інтелігента
- Що треба пану, щоб фігурувати інтелігентом?
- Елементарно: уміти відрізняти Гоголя від Гегеля, Бабеля від Бебеля, кобеля від кабеля, Ахматову від Ахметової і Данте від Дантеса…
- Та ви шо?А що таке данте?..
- Це – «Божественна комедія».
- А що таке дантес?
- Це – трагедія…
Крики-паразити
- Пани! Господа!
- Мільйонери! Мільярдери! Олігархи! Пахани! Бенкендорфи!
- Глитаї! Пузирі! Довгоносики! Банкіри! Бізнесмени! Боссяки!
* * *
- Чуваки! Чувачки! Тьолки! Гйорли!
- Бардаки! Дураки! Нардепери!
- Демагогія! Популізм! Піар! Дежав’ю!
- Дєрьмократія! Плутократія! Бюрократія!
- Бойовики! Терористи! Гангстери! Маніяки!
- Рекетири! Рейдери! Кілери! Хакери! Бандити! Вори в законе!
- Наркомани! Дебіли! Козли! Алкаші!
- Ваучери! Сертифікати! Субсидії! Ліцензії! Хабарі! Махінації! Долари! Гривні!
- Плюралізм! Дуралізм! Капіталізм! Катаклізм!

- Бідняки! Худяки! Бомжі! Волоцюги! Безробітні!
- ТАКа ганьба! Ганьба! Ганьба ТАКа!
Паразитка на засипку:
- З ганьбою світ пройдеш, а назад повернешся?
Крики-штоки
- А ви хто?
- Старшие братья.
- Як життя-буття, братья?
- Как мы могли допустить, што наш великий, могучий, несокрушимый, непобедимый Советский Союз развалился?
- Ви ж тоді «руководілі».
- А што?
- Штокнуться можна!..
* * *
- Хто ви?
- Гаспадин Распутин.
- Що «гаспадін» роблять?
- Врагом мачу у туалете. А што?
- Штокнуться можна.
* * *
- Хто ви?
- Гаспадин Жирик. – Попугай.
- Що «гаспадін» роблять?
- Караул! Полундра! Караул! Убери руки! Мерзавец! Ублюдок! Онаніст! Педераст! Идиот! Убери руки! Сволочь! А што?
- Штокнуться можна!
Штука-штока на засипку:
- І ти, брат?
Крики-ураки
- Як життя-шиктя?
- «Шик! Блиск! Ех! Чудово! Раз! Два! Ура, панове!»
- «Ідеоло, ідеоло, ідеоло, ідеалі, тралі-валі!..»
- «Ура, панове! Браво, панове!»
- «Привид коммутанта бродить по Європі…»
- Ура, панове! Браво, панове!
- Буржуї всіх країн, єднайтеся!
- Ура, панове! Браво, панове!
- Мафія безсмертна!
- Ура, панове! Браво, панове!
- Контрреволюція, про яку так довго говорили реваншовики, відбулася!
- Ура, панове! Браво, панове!
- Вперед – до повної перемоги капіталізму!
- Ура, панове! Браво, панове!
Урака на засипку:
- Браво чи бравадно, чи бравурно?
Крики-муки
- А з цього боку хто?
- Теж пани, але задриПАНі, заляПАНі, заштоПАНі, заколуПАНі, обмежені, застережені, затривожені, незаслужені, запряжені, заворожені, ПАНи голодні, холодні, ненародні, ПАНи зажилотягані, задушотягані, затуркані…
- Що ж сталося?
- Прийшла біда – відчиняй ворота…
* * *
- Як життя-буття?
- Пек-логічне: українське, неадекватне, закадичне, фальсифіковане. Хоч сядь та плач, хоч стоячи реви. Горе та й годі.
- З ким живеш?
- З Пандорою.
- І як воно?
- Як риба об лід ;  в бочці дьогтю – ложка меду.
- Де живеш?
- У дурдомі.
* * *
- Як життя-буття?
- Жити можна – тільки не дають. Якщо так жити, то краще б «хтось» умер… Але переживемо і цю «радість».
- Як справи?
- Справи у прокурора.
* * *
- Як мучишся?
- Добре хоч без війни.
- Що просиш?
- На пропітаніє: поСНІДав… А що далі?
- Що шукаєш?
- «Де мій чорний пістолет?»
* * *
- Як життя?
- Грішне: є гроші – живеш.
- Як живеш?
- Дрібна буржуазія, або «мєлочь»…
* * *
- Як життя?
- Глухоманія.
- Куди шкиндабаєш?
- Туди, де нас не ждуть.
- Як ся маєшся?
- Як голодний вовк на острові скарбів.
- Хто ти?
- Ні Богу свічечка, ні чортові кочерга.
Мука на засипку:
- То запалиш свічку Богу чи ні?
Псявіри гавкрик
- Дехто гавкає, що пани сволочі. Брехня! Ось дама з псом (це зі мною). Я живу з нею в одній «хатинці». Вона мене любить – кормить, гладить, чеше, вигулює… Вона мене так любить, що будь-кому за мене горло перегризе…
- А якщо твою даму хтось назве сукою?
- То я тому Гав… Гаврилу в горло вчеплюся! Хай не гавкає!
- То ти – псявіри син?
- Га? А шо?
Дамський крик
- На які категорії діляться пані-панійки?
- На дам і не дам…
Крик Квазіморді
Вирішив пан Квазіморда навести порядок на своїй кучмі.
Прийшов у перукарню.
Перукар посадив його у крісло, оглянув його морду і каже:
- Ну й шия… Ну й шия…
Пан Квазіморда думає, що перукар у захопленні від його могутньої шиї, то і відповідає:
- А як же, сало ж їмо…
- Та ви, пане хоч гімно їжте, а шию мийте…
Непопулярні крики
Останнім часом у магазинах спостерігається дефіцит м’ясних продуктів. Замість того, щоб щось зробити, щоб воно було, «власть» «викручується» дивним чином: переконує людей, що м’ясне шкідливе для здоров’я, тому його треба їсти менше.
Виступає в клубі один «орегінальний» горлоПАН і каже:
- Ви думаєте, чого появляється ожиріння, вздуття, геморой, артрит, остеохондроз, склероз, авітаміноз, гіпертонія, гастріти, печія й інші хвороби? Все це  від м’яса і сала. Треба переходити від гурманства до вегетаріанства.
Люди слухають горлоПАНа-пропагандиста, усміхаються. А один дядько з залу кричить:
- Правильно. Так воно і є. і ноги мерзнуть…
ГорлоПАН закінчив лекцію. А потім знайшов того дядька і питає:
- Я точно знаю, що склероз і атеросклероз від м’яса і сала, а чого «ноги мерзнуть» від м’ясного?
- Розумієте, - відповідає дядько горлоПАНу, - я оце звечора як наїмся м’яса і сала, то потім лягаю спати… Засну. А від того м’яса і сала основний мій орган так піднімається, що зтягує з ніг одіяло… От вони, ноги, і мерзнуть.
Крики-горлопани
- «Після нас хоч потоп!»
- «Приватна власність. Обережно: стріляють!»
- «А я панського роду – п’ю горілочку, як воду…»
- «Вода – не горілка: її багато не вип’єш!»
- «Пиво – сила, спорт – могила!»
- «Кучму – геть!»
- «Розіпніть його!»
- «І з діабетом можна жить комфортно. Вічайдар!»
- А ти затесався в буржуї?
- «Ющенко – ТАК!»
- «Вона працює! Вони заважають»
- «Вигравай мільйон! Кенно! Вигравай щоденно»
- «Даешь геям!»
- «Горілочка» - там, де весело!»
- «Шахтар» - чемпіон!»
- «Суддю – на мило!»
- «Янукович! Янукович!»
- «Бандитам – тюрми!»
- «Батьку – на хер!»
- «Після нас – хоч потоп!»
- Хай живе! Хай живе! Хай живе!
- Ганьба! Ганьба! Ганьба!
Крики-роки
- На кого працюєш?
- На дядю Петю, на тьотю Пашу.
- Куди тьотюпашиш?
- На кару.
- Чого мовчиш?
- Нема дороговказу.
* * *
- Як життя?
- І шумить, і гуде: нічого – собі.
- Куди ходиш?
- То в ліс, то по дрова.
- Кого виглядаєш?
- Паличку-виручалочку.
- Куди запрошений?
- На «Поле чудес».
* * *
- Як життя?
- Вете-ранне.
- Як ідеться?
- Тримаємось один за одного.
- Як настрій?
- То хоро-хоримось, то вете-ранимось.
- Куди йдете?
- На цвинтар…
* * *
- Як життя?
- На навзаєм: я його люблю, а воно мене – ні. Товчуся, як Марко в пеклі…
* * *
- Як живете?
- Скромно.
- Співчуваю. Про що думаєте?
- «Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?»
* * *
- Як життя?
- Базарна пані Баба.
- Про що думаєте?
- Про реалізацію: буде чи не буде?
* * *
- Як життя?
- Най… Най… Наймитське: то чорт-зна-що, то чорт-зна-як.
- Про що думаєш?
- «Ситий голодного не розуміє…»
- Як перебуваєшся?
- Жахливий кошмар!
* * *
- Як живеш?
- Нема за шо!
* * *
- Як життя?
- Западенське.
- Де живеш?
- За бугром.
- Що шукаєш?
- Золоту жилу…
Звірячий крик
- Пан людині – вовк, свиня і тхір!
Грішні крики
Зустрілися пан ЗадриПАНець і пан ЗаколуПАНець та й бідкаються:
- Як життя-буття?
- ЗадриПАНе…
- Що ж таке?
- «Якби ви знали, паничі, як люди плачуть уночі…»
- Життя таке грішне – ні на що грошей не вистачає…
- А я коли сплю уночі (не плачу), то мені сниться, що у мене все є, усім я довольний… А якщо, бува, присниться гівно, то вдень десь і гроші беруться – то субсидія, то добавка до пенсії, то знайду на дорозі якусь копійку…
- Ти ба!.. Везе ж тобі! Сон віщий виходить…

Через кілька днів знову зустрілися пан ЗадриПАНець в пан ЗаколуПАНець.
- Ти знаєш, - признається пан ЗаколуПАНець, - мені теж віщий сон привидівся з «гімном» , і правда: зайві гроші появилися – до пенсії додали шість гривень… Хіба це гроші?
