Літо. Ось і нарешті літо
Кличе у мандри, бо давно вже зимі
Я до крихти сплатила мито,
Де поземкою шлях димів.
А зима була не шляхетна,
Я прожила її одна.
Зізнавалась тобі у сонетах,
І напилася болю сповна.
Літечко тепле загоїть рани
І обвуглена доля моя
Вже ніколи твоєю не стане,
Ти забудеш мене, ластів'я.
Час минатиме блискавично,
Як у річці вода, спливе.
А мені так чомусь незвично
Починати життя нове.
Лiто
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213051401455
Свидетельство о публикации №213051401455
Рецензии