Я тебе не дочекаюся, мабуть,
Оцвітають сакури й магнолії.
Спогади в мені сумні живуть,
Стали ми заручниками долі.
Я живу обвітрена, мов цвіт,
Крик душі спиняється у горлі.
Дуже схожі ми на двох сиріт,
Ніби у кіно зіграли ролі.
Грали мелодраму про любов,
Після неї – щемна меланхолія.
Дощ спинявсь на мить і далі йшов,
Змокли парасолі у магнолії.
Обвiтрена, мов цвiт
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213051700056
Свидетельство о публикации №213051700056
Рецензии