- А як тобі те «гівно» приснилося?
- Ніби я на город гній тачкою вивозив…
- От бачиш: а якби тобі приснилося, що ти «гівно» на город КАМАЗом возив, то тобі б добавили до пенсії в сто разів більше…
- Та ти шо?
- Кому – шо!
Рейтинговий крик
- Усим я довольний, усе в мене є. одне тільки горе, що… «рейтинг» не встає…
Хахляцький крик
- Куме, а як буде по-московському ПИВО?
- Піво.
- От прокляті москалі: все у них не так, як у нас…
Кугутський крик
- Як життя-буття?
- Як у курятнику: хто вище сидить, той на нижчого хезає…
Садистський крик
- Як життя-буття?
- Як у картоплі: якщо не з’їдять, то посадять…
Крик терпіння
Вирішили два куми забити бика на м’ясо. Один другому каже:
- Тримай бика за роги. Я буду бити його молотом по голові.
   Так і роблять.
Другий кум розмахується і з усієї сили б’є. а бик і не ворухнувся. Б’є ще раз. Бик стоїть собі. Б’є третій раз. Бик жує собі жуйку. І тут кум, який тримав бика за роги, й каже:
- Якщо ви, куме, вдарите мене по голові ще раз, то я розсерджуся…
Крики-гіпертоніки
- Як здоров’я?
- Краще бути багатим і здоровим, чим хворим і бідним…
- Куди біжиш?
- На зарядку.
* * *
- Як життя?
- Життя – це свинство.
- Як здоров’я?
- Свинячий грип.
* * *
- Як здоров’я, бабуню?
- Раньше я була здорова і красива, а тепер тільки «красива»…
* * *
- Як здоров’я, діду?
- Пішов на ліки – пропав на віки.
* * *
- Хвороба віку?
- Склероз.
* * *
- Як життя-буття?
- Серце болить…
Крики-злюки-матюки
- Як життя?
- Навіщо тобі чуже горе?
- Життя бувається, збувається, забувається… А будь воно не ладне!
- Життя по блату, по мату…
- Життя: «Подай!» «Прийми!» «Пашол вон!»
- Життя: «Що таке не везе і як з ним боротися?»
* * *
- Як життя?
- Капітальне, загребуще, ненормальне.
- Через дорогу навприсідки.
- Унікальне, химерне, прикольне, піарне, гіпертонічне, замордоване.
- Шкурне. Три шкури здирають.
- Біда біду переганяє.
* * *
- Чого стоїш?
- Нема дороговказу.
* * *
- Як життя?
- «Не варте безсмертя»
- Пато-логічне.
- Аритмічне.
- Галюцинація: все через Гальку…
- Бідність – не порок, а велике свинство.
* * *
- Як життя?
- Заворушене, заворочене, заворожене, завонючене, заїжачене, забайдужене, запанячене.
- Чим довше править Янукович, тим більше я люблю Бандеру.
- Про буржуїв думаю, а Сталін в голові…
* * *
- Як життя?
- ПАНібратське.
- КомПАНійське.
- ПАНдорське.
- ПАНдемійське.
Крики-хабаряки
Хабаробер кладе хабар у кишеню і каже хабародавцю:
- Ти у мене не був, я тебе не знаю. Я нічого не бачив, ти – теж. Ми – законопослухняні люди. Закон – понад усе. Все – у законі. А на хабарникам – тюрми… приватизувати! Ха-ха-хабар?! Твої руки нічого не давали, мої руки нічого не брали. У нас чисті руки. Ха-ха-харашо?!
Крики-нерубайтополі
- Люби природу – багатство народу.
- Не ламай калину!..
- Не рубай тополю!..
- Не стрибай у гречку!..
- Не топчіть конвалій!..
- Не плюй в криницю – пригодиться води напиться!
- Не баламуть!
- Не кричи в пустелі!
- Не клей дурня!
- Не жартуй з вогнем!
- Вчасно зупинися!
- Не наступай на граблі!
- Не бий лежачого!
- Не спіши поперед батька в пекло!
- Ой, не ходи, Грицю, та й не дискотеку!..
* * *
- Про що кричиш?
- «Нет безобразья в природе!»
Крики-пустозвуки
- «ТАК!»
- «Не ТАК!»
- «А як?»
- «Наша Україна»
- «Самооборона»
- «Батьківщина»
- «Реформи і порядок»
- «Народна партія»
- «Європейська партія»
- «Єдиний центр»
- «Сильна Україна»
- «Фронт змін»
- «Україна для людей»
- «Партія регіонів»
- «Свобода»
- Навіть «Рух!»
- І те де і те пе.
- «Закон для всіх»
- «Свобода слова»
- Плюралізм.

Крики-усігдаки
- Чесне жовтеняцьке!
- Чесне піонерське!
- Чесне комсомольське!
- Слово комуніста!
- До боротьби за справу Леніна-Сталіна, комуністичної партії ,будьте готові!
- Завжди готові!
- Служу Радянському Союзу!
* * *
- Чесне коммутантське!
- Чесне панібратське!
- Гад буду – не забуду!
- Вєк мнє волі не відать!
- До боротьби за справу капіталістичної партії, будьте готові!
- Усігда готові!
- Еще нє вмерла Україна, но умрёть!
Крик моди
Пані Канарейка повернулася з островів вся засмагла і «по моднячому» одягнута.
А зустрічає її на тусовці пан Прикол і так культурно каже:
- Що це ви, пані, на себе нап’ялили, і ходите тут, як те опудало?..
* * *
Дама з собачкою Канарейка хвастається перед панею Занудою:
- Я так люблю болонок… Оні такіє нєжниє…
- А я люблю фокстер’єрів. Оні такіє охотнікі…
І тут до них підходить пан Прикольник і каже:
- До речі, про любов до тварин. Мій знайомий пан Козел так запер козі, що у неї роги випрямилися…
Крик «любові»
- Пане Козел, ви любите свою дружину?
- Так.
- А ця дівчина – хто? Коханка?
- Ні. Це додаткова вартість.
Крик бестселера
Пані Канарейка, щоб не справляти враження, що вона на островах тільки била байдики і заводила романи, хвастається, що й читала… романи. Ремарка, Мана, Діккенса, Екзюпері…
І тут до пані Канарейки підходить пан Прикольник та й питає:
- А Ремонта Обуві пані читала?
- А як же! – не розгубилася пані Канарейка.
- І його бестселер «Будка за углом» читали?
- Це – скажу я вам – класика!
Крики-філозопи
- Як життя?
- Як у Сковороди: світ ловить мене, а я не знаю, куди тікати…
- Куди ідеш?
- Світ за очі.
- Як ідеш?
- «Непевний кроче мій, не йди! Непевний кроче мій, іди!»
* * *
- Как жизнь?
- «Или всех грызи, или лежи в грязи!»: «Жизнь – копейка, а судьба – злодейка!»
* * *
- Якщо пити – то шампанське! Якщо красти – то мільйони!»
- А як?
- Думай, куме, думай!
- Хай кінь думає: у нього голова велика…
- - Коню ясно: питимеш ти, куме, самогон…
* * *
Люди: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу!»
Коммутанти: «А ми запануєм!»
Крик на засипку:
- Куди твоя дорога?
Крики-вихиляси
- Як живеш?
- З обмеженими можливостями: «Я шахтарочка сама. Звуть мене Маруся. В мене чорних брів нема, та я не журюся».
* * *
- Як життя?
- З компенсацією: «Трактористом я роблю. Звуть мене Оникій. В мене зовсім брів нема, зате… ніс великий…»
* * *
- Як живеться?
- З вихилясами: то файно, то профанно, то фантомасно, то фантастично…
- Як воно ведеться?
- З ким поведешся – від того і наберешся.
Крик на засипку:
- А як жити?
Крики-варняки
- Як життя, забулдиго?
- Без пляшки не розберешся: коли мені погано, мене забирає «Швидка», коли мені гарно, мене забирає міліція.
- Де состоїш?
- У товаристві боротьби з тверезістю.
- Як состоїш?
- «Море по коліна…»
- Про що варнякаєш?
- «Сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю…» «Вип’ємо, куме, тут! На тім світі не дадуть…» «Пиво – сила, спорт – могила…» «Без пива футболу не буває…»
* * *
- Як воно п’ється?
- Скверно: більше відра вже випити не можу, але і менше – теж…
Крик оплачення
У ресторані зійшлися два пана (високоповажний і високопоставлений), щоб обговорити «здєлку». Після добрячої «чарки» і перед тим, як «вдарити по рукам», високоповажний пан каже високопоставленому:
- Чи можу я тобі довіряти?
- - У мене слово не розходиться з ділом – слово пана!
- Як завжди, брешеш?
- - Пан тріпаться не любить. Загадай мені явно «нерозрішиме» діло, а я його візьму і «розрішу».
Високоповажний пан довго думав, а потім варнякає:
- Моя дружина – королева краси, високоморальна, благородна, , живе в хатинці під сімома замками, охороняється «беркутами»… А ти зможеш її «оприходувать»?
- Запросто! Зранку – слово, до вечора – діло!
…Увечері високопоставлений пан телефонує високоповажному:
- Твоя «звізда» оприходувана!
- Та ти шо? А як доведеш?
- Дуже просто. Прийди в «хатинку», підійди до «звізди», підніми її плаття, і подивися на її «популяцію»…
Високоповажний пан так і зробив. Прилетів у хатинку, розігнав «беркутів», зірвав сім замків з «хатинки», підійшов до своєї «звіздонутої», некультурно (не по-панськи) зірвав з неї плаття… Витріщивши очі, глянув на її розкішну «популяцію» і побачив підтвердження – ще мокрий штамп “ОПЛАЧЕНО”.
Крик до лампочки Ілліча
Пан Боруля зібрався видавати заміж дочку за «достойного» пана. А вона не хоче, бо той панисько – осоружний, огидний, старий, і «в нього з рота смердить»…
- Папік, - благає дочка. – Не видавай мене за цього старого пенька. Я його не люблю… А як же без любові жити?
- Зате будеш олігархар… харкою! І не кажи мені про якусь там любов. Любові давно вже нема! Вона «не котірується»…
- Поняла?
- Неправда! Любов є!
- Якщо і є, то на словах, а на ділі – це чистий популізм… У наші времена любов знаєш до чого? До ср…и! поняла? Пробач за грубе слово! – до лампочки Ілліча! Поняла?
