Ти кохання зміг зректися
Граціозно, дуже гарно.
Там, де Чорна й Біла Тиса –
Сонцехмарно. Сонцехмарно.
Я зрікатися не вмію
Синьоокої любові,
Відпливають пишні мрії
В ніжних човниках магнолій,
А у серденьку твоєму
Квітнуть царственні нарциси,
Знаю істину таємну:
Ти – не бог. Я – не актриса.
Ні, тебе не виганяла
Із душі, зі свого серця,
Білосніжна плаче калла,
Мабуть, завтра дощ проллється...
Сонцехмарно
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213051401472
Свидетельство о публикации №213051401472
Рецензии
Чудовий український романс! Тільки гітару і співати!
Василь Кузан 14.05.2013 20:15 • Заявить о нарушении
Василь Кузан 14.05.2013 20:15 • Заявить о нарушении
