дні,
що перетворилися на сон,
на мрію заспаних очей,
повік тягар свинцевий.
змити розчинником із кави,
що наче фарба
до бездонності ночей
і цигарки, мов пензлі,
що малюють зорі,
опадають попелом під ноги.
хурделиця весна
рознесла вулканічний послід містом.
і півметри місячного пилу
скувала кригою усі шляхи.
пішки до метро. підземлю.
де металеві хробаки
снуюють дорогами, що
не ведуть до храмів
днi
© Copyright: Алукард Далви, 2013
Свидетельство о публикации №213050100841
Свидетельство о публикации №213050100841
Рецензии