- Та ви шо, папік, сказилися?
- А шо?..
Крик ненажери
Пан Жеруля – рекордсмен світу з поїдання вареників у сметані – 1000 вареників за один присіст. Це далеко більше рекордів пана Пацюка, Пузиря та інших глитаїв.
Спортивні журналісти питають пана Жерулю:
- А 1500 вареників зможете зжерти?
- Із задоволенням!
- А 2000?
- Запросто!
- А десять тисяч зжерете?
- Ні.
- Чому?
- Сметани не вистачить…
Крик користі
- Хоч якась користь є від вашого пана?
- Є. Багато органічних добрив виробляє.
Крик на суді
- Підсудний, ви знаєте, що таке презумпція невиновності?
- Ваша честь, це щось зв’язане з проклятою корупцією. Якби я це знав раніше, то не сидів би тут…
Крик інавгурації
Пан Лох питає пана Лопуха:
- Ти знаєш, що таке інавгурація?
- Досконально. Це щось зв’язане з легендарним паном Борькою Алкашом. Коли він, п’яний в дим, при валандався додому, жінка його питає: «Де це ти, свиняче твоє рило, був?», то він варнякнув: «На інавгурації…»
Крик дзеркала
Як завжди, великорозумний пан Лох звертається до, як завжди, ще більш великорозумного пана Лоханкіна:
- От ми знаємо, хто такі пани, бандити, бомжі, мало захищені, бідняки, менеджери, боссяки, брокери, рокери, кілери, бойскаути, бойфренди, нардепи… А хто такі філістери?
- Чорт їх знає! Але підозрюю, що це не електорат, не люди…
- А що?
- Щось на глистів схоже… Як солітери…
- Та ти шо?
І тут до великорозумного пана Лоха і ще більш великорозумного пана Лоханкіна підходить пан Прикольник, каже:
- А насправді, щоб узнати, хто такі філістери, вам треба подивитися у дзеркало.
Крик шопінга
- Де був?
- У шопінгу.
- Що купив?
- «Президента». За низькою ціною.
- Та ти шо?
- Бо бракований. Залежався. Термін придатності вийшов…
- Та ти шо? І не боїшся отруїтися?
- А де дінешся?!
- Якщо ти через дві години не помреш, то і я піду в шопінг і куплю цього «Президента» …
- Хай би його пранці з’їли!..
Крик на заборі
- Вітренко – Конотопська відьма!
Крик «секонд-хенда»
- Звідки йдеш?
- З «секонд-хенда».
- Щось купив?
- 400 грамів джинсів, 100 грамів «Боді-білдінга», 100 грамів шортів, 100 грамів смокінга і 400 грамів кросівок.
- Та ти шо?
- Тепер і «остограмитися» можна!..
Крик винятку
- Зупинити не можна тільки час!
- А рух?
Крик прецеденту
- Не помиляється тільки той, хто нічого не робить!
Крик на «ваньку-встаньку»
- «Вставай, проклятьем заклейменный!»
Крик
- Маска, хто ти?
- Вовк у овечому кожусі!
Крик лишньої людини
- Що б не робити, аби нічого не робити!
Крик протилежності
- Червоне і чорне!
Крик ідіота
- Куди ти прешся?
Крик зануди
- У всьому сумнівайся!
Крик-невидимка
- Дуля в кишені!
Крик Савіка Шустера
- Встретимся лоб в лоб!
Оптимістичний крик
- Все йде на краще!
 А «Титанік» потонув…
Крик щастя
- Всі нещастя від пошуків щастя!
Крики-харашоки
- Як життя?
- «Жити стало краще, жити стало веселіше!»
* * *
- Як життя?
- Все було б «добре», якби не «харашоки».
* * *
- Як життя?
- То три ха-ха-ки, то три хі-хі-ки, то бу-га-га, то ги-ги-ги…
Крик «оптимізму»
- Вище голову! Вище ніс! Вище продуктивність праці! На роботі треба горіти, а не спати!
- Що згоріло, те не згниє!
Крик зцілення
В Україні появився оригінальний панський цілитель. Він продає людям «заряджені» ним портрети пана В'януковича. Варто такий портрет прикласти до болючого місця – як біль зникає, хвороба відступа.
Марновірні люди піддаються цьому шахрайству і купують у цілителя портрети не за малі гроші. Придбав такого магічного портрета і пан ЗадриПАНець, та і питає цілителя:
- Я оце давно страждаю від геморою. Як мені користуватися портретом.
- А ви, - компетентно відповідає цілитель, А ви прикладайте портрет до геморою до тих пір, поки біль таки десь дінеться… Прикладайте, прикладайте, прикладайте…
Га-мериканський крик
- Слухай мене – тюрма не мине!
Крик крові
Вчителька питає в учнів:
- Діти, як ви думаєте: чому в большевиків були червоні прапори?
- Червоне – то знак крові. Кров’ю щастя здобували…
- Правильно. А чому в панів-регіоналів біло-голубі прапори?
- Голубі. Бо в панів, кажуть, кров голуба.
- А біле?
- Бо білокрів’я… потім починається.
- Дивно ви мислите, - каже вчителька.
І тут на останній парті піднімається Петька і каже:
- Брехня це все. Кров у всіх червона. А голубі – бо вони, блін, педерасти…
- Петю! Як ти некультурно висловлюєшся!..
- Ну, гоміки!
- Петю!
- Якщо культурно сказати, то – геї. Засранці, короче.
* * *
Їздовий:
- Найкращий стимул для руху – батіг!
Пан:
- А я що казав? Запрягай!
Крик менталітету
Прийшли до Бога прохачі. Заходить англієць.
- Що просиш?
- Дай, Боже, мені корабель. Хочу по морям плавати і торгувати…
- На тобі корабель!
Заходить американець:
- Дай, Боже, завод! Хочу щось робити!
- На тобі завод.
Заходить француз.
- Дай, Боже, гарну дружину і гарну коханку!
- Нема проблем!
Заходить пан хахол.
- А тобі що?
- Дай, Боже, зроби так, щоб у конкурента яйце відсохло…
- Та ти шо?
Крик ностальгії
На площі Незалежності якась стара баба впала, лежить, ногами дригає і кричить:
- Рятуйте! Насилують! Ой рятуйте, люди добрі!..
Підійшов до неї мент, підняв і питає:
- Чого ви, бабусю, кричите? Хто вас насилує? Кому ви треба?
Бабуся дивиться на мента посоловілими очима і відповідає:
- Ой, шиночок, приятно шпомнить…
Кльові крики
Сидять на бузині два горобці і цвірінчать:
- Як би ти жив, якби став паном? Олігархом?
- Кльово.
- Як це?
- Я б, блін, купив мішок жита і клював… А ти? Як жив би?
- Я б, блін, купив вагон пшона… і клював би…
У цей час паслася поруч пані Корова. Вона якраз наваляла млинців, слухає горобців і мекає: «Ей ви, пани-олігархи! Кінчайте клювати, бо на кльове «гаряче», блін,  не встигнете…»
Крик на відстані кроку
- Любити чи ненавидіти?
Крик «благородства»
Прийшов передчасно пан Дуруля додому і спіймав свою дружину на «гарячому» ліжку з паном Хахалєм. Звісно, здійнявся крик.
- Як ти, Дунько, могла так вчинити? – дорікає дружині пан Дуруля. – Це ж не благородно. Як ти могла?
Пані Дунька встає з «гарячого» ліжка, обтрушується, як курка після топтання, йде у ванну, підмивається і каже:
- Все, що ти бачив, котику, - неправда. Протри окуляри! І будь благородним!
Канарський крик
- «Канарєй! Канарєй – пташечка, канарєєчка вєсєло поет…»
- Чому пані пташечці так весело?
- Повернулася з Канарських островів… Обалдєть можна!.. Канарай! Канарєєчка вєсєло поет!.. Раз – поет! Два – поет! Горє – не бєда. Канарєєчка вєсєло поет…
Крик з панського гнізда
- Пан В’янукович і пан В’ющенко - з одного гнізда: В’янукович – проффесіонал, а В’ющенко… - ні.
Крик спасіння
Пан Бичара вигнав Горобця з роботи, бо той «дуже розумний». Летить Горобець світ за очі – голодний, холодний. Упав, знеможений, у сніг, замерзає і думає: «Усе пропало…»
У цей час мимо йде пані Короба. Приспічило їй «піти на відхожі подвиги», і вона наваляла на Горобця «подвижну» гарячу масу… Відігрівся Горобець, подякував пані Корові, і зацвірінчав: «Пани все-таки різні… Є і такі, що не дадуть вмерти… Треба жити!..»
Крик майна
- Яка різниця між паном і товаріщем?
- Пан має все, а товаріщ має те, що має.
Крик «щедрості»
Пан ЗашарПАНий посилає сина «прошвирнутися», дає йому останню гривню і каже:
- Гуляй «напропалую»: купляй собі, що хочеш і ні в чому собі не відмовляй!
Крик на похмілля
- Пити чи не пити?
Крики-анекдоти
Радянські люди будують розвинутий комунізм, борються за звання ударників комуністичної праці, і, звичайно ж, масово поступають у ряди Комуністичної партії.
Надумав вступити туди і дядько Оверко.
Скликали збори первинної партійної організації. Бувалі комуністи питають-екзаменують Оверка:
- Чого поступаєш?
- Хочу бути комуністом.
- У нас ніяких переваг нема, крім «бути на передовій».
- Буду.
- Наш моральний кодекс визнаєш?
- Однозначно!
- П’єш?
- Не п’ю. І пити не буду. Я ж вступаю у партію.
- Куриш?
- Не курю, і курити не буду: я ж вступаю у партію…
- Матюхаєшся?
- Та що ви!
- Хуліганиш?
- Це ж чорт-зна-що…
- Як ставишся до сексу?
- В Радянському Союзі сексу нема…
- Підходить все. А якщо треба буде віддати життя «за Родіну», - віддаси?
- Віддам! Навіщо мені таке життя?..
