Останнiй лист

«Ось і почалось..
Захід сонця, музика для душі.. кава, коти, цигарки, - що ще потрібно для моєї натури. Та нічого, загалом все є,хоча не вистачало мені, не те щоб я просто божеволіла, а просто якось будо не комфортно. Це відчуття.. я писала, коли вони ще були поряд, коли вони могли прочитати, а зараз.. так ото, пишу аби шо,хоча ..
Колись була у мене мрія.. але це не головне, то не серйозно  було,мабуть. Інколи ти просто сидиш, дивишся на цей паскудний світ і починаєш замислюватись, в цьому світі, цим життям ти хотів прожити? Цим ?  Ти впевнений? Ну тоді тобі, випав такий шанс.. знищити своє життя. Поспішай, не прогав його.
Почуття, почуття. А ви знаєте скільки вони приносять горя смутку, загалом негативу? Уявляєте, якщо ми б не кохали один одного, то н було б зла у Всесвіті!  О таке от, щастя.  Не тільки погане є багато чого такого, що  не дістати просто так. Не  знаю, не хочу здатись.. соплявою, але..як нахлине.. то вже.. не втечеш.
Ти від себе нікуди не дінешся. 
Кохаєш його(її)? Так чого ти ще читаєш, відривай сраку та йди.. будуй своє щастя, бо є людина, яка стільки їй  вже провтикала, що хай їй грець.  Вона шкодує, але.. ї вже не стало ( морально)  і скоро, і фізично не стане. А доки ти просто будеш отак боятись, що скажуть люди, що скаже твоя кохана людина, що скажеш ти їй.. ти просто зникнеш, так і не посмакувавши життям.
Доки є  можливість, сили та молодість  - робіть помилки, інакше не навчитесь…»
Такі були останні слова  Лорі, потім  вона взяло  лезо і.. пішла з нашого світу… Вона була весела дівчина, але непостійна, трішки неадекватна та скажена, але щира і вірна. І ось її не стало, багато людей було на її похоронах, а на могилі написали « Мы  молодые, гордые придурки».
Таке життя.. є людина, а потім раз… і ніколи не знаєш хто наступний…