Сумую за тобою неймовірно.
Це якийсь маніакально-депресивний стан, адже кожну хвилину хочеться подзвонити. Та розумію, що і так тебе своїми дзвінками злякала. Відкинула далеко і чуюся сателітом на орбіті. Враження- всередині пустка.
Засинання під ранок, незакінчені статті, ігнорування дзвінків редактора - роботи по вінця, але то все таке ефемерне. Натомість сонми кофеїну і цигарок заповнюють той час, який ховала в картонні коробки для тебе.
Кажеш, що давно не розумієш моїх поривів...
Корозією покриваються думки, не викристалізовується в щось путнє уже давно. Байдуже.
Дозволяєш наблизитися і відштовхуєш одночасно. Сподіваюсь, не страждаєш від безлюддя, бо свідомо робити "мертву зону" навколо себе- абсурдно.
По колу...
© Copyright: Мила Славина, 2013
Свидетельство о публикации №213051702052
Свидетельство о публикации №213051702052
Рецензии