* * *
Простий українець молиться Богу, і, зокрема, каже:
- Боже! Як я любив Володимира Івасюка, а Ти його забрав… Боже! Як я любив Назарія Яремчука, а Ти його забрав… Боже! Як я любив Василя Симоненка, а Ти його забрав… Боже! Як я любив Миколу Вінграновського, а Ти його забрав… Боже! Як я любив Георгія Гонгадзе, а Ти його забрав… Боже! Як я любив В’ячеслава Чорновола… Боже! Як я любив ТАКе буття, а ти його забрав… Боже! Як я «люблю» Януковича, та ти його… не забрав…
* * *
Стоять три молодиці, про політику балакають. Двоє дуже репетують-сперечаються про життя-буття при Юлі і при Януковичі: тоді було, мовляв, ТАК-сяк, а тепер сяк-так. А у всьому винні сякі-такі члени їхніх мафій і олігархери…
Третя ж молодиця не встряє у дискусію і думає про щось своє.
- А ти ж, Дунько, як вважаєш: хто винен?
- Що б ви там, дівчата, не говорили, а в хері кістка є, - відповідає Дунька.
Анекдотик на дотик
- То що ж треба любити: Родіну, Януковича чи кістку?
Крик зека
- Бандитам – тюрми… прихватизувати!
Крик-гаплик
- Ким, пане, працюєте?
- Вбивцею.
- Не поняв…
- На м’ясокомбінаті.
- Поняв. І як же ви це робите?
- Молотом.
- Не поняв.
- Поясню на людині. У кожної людини посеред голови є завихрушка. По-простому – брехуха… У бика, скажімо, між рогами теж є така брехуха… (найвразливіша точка). До мене підводять бика. Моє завдання молотом гепнуть по тій брехусі. «Гап!» Бик падає і не дригнеться. Гаплик! А потім з нього шкури деруть і те-де і те пе.
- Поняв, пане!
Крик цноти
З затишного куточка парку раптом почувся крик: «Рятуйте!». Прибіг міліціонер. Побачив збентежену, перелякану жінку.
- Що сталося? – питає.
- Кошмар! На мене напав якийсь маніяк, лапає, зажимає і давить чимсь твердим нижче пояса… Нижче пояса, а якби – в око?
…Це була стара діва пані Нечепа…
Крик старого знайомого
- Чого не здороваєшся? Вернеш кирпу! Задер носа! Надув щоки! Запанів, мабуть, сволочь?!
Крик регіонала
Пан Мордоворот прийшов у ресторан і замовив сто грамів і манну кашу. Потім замовив двісті грамів і манну кашу. Офіціант дивується:
- Пане! У нас же є далеко краща закуска – панська з різними пундиками… навіть, рябчики є. а чому ви, такий видний пан, замовляєте манну кашу?
- Щоб ричать було легше!..
Крики із золотого туалета
Пан Деруля приповз «на бровах» додому пізно вночі. Пані Деруля вранці його і питає:
- Де це ти, сволочь, набрався вчора, як свиня?
- Гуляли в пана Музиканта… Спочатку пили, потім грали на різних інструментах, знов пили, грали… І так далі… і ще далі…
- А ще що ти пам’ятаєш, п’яне твоє рило?
- Нічого… Помню тільки, що в пана Музиканта золотий туалет! Живуть же люди! Золотий!..
У цей час телефонує пан Музикант і питає:
- Ну, як ти там, Деруля? Чумний? А похмелитися не хочеш?
- Хочу. Слухай, я ніколи не думав, що ти такий багатий! У тебе золотий туалет!
- Не пойняв. Золотий туалет? А,  пойняв: це ти, засланець, наваляв «золота» у мою трубу. Як я тепер гратиму?
- …Он воно що!
- І як ти тільки приспособився?
- Пани… все… можуть…
Крик пана мільярДЕРУЛІ
- Кожному – своє. Але бідному все-таки легше. Позичив учора десятку. Хіба це гроші.? Сьогодні віддав. А я? Позичав учора мільярд. Як його віддати? Та ще з процентами?! Це ж сказитися можна!
Крик потопаючого
- Киньте хоч соломинку!..
Крик голого
- Дайте хоч по нитці на сорочку!.. Що вам стоїть?..
Крик бомжа
- Пустіть переночувати!..
Крик банкрота
- Таки з’їли мене! Тепер переварюйте!..
Крик пролетарія
- З ким би його з’єднатися, почарківці?
Крики однодумців
- Ганьба! Ганьба! Ганьба!
Крик мультимільярдера
- Найважча справа – рахувати гроші!
Крик актора
- Трагедія закінчилася! Пора цю подію приливати!
Крики-знаки
- Як життя-буття?
- Під розділовими знаками: то через кому, то через крапку з комою, то в лапках, то в дужках, то під питанням, то під окликом, то з трьома крапками…
- Вирує…
- Травоїдне…
- Хай живе й пасеться і води нап’ється!
- «Сила вся – в кефірі!»
* * *
- Як життя-буття?
- «Божественна комедія».
- «Горе з розуму».
- Примітивний роман.
- «Оптимістична трагедія»!
* * *
- Як золотарюєш, пане гімновозе?
- Супер-тріпер, пані Курво.
* * *
- Як життя-буття?
- Все пропало!..
* * *
- Як життя-буття?
- Як у Пандурасі: краще всіх і ніхто не заздрить…
* * *
- Як жируєте, пане?
- «Отойди, братец: от тебя курицей пахнет…»
- Ваша професія?
- Експлуататор.
- Чого добилися?
- Герой капіталістичної праці!
- Як ідете?
- Напролом!..
* * *
- Як життя-буття?
- Компліментарне , «компроматарне», розхристане, маніакальне, задо-вільне…
- Виживе сильніший.
- «Біда біду перебуде. Одна мине, друга буде…»
- Життя? О’кей і почті шо афідерзейн!
* * *
- Як життя-буття?
- Від себе не втечеш.
- Життя з підковиркою.
- Хімічим.
- За все треба платити.
- «Кожному – своє».
* * *
- Куди летиш?
- «Зупиніть планету – я зійду…»
- Що сталося?
- «Доборолась Україна до самого краю: гірше ляха свої діти її розпинають…»
Генеральський крик
- Пане генерале, дозвольте звернутися!
- Пашол вон!
Крик бюрократа
- Шановний пане! Я звертався до Вас за допомогою…
- Ваше звернення розглянуто і направлено у відповідні органи для реагування. Якщо вам ще щось треба, звертайтеся до нас. Допоможемо!
- Дякую за увагу!
- Нема за що.
Крик на футбольці фана
- КАКА!
Балдьожні крики
- Дунько, можна тебе?..
- Не «Дунько» і не «тебе».
- А як?
- Пані Дуньо, і «вас»… Я, к твоєму свєдєнью, герцогиня в п’ятом поколєніі, можна сказать, імператорських кровей…
- Не ломайся, Дунько, пашлі на бляж…
- А шо? Не можна, блін, приколотися?
- То збацаєм?
- Тіпа, рок-шокнемся?
- Тіпа-дріпа! Панімаєш?
- Панімаю.
- Ех, балдьож! Ах, ****ьож! Ох, матьож!..
- Лох!
- Лошадь!
- Казьол!
- Шик – это багатство!
- Секс – это всегда!
- Сука! Панімаєш?
- Бичара! Панімаєш?
- Прікаливаєш, блін?
- Усєкаю!
- Подонок! Лох! Лоханкін!
- Шіз!
- Хуліган!
- Пий! Кури! Деградуй!
- А взамін получиш… СНІД!
- Курить – смерть, смерть – это сон, сон – это здоровье! Курите на здоровье!
- Ты прости меня, Дуся, за бляж! Твой Дусік Лоханкін.
- Встрєтимся в аду! Панімаєш?
- Ні фіга сєбє! Прівєт, блин, герцогу!
- Прівєт Лошатам!
- Фізкульт-балдьож! Панімаєш?
- Пані, маю!
Модерний крик
- Мода і морда!
Крик-дуркотик
- Кінечна ціль – ніщо, кайф – усе!
Крики навздогін
- Щоб тобі, пане, жаба цицьки дала!
- Щоб тебе, пане, Іуда поцілував!
- Щоб тебе чорти взяли!
- Щоб на твою голову – Домоклів меч!
- Щоб ти спав на Прокрустовому ліжку!
- Щоб ти вдавився своїми мільйонами!
- Щоб вас, пани, земне тяжіння зрадило!
- Щоб вас безвість проковтнула!
Крик Колобка
- Колобок, Колобок, я тебе з’їм!
- Не їж мене, пане Лисе, я тобі пісеньку заспіваю…
- Пісеньками ситий не будеш!
Крик питання
- «Чи блакитна кров проллється, як пробити пану груди?»
Крик помсти
- «Я бив усе, що паном звалось…»
Крик прислів’я
- Панська ласка – як чужа мачуха!
Крики мента
Поважна комісія приймає молодиків у міліціонери.
Заходить перший. Його питають:
- Уяви собі: ось стоїть стовп. Ану, придерися до нього!
- Це ж стовп. Як до нього можна прискіпатися?
- Не годишся в менти. Іди ще поучися!..
        Заходить другий хлопець. Йому задають те ж питання.
- Стовп – не людина, - відповідає. – Як до нього причепишся?..
- Не годен в менти.
       Заходить третій, мордоворот.
Питають те саме. Відповідає, не задумуючись:
- Стовп? Чого тут стоїш? Окопався, понімаєш! Зв’язками обзавівся! Гудеш! Нарушаєш! Рекламою обвішався! Столпотворєніє організовуєш!
- О, це наш! Проффесіонал! Справжній мент!
Крик-вибивалка
- Пан – теж людина. З людини треба вибивати панське, як з килима пилюку…
Антагоністичні крики
- Пан пана на бал-карнавал запрошує, а бідняк бідняку каже: «Здрастуй! Ти ще живий?»
Крик читання
- Пані Дездеморуля, ти читала на ніч Сосюру?
Крик-резон
- А чого в тебе морда в пушку?
Законний крик
- Пан завжди випише собі такий закон, що буде злодієм у законі!
Учений крик
- Пане! Як професіонал професіонала питаю вас: скільки буде два і два?
- А скільки вам треба?
Крик: Почую всіх!
Відповідь: Хто всіх слухає – нічого не чує!
Крик-парадокс
- За криком нічого не чути!
Крик спікера
- Не кричіть!
Еволюція крику
- Голос, галас, крик, гармидер, бардак, голосіння…
Крик Довбуша
- Не такий страшний пан, як його малюють!..
Крик мільярдера
- Пане, у вас чотирьохповерхове «гніздо» (палац). Невже вам зручно там бігати з поверха на поверх по східцях?
