з зали суду...

  ЛЮБОМИР ФРАНКІВ.
                ІЗ  ЗАЛИ  СУДУ...

               
               
               
“Я хочу, щоб у свідомості  майбутніх ґенерацій закарбувався один урок: незгода у власних лавах є смертельнішою за ворожі мечі, а внутрішні розбіжності відчиняють двері іноземним загарбникам.”
Із Заповіту фінам: Карл Маннерґейм.

“Поки ми ненавчимося йти і боротись не за будь-кого, а за ЩОСЬ, то в нас так і буде...”.
Герой України Юрій Шухевич.

“Моєю метою є не читання лекції у справі Івана Дем”янюка чи повторна критика США, Ізраїлю, Німеччини за те, що вони спричинилися до більше як 40-річних невимовних страждань і несправедливості щодо Джона. ...Правнича битва розпочалася. Не було  сумнівів... вирок винесено заздалегідь, до початку судовго процесу. Засоби масової інформації та прокуратури зробили все, щоб Джон був співмірником із Ґітлером і Сталіном.”
На пошану Джона (Івана) Дем”янюка, після його поховання в США
31 березня 2012 р.
Д-р Ульріх Буш, адвокат по кримінальних справах у Німеччині.

Славу славимо і славімо  од  ІСТИНИ  Героїв!
(Автор.)

                Розділ – 1.

Хі-хі-хі! Ха-ха-ха! Хо-хо-хііі-хоньки!
              Ґазонаркотичний Дговір.
- Яка базова ціна?
-Хі-хіхі!.. Жмурик базовий – ціною голову заморочив? Ми, по-братськи, домовилися про братську ціну. Хі-хі-хі!
-По-братськи: п”ятдесять на п”ятдсять?
-Поділимося правильно, мої любі українці, - для вас стараюсь аби інтегрувати у євростандарти! Хі-хі-хі!... А де-кого нада мочіть в сартіре! Хі-хі-хі!... Будємо мочіть, чтоб соплі не жевалі –  правильно сказал наш Спасітель – стартегіческій партньор! 
-О-хо-хооо! Толі ещо будет!
- Ти недовольний потому, что от власті нинешнеґо, хі-хі-хі, зека!... Ну і мелоч: шапку спиндріл у серкретяря партіі. Непріятен, мелоч.
Улус. 
Північ.
Кремль.
2009 р.
Ху-ху-ху!... Кто єсть хуху, понятно! – Получілась красівая Кабала і прі полной отдачей... А ночка тьоомнаяяга била, круґом ізм”ятая... ха-ха-ха!
 Дуетом.
Хуху-ху... Ха-ха-ха! Хі-хі-хі...  Ми построем, ми помчіся утром раннім с Новим Пактом – Мір  построем і умчімся в снежную тайґу...ґу-ґу!
Він.
-Перспектівная но-ооо-ченька у етой незавісімой... будущего нет! Усьо предложеное -заґлатіла незавісімостью. А как лізалась, как подлізивала... Да-да!... Ліш  би получіть удовольствіе, ух незавісімая! Наркотик дороґо стоіт, а ей подавай безплатно... Труба – дира, ну да... Ґаз – власть: села на мою ґолку, тоесть трубу, ещо у каком-то году... Любіт ґеньґі і власть матерю... А как благодаріла за ізреченное: “Жмурік утащіл самольот... Тащілась крепко, так сказать, передозіровкой – потеряла сознаніе і подпісала Кабалу, тоесть договор.
.........
Вона Працює. 
-Дорогі мої, любі!... Ми, українці, врятували Європу од вічної мерзлоти, замерзання морозами отою страшною Москвою із її ненависним нам язиком!... Пригадуєте, я заборонила тим меведячим язиком спілкуватися, а тільки нашої іднесенькою ненею-мовою повсюди...
-Скільки коштує?...
-Як на ринку Європи – ми же інтегруємося у Євросоюз.
-Але чому-чому така висока ціна?...
-Це той, так сказати президент, вам набазікав про базову ціну. Знаєте, хоч і був бухалтером в колгоспі, але на сучасних ринкових базисах абсолютно не розуміється.
-Але він ще був Головою Національного банку, Прем”ром і...
-Хахаха!... Це той... кого ракетчик притягнув за вуха і посадив у Прем”єри.
-У Шустера, він розказав і показав на таблиці, як бухгалтер, як екс-прем”єр, як президент:  Німеччина, на відстані од східного кордону понад  дві тисячі кілометрів, має  набагато нижчу ціну за газ аніж Україна за шістсот кілометрів од родовища! Чому?
-Мої любі, кому ви вірите?... Цьому бджоляру! Хі-хі-хі!
-Кожна бджілка – несе до вулика мед, а ви... із вулика носите, куди, для кого крадете?
-Мої дорогі українці, то  комерційний секрет!
-Комерційний, по-братськи, між ним і вами! А ми, для вас, хто?... Секохенд на вагу поношеного євросоюзу –  євростандарт?
-Хі-хі-хі!... Ви ще не знаєте свого майбутнього – воно прекрасне!
       Невинним дитям вона посміхається усьому світу! Кліпнула оченятками туди-сюди. Вона примружується, мов янголятко і дивиться з благоговінням матері божої та  німбом на голові, і бачить свого доброго..., і на майбутнє Судителя Кремля!
       Ласкаво поглядає у його бік, миленькою усмішкою дівчинки- немовлятки, яке щойно посмоктало... Чого?... Хай цицьки.
...Хоча, дещо  недовиспана, але задоволена Договором, що є секретом. Ні, Пакт Молотова-Рібентроппа застарілий, а цей...,  виписаний сучасними технологіями - газовий нарокотик. Вона працює! Вона і тільки вона!...
Цілу ніченьку працювала, оченяток не стуляла аж косонька розплелася, аж тілечко ваткою стало – не шкодувала свого здоров”ячка: ковтала і запивала, але таки щось підписала... Тепер має статус “рятівниці Європи” од  Кремлівсько заморозили, од улуського мочили...
Європа - це перспектива і буде їй вдячна, тільки мусить старатися аби отой медоносець не... залетів на її нивку гречки, не забрав секрету... солодко, кажучи, медоносну трубу...
Вона працює і, навіть, подумки не хоче, і не буде його називати президентом! Кримінальником – так! Колоністом теж...
Вона – Буде Президентом цього секретного ґазонаркоти Договору... Мільярди там, у Кіпрських, Шейшельських і ще секретніших островах-банках, контрольованих надійними сеньйорами, тувімами – Вони гаранти... Вона – приречена Бути Президентом теперішньої - не піщаної, а шоколадної Необітованої Землі! Договір – капітал, ґарант Перемоги! Її перемоги - не нинішнього і не того, кого, і не в сартірі, а на тому палаючому кріслі, що замочить пожежою її Договір - Золотий Договір Кабали!
Він не презитент, а тільки Вона! Вона цю нічку працювала на перспективу, а це мільярди... мільярди доларів - купить не тільки перемогу, але всіх і все на цій землі!
Біґборди над  трасами, містами, селами, хуторами...  “Вона - Україна!”
.........
...Москва.
Мовзолей.
Бланк-Ульянов-Ленін перевернувся у труні і кликнув гаслом революції: “Сеґодня – рано, завтра – поздно, товаґріщі!”
...Да, батентька, єта класіческая палітіческая пґрастітутка, умелий ґрукоексплуататор севодняшнеґо рґеволюціоннного пеґріода етіх незавісімих... Как, умело – да, ето не Дуґашвілі, тоесть Сталін... Так ґрубо ґрабіл банкі, вот би у коґо учітса нада!...Учітельніца етім ученікам-троєчнікам: однім ґрочеґрком пеґра – всю незавісіму обобґрала! І под какім чудодейним пґредлоґом: спасеніе Євґропи! Од чеґо?.. Да-да, от Сібіґрі, Цаґря і Вовочкі? Он, то же..., как я Спасітель. Но, ім вместе, леґше спасать всьо, что легко  ложется в ґрукі – только нада ґреволюціооное, а еті, тґрудящіе, поймут все іскушеніе судьби пґролетаґріата і кґрестеянства, товаґріщі! 
