Словами, що нічого вже не значать,
Спілкуються у Раді геть усі:
То скаржаться на долю, (майже плачуть,)
То постають у всій своїй красі.
Хтось виступає, хоч ніхто не слуха:
Дрімають у куточках, аж хроплять.
Хтось затуляє телефоном вуха,
Розгадують кросворди і… мовчать.
Коли вже стане сумно – подеруться.
Або водою враз всіх обіллють.
А вечором в компанії зберуться,
Напругу зняти чарочку наллють.
І знову розбредуться по домівках
Без сумнівів та почуття вини:
Засиділись у Раді, наче в дівках,
Свою недоторканність зберегли!
Недоторканнiсть
© Copyright: Валентина Комина, 2013
Свидетельство о публикации №213042100347
Свидетельство о публикации №213042100347
Рецензии
Засиділись у Раді, наче в дівках,
Свою недоторканність зберегли!
Замечательный образ!Если б они так Отчизну берегли, как свою неприкосновенность...
Татьяна Вегерина 23.05.2013 20:00 • Заявить о нарушении
Свою недоторканність зберегли!
Замечательный образ!Если б они так Отчизну берегли, как свою неприкосновенность...
Татьяна Вегерина 23.05.2013 20:00 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