- А у нас їх нема.
- У вас що, ліфт є?
- Нема. У нас працює ескалатор… А шо? Зручно!
Крик: Хто є ху?
Юридична академія.
Пан професор приймає залік з англійської мови і питає пана студента:
- Ху а ю?
- Пан Довболоб.
- О’кей!
- А ху із і є? (Показує портрет ректора академії).
- Пан Ківалов.
- О’кей! А тепер розкажіть його славну біографію англійською мовою. Інакше заліку не буде…
- О’кей! – не розгубився пан студент. – Даю за одного пана Кідалова дві Лесі Українки (показує дві двохсотневі купюри).
- Та ви шо?
- Тоді замість одного пана Кідалова даю дві Сковороди (показує дві п’ятсотгривневі купюри).
- О… О’кей! Пане студенте, ви прекрасно знаєте англійську мову! О’кей!
- Залік здано?
- Залік прийнято!
- Слава бой-френду Кідалову! «Любо, братцы, любо, любо, братцы жить! С нашім отаманом не приходится тужить…»
Крик юриста
- Що роблять у юридичній академії?
- Юринду: заправляють право…
Крики інтересів
З приходом панства пани стали гуртуватися за інтересами: ділові кола (круги), фінансові, бізнесові, кружки партнерські і те, і пе.
Чоловік і дружина – ділові люди. У кожного своє коло інтересів.
Якось чоловік передчасно повертається з відрядження і застає дружину з кількома панами…
- Що це таке? – питає. – Хто ці пани?
- Це члени мого кола, - спокійно відповідає.
- О’кей!
Іншим разом дружина «застукала» чоловіка з якоюсь «тьолкою».
- Хто це? – кричить.
- Це коло мого члена, - спокійно відповідає.
Обірваний крик
- А якщо ти станеш паном?..
Крик глухонімого
(мовою жестів)
- І нас не чують!
Крик з-під колеса історії
- Не попадайтесь!
Тисячу перший крик
- Не вірте панам!
Крик-перспектива
- Якщо пан сьогодні дав тобі кожуха, то завтра здере з тебе три шкури…
Крик-попередження
- Панська обіцянка – наївному цяцянка!
Ворожий крик
- Зажий у пані ворога – з світу зжене!
Крик поета
- «Я вами гордую, панове,
Бо я – знатніший од вас.
Звиняйте за грубе слово –
Я з вами свиней не пас».
Крик б’юстгалтера
Пані Меруля наказала викинути на смітник б’юстгалтер ціною в 500 доларів.
- Чому? – питає її служниця.
- Від сьогодні я буду носити такі ж одноразові!..
Крик зчеплення
Дама з собачкою. Звуть її, собачку, Катька. Випустила дама Катьку погуляти. А сама з балкона стежить, як вона, Катька, вигулюється. Катька гуляла собі, а потім побігла у сусідський панський двір.
- Ти куди ото кинулася, сучко? – кричить їй у слід дама. – Ти думаєш, що панські пси кращі? Що у них «рейтинги» більші? Такі самі! Кобеля як кобелі! Повір мені, Катько! З власного досвіду знаю! Іч яка! Вернися, сучко! Не слухаєш? То там і залишайся! Щоб ти зчепилася і не вивернулася! Покритка нещасна!
Крик проти вітру
- Пане, чого закриваєте вікно в Європу?
- Протягів боюся…
Крик Пігмея
Пан Пігмей одружився з королевою краси і всіляких достоїнств, дивиться на неї знизу вгору, задерши голову, обнімає за коліна та й каже:
- О, як багато! І все моє!
Крик різниці
- Яка різниця між паном і пані?
- Пан завжди хоче, але не завжди може, а пані завжди може, але не завжди хоче.
Крики виборів
Перед кожними виборами пани обіцяють людям світле майбутнє.
Казав сліпий: «Побачимо!»
Казав глухий: «Почуємо!»
Казав старий: «Доживемо?»
- А я клав «рейтинг» на ваше світле майбутнє!
Крик у протезному цеху
- Пані! Верніться, ви забули ногу…
Все той же крик
- Ну, як вам новий пан?
- Такий проффесійний, «такий розумний, аж страшно»…
- А ваш пан?
- Такий трудоголік, аж страшно…
- Та ти шо?
- «Працює» день і ніч, аж пуп розв’язався…
- Та ти шо?
- Пузо не витримало…
Крик укрГамлеТАКа
- Ти будеш?..
- Буду! А ти будеш?
- Буду!
- Наливай!
- ТАК будьмо ж!
- Будьмо!
Крик перевертня
- Я ТАКий – не ТАКий, бо риба шукає, де глибше, а людина – де краще! Як Кравчукча!
Крики запізнілому
- Штрафну йому!
- Гранчака йому!
- По Марусин поясок!
- Пий до дна!
- Пий до дна!
- Пий до дна!
- Щоб і на сльози не залишилося!
- Гуляй, Вася!
Запізнілий крик
- От гад! Нажрався, як свиня!
Крик після клізми з перцем
Зустрів знайомого. Питає:
- Як живеш?
- Хворію. На ліки йде купа грошей. Пішов на ліки – пропав навіки…
- А я давно відмовився від ліків. Все одно не допомагають…
- А як рятуєшся?
- Фізкультурою. Бігаю кругом хати… А щоб крутіше було, перед цим роблю клізму з перцем…
- Оцей кайф!
Крик потихеньку
- Як життя?
- Потихеньку.
; Потихеньку чорти в болоті водяться! Так і перетак їх, і тричі поза хатою!
;
Крик «врага»
Савік Шустер питає Президента:
- Вы будете гарантом свободы слова?
- …Буду!
Після ток-шоу Савік питає Президента:
- Не опрометчиво ли вы ответили?
- Язык мой – враг мой.
Крики багатовекторності
- Куди йдеш?
- Дивися прямо!
- Дивився в оба!
- Подивись наліво!
- Подивись направо!
- Подивись вгору!
- Під ноги дивися!
- Чого ти крутишся ,як гівно в ополонці?!
Пани. Горе з роздуму
- Бити чи не бити?
Кіношний крик про придурків
«Козаки» прийшли до імператриці на прийом. Відразу впали на коліна і б’ють поклони.
- Казаки, - милостиво каже імператриця, - встаньте с колен!..
- Не встанем, матушка! Не встанем! Умрем, но не встанем!..

Крик Ромео
Телешоу. Дискусія про чисте, полум’яне і вірне кохання. Юного панича Берулю звинувачують у тому, що він більше схожий на поручика Ржевського, чим на Ромео. Бурулько не згоден: він – теж Ромео. А що у нього до нареченої були дівчата, то і Шекспіровий Ромео був не святий: у нього до Джульки була Розалія.
- І знаєте, - оправдовується Берулько, - чому Ромео її  не дуже любив? Бо вона була «Телицею»… А яка у неї любов? Ось вам приклад. Домовляється поручик Ржевський про ніч кохання з однією такою «телицею».
- Харашо, - згоджується «телиця». – Только перед тем, как заходить у мою комнату, сними самоги…
Поручик так і зробив. Заходить. А телиця й питає:
- Сапоги почему не снял?
- Снял.
- А что же тогда шаркало по полу?
- То мои когти. Когти, извольте заметить, - не копыта, как это у «телок» бывает…
Крик-перефраз
- Скільки пана не годуй, а він у ліс дивиться: за лісом людей не видно!

Крик-логіка
- Вони стали панами, а де ви були у цей час?!
Крик відрази
- Пани? Не чіпай гівно – не смердітиме.
Крик Гіпократа
У дурдім привезли чергового дурика. Коли лікар запитав його про самопочуття, то почув:
- Мій вчителю, Гіпократе, грішний я, зрадив Тебе… Але я його знайду і повернуся…
- Кого знайдеш?
- Своє серце…
І хворий забігав по палаті, заглядаючи у всі кутки, під столом, під ліжками… Кудись воно, його серце, втекло, і його треба знайти.
- Гіпократе, колего, ми ж знаємо, що без серця жити не можна, а я живу… Це ж нонсенс!
Хворий назвав лікаря колегою, бо й сам ще вчора був хірургом… І зараз він ніяк не міг зрозуміти, де ж ділося його серце?..
…Хірург пан Коновалов «здурів» не вчора, а тоді, коли вимушений був брати з хворих «тисячі», «бо якось же треба жити»…
І вчора було ото таке. А коли з приймальної під кінець зміни йому зателефонували, що привезли травмованого хлопця, то звично запитав:
- А гроші у нього є?
- Нема.
- То хай шукає!..
Тим часом зміна закінчилася. Коновалов перевдягнувся, помив руки і пішов додому. Звично показав дружині «виручку» (жити можна!), подивився «Свободу слова», останні вісті панського життя.
Все було як завжди… Син, правда, довго не вертався з гуляння. Та і це не дуже дивувало, бо він часто так «загулювався». Не прийшов син і після півночі… «Мабуть, ночує у друга», - подумалось. Бо і таке бувало… «Гуляка!»
…Наступного ранку хірурга Коновалова чекала неприємна новина: той травмований, що «не мав грошей», довго лежав у приймальні без пам’яті і від зараження крові помер; тепер лежить у морзі до опізнання (у нього не було ніяких документів)…
Іншим би разом ця звістка не дуже б то схвилювала пана Коновалова, а зараз у нього аж серце заболіло…
Він побіг у морг.
Подивився на померлого…
Це був… його… син…
Голова його зачамріла…
Тут підійшов головний лікар і запитав:
- У тебе є серце? У тебе нема серця!..
Коновалову здалося,що то голос самого Гіпократа, він вирячено дивився на нього, і розгублено обмацував груди: справді, де воно, серце? Де серце? Боже, де серце? Де воно?
…І ось тепер лежить він у дурдомівській палаті. Біля нього зібралися лікарі на консиліум. А Гіпократ їм і каже:
- Ну що? Будемо цього пана лікувати чи хай ще поживе. Гроші у нього є…
Крик Європейського вибору
- Коли їдеш в Гондурас – сонце світить прямо в глаз.
Повертаєшся в Європу –
Сонце світить прямо…Теж у глаз.
