Сито вiчностi


Виливаю життя на мілке сито вічності.

Цівочки років
Розтікаються по площині і
Групуються.

Спочатку крізь дірки просочується
Дитяча здатність дивуватися
І вміння радіти.

Зрілі почуття, ніби желе,
Закупорюють отвори.

Вони тримаються купи,
Обмінюються енергією,
Чіпляються за повітря,
Гронами крапель
Звисають
Знизу.

Ніби у руках золотошукача,
У ситі залишаються
Кристали чистого розуму,
Зерна пам’яті,
Хмаринка душі
І відчуття болю.

Вічність не відпускає їх у невідомість,
Бо саме вони
Є результатом нашого досвіду
Самовдосконалення і праці,
Любові і
Вмирання.

21.04.13


Рецензии
Выливаю жизнь на мелкое сито вечности.

Струйки лет
Растекаются по плоскости и
Группируются.

Сначала сквозь дырки просачивается
Детская способность удивляться
И умение радоваться.

Зрелые чувства, как желе,
Закупоривают отверстия.

Они держатся вместе,
Обмениваются энергией,
Цепляются за воздух,
Гроздьями капель
Зависают
Внизу.

Как в руках золотоискателя
В сите остаются
Кристаллы чистого разума,
Зерна памяти,
Облачко души
И ощущения боли.

Вечность не отпускает их в неизвестность,
Ибо именно они
Есть результат нашего опыта
Самосовершенствования и труда,
Любви и
Кончины.

Анна Дудка   22.04.2013 06:08     Заявить о нарушении
Гарно, Анно Михайлівно, хоч і сумно. Але смуток тут мій...
Дякую Вам щиро.

Василь Кузан   21.04.2013 21:29   Заявить о нарушении