...Ах, какая  улибка, у етой мілейшей деточкі - пґрямо анґел-хґранітель уґнетьонних – міґр такой незавісімой не відал!... Хотя, может, она - может схожая із етой... Била такая у меня, как доґовоґрілісь, стґреляла у, меня, Вождя міґровоґо пґролєтаґріата стґреляла – да, билі політіческіе девіденти...
А по совґременному, ета мілейшая девочка..., дамочка-мочалочка, тоже  мочіт в саґртіге етіх незавісімих пґрезідентішков! Кажется звут ейо ілі зовалі... Кап... Капа! Забил, товаґріщі! Но істоґрія помніт!...
Что імею ввіду: стґрелять нада, батенька, стґрелять етіх незавісіміх – ето вґраґі нашей ґреволюціі! Не увядаємое дєло лучшіх, нашіх п”ятьоґрічніков, что міло сердцу і моралі нашей вечной ґреволюціонності, етіх незабитих юношей нашего пґравого дела – лічшей пґрофесії міґра, которой владееми ми і только ми, професійние ґреволюціонери как і лучшіе ісполнітелі нашеґо пґравоґо дела товґріщ в Паґріже  Дґрейфус, унічтожівшего етакоґо пґрезіденті Фґранціі і товаґріща Бейлюса унічтожівшего в Кіеве Столипіна етой ненавісной іпеґріі Ґрасеі – веґрной дґроґой ішлі товаґріщі...  І дґрукой путі у нас нет: так било, когда Мойсеюшко тоже вел нас із ґрабства!... Но, ми не пойдьом дґруґім  путьом – путьом Міґровой ґреволюціі міґровоґо опіума ґеґемона-пґролетаріата і беднейшеґо кґрестеянства!.. 
Да, блестательная наша істґрія: я вспомніл Цілю Каплан, о, батенька, блестательная память, моя мілая Каплан!...
Пґростітутка, батенька, політіческая – она тепеґр у совґремьонном міґре, ґлобальноґо капіталізьма…
Стґреляла і сґреляет, а  наше дєло, товґріщі, жівьот, блаґодаґря вот… і мне, ібо я жівее всех жівих!  І вот, батенька, она ґработает. Ана, как еьо?... Товаґріщі, подскажіте істоґрії і для істґріі фамілішку?
“Люля-Дуля!” – із Помаранчевого Майдану громогласно понеслося до Мовзолею, аж відлунилося у Кремлі: “Мочіть в сартіре і нечего соплі жевать!”
…Інтересная, товаґріщі, і утвеґрдітельная – ето Она, пґрімер і  есть соотвествующая клікуха ґреволюціонеґра, что ґаваґріт о нашем ґлубоко заґритом таланте нашіх учітелей  да ізбґранніков пятьоґрічніков для упґравленія тґрудґящем наґродамі самого-самого пґроґресівноґо стґроя - Міґровой ґреволюціі і Новоґо Міґровоґо поґряка, последователямі Учітелей Маґркса, Енгельса і, конечно, пґрактіка Меня, Леніна - у действітельності Бланка і Русского міґра!
...Да у нашіх учітелей соґртніков фамілішкі... Ну, как моґ би Джюґашвілі, как син жіда, стать вождьом?... С етімі, жідовскімі – нікоґда! А Сталін – пріятно почувствовать толпе кґрепкого стального, а не какой-то Хґрущов ілі всякімі на ко, ійлі, ещо етіх всякіх куґркулей, ілі етімі національним інтіеґентішкамі у которих вместо мозґов, ґамно... А, поетому, с началом і окончаніямі на ...штейн, ...ман, ...ель і прочеє... Правільно товаґріщі надо менять, как ета... Подкажіте, товаґріщі?... Да-да... міло звучіт, для етіх троєчніков ученіков, Люлька-Дулька. Ґлубоко зарилі наш талант нашеґо учителя для ніх...
Так, вот, товґріщі! Явілась Она,  ґработающей, глобкапіталізьме, боженькой-пґростітуткой в імя своєґо меншіства опозіціонеґров, по понятіях нас большевіков пґролетаґріата, ґрастрелівает етіх пґрезідентішков експліататоров незавісімості… Ах, как стґреляет, батенька, по етой не состоявшейся стґране!...
Скажу откґрито, даже Льова Бґронштейн ґолодом їх, сєданіем матеґрямі своіх детішек – так хітґро не умел сделать, как Она!... Как ви, товаґріщ сказалі?... Люлька-Дулька, блаґодаґрю! Вот ета пґростітутка, под пґрикритіем ґреволюціонного псевдо Люлькі-Дулькі - она ґработает товяріщі на нас, на наше будущее в непґременной победе нашеґо, как ґаваґрят попи Ґрая, у поніманіі камінізма!...
А, етім, котоґрие кґрічат “Слава Укґраіне” – ґде оні? Мой соґратнік Лейба... тоесть, Льова Тґроцікій і істінний Каґановіч... Да, наші все большевікі, очевідно не всех тоґда селі... Так, вот: Люля-Дуля, наша соґратніці ґработаєт у іхнем суде, батенька, у іхнем суде!... Сєдает етіх вґрагов!  Жівем седает іхніе сімволи і знакі Ґосудаяства, как било сделано намі у Зімнем Двоґрце! Да!... І іх саміх сєдаєт жівьом, батенька, жівом блеском своіх невінних ґлаз, модной одеждой с етой вішіванкой покупает, как скот на базаґре - ґрадует іскустніца! Нет, етотому ґрубому Лейбе со сєданіем детішек не дорості до таково класіческого іскуства!... Нам, большевікам, что тґрудящіеся не нужни? Нужни! А кто будет стґроіт наш комунізм і обслужівать, батенька, і каво – куда весті будем, еслі оні своіх детей  пеґреедят – нашіх  стхолітелей,  нашеґо камунізма будущего! А нада понімать, что такой медот – тупік:  у том чісле оні і себя, сєдят? Без ніх – Комунізм не постґроім,  молодец Люля-Дуля - паліт по Сімволах і Знаках незавісімих кулаков-куґркулей, ілі как іх тепер клеймят?... Спасібочкі, за подсказку!... Фермеров, бізнесменов, предпрінімателей селюков  і іхнім ґамне-опіуме для наґрода - кґрасіво кґрестітся, ґрадует, товаґріщі! А потому: я далее моґу лежать спокойно в Мовзолее Кґремля на стґраже нашево Нового сґроя!
Я спокоен, імея такіе ґлубоко заґритие таланти учітелей, пятьоґрічніков, как отлічніца Люлька-Дулька во всьом Міґре – міґровая ґреволюція  будет буґрліть своей неізбежностью... Ібо наше ученіе самое веґрное для руководства крестянамі і пґролетаґріатом  в всьом міре! І сейчас подхвачено Ґрускім Міґром... Веґрною доґроґою ідете, товаґріщі Учітеля і Отлічнікі, Ґруковдящіе і Напґравляющіе!
За наставленіямі, в Ученіі нашего самонайвернейшеґо ученія - захадіте ко мне! Да-да, батенька, веґрний і кґраткий адґрес: Мовзолей.
Йосиф Сталін. “Ана, таваріщі, братья і сьостри, мноґое сдєлаєт с етімі... куркулямі, вґраґамі  і ізменнікамі народа, что заселілі чорнозьоми! Чеґо, товаріщі, братья і сьостри ми нє додєлалі у свое время, із товаріщамі блізнецамі і братьямі по крові строітелей комунізма – она додєлает в капіталізьме!
Нікіта Хрущов: ХХ з”їзд КПСС - “Развенчаніє Сталіна”. “Маніфест строітеля Комунізму!” “... нинішнеє поколеніе будет жіть прі комунізме у 1980 году!”