Крик язика
У Донецьку почали закривати українські школи. Батьки-українці протестують. Серед них і тьотя Маруся. Вона навіть сказала своє слово по радіо і телебаченні. Тоді серед білого дня її спіймали «старшие братья», притиснули до стінки, приставили до горла ножа, і погрожують:
- Если ты, хахляцкая морда, будешь и дальше говорить о так называемой украинской мове, то мы тебе язык отрежем!
Крик совісті
Пана Борулю ні з того, ні з сього почала гризти Совість. І він питає пана Дерулю:
- Чи не здається тобі, що ми на Цьому світі загрішилися, а на Тому світі нас у пеклі шкваритимуть?
- Анітрохи.
- Чому?
- Я хоч сьогодні дам будь-якому попу мільйончик, і він відпустить мені всі гріхи, і навіть майбутні.
- О’кей! Але ж на воротах Того Світу стоїть Святий Петро. Він все ж бачить і все знає…
- Який він святий? Про що ти говориш? Він тричі зраджував Христа! Ти думаєш, чого він так довго стоїть? Хабарі бере! Всучимо йому мільярди – і гуляй ,Вася! Не бздо, пане, і там в Раю будемо!..
Крик знання
- Чого того добродія в буцегарню запроторили?
- Він дуже багато знав!..
Колисковий крик
- Люлі, люлі, люлі!
Другим дітям – дулі,
А нашому - калачі,
Щоб спав удень і вночі!..
Люлі, люлі, люлі…
Крик бомжа
- «Мой адрес – не дом и не улица… Мой адрес – Советский Союз!..»
- Так нема ж уже Советского Союза!
- Ну то й шо! То є панська Україна!..
Гіпотетичний крик
- Якби поет-шістдесятник Василь Симоненко узнав, що в Україну повернулися пани, то він би в гробу перевернувся!..
Віртуальний крик
- Мені легше всіх!
- Слава Богу, хоч комусь легше!
- Я – лицедій: сьогодні в театрі граю бідного нещасного чоловіка, а завтра граю пана, короля, царя, і, навіть, Ісуса Христа!..
Невропатологічний крик
- На що скаржитесь, пане Беруля?
- Лікарю, у мене щось з головою…
- І як же це проявляється?
- Раніше: якщо, було, тільки подумаю про баб-с, то мій «ванька-встанька» відразу встає, як звір, а зараз: думаю, думаю про баб-с, а «ванька не встанькає»… Щось у мене з головою…
- Пойнятно… А ви імпазу пробували?
- Пробував. Не встає…
- Ерекс вживали?
- Не встає…
- Тоді вас, пане, піднімуть дорогі французькі ліки еребабс…
- Заплачу будь-яку ціну…
- Короче – це гільйотина, надійний засіб, випробувана ще паризькими комунарами…
Парадоксальний крик
- Пролетарі всіх країн, ви хочете стати мільйонерами?
- Ще й як хочемо!
Крики на дискусії
Обговорюється питання: «Хто винен?»
Пан Баранівський і пан Козловський обвинувачують один одного, зчепившись рогами.
- Від тебе ж толку, як від козла молока. Козел! Скандальний!
- А від тебе толку, як від барана розуму! Баран непроффесіональний!
В дискусію встряє Савік Шустер і каже культурно:
- Прошу не оскорблять друг друга, иначе я буду выключать микрофоны: рога есть – ума не надо…А виноват кто?
Притуплені крики
- Мамо, дай цукерочку!
- Нема!
- То дай молочка!
- Нема!
- А хлібець є?
- Нема!!!
- То купи!
- Купило притупило!..
Продажний крик
- Кажуть люди, кажуть: Базаров на «базар» пішки ходить…
- Та ти шо?
- За шо купив - за те й продав!..
Крик старих «пеньків»
Біля під’їзду сидять діди, гомонять… Підходить ще один дідуган не без гумору:
- Привіт, старі пеньки!
- Які ми тобі старі? Ми ще о-го-го!
- Воно й видно, що о-го-го. Ось чому наші пани хочуть, щоб ми ставали старими пеньками не в шістдесят, а в шістдесят п’ять років! От вам і о-го-го!
І тут до дідів підходить пан Прикольник:
- Тільки що по телеку показували, як пан В’янукович, щоб підтримувати відмінну фізичну форму, бігає по пеньках…
- Та ти шо?
- Ага. Туди-сюди, туди-сюди…
- От пеньок! Пень-пнем!
Крик Філі-Пілі
В Україну на гастролі приїхав Філіп Кіркоров. На концерті його представляють:
- Неперевершений Пилип Кіркоров!
- И звезла! – уточнює артист. – Но я вам не Піліп, а Філіп-п! Филип-п! Поняли? У моем роду смешалось много кровей – болгарская, еврейская, турецкая, русская и так далее, но хахляцкой нет… Поетому я не Піліп!
…І ось тут, як Пилип з конопель, вискакує на сцену пан Прикольник і питає-підколює:
- А чому ж тоді Гоголівський Чорт з відомого кінофільму так схожий на вас? Чорт із славнозвісної Диканьки?
- А черт его знает! Вообще что-то чертовское у меня есть. Но я не Піліп…
Крик Пугача
Приїхала на Україну гастролювати і «женщина, которая поет». На теле-шоу в якийсь момент її запитують:
- Алла Борисовна, а не связаны ли вы родственными связями с крамольным Емельяном Пугачовым?
- Что-то от Емельки у меня есть…
І тут, як із-під землі, вискакує пан Прикольник і питає:
- А чи знаєте ви, примадонно, що Ємелька був у молодості запорізьким козаком і звали його тоді – Омелько Пугач?
- А вот от Омєлькі хахляцкого у меня ничего нет… Если не считать, что я когда-то играла «великорозумну Проню Прокопівну»…
- А Вєрка Сердючка спересердя обзивала вас тоді задрипанкою…
Крики Вєрки Сердючки
- Всьо будєт харашо!...
Все будет харашо!
Я ето точно знаю!..
- …Ще не вмерла Україна, єслі ми гуляєм так!..
Гоп! Гоп! Гоп! Єслі ми гуляєм так!..
Крики «кроліков»
- Хай живе канап на Україні!
- А шо, хай живуть і москалі!
- А я шо? Хай! Москалі ето не только дієтічєскоє м’яса, а і… Тю-тю, шо я терендю?!. Не на ту ж путю!.. Хайль москаль! А шо?
- Шовініст ти, а не кролик!
- Ну й шо?
Крик шовініста
- Бандеровцы вы все! Я бы вас всех поставил под кремлевскую стену и – с пулемета! С пулемета!.. Всех до одного!.. Сталина на вас нет!..
Крик Сталіна
На Тому Світі Йосип Віссаріонович зустрічає своїх наступників:
- Ты кто?
- Ты што, Коба, меня не узнаєш? Я – Берия! Берия! Твой соратник!
- А ты кто? Что сделал для страны?
- Хрущобы.
- А ты как строил?
- По-Брежнему.
- А ты, Горбатый?
- Я перестроился!
- А ты что сделал, непутевый?
- Я – Путин.
- Что-то я не расслышал? Какой-растакой Распутин? Но это не важно… «Верным» путем идете, товарищи! Всех расстрелять!
Крик Рас-Путіна
- Наше дело правое – мы победили!
Крики кравчукчів
- Слава побєдітєлям!
- Слава по… бедителям! Однако, слава!
Крики слави
- «Слався Отечество наше свободное!»
- «Ще не вмерла України ні слава, ні воля!»
Крик волі
- Вольному – воля: «Я роблю тепер, що хочу. Що захочу, те й роблю».
Крик-ТАКи
- «Ми потрапили-таки у країну Навпаки!»
Крики-невжеки
* * *
- Що з тобою?
- «Я ідіот? О’кей! О гей! Невже?»
- Як живеш?
- Як у дурня за пазухою.
- Як почуваєшся?
- Самодурно.
- Як здоров’я?
- З шкури вилазю.
- Куди йдеш?
- У дурдім.
* * *
- Хто ти, шановний?
- Козак Закарлюк.
- Невже? О’кей! О гей!
Крики-закарлюки
- Що маєш?
- Сізіфову роботу: «Той мурує, той руйнує…» Содом і Гоморра!
- У чому парадокс?
- «Чим гірше – тим краще!»
- Де працюєш?
- Не на своєму місці.
- Куди йдеш?
- Мучитися…
- Як життя-буття?
- Опти-містична трагедія: «Абсурд у тому, що абсурд править світом».
* * *
- Як життя-буття?
- «Дурні та гордії ми люди…»
- «Дам лиха закаблукам, закаблукам лиха дам…»
- Не хандри, козаче: перед тобою майбутнє!..
* * *
- Твоя закарлюкологія?
- Правильний мораліст не зрушить з місця.
* * *
- Хто ви, пересічні січовики?
- Недосічені: зашокані, зачокані, заштопані, зашикані, запшикані, ошукані, зауракані, зарок ані, замукані, заварнякані, захарашокані, закликані… закарлюкані…

* * *
- А ти, Дунько, чи не чок…, чокнута?
- Кака была – кака є. А шо?
- Вкакатися можна!..
Крик клички
- Подайприймипішовпідтричортинюк!
Крик «сильної руки»
Дуже великий пан Беруля обговорює з своїми нукерами, кого запросити на святкування свого дня народження. Звісно, кого: олігархів, урядовців, нардепів, бізнесменів, лобістів…
Кожна кандидатура обговорювалася прискіпливо, щоб, бува, не затесався хто «не свій». Не пощастило пану Лиховиду.
- Він не наш, - підказує високому пану його радник пан Квазіморда.
- Чому?
- Він ганьбить панську репутацію.
- У чому це проявляється? Типовий же пан! Доведіть свій відвід!
- Ну, ось приклад. Зустрічає він мене в холі, тисне руку вітання і каже: «Щось у вас, пане Квазімордо, рука сильною стала. Мабуть, ви онанізмом займаєтеся!» Хіба це пан? Це – з хама пан. Я, як благородний пан, пробачив йому цей «реверанс»… І що ж? Зустрічає він мене наступного дня, тисне руку і каже: «Щось у вас, пане Квазімордо, рука слабшою стала. Мабуть, ви перестали онанізмом займатися»!..
- Ні фіга сєбє!..
Крик сказу
Пан Мордоворот проходить медогляд. Лікарка-невропатолог з молоточком питає його:
- На що скаржитеся?
- Щось з головою…
- На похмілля?
