Iдилiя i ти
Спросоння син торкається грудей.
Маленькі руці ковзають по шкірі,
Відомі Богу пошуки веде
Весь у натхненні, благодаті, мирі.
Спиває з тіла мамину любов,
Нектар блаженства всотує у себе,
Повільно так потягується, бо
Усе життя попереду. До неба
Летить смиренно мамина душа,
Ідилія панує біля ліжка,
Хоча нема у хаті ні гроша,
Хоча на горло тисне доля-ніжка…
Отак би ніч дивитися на вас…
Життям у вічність відпливає час.
23.04.13
© Copyright: Василь Кузан, 2013
Свидетельство о публикации №213042400132
Свидетельство о публикации №213042400132
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.