Лєонід Брежнєв: нащадок професійних революціонерів, наставників індустріалізації,  колективізації і... Учитель, якого довели до Крелівської Трибуни.
Дґроґіе товаґріщі!
Тривалі бурхливі аплодисменти.
...Пеґвая стадія ґразвітого соціалізьма!... Даґраґіе товаґріщі!… Дааґраґіє товаґ – іщі!
(Леонід Ілліч – перйдіть на другий рядок - чути у навушниках.) 
Пґіветствую себя на очеґредном сєд... сєзданії нашей ґродной кому... ні сті...чейской паґртії блізнецов і бґатєв!
Ммда, товаґріщі!..
Бурхливі, тривалі олески.
...Доґроґой Леонід Ілліч, ґразґрешіте Вас наґрадіть Ґеґроем СССсер!
Кремлівський Палац З”їзду передовиків соцзмагання доярів і доярок, телятниць і телятників, свинарок і свинарів, шахтарів і шахтарок - трудящих будівників Комунізму і передової трудової інтелеґенції.
 БУРХЛИВІ, ТРИВАЛІ ОПЛЕСКИ!
Михайло Горбачов -  Перший і Останні президент СССср. 
Ґласність, Демократизація, Перебудова, Прискорення!
...Процес пішов.
КИЇВ.
Із Зали Суду.
- Тиша в залі! – Вкотре нагадав, аплодуючим дупутатам України, суддя Иріїв! – Шановні депутати, Ви не у Верховній Раді України, не на черговому з”зді своєї партії! Ви зобов”язані, Трудовим Кодексом, бути зараз на роботі, на  сесії і творити Закони! Ви, тут іґноруєте, не поважаєте Державу,  недоторканністю дескридитуєте правоохоронців, провокуєте неправомірними діями, не цінуєте довіри виборців.
          - Це не суд, а фарс! – Гукнула  Вона - персонаж іміджу,  глибоко заритого таланту своїх наставниць Каплан, Рози Люксембурґ, Соньки Ручки. - Я вимагаю!... Маю право мати право вимагати прав людини!
         Київ. Леонід Кравчук – Президент України: Маємо те, що маємо... Мусимо пройти між дощами сухими!
Ринок. “Кравчучка” – базар вчителів, лікарів, митців, інженерів, робітників, селян: емігранти і нелегали, хто – куди може!
         Київ. Леонід Кучма – Президент України: Ми, украінци, с прідурю! Але Тузлу і Зміїнний не віддамо!
         Киїів. Віктор Ющенко – Президент України: Любі друзі, подумаймо про малненьких українців!… Вона працює: слідтво довело, що Вона неоднократно давала взятки особливо-великих  розмірах... У неї нема квартири, у неї нема землі, у неї нема дачі. Прем”єр – бомж... Вона працює на газі, Вона заробила 2 271 221 000 долаів – мільярд перечислений  офшорний банк на Тихоокеанському острові  Науну... Для довідки: на острові живе 11 тисяч людей... туди пересилались долари її копанією – Вона працює в “Батьківщині”,  показує що живе на варениках, кав”ярня - варенична на “Батьівщині” одягає і взуває всю її сім”ю (від знаменитих кутер”є) – Вона працює... і переаховано в другий офшорний банк Мєн 401 мільйон доларів... Тут не  хлопчиська-хулігана шапка, здерта із комуночиновка СССР  і, було, самим гуманним судом  засуджено – тут кілька поїздів потрібно на таке “майно...”
         Киїів. Віктор Янукович – Президент України: Корупціонерів, Злодіїв  у Державі, випалюватиму кальони железом, йолки палки, разпоясалісь козли проклятие!... Прежній Презідент обещал садіть, а мне надо ісполнять посадку!
        Москва. Володимир Путін – Прем”єр РФ: Ми постоянно должни думать над совершенствованієм політіческой сістеми Росіі, своєвременно вносіть необходімиє коректіви, но действовать, конечно, нужно, нужно в етой сфере крайне акуратно – ні в коем случає не допустіть українізації політіческой жізні Росії.
        Москва. Лейба Бронштейн. “...заставлю ваших матерів їсти  дітей тоді можете прийти і сказати “ми голодуємо.”
        Киїів. Шимон Перес – Прем”єр Ізраїлю: Забудьте історію. Історія неважлива взагалі. Я пропоную, щоб жоден українець, у жодному разі не критикував державу Ізраїль, тому що, якщо нас будуть критикувати, ми скажемо, де навчались – в Україні...
        Україна.
Голос ДЕСЯТИ мільйонів убитих Голодомором - Цвинтар “Україна”.
 Твої, Пересе соплемінники, спланували убити мене…
Сіоніст. Це антисемітизм!... Нацизм!... Баедьора!...Фашизм!... Скажи, холокосту не було?...
        Україна.
НЕ Я ТВОРИЛА твій холокост - чинили ТВОЇ СОПЛЕМІННИКИ ґітлери-айхмани-менделі, вейцмани...
       Київ. Василь Макух (не) Герой України! 5 листопада 1968 року: публічне, протестне самоспалення проти націонал-комуністичного, фашистсько – тоталітарного Пактів Троістого союзу – Антанти, Рібентропа – Молотова: змінні за формою, але незмінні імперіалістино-колоніальною ідеологією. Василь живим факелом боротьби біг Хрещатиком, з гаслом:
“Геть окупантів! Хай живе вільнаУкраїна!” 
       Сочі. Канцлер Німеччини  Анґела Меркель з президентом РФ Дмітром Медведєвим.
“Німеччина буде протидіяти ґероїзації нацизму та націонал-соціалізму в Україні”.
Британська ґазета  The Times звинуватила обох чільників у “Мюнхенській змові проти України”...
           - Підсудна, ви знаходитеся у державному суді України, Інституті влади – узаконеного Конституцією - поважайте Україну-Державу! Встаньте, і звертайтесь до суду, а не до камер телебачення, присутніх депутатів у Суді! Вийдете звідси – поспілкуєтеся голосно, демократично.
       - Я маю право!.. Американський суд розглядає мій позов про політичне переслідування за мою опозиційну діяльність.
       - Підсудна, ви ще не засудені, щоб інший суд - чужої держави, щось розлядав... У вас нема права не поважати Символи і Знаки, Конституційні Закони Держави України! Не поважаючи тут законів, де ви є підсудною -  було, ви, своїм службовим становищем користувались на свій розсуд?
       - То фарс, то політичне переслідування!
       - Якщо “політичне”, а не кримінальна відповідальність “фарс” - доводете у суді України!
Смикнулась нервово, без радості хі-хі-кнула, прошепотіла: “Мойсею, виведи мене із неволі, як було... із  нами..., із Єгипту, але не на сорок років буцеґарні – вже буду стара пархата жаба... Через президенство ЄЕС, Паші Громаду, “Батьківщину”, Ґазову принцесу Прем”єрство - у твоїх, відомих руках... мої мільярди! Спаси і оборони од параші зеків, їх ґевавту...  Я ж хочу!... Мені необхідно змінювати ґардероб погодинно, бо через оте, фу!!!  Обнімання-цілування, із всякими смердючими бабами парасками, довірливими ваньками – їм не досить отого бублика на моїй богообраній ґолові... Вони ж повинні платити оброк, тьфу, до біса, моїй біржі!... О, підходить - божа головонька для них - німб святої мучениці, моліться на мене, нещасні! Ви  любите мучеників, якщо  ці мученики вас надурюють і не вартують шекеля... Терплю-стерплю цей бублик на голові,  і дякую тобі Мойсею, що не в голові міняю Твої Закони на свіжину демократії!  Мойсею, ти йшов на  Раду із Єґовою – знаєш всі слабості цих... Фу, не повторюватиму, але я є жертвою їхнього цілування... Йошуа - теж був жертвою  поцілунку Юди! У мене їх аж три і ще додалась ота Юда у спідниці, Корулька... Тяжко всіх мочити в сортирі, як радив мені компетентний... ”
 - Підсудна, звертайтесь до суду, стоячи, а не до телекамер!