- Та нє…
- Дивіться вліво! (Помічає на шиї «засос»). Дивіться вправо! (Ще один «засос»). Дивіться вгору! Вниз! («Скакає, паразит, в гречку»).
Невропатологша постукала молоточком під колінами, пошкрябала підошви і продовжує:
- А тепер оскальте зуби! («Ну й пащека!»), надуйте щоки! («Ну й пика!»), покажіть язик («Як у Чечетова!») Пройдіться! («Походочка, як у слона!»). До речі, пане, з вами не траплялося що-небудь екстравагантне?
- На що наметуєте?
- Чи не кусав вас хто-небудь?
Пан Мордоворот згадав, що вчора мав інтимне побачення з дамою із собачкою… Вона, дама, так його любила – аж кусала… (тому й синяки на шиї). Про це пан Мордоворот лікарці не признається, і каже:
- Собачка покусала… Я її погладив, а вона кусається…
- Тоді вам треба зробити укол.
- Від чого?
- Сказитися можете!
- Та ви шо?
Крик мані-манії
Бідна сім’я ледве зводить кінці з кінцями, але бадьориться, не падає духом, не втрачає почуття «багатого» гумору, «панського» приколу. Чоловіка звуть Олег, але дружина кличе його по-панському Олєгарх. Дружину звати – Марія, але чоловік звертається до неї не інакше, як Мані-Маня. І не тому, що шо, а тому, що money – це не абищо, а – гроші. Money! Money! Money!
- Мій Олєгарх! Мій Олєгарх!
- Моя Мані! Моя Мані!
Якось Олєгарх припхався додому п’яний, як свиня. Дружина його й питає:
- Де це ти, Олєгад, набрався, як май мух?
- Який я тобі Олєгад? Я – Олєгарх. А ти хто?
- Я – твоя Мані-Маня.
- Та ти шо? Мані-Манька? О’кей! А я хто?
- Маньяк! Олєгофрен!
- О’кей! Нє... Ти приколь! Я – твій Олєгарх, Олєгофренд… Поняла, Мані-Манія? Френд-бой! Оолє! Олє! Олє!..
Крики авантюристів
Панська тусовка. Приперся туди і пан Прикольник.
- Привіт авантюристам! – приколюється.
- Які ми тобі, бляха-муха, авантюристи?! – обурюються пани. – Просимо нас не оскорблять! Ми – хароші і благородні!
- Я ж не кажу, що ви бандити, хоч бандити – вищий клас авантюризму!
- Він, бляхмух, знову нас оскорбляє!
- Даремно ви, панове, оскорбляєтесь, бо авантюра – не таке вже й бандитське слово. Як кажуть французи, - це ризик, пригода. Авантюрист – ризикований чоловік. Він, як еквілібрист, йде над прірвою по дроту з палкою, на одному кінці якої написано «або пан», а на другому кінці – «або пропав». Вам повезло – ви пройшли. Тепер ви – пани, які гноблять, граблять і гноблять.
- Він, бля, знову нас оскорбляє…
- Не розмахуйте руками, панове, як той хуліган, чи то пак, пан Чечетов у парламенті. А тепер давайте хвилиною мовчання вшануємо пам’ять тих авантюристів, яким не повезло і які пропали в прірві авантюризму. Вони не стали панами, але – царство їм небесне!..
Крик Герою
- Не спи хоч на ходу!
Крик вождю
- Паскудо, куди ти ведеш нас?
Крик маленькій людині
- Будь людиною! Не принижуйся!
Крик нового прислів’я
- Видно пана по «хатинці»!
«Хатинка» олігарха. На воротах напис: «У дворі отруйна гадюка»
Крик суду
- Встати! Суд іде!
Всі встали.
А Юлія Тимошенко сидить…
Крик жебрака
- Пане, подайте копієчку на пропітніє…
- Копієчку? Оце ти так заробляєш на хліб насущний?
- Так я ж…
- І не соромно? Розвелося вас тут, як тараканів…
- Так я ж…
- Працювати треба тяжко на пропітніє, а не сидіти тут з протягнутою рукою…
- Так я ж…
- Ніякої гордості у вас, ні честі, ні совісті! Алкаші нещасні!
- Так я ж…
- Ладно вже. Дам я тобі на пляшку і закуску. Але відробиш вже сьогодні. Постоїш у групі підтримки нашого хазяїна з прапором на мітингу…
- Так я ж…
- Тільки ж одягнися по-людському, а то натягнув на себе оце смердюче лахміття!
- Так я ж…
- І побрийся, а то заріс, як дикобраз…
- Так я ж…
Крик божевільної
- Нашого президента не можна не любити. Він такий… Ну, ТАКий! У нього все є…
Крики волі і свободи
- Куме, чи є різниця між волею і свободою?
- А чорт їх знає!
- Воля – це наша баба Параска, а свобода – це наша баба Палажка.
- Свобода слова?
- Волю – свободі! Свободу – волі!
- Свободу - слову! А рукам волі не давай!..
- Бабі Парасці – ціпун на язик!
- Баба Палажці – стоп-кран на язик!
- А язикатій Фесці – язик на прикол!
Крик рози
Зійшлися на званому обіді пані Деруля і пані Жеруля. Випендрюються, вихваляються одна перед одною своїми дачами, «хатинками», яхтами, курортною засмагою…
- Ну, - каже пані Деруля, - я же не думаю, что ты на своей даче помидоры выращиваешь?
- Та ты што? У меня там газончики, бассейн, тениссный корт, и даже грот для игры в преферанс…
- У меня тоже. А еще я люблю цветы – лилии, орхидеи, бульдонеж, флоксы. Они так украшают нам жизнь…
- У нас тоже… Цветной рай!
І тут до панійок підходить пан Прикольник і каже:
- До речі, про любов до квітів.
- Что-нібудь екзотіческоє?
- Ага. Я тільки-що познайомився з однією дамою. Так у неї – уявіть собі – от-така срака… Вибачте, - от така популяція. А зовуть її Роза…
Крик шарлатана
- А я вам обіцяю краще життя вже завтра!
По кому крик?
- Гроші! Гривні! Доля… Доля… Доляри!
- Штани драні, ще й усрані! Доля… Доля… Дулі!
Крик мертвої тиші
- «Ой що то за крик учинився?»
- Кричи, не кричи, а…
- Кричи – докричишся!
- За криком нічого не чути!
- Хто кричить – тому телефон довіри!
- Не кричіть: люди сплять! Мертва тиша.
Крик маячні
- Дурко… Дуркозаче, ким ти хочеш стати?
- Паном Президентом.
- Тоді, коли ти станеш паном президентом, я повішуся…
Фашистські крики
- Фашизму – стоп!
- Геть фашистів-комуністів!
- Націонал-фашистів – під трибунал!
І тут до крикунів підходить Прикольник і радить культурно:
- Чого ти кричиш? Свастикою його – у морду! Між ребра! Щоб знав! А ти чого репетуєш? Серпом його – по яйцях! Молотом його – по тім’ю! щоб не кричав, падлюка! Плювать ти хотів на його червоний прапор? Так у тебе ж такий же! Кров проллється? Так прапори ж стануть ще червонішими!
- Геть донецько-фашистських загарбників!
Крик Святого Петра чортам
- Цей пан Мерзотник холоднокровно брав хабарі «Сковородами». Тепер хай, тварюка, лиже гарячі сковорідки!
Крики тостів
- Ну, перший тост – за ювіляра! За його півстоліття!
- Щоб жив сто років!
- Сто і один рік!
- І доживу! Ось побачите! Ура!
- Ну, за наше традиційне: щоб між першою чаркою і другою і пуля не пролетіла! Ура!
- А тепер: Бог любить трійцю!
- Вперед, брати! А як же!
- Пропоную найкращий тост – за любов!
- Нє! Спочатку треба випити за віру! За Вєрку! Сердючку!
- За Вєрку випили! Пропоную – і за Надьку! Плі!
- О, а тепер і за любов.
- Всі встали! Вип’ємо і за Любку! Цьом, цьом, цьом!
- Пора, друзі, і на коня пити!
- Нє, на посошок!
- Щоб між конем і посошком і муха не пролетіла!.. Ех, ухнєм!
- Нє, так не піде! Ми ще не пили за ма… ма… маму ювіляра… За твою мать!
- А за батька забуваємо!
- За батьку!
- За отця і сина! Амінь!
- Нє! Який амінь? А за дітей хто пить буде! Щоб вдалися в свого батьку!
- Кришталева чара, срібнеє дно… Пити чи не пити – все одно!..
- Риб’ята! Так не можна! Ми ще не пили за нашого пана – рабо… Нє… Рибо… Нє робото… давця і хай йому там легко гикнеться!
- Щоб і наш ювіляр став паном… Кстаті, а де це він? Чого мовчить? Вже запанів?
- Та нє! Він вже хропе… під столом.
- То ж вип’ємо за його Царство небесне… Щоб йому туди… перед воротами і кішка… чорна… не перебігла! Чао!.. Какао!..
- Нє! Не кажи чао! А кажи: «Посіяла огірочки близько над водою…»
- Ти прав, друзяко! Вода – не горілка: її багато не вип’єш! Ех, наливайте повнії чари – щоб через вінця лилося!.. лося.. ся… ся… Да… Отож і я кажу… За ме… ме… За менинника!
Крик сексолога
Науково-практична конференція. Вчені, філософи, політики, політологи, експерти, психологи і навіть сексологи обговорюють питання: «Що може врятувати Україну від зарази капіталізму?» Пропозиції різні, в основному революційні, комуняцькі.
- А ви як думаєте? – питають у сексолога. – Що могло уберегти Україну від заразного пана?
- Презерватив! А ми голосували… І тепер маємо те, що маємо…
Страшні крики у сні людиноподібного пана
Ніби спіймали його в лісі мисливці, месники січовики, гайдамаки, опришки, кармалюки, повстанці, привели за роги на леваду і судять.
- Ти, - кажуть, - довго наганяв жах на людей. Кінчився твій час. Не по-божому прожив…
- Він, скотина, дер з нас три шкури. І з нього треба здерти.
- Здерти! Задерти його!
- Він, тварюка, їв нас поїдом…
- Зжерти його!
- Таке падло їсти гидко!
- Він підвішував нас ребром на гак! Так?
- На гак його!
- Він, чмотюга, бив нас шпіцрутенами, колов рогами, топтав копитами…
- На роги його!
