Чия ти, доле, тиха, небоока?
Душу чом просвічуєш мою?
Розбити шляхами одиноко
То йду, то зупиняюсь, то стою.
А на розпутті – журавель з кравчучкою,
Бо в Україні випав лютий сніг,
І ділиться Христос із ним сорочкою, -
Людяність така є не у всіх.
До Ісуса той журавлик горнеться,
Прихиляє зболені літа.
Батьківщина в птаха – небо-горлиця,
Вічність він би там літав-літав.
Душа твоя і доля небоока,
Журавлику скалічений, хрестись.
По-Божому жертовно і жорстоко
Високе небо зве тебе у вись.
Журавель з кравчучкою
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213051301357
Свидетельство о публикации №213051301357
Рецензии