- Я буду сидіти!
- Будете сидіти, якщо Суд винесе законний вердикт, у відповідності Кримінального Кодексу,  не сидіть, коли щось заявляєте Суду -  не до камер теле-рапдіотрансляцій, не до народних депутатів! Не сидячи звертайтесь до суду – інституту  влади, Держави, яку і ви представляли, використовуючи свій статус Прем”єра! Звинувачення - доведе, захист - захистить, а суд винесе Вердикт справедливий! Назвіть свої  прізвище, ім”я, по- батькові.
- Моє прізвище – це мільйони...
- Назвіть адренс свого проживання, або тимчасового перебування у Столиці.
- У паспорті зазначено.
- Ви не проживаєте у Києві?
- Я там, де  моя Україна!
- Підсудна, до вас звертається суд за вимогою Кримунального Кодексу: назвіть себе, місце проживання і чи...
- Я хочу зробити заяву.
- Підсудна, ви не відповідаєте на питання суду. Вкотре повторюю: назавіть своє    прізвище, ім”я, по-батькові, місце проживання?
- То не суд – то фарс на замовлення президента.
 - Підсудна,  Державний існтитут – фарс?... Президент до ваших дій Прем”єра не має відношення і не може замовляти суд – неазалежний інститут влади. Використовуючи свої права ви дескридитуєте  Україну, порушуєте етику, не відповідаєте суду на питання - натомість розмовляєте в суді по мобільному... Підсудна, поверніться на місце підсудної,  із депутатами вашої партії поговорите згодом...
- Ви не суддя!
-Підсудна, ви притягувались до кримінальної відповідальності в минулому, були засуджені?
- Ви не суддя – ви виконуєте завдання президента, виконуєтен політичне замовлення, переслідуючи опозицію.
- Ваша Честь, пане суддя! Звинувачення висловлює заперечення стосовно такої поведінки    підсудної, що дескридитує Державний Суд, неприпустимо  до вимог Кримінального Кодексу. В демократичних країнах США, Великобританії, Франції, ФРН за кожне зневаження судді – підсудна вже б отримала десяток років в”язниці.
- Ви кати, а не прокурори, фальсифікатори, виконувачі політичного замовлення.
- Підсудна, дотримуйтесь порядку, законності, честі, поваги...
- А ви не суддя! Я вам роблю відвід у відповідності із моїми правами.
- Пане суддя, я, як адвокат, хочу зробити заяву...
- Прошу утихомирте свою підзахисну.
- Я, як адвокат моєї підзахисної, приєднуюсь до клопотання  моєї підзахисної і теж заявляю вам про відвід у відповідності статті...
- Обвинувачення, вам слово з приводу клопотання підсудної і захисту.
- Ваша честь, у відповідності до  Кримінального Кодексу, обвинувпчення не вбачає підстав для відводу судді.
- Суд на місці вирішив відхилити клопотання.
- От бачите, який це суд - це фарс! А суддя – прислужник президента! – Звернулась підсудна до телекамерт та присутніх у залі депутатів Ради од блоку, активістів її партії.
- Підсудна, суд, вкотре вас попереджує про недопустимість такої поведінки у залі суду. Ви матимете можливість висловлюватись своїми уподобаннями по закінченні нинішнього судового засідання.
- Пане суддя, ви не даєте мені можливості себе захищати! Я вимагаю надати два місяці для мого адвоката,  щоб ознайомився... оскільки 16 томів із п”яти тисяч сторінок і тому моя заява із того приводу.
- Обвинувачення, ваша думка?
-Адвокат мав достатньо часу для вивчення-ознайомлення справою.
-Ви не прокурори – ви садисти!
- Підсудна, висловлюйтесь у суді у допустимій нормі лексики. Вкотре вам роблю зауваження, за порушення  Закону... Тихо в залі!  Інакшне будете видалені...
- Суддю треба видалити! – По залу покотився регіт, мов у кошарі блеяли барани, оплески.
- Назвіться: хто порушив тишу у залі?
- Я - народний депутат!
- Назвіть прізвище, ім”я, по-батькові?
- Бочка Самуїл Ґендльович. – Дебелий, незворушно розпластано усміхався так, неначе хитрішого од нього тут нема і не буде, і, навіть, ота Корулька, яку назвала  Лідер “Юдою в юбці” -  не авторитет.
- Вам не соромно носити вишиванку, шаровари, використовувати статус недоторканності депутата, мову Держави?
- Да пашол ти - мене вчити!
- Суд на місті ухвалив: Бочці Самуїлу Ґендьовичу покинути залу Суду!
- Я маю право бути там, де вважаю за потріне, і одягати те, що мені вигідне для мого іміджу!
- Покиньте залу.
- Я маю право мати право.
- Міліція, допоможіть вийти  депутату Бочці, недоторкуючись.
Хлопці міцних статур щільно оточили Бочку, тримаючи руки по швах, м“ягенько ступаючи, ніжно усували пана Бочку  із судової зали.
                Роздід – 2.
              Обдурений кратно - збагне причину... Так сталось із мною, у первинному  часі незалежності: я не знав хто я насправді, чи вийшов із мене, чи залишився гомосовєтікус; чому я такий віруючий із антивіруючого, куди тепер іти?... Зі Сходу вирвався, а на Захід не пускають тому, що я не такий... Не демократичний, не ринковий, не правовий, не євростандартний, словом – не їхній, очевидно і не законний, хоч українець із сивих віків, і на своїх чорноземах, степах, горах, ріках, озерах морях – то, напевно тому не по-їхньому підходжу – не завойовува їх, як вони мене, не був Імперією, тому, очевидно, за Єдина мою віру у моїй Світлиці мене і карали, і... прагнуть карати мою пам”ять історії моєї країни, мою долю прароду, мою боротьбу  за Волю до Свободи - за Слово Правди, за моє Призначення моїми Богами… То, вибачайте євростандартні, мені пора бути собою у себе вдома, вірити своїм у  собі, творити свою науку для своїх, а не чужинців... Творити свій Закон майбутнього для своїх, тоді, напевно, як було у Сиву давнину, Проситимуть не тільки у Гості євростандартні, але і на Раду вісімок, двадцяток та один до одного альянсно за секретними протоколами, як було, як є між вами досі...
                “Помаранчева революція” не карала зло!
...Було, увійшов до кабінету в офісі партії. Прапори: національний, партійний, блоку – на стінах образи: Ісусиків,  Матінок - посеред них,  Вона, Свята Боженька. Та, яка працює!
...Впав християнин на коліна і капці цілувати, і просити відпущення гріхів за без гроша грішного винуватого: Вона - рятівниця, знедолених Деградантом! 
- Пані, дзвонить Віктор...
- Скажіть – зайнята. Хай телефонує пізніше. Ви, пане, що будете пити?... Каву, чай  чи ще щось?... – Пан аж знепритомнів од такої простоти, такої послиги Тої, яка працює...
- З вашої ласки - не посмію каву, грішно, а   чаєм безгрішно, обійдуся, яко християнин.
- Подайте пану каву, мені чай.
Знову готовий цілувати капці пані, за таку сердечну християнську  без гроша благодать.
- Що думаєте про Деграданта? – запитала, переслідувана Деградантом.
- О пані! Ви Світло Незалежності, ви стільки зазнали мук від Деграданта! Мої думки –  ваші вказівки.
- Вказівки – вказівками, а що самі можете?
- Я редактор і видавець ґазети, і можу-обіцяю Світлом на шпальтах, з початку і до кінця виборів, Променем вести вас до перемоги у виборах. А там, якщо Ваша ласка, сприяти виданню книги, що напишу про Вашу боротьбу і любов до Батьківщини – ненависть до ваших врогів.
- То добре. Чи не прагнете бути депутатом?
- Вибачте, там мають бути люди тямущі, а я собі просто письменник, трохи журналіст і редактор ґазети.