- Батогами його!
- Він, катюга, саджав нас на палю…
- На палю його!
- На гільйотину його!
- Він, сволота, знімав з нас останню сорочку…
- Зняти з нього сорочку!
- І четвертувати!
- Підсмажити його!
- Кинути вовкам на розтерзання!
- Голодом і холодом заморити!
- Повісити!
- За роги!
- За ноги!
- За яйця! Повісити!..
- Все пропало! – в голові людиноподібного козла Пана стався заворот мозку, і він прокинувся. – Кошмарний жах!
Крик письменника
- «Що ми за народ такий?»
Крики знизу
- Хто винен?
- Що робити?
- Що робити?
Крики зверху
- Хватіт скігліть! Бєріть лопати – ідіть копати!
Перекрик
- Паном можеш ти й не бути, а людиною,бути повинен.
Крики-анамвсеодноки
- Твій менталітет?
- «Бий свого, щоб чужий боявся!»
- Як ся маєшся?
- «А нас все одно»
- А вам?
- А нам все до лампочки Ілліча.
- Чого мовчиш?
- «Наша хата скраю – я нічого не знаю».
- Як живеш?
- «Свій серед чужих, чужий серед своїх»
- Твоя політика?
- Нейтралітет: не висовуйся; дають – бери; б’ють – тікай… Протестуй мовчки!
* * *
- Як життя-буття,маленька людино?
- Мені багато не треба. У мене є курочка. Вона знесе яєчко. Я його зварю. Облуплю. Посолю. З’їм. Мені багато не треба…
* * *
- Куме, допоможи!
- Не трать, куме, сили, - і сідай на дно.
- Єдрі твою мафію!
- Єдрі свою – дешевше буде!
- Як ти, куме, дійшов до такого життя?
- «Хто ж знав, що ми самі себе обманювали?»
Крик на крайню хату
- Якщо вас грабуватимуть, кричатимете «Рятуйте!»?
Крики роззяви
- Об’ява! Об’ява! Загубив штани роззява. А хто знайде – принесіть, бо нема чого надіть…
Крики гармонії,або Крики-ойколижми!
- «Ой у полі вітер віє»
- Ой коли ж ми? Ой коли ж? Ой ,коли?
- Ой не шуми, луже!
- Ой коли ж ми наїмося? Ой, коли?
- Ой коли ж ми нап’ємося? Ой, коли?
- Ой коли ж ми наб’ємося? Ой, коли?
- Ой коли ж накричимося?
- Ой коли ж нагрішимося? Ой, коли?
- Ой коли ж ми надуріємося? Ой, коли?
- Ой коли ж ми наспимося? Ой, коли?
- Ой коли ж ми навчимося? Ой, коли?
- Ой коли ж ми над собою та й насміємося? Ой, коли?
- Ой коли ж ми збудемося? Ой, коли?
- Ой коли ж ми? Ой, коли ж? ой, коли? Ой!.. Ой-йо-йой!..
- «Ой я нещасний!.. Що робити маю?»
- «Ой чого ти, дубе?»
- «Ой не спиться й не лежиться…»
- «Ой хмелю ж, мій хмелю…»
- «Ой зійди, зійди, ясний місяцю!»
- «Ой чом не прийшов, як я тебе ждала…»
- «Я прийшов – тебе нема. Підманула, підвела…»
- Ой, коли ж ми? Ой коли ж? Ой коли? Ой!.. Ой-йо-йой!..
Крики-буревісники
- Як життя-буття?
- «Життя – така велика ковзаниця:
Кому вдалось, не падавши, пройти?»
* * *
- Прогноз погоди: суттєвих змін не буде. Вітер перемінних напрямків – переважно північно-східних. Можливе похолодання. На дорогах ожеледиця.
* * *
- «У природи нема поганої погоди?»
- Поети пишуть, що нема, а ясновидці кажуть: «Штормове попередження! Можливий землетрус! Цунамі!» Рятуйтеся хто як хоче!..
Крики-кармалюки
- Про що думаєш-гадаєш, людино?
- Про хліб насущний.
- А як треба жити?
- Не хлібом єдиним.
* * *
- Як живеш, людино?
- З огидою.
- Про що думки?
- Жити чи не жити? Грішити чи не грішити?
- Куди йдеш?
- На Голгофу.
- Про що думаєш?
- Воскресну чи не воскресну?
* * *
- Як життя?
- Зрадливе.
- Про що задумався?
- Любити чи не любити?
* * *
- Як життя?
- І сміх, і гріх.
- Про що замислився?
- Сміятися чи грішити?
* * *
- Як життя-буття?
- Якщо це життя, то що таке СВОБОДА? Життя – це драма з трагічним кінцем.
* * *
- Як життя-буття?
- Якщо жити, то треба десь бути: нема своєї хати – немає своєї волі…
* * *
- Яке життя?
- Коротке.
- Про що задумався?
- Спішити жити чи не спішити?
* * *
- Як життя-буття?
- «За державу обидно!»
* * *
- Здрастуйте! Хто ви?
- Нові Кармалюки.
- Як життя-буття?
- То манить, то лихоманить.
- Куди йдете?
- На бій!
- Про що думаєте?
- Битися чи миритися?
- До чого дійшли?
- «Убий гадюку, і Бог не покарає».
Крики-блискавки
- Побійся Бога!
- Визначайся!
- Озовися!
- Не здавайся!
- Май честь!
- Май совість!
- Не будь байдужим!
- «Вставай, хто живий, в кого думка повстала!»
- «Проснися, моя Україно!»
- «Любіть Україну!»
- «Слава Україні!»
Верховний крик
- Геть Верховну Зраду!
Крики раком
- «Крок вперед, два назад!»
- «Лівою! Лівою! Лівою!»
- Раком! Раком! Раком!
- Світле майбутнє прийде, як рак крикне!
Крики-відчайдухи
- Живи й борись!
- Учись і вчи добру!
- Не журися!
- Люби любити!
- Люби кохати!
- Заспокой своє серце!
- Не підмани, не підведи.
- «Не знаючи броду, не лізь у воду!»
- Не будь тим, що моркву риє!»
- «Не йди туди – не знаю куди!»
- «Не сипте сіль на рану!»
- «Не пасіть задніх!»
- «Не хвались, идя на рять, а хвались, идя с рати!»
- «Не кажи «Гоп!», поки не перескочиш!»
- «Не впевнений – не обганяй!»
* * *
- Будь мудрим! Стань настирним і незламним!
- Не плач, не реви!
- Знай свою міру!
- Тримайся!
- Будь вірним! Будь надійним! Будь любим!
- Будь щасливим!
- «Щоб їлося і пилося, і хотілося, і моглося!»
- «Всіх панів до ’дної ями, буржуїв за буржуями будем, будем бить!»
* * *
- Чого кричиш?
- Допекло.
- Куди кличеш?
- На майдан!
Крики душі
- «Ти знаєш, що ти – людина?»
- А хто ж?
- Як життя-буття?
- Душа болить.
- Що хочеш?
- «Хочу надію знайти!»
* * *
- «Ти знаєш, що ти – людина?»
- «Людина – це звучить гордо!»
* * *
- «Ти знаєш, що ти – людина?»
- Смертна.
- Як життя-буття?
- «Усім смертям на зло!» «Я воскрес, щоб із вами жити!»
* * *
- «Ти знаєш, що ти – людина?»
- Мисляча.
- Про що задумався?
- Про смисл життя.
- У чому він?
- Щоб жити.
- Як жити?
- Багато і богато!
* * *
- «Ти знаєш, що ти – людина?»
- Істинно.
- Куди йдеш?
- До Бога! «Не вмирає душа наша, не вмирає воля!»
* * *
- «Ти знаєш, що ти – людина?»
- З претензіями.
- Куди хочеш?
- У рай.
- Знай: ідеш у рай – руки мий, ноги витирай!
* * *
- «Ти знаєш, що ти – людина?»
- Володарка світу.
- Який Закон законів людських?
- «Один за всіх, всі – за одного!»
Кличі-духи
- Дай, Боже!
- Боже , сохрани!
- Очисть душу свою від всякої скверни!
- Помилуй, Боже!
- Шануй батька та матір свою!
- Не вбивай!
- Не чини перелюбу!
- Не кради!
- Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
- Не заздрь!
- Зроби ворога свого другом своїм!
- Не гріши!
- Полюби ближнього свого, як себе самого!
- Заступись за слабого!
- Трудися в поті чола свого!
- Боже, поможи!
Кличі-злуки
- «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»
- «Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте!
І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь!»
- «Розкуйтеся, братайтеся!»
- «Борітеся – поборете!»
- «Я кличу вас у відчаї не гнуться, а вибухати, як нові сонця!»
Одвічні кличі
- Віра! Надія! Любов! Щастя!
- Краса! Культура! Досконалість!
- Мир! Праця! Свобода! Рівність! Братерство!
- Правда і справедливість!
- Хліба і видовищ!
- Вперед – до світлого майбутнього!
- Свобода або смерть!
- Перемога або смерть!
- Хай живе Україна!
- Україна або смерть!
- Смертю смерть поправ!
- Христос воскрес!
- Воістину воскрес!
- Слава Богу!
- Слава Україні!
- Навіки слава!
Крик Тараса Шевченка
- «Схаменіться! будьте люди
Бо лихо вам буде!»
Епі-логічні голоси з Світлого Майбутнього
- Люди Світу, хто ви?
- Світочі: добродії, добролюби, добророби, добровольці!
* * *
- Люди Світу, які ви?
- Світлі: доброчинні, доброчесні, добропорядні, добросовісні, добродушні, добрі люди. Ми вільні, свободні люди, Боже!
- Як життя-свіття?
- Світ-логічне.
- Куди прийшли?
- У Світ Божий!
- Ваш світогляд?
- Жити і давати жити іншим.
- Що робите?
- Світом правим. Ми – могутні, ми – всесильні! Ми – всесвітні!
- Добрі люди , будьте здорові!
- Завжди здорові!
Крик Перемоги
- Все або нічого!
Крик Бога
- Будьте!!!
Карби на Світових скрижалях історії
Людина Світу Людині Світу – Світло!
Люди Світу: Будьмо! Будьмо! Будьмо!
Епіграф на могилі
Тут упокоївся людиноподібний козел ПАН
Напис на панібратській могилі
Всі тут.
Всі рівні.
Все пропало.