Вишивала новотройчанка
Різнобарв'я на рушнику.
Умивається сонце зранку
І сміється на колоску.
Квіти-квіти, червоні маки,
Серце б радувать на віки.
Та схилилась в печалі мати
І веселі шукає нитки.
Хоче бачити свою долю,
Як пір'їнку - білу, легку.
Написати голкою повість
Про берізку ніжку, тонку.
Й ластів'ят, що жили у парі,
Й полетіли листами в ніч.
(Заметіль їх гніздо зламала
Без жалю. Та не в тому річ).
Своїх діток мама чекає
З дня на день, в найтемнішу ніч.
Полетіли куди - не знає.
І сумує, чекаючи стріч.
Поверніться, дітки, додому.
Киньте працю свою копітку.
Мама вишиє вашу долю
І спочине на тім рушнику.
Вишивала мати долю...
© Copyright: Вера Яковлева 2, 2013
Свидетельство о публикации №213042800906
Свидетельство о публикации №213042800906
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.