- Маєте, пане рацію, маєте... Здається, ви із місцевини такого собі борця Шкілика, що думаєте про нього?
- Та молоде-зелене ще... Шкутильгає з інтелектом та вичешеться, виполірується...
-Бриаліном, хі-хі-хі!
- Напишу і присвячу Вам книгу - вже є назва, оскільки ще тоді, коли було на “Майдані” народний суд над Деґрадантом, а ви сиділи за ґратами, то подумалося, Вона... “Заперечує призначення...”
- Містично... Добре, пишіть і ми профінансуємо...  Підскажу: мені наврочив чи Льонін, чи Павлік - буцім “Заперечую призначення” Якась птиця, ніби це я, можу море підпалити!  Злякалися, наче б спалю їх, якщо доб”юся влади Президента.
- І, коли сягнете місця Президента замість Деґраданта – другий том назву “Із зали Суду...”
- А  того вже не треба! То не по-християнськи, - заперечила Вона.
- Та, як пані скажете... Світло іде від вас.
- Отак і дійте. Працюйте, Слава Україні! - Я схопився на ноги і рявкнув: “Слава  навіки!” 
Вийшов на вулицю. Навпроти -  ЦВК.  Звідси -  Вона, працююча ввійде  владою – розчахне занавісу-кордонів в демократію Заходу для моєї України! Буду щиро працювати словом і ділом аби Була Обрана, поклявся собі. І… було обнімались на мітингах-майданах, і на Майдані під прапором Серця, як із Віктором... І агітація по радіо, телебаченні, газеті: “Їй рівних нема!” Підозрювали друзі, знайомі, міщани, попи перешіптувались: “Бабло кинула – ото і кричить!”
Зайшов на каву в “Едельвейс” аби змочити горло. Панєнка-барменша сказала: “Ви аґітуєте за ту злодійку, а я думала, що ви чесний чоловік, стоїте за Правду!”.
Після тої розмови подавала не каву, а люру. Я  пив люру і мовчав: я бачив святу... Між образами Ісуса  і Матінки - невже Юда?... Християни не брешуть, бо гріх! Та що казати? Може Час не той?...
Вона стала владою. А мене, хоч би згадала не злим-тихим словом! Хай би поганеньке, християнину, дякую сказала чи відверто, як в сартирі: та пішов ти! Було б серйозно, чесно, а так: ні те ні се - залишається християну вірить “Боженці” за своє-собі чесне слово сказане. І стало: ні дозвонитися, ні випросити зустріч, а листове “Зверненя” – без відповіді.  Партійці відписували: “Не за адресою... не по питанні, не!...”
Написану книгу з присвяченням  Тій, яка працює, передав головою обласної організації партії. Пустеля. А хотілося знати… чи хоч-хоч для туалету підійде?...
Тепер не хочу чути дякую... А, може, після Вердикту прочитає, працююча... То таке: людині – зле, шукає підтримки у тих, хто вірить слову, а добре стало – не пам”ятає. А, якщо ще влада –  то із  своєї висоти, як мурашку не бачить, розтопче.
Отак:  дякую від тої...  Не хочу чути – буде образою! Той, хто з роду гречкосії - віруючи Богам Природи - мають шляхетність Землі, честь Слова шанують! А християнка використала такі вартості не тямлячи: Природу не обманути!  І  мережу Далі Слово за Словом Книгу Правди, але без  християнина, бо  кому  повірив?... 

Розді – 3.
- Лох президента! - Сказала голосно Каплан аби почув не тільки Иріїв, що проходив  коридором, після перерви у  засіданні процесу, але й охоронці,  депутати, мовляв, все знаю і небоюсь, а владою ще буду – поцінуйте, щоб потім не пошкодували... Один  мудрагель назвав депутатів “опозиціонерів” чомусь “памперсами Капеллман”. Може тому вони і зааплодували так, що аж  потягло    смородом, як із нечищеного туалету.
Правда, початок цього  запаху  доноситься і до Москви, і до Брюселя, і до Вашинґтона... Ой, як обурилися опозиціонери, мовляв, без неї – не буде того, чого завше обіцяють нам демократичні євростандарти...
Ґарні-любі обіцянки, а дурневі радість: було відмовилися од ядерної зброї, через обіцяночки “ми вас... туди і ми вас сюди, ми вас і так..., і сяк! Ми вас приймемо, якщо будете чемними, послушними… Нас слухайте – МИ демократи. Ми євростандарти!
Ринкова Москва для євростандарту перекрила ґаз… А Вона працює - Вона прилетіла і ніченьку не спали... Але Європу врятувала од замерзання – ціною Кабали не євростандартної України, бо Вона працює безбожно... Заґазувала ціну наддорогесеньку, понад європейсько-ринкову. Так було: ворожий історично “Троїстий Союз і Антанта”. А той “троїстий” - тепер зі стратегічним партнером, засмаглим Вашингтоном, створюють  ПРО НАТО в Європі – парасолька безпеки  “антанти”.  Боженька Вона працює: стратегґічні партнери до чогось готуються і знову щось буде вибухати на Україні - Ґарант їхньої безпеки «Батьківщина»!
Наполеонівське звернення, бравого півтораметрового вояки, до народу, мого ґаранта-сусіда, семипунктно, якби на кожен день в “недєлі” (не діла)  і на “воскресеньє”  (неділі), щоби  воскреснути, із проповіддю, як з амвона патріарх.
“Ми імеем ваше ПРОянкі у піпі - ставімо по періметру, под  ребром Берліна наші непобедімие “Іскандери”,“Булави” і самие бистриє в міре танки, а ваші “Містралі” накроют вас – у вашем лоґве, как нада, под моімм чуткім презідентством, только что назначеним мной!... Вчерашнім і вечним президентом - еґо чуткім руководітелем! І наші самие бистрие, отпетие воіни, будут у вас пиво с шнапсом хлестать, і, соотвественно у вашіх століцах - коньячок, віскі, как в нашіх молодшего братена... братанкі, которя дала вот соотвественно високую цену нашему ґазу... Тоесть прем”єру-презіденту, і нашей велікой стране,  самогоночку!  Кажется, понятно сказано всем!
А ежелі кто-то... что-то, ілі как кажет младшая, щось, про права людіни, ілі... ґазовий договор -  то  наші соотечественнкі самие-самиє правовие демократічно; доґовор - законно підписаний! Она работает! Капелльман... сама поддалася – ненасіловал.   Подставилася как нада!... Кольнулась-хотелось!  Не газонув  наркотично – заморозков Європи напугал, а после нейо ґазонув, чтоб заморозков отморозіть… Сдалась... кредітом і что-то взяла-дала на мой нос, хотя била полноч... Харашо работает  – мертвого подоймйот подйомнимі слаґаемімі – такой,  у нас, получілся риночний доґовор между партньорамі.   
А  отностітельно Северного газогона?  Запустили важне дєло - взяв вас, європейчики, на мой шпричище - будете послушними не только потому, что газувать буду вами, но і потому, что наші мірние ядерние боєголовки штрикают вам под ребрешками.”
...Иріїва паморочить  запах політики, недоторканних депутатів (подумав - памперсів). У носі закрутило. Та мусить, не має права опускатись   до тої, у  кого тічка, як і тих... членів недоторканних: затикають собою її тічку – мусить суддею терпіти, бо знає: він під детекторами не тільки депутатів, але й тих євростандартів... зі Сходу  і  Заходу,  де демократично-стандартно  “останнього диктатора Європи”  дестилюють, по правах опозиції, санкціями... А не дай боже, демократичною резолюцією, пошлють  армади літаків, спецнази, танки, ракети - захищати мирне населення, лікарні, садки, школи,  музеї, коштовності, мистецькі історичні цінності, як у  Іраку, Афганістані, Ґрузії, Палестині,  Лівії -  на євродемостандарт суду нема!
- Я хочу, - мовила Капельман, обернувшись спиною і не звераючись до суду, а до зали, - висловити недовіру пособнику президента...
