Ти безсердечний, ти жорстокий вітер,
Гуляєш вільно і розкуто світом,
До яблунь залицяєшся, до квітів,
Умієш прикидатися павітром,
Зефіром, бризом, легковієм, леготом,
До крові серце роздираєш скреготом,
Навіщо губиш душі ти жіночі,
Любов твоя біду лише пророчить.
Лети на полонини і кичери,
Де мешкають такі, як ти – химери:
Чугайстер, мавки, відьми, потерчата,
Не смій до мене більше прилітати.
Химера
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213051700098
Свидетельство о публикации №213051700098
Рецензии
