Йшла Марічка доріжкою
під зеленою смерічкою,
стежка змійкою звивалась,
гора нею обминалась.
Бігла стежка понад річкою
з грайливими потічками,
всі провалля обминала
і на скелю вибігала.
А із скелі видно гори,
що стоять відколи
на світ сонце подивилось
і його благословило.
Йшла Марічка над потоком,
кам’янистої стежки боком,
хмар мережкою укрились гори
і поволі темніли доли.
Приходила до гір весна,
розквітала їхня краса,
зеленів ліс і топило сонце
сніг на вершинах, і полонинах.
На горах вишні розквітали,
сиві гори прикрашали,
на килимі лісовому біліли
і сонце просили.
"Нехай стежка в'ється,
і сміється: сонце й гори,
та сніг, що тане в ярах,
шумить вітер у верхах".
Верхівки ялин вітер колише,
а ще, трохи тихше
співає в потічках вода,
якій у долину пора.
Фотографія з інтернету.
Шла Маричка дорожкой
© Copyright: Светлана Борщ, 2013
Свидетельство о публикации №213052100045
Свидетельство о публикации №213052100045
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.