- Те, що ви хочете – було зробити у перерві, в туалеті, - моввив суддя. – Тут вам суд, а не ваша партія.
- Ви нелюд!
- Скажіть, повторіть, що ви сказали у коридорі мені? –  Тепер Иріїі не так хвилювався, як було у перші години та навіть дні цього роздутого опозиціонерами процесу.
- Ви нелюд! Я вимагаю прав людини, Слава країні!
У залі зааплодували, вигукуючи: “Ґаньба! Ґаньба! Ґаньба!
- Хто порушує тишу у залі – вийдіть із приміщення! – Наголосив суддя.
- Ти сам  покинь суд!
- Хто це сказав, назвіться.?
- Мур-мурка!
- Встаньте, покажіть себе присутнім.
Смішок скрадливий, не виказливий, боязливий. Понеслося смородом.
- Панове охорона, при порушенні порядку – визначайте ким би порушник порядку не був – виводьте із  зали, - розпорядився Ириїів.
- То порушення прав людини, - не встаючи наголосила Каплан.
- Підсудна, тут, у Державному інституті судової влади, розпоряджається суддя...
               - Хіба то суддя – то прислужник президента, - зреагувала Капельман. – Я хочу  заявити протест – відвод судді.
- Підсудна, вам слова не надавали...
- А я не прошу тут слова, бо не визнаю прислужника президента, який хоче знищити мою славну опозицію. Слава опозиції!
“Слава!... Слава!... Слава!..” - Верескнуло кілька голосів.
             - Попереджую, якщо тут, присутні депутати, влаштовуватимуть мітинг порушуватимуть порядок – буду вимушений проводити засідання суду у справі  підсудної в закритому режимі.
- А це порушення свободи слова, демократії, прав людини! – Не встаючи,  не питаючи дозволу судді, випалила Капельман.
- Суддя, окрім права на свободу слова – теж має право і зобов”язаний законом вести законно процес. Не дозволено  жодною демократією не шанувати мене..., як людину, - мовив Иріїів.
- Ви нелюд! – Артелеристкою  бахнула Капельман.
- А ви?
- Яааа! Що то за суддя, якщо не знає, хто я?... Я - лідер опозиції, демократ, президент європейський!...
- Чогоо?... Чого президент, якого селе, Боже?
- Маю на увазі  свою опозиційну партію, а ви не втямили, - з іронією мовила підсудна. – Скоро знатимете, коли візьму владу у свої руки. Лохів більше у суді не буде, а будуть опозиціонери і моя позиціонерська європейська сила.
- Із якого боку? –  Іронічно мовив  Ирій, - але, оскільки ви...
- Я вимагаю заявити протест.
- Кажіть.
- Хочу заявити опозиціно аби я мала право мати право.
- Ви маєте те, що хотіли і чого заслужили своїми вчинками.
- То 37-ий рік. Я подам на це... судилище у європейський суд.
- Зараз 2011-ий рік. Маєте право подавати.
- Ваша поважність, дозвольте заявити, - встав літній прокурор.
- Прошу.
- Підсудна компроментує судову владу Держави, іґнорує елементарну етику, людську повагу.
- То наклеп юди, - не стерпіла підсудна. – Слава Україні! Шановні, мої рідні українці – то судилище над опозицією, політична розправа над лідером опозиції, майбутнім вашим президентом! Слава Україні!
У залі спалахнули тривалі аплодисменти та вигуки “ґаньба!”
- Тиша в залі! – дещо обурливо, нервово пролунав голос Ирієва. – Або будете вилучені із зали за порушення порядку в судовому процесі!
 - Я хочу заявити про відмову од послуг адвоката і  для заміни мені необхідно три дні, - заявила  Капельман.
Чому відмовляєте адвокату Титару?
 - Не я – на його прохання я розірвала із мною договір, бо він не  немає можливості  ознайомитися належним чином з матеріалами політичної розправи над мною, як прем”єра, як опозиційної політичної сили. Він просив два місяці на вивчення справи, а не кілька днів. Йому лікарі поставили діаґноз “ґіпертонічний кризис” через брак часу на вивчення справи підзахисної, тобто мене, як опозиційної сили до президента. Він людинанормальна, він людина відповідальна і він не може в таких умовах виконувати якісно свою справу – не хочу, щоб людина завтра і післязавтра від”їзджала із суду на швидкій допомозі.
     - У вас є адвокат Сосунко, - зауважив суддя, - який попри численні повістки з суду, не з”являється на  судовий процес, хоча перебуває у Столиці.
      - То неправда – він перебуває за кордоном, де збирає факти моєї невинності, як опозиціонера президента, - з надлишком іронії та самовпевненості  заявила підсудна.
      - До суду надійшла заява, - поважно мовив Иріїів, - взявши лист – почав читати: “Я, колишня дружина народного депутата, хочу поінформувати про наступне: після перегляду сьогодні у прямому ефірі трансляції суду у справі Капельман, де було сказано, що  Сосунко  відсутній у зв”язку з закордонним відрядженням, хочу поставити, ваша честь, до відома, що Сосунко ще 7-го липня  повернувся із Відня і знаходиться у Києві... Штучно затягують процес.”
      - Адміністрація президента – в дії! – Вигукнула підсудна.
     - Прошу утримуватись о таких заяв. Вам надати лист для ознайомлення? – запитав суддя.
     - Ще туалетний папір надайте для ознайомлення, - захіхотіла підсудна.
     - На які норми моральної поведінки, норми законодавства суду необхідно вказати  для того, щоб ви себе нормально поводили у залі судового засідання? – Запитав обурений суддя.
      - Моралізаторство собі промовляйте!
      - Підсудна, попереджую вкотре – можете бути видалені із суду, - заявив Иріїів.
       - Мій захисник Сосунок був минулого тижня у закордонному відрядженні, то, очевидно, зараз він збирає докази тут, на підприємствах, - сказала Капельман і доповнила, - тому, мені необхідно три доби  для пошуку нового захисника.
Суд має уточнити прізвище вашого адвоката, оскільки, щойно ви назвали його прізвище Сусунок – у документах  зазначено Сосунок...
-Яка різниця?... Все одно: вдень чи вночі свою роль справно
виконує...
- Суд   на місці постановив: надати підсудній Капельман три доби для заявлення адвоката, або  суд запропонує державного захичника, або підсудна хай  покличе на судеве засідання. Наступне засідання суду відбудеться 15 липня у 10-тій годині.
- Оооо, Ґарант визначився, що мені ще треба і захисника від нього. Ні, мені досить судді і прокурорів. Креативні там люди, хі-хі, хахаха! - засміялася Капельман.
- Підсудна, ви себе нормально почуваєте? – запитав спокійно суддя.
- Я себе нормально почуваю, - відповіла Капельман.
- Інакше справу можемо розглядати і без захисників, якщо  підсудній  досить судді і державного звинувачення, - заявив Иріїв.
- Весела ви людина – у мене нема потреби у оплаті державного захисника президента, - не буду себе сама захищати, як болгарський комуніст Дімітров. Ви унікальне породження системи, яка порушує закон і ще моралізуєте, - заявила Капельман. – А тепер заявляю про своїх чтрирьох нових – двох із американської юридичної компанії Covington & Burling LLP, яка визначила у своєму заключенні, що кримінальна справа порушена проти мене – політичне замовлення i авдиторську компанію BDO і двох Міка Сірка і Алекса Похульку - адвокатів-захисників мене, опозиційного лідера од диктатури таких судді і прокурорів фашистів.
- Підсудна, повторіть ким ви назвали учасників судового процесу? – Мовив Иріїів.
- Фашісти!
Підсудна Юліана Капільман ви усуваєтеся із зали засідання на три доби за неповагу, а хочете, образу учасників судового процесу, вам все зрозуміло?
- Все зрозуміло наперед, я  покидаю цей замовлений балаган...
      
               
Розділ – 4.               
