Сам не зна ш

Наче б то на вулиці теплішає, а в мені з’являється якийсь лід, якась для мене не звичайна сталь. Хочеться курити не дешеві цигарки й пити звичайний гранатовий сік. На жаль, друге я собі дозволю, а перше ні, адже мої принципи не зрушаться. Якщо я зраджу своїм принципам – автоматично зраджу собі. Я не розумію людей, але скоріше не розумію себе. Складно зрозуміти те, що весь час змінюється наче гойдалка, яка може робити “сонечко” й викликати водночас захоплення і невимовний жах. Болить серце. Воно завжди болить. “Підліткове”, - кажуть лікарі, а я не вірю. Мені здається, що це серце просто хоче вистрибнути й вирватися на волю. Воно хоче кричати про все, що йому завдалося. І душа виривається теж, вона хоче більший об’єм свіжого повітря. Моя душа напевно проходить десь під серцем і простягається аж до шлунку. Коли боляче крім серця болить ще й шлунок. Дивно? Та для мене вже ні, я звикла.
Києв навіює мені якусь тягу, я хочу бігти. Я взагалі весь часу кудись поспішаю, не розуміючи куди, не бачачи конкретної цілі, але мені треба бігти – це стало єдиним сенсом цього безглуздого і убогого життя. Щось шукати, до того моменту, доки не знайду, а потім? Що робити зі знайденим? Куди його дівати, куди причепити? А може просто плисти по течії? По суті, це теж не вихід. Тут головне обрати правильно й не відступати від обраного.
А зараз що? Зараз просто морозить, холодно мені. Важко бути на одному місці з кам’яним обличчям. Хочеться ридати, плакати й кричати. Але я почекаю, я дочекаюсь вечору, коли прийду додому і тоді я дозволю бути собі слабкою. Коли ніхто не побачить, коли можна подумати про все і не зважати на те, що на тебе спрямовані погляди очікуючих не зрозуміло чого очей.
Дивно, що крім того, приїхала додому на міському транспорті, який дратує більше ніж будь-що. І їдучи не думала ні про що, крім того, що треба досягти цілі – дому. А там що? Там можна полегшено зітхнути. Бути сильною? А ви знаєте що це таке? Знаєте яка це відповідальність? Коли ніхто навіть і не розуміє, що ти слабка людина, яка сама хоче щоб про нього турбувались і була дійсно сильна людина поряд.
З іншої сторони, ти живеш і вдаєш з себе когось іншого, що теж складно. А ким ти насправді є? Хто в тобі живе? Не знаєш.. Не дивно.