Це завжди так непросто -
спалювати мости...
А ще складніше - не писати прози
З постійним ярликом "ти".
_______________________
Так якось нестерпно жити,
Шукаючи новий дім.
Старий бо назовсім закритий,
Немає нічого в нім.
І очі солодкі, глибокі
Долонями криють сум.
І голос незвично високий,
Порвав не одну сотню струн.
Тепер вона вільна діва.
Шукай себе в морі на дні.
Не станеться більше дива.
Ти втратив її.Назавжди.
мосТи
© Copyright: Танитам, 2013
Свидетельство о публикации №213051500022
Свидетельство о публикации №213051500022
Рецензии