На подвір”ї юрмилася преса, що не було їй місця у залі і  прихильники опозиціонерки. Всім усміхнулась і помахала ручкою. Біля неї стояли її надійні охоронці. Пооддаль – її маленький броньовичок, який при замаху на опозицію – витримає всякий підрив.
Мої дорогі українці,  навколо суду подвоїлася кількість “Беркута”. Вони в машинах по вулиці Богдана Хмельницького і біля Золотих воріт. До чого готуються?...
- Ґаньба! Ґаньба! Ґаньба! – Заволав натовп.
- Суддя  отримав од... не хочу називати прізвища, а найвищої посади в нашій любій   Батьківщині - не гідний, аби мене  любою ціною  залишити мене без захисту – зараз він це виконує, а Сосунка без всякої основи залишає права бути моїм захисником.
-  Ґаньба!...
-  Будьмо разом – разом нас не подолати, мої любі українці!
- Свободу Люлі-Дулі, Свободу!... Бандитам тюрми! Ґаньба!... Ґаньба!... Ґаньба!
Охоронці вели Капельман вздовж рядів, під вигуки. Тягнулись руки і вона їх ласкала,
Потискала – готова ула їх цілувати, але щоб отак вони тут були дні і ночі, а вона їх буде вести, як Мойсей сорок років... Уже двадцять років минуло – залишилось ще двадцять, водитиме їх по пустелі. І тут у Юліани вирвалось, а прихильники підхопили “Слава!... Слава Юлі! Слава Юлі.. а – ні!” Вона лагідно, ласкаво їм усміхалася, але, ось... нарешті авто – відчинили двері, полегшено зітхнула, подумавши “Нарешті позбулась того бруду” – сіла у салон, потяглась до аптечки-взяла піґулку під язик – відчула, як до неї повертається рожевий світ...
Іномарки авта ровонули, мов леви із голодного-холодного зоопарку: попереду і позаду, вишкірившись сигналами, підсвітками на засмічену вулцю: пакетами, окурками, пластиком, столиками із її ґазетами, плакатами, наметами – приймальнями її депутатів: усе шугало попри вікна авта, як сміття у бурю-смерчі - чимдуж втекти-сховатися до благословенного будиночку, над кручами-берегом Дніпра, як писав якийсь... Співають любі друзі і аленькі українці, щоби “було видно, було чути, як реве ревучий!” То ревіть і сильніше... Сильніше аж так, як зараз в Лівії, Єгипті, Сирії  - аж до повної революції, яку не вдалося їй здійснити тоді, через отого “маленького пасічника”, що, якби не вона – не став би президентиком таких, як сам. Але, чи була б такою великою, дорогою, багатою при нинішньому, що отримала за ці роки?... Сміялась із того пасічника, коли йому захотілось аби показала що то за договір “нічний”?... Треба ж таким дурнем бути, аби не тямити, що люди роблять уночі! “А ночка тьомная била – вокруґ ізм”ятая трава...” Звичайно, сказала маленькому - “секретний договор”. А він так і не поняв, Владько  справжній пацан... Ще засоси  пам”ятаються... Круґом ґаз, вокруґ ґаз – круґом ізм”ятая пустель, круґом цвелі-светілісь рози і на полу, і на путелі!...
Авта зупинились. Двері відчинились.
- Пожалуйста, вам помоч вийті.
- Нє нада. Я в комфорте...
Вона висунулась гузицею, бо здалося, що їй того треба тут і вже, як ніколи досі.  Аж   глибоке зітхання пройняло все тіло, але  врешті відчула  під ногами мармур, повернулась, випрямилася - рушила, освітленими доріжками: із під кущів екзотичних кущів-квітів, випромінювалось майже сонячне золоте світло, а розлогі палацові сходи, що ознаменовувались білим мармуром – вели вгору, у небо палацу. Побік – стовпці депутати, кухарі, кухарки, прибиральниці і слуги, масажисти і  макіяжисти і всі їй усміхались натхненно – вона повернулася!       
...Скидає із себе одяг дорогою - їй мерещиться, що всі ті брудніт руки – живі трупи, що аплодували їй, що тягнулися, мов із могил  і обнімали її, що потитискувала їх, що  відкриті, як голодуючі роти - відкривалися поцілунками їй, що шамротіли щось, мов на кладовищі покійники, що кричали-верищали “Слава!!! Ґаньба!!!” – все це лукавство, лицемірство, гидота, брехня, що прилипло до її одягу, причепилось до тіла, до того бублика, мов його можна, якщо не з”їсти, то бодай відкусисти чи смикнути-поцупити волосинку... І верещать за нею, на ній, проникаючи у її нутро... Ні-Ні, вона не буде ними, тою тьмою, що верищить до неї, ніби вона повинна дати їм цицьки? З якої рації? Хто вони? Чиї?... Чого хотять – немиті дурні? Але “Вона – працює!” Вона не вони, не їхньої крові і не їхнього чорноземного розуму... Вона має кошерну кров і кошерний мозок, що підтвердено науковивими роботами, дипломами...  Ото мусить терпіти!
За нею - одяг, мов сміття прибирали, щоб мати якусь пам”ять про неї, що працює, що можна завтра одягнути, взути, похвалитися не тільки один перед одним, як нагороду за гарну службу, але й розповісти іншим, про велике щедре серце Капельман; вимивали сходи, коридори аж до самого басейну, обшикували духами... 
Вона входить у  басейн. Прислуга для тіла - вся напоготові. Пускається пливти, а це, як кошерне море, що є скарбом Ізраєлєвих берегів - здавалось... пливе у молоці..., шампанськім..., коньяку! Було їй так, майже так звичайно, але не цілком так, як тоді з контрактом... коли, через трубочку полинуло божественне, а далі ..., а ще Знаки і Символи на доларі!... Скільки їх? Не рахувала, а все що хотіла – брала, де хотіла розважатись – розважалась, кому скільки що дати – давала...  І ось, тепер, коли уже бачились Сінайські гори  Президента – її хочуть завести не на гору Президента, а на Ґолгофу?... 
А все, оте через отого ґоя пасічника і любих друзів, маленьких українців – та він уже в минулому. Тепер їй ворг отой...  Звичайно - не двірник,  а ворог той, хто керує найвище, хто один... серед - ну... вовків, ну... не чужих, але пацанів, як сам, із вулиці драчунів - такий собі “защітнічок ґнаних і ґолодних, етіх... украінцев, у нєзавісімості” !
...Так і только так – всьо жало ненавісті с отравой, всю віну бросіть на етого презідентішку потому, что сідел...  Тьфу, щоб не зрадитися язиком, яким починає ґаваріть – потрібно стерегтися. Так, ось: хто запитає чи скаже, що була зона великого Союзу – там сиділи всі і  були зони малі – сиділа меншість, можна сказати політична опозція - тіпа якогось Стуса, але не отой презідєнтішка... То ж всю інтервенцію засобів масової інформації, структури світові, які не без куша... живуть із її мішка - всю свою вогненну могуть бомбардуватимуть моґучім язиком, мовах Європи і мові тих ґоїв, оповідатимуть про політичне переслідування демократії-опозиції і звинувачуватимуть Тата диктатора, як і сусіда – останнього диктатора Європи, Бацьку! Ці українці сльозливі, а її депутати – недоторканні  памперси, підтирачі, потороч хай гавкають із трибуни Верховної, хай блокують трибуну, хай по всіх телеканалах, газетах, інтернеті - хай кличуть до революції, але припишу їм одягати вишиванки, то викликає замилування у населення...
            А отой письменничок - надряпав “Заперечення призначення” - буцім, вона не  знає звідки вона, чому тут, для якої місії?... Знає, але чи ґой має на те право знати її місію,  гречкосій несчасний! Паші, сей, кормі меня кошерним... І  доносят мнє, ещо он чтото пішет – чіталі у ЖЖ. А етот депутатішка – обозвал меня тАКУЮ Велікую, какойто “макухой”?...  Да, я не мачок-соломмку употребляю, а современное, цивілізованое средство актівізаціі... Вот сволоч, вот мразь! Правильно аналізую, Мойсею? –  Була тиша. Мовчання – згода! Так - діятиму ...
Вона доплила до виходу із басейна. На неї накинули халат. Дали “Любое сщастьє: своевременное, цивілізованое”. Лиш перше торкання ротом, запах - відчула стан тіла, що наповнювалось повітрянною легкістю, неначе виростали крила, а розум  вимальовував чи не сам рай: де на дрреві було не листя, не плоди, а ґроші, золото, діаманти, а змій шепоче солодко-млосно: візьми і дай...  Вона потішилася, добре що нема душі, або отої совісті -  вони не потрібні... Душа не порадниця бізнесу, комфорту, успіху,  владі – об душу і  честь витирають ноги бездушні, і без честі  - інакще оліґархом не будеш тут і вже... Чи мала б отой рай земний, якби мала душу, честь, ні!. Була б, як оті, хто обціловує її, хто глашатаїть її депутатськими мандатами, затикпає всякий сморід, як памперси  у   ЗМІ – вибілюють, висвітлюють її, як борця за права гнаних і голодних, всякі шкілики, зубалики, кирильчики, депутатики-м”явкалки-слюнявтики - виголошують гучно із трибуни Верховників, про “політичне переслідування Лідера! Так добре –  змивають, осв”ячують, як зараз змила із  себе всю  ту нечисту силу, бруд, що прагне її поховати в тюрмі, голота немита!...
- Ґаспажа, разрешіте снять із вас косу, бо уже, как салома, мокрая, а не корона для нациків-пациків, - мовила перукарка. – На завтра  пріготовила свіженьку.
- А ету продаш на базаре, ілі отдаш у ламбард, ілі музей? Хі-хі-хі!... Умієш вималювати боженьку для нациків-пацюків, хі-хі-хі!... Пригадую, как велікій Владімір назвал етого... жмуріком – не моґла удержатся, чтоб за такое чоткое опредєленіе не отдать ему належное...
- Чем больше такіх  у власті – луччше нам здесь жівьотся.
- Но тот, что нинє – не тот  із “любих друзів, малєнькіх українців” - етот опасен, очень оапасен для нас. Он не дурак – хітрий, ґаваріт мне рабе. Ґоворіт одно, а дєлаєт как нада.
- Ви хотітє сказать, что ето бандєровец, как хмельніцкій, етот...
- Я віжу, что ти тут за моей косой – як кажуть українці, достеменно все знаєш.
- Всьо, етот лопух із вашей голови, сняла – тепер ви настоящая красавіца своеґо рода.
- Канєчно, а кем я ещо могу бить! Я пошла далеє.
Біля палати  відпочинку – чекала,  із розкішним новенькими халатами, модельєрка.
- Що виберете собі пані?
- А ти сучко - не знаєш?
- Ось цей... із драконами – додає енерґетику вогненого сексу.
- Бачу – тебе чогось навчила.
- Дякую.
- О, райт! Мой прем”єр взутся хочет? – Відчинились двері.
- Да, синок! Зуд ноґі  берьот под потолок...
- Становісь. Отак, натяґіваю, подходіт?
- Да, взул  харашо, а что ґаваріт тебе моя...
- То, что ей нада... Размера хватает -  не секонхенд.
- Ну, там же нет прілічних взувальщіков, не то, что члени ізбраного народа.
- Потому і ізбрала дочь меня,  і ти..., мамаша, тоже не ґребуеш ізбраним членом, і... членамі.
- Не болтай, стени уші імеют – проберьотся сюда какойто ґречкосей і чт-то напішет... І как  он тогда понял, что еслі я стану презідентом, то отправлю на Остров – тепер  Сібір не наша - зона іхнего іспитанія ґолодомором, вижіваніем і  заслуженой смертью.
- Да, матушка, ти і ґречкой сможеш іх травіть – ліш би в презітенти сесть помоґлі, а  ми  із твоей доченькой і моей  жонушкой,  поможем. У нас есть проект: тебя заменіть...
- Тоесть... еслі меня посадит етот бандіт, то  ти... возґлавіш?
- Не я, а ОНА, твойо чадо по образу і подобію!
- Она же не знает іхнеґо язика і в церков не ходіт, как я, хотя і брезґую етім, но надо бить хітрее.
- Ізучіт етой мова, а попи похрестят із покорностю, коґда возьмьот, вот етот твой, как для лошаді хомут, на ґолову.
- Не хомут, а каса, по-іхнему.
- Чтоб касіть капусту...
- А ти уже виучіл понятія?
- Ха-ха-ха, такое і обезьяна запомніт.
- Что ви там дєлаете? – Послишалася голос Жужу Каррррр.
- Ти же доченька знаеш, что лучче всех взувае твой муженьок.
- Етот смердючій сапожнік, да пошол он...
Мелодія від дверей перервала взування і бесіду мами-доньки. Секретарка повідомила: “Чекають у моцві!”
- Ладна, варіанти нужни, зятьок... Умееш взувать харашо – легко себя чувствую: ноґі пливут - тело летіт.
- Рад, матушка, виручат  - ето наше общее дело і тем более прівично нашему роду.
- Особенно тепер, коґда дела в суде.
- Понял – буду старатся. А батенька?...
- Он занят бізнесом... Нада всьо застраховать, увезті, перевезті, удаліть от ниішнго етоґо... Еслі что – убедітся і нинєшній презік, как етот прежній презік , сказал, что я бомжіха, хі-хі-хі!
- Да, матушка, тебя так просто не взуют.
...М”ягкі килими поглинали кроки, що мало бути раптовим її появленням для депутатів, як схід сонця (хай без коси), стоячих вздовж стін, почесним караулом чи вартовими, або і слугами. Її це тішило і смішило: такі різні, такі дурнуваті-гидкі каченята у вишиванках, а, може, сказати аби шаровари одягали, оселедці начепили, шаблі при боку приліпили на час міцви, фуршетів, вечірок?...  Мовляв, тепер, як ніколи, актуально, важливо  - показати національну відданість, як було - розпорядилась заборонила вживати язик... Така собі національна хохмочка! Смішні  - навіть животи попідтягували і надимили щоки, як ховрахи...
Перед нею  відчинились двері.  Там -  світилася мінора. Ввійшла. У білих фотелях сиділи парнасі (добрі люди) боні вірі, тувім (чотирнадцять мужів) -  все свідчило таємничість, значимість, достойність заходу. Їй, кивнули рукою на крісло. Вона ніжно вклонилася, бо працює; скромністю були її м”якенькі кроки і такіж рухи стану.
- Ти розумниця - добре себе поводиш, заслужила нашої похвали – достойно зневажаєш того, кого вони обрали собі президентішкой, як, і їхній суд, який ми їм створили, завдяки нашим попередникам - вони тепер наші вірні соратники, не тільки по партії, як памперси. Файно назвала - їхнм патріотам виступити проти – ніяково.
Проповідника очі, її ніжно сверлили до глибин єства, а звук-голос був пронизуючий, спокушуючий, зрозумілий. Все, що було на тувімі – було тільки  припорошенням його тіла. Вона відчувала близькість і..., але, тут розмова чоловіків – виняток вона. Навіть тій,  Юді у спідниці, тут не місце. Вона привіталась до кожного – впізнавала і не впізнавал кожного. А було - приходили в кабінет без запрошень, вони  радили: як, що, коли?... Вони запеклі гієни – за добре слово не платять, а за зле – карають: то що тепер її чекає? Кинуть на поталу!... Звичайно, думалось їй блискавкою, кинуть!... Але то холокост, то по...
- Дочко, що ти думаєш? – Запитав бородатий, вдивляючись у неї, з над круглих лінз окулярів, що висіли на горбатому носі, ніби сам Каґанович – тепер  оліґарх і президент організації у  Брюселі.
- Що ви порадите мені? – Запитала, коли сіла на своє місце, закинувши ногу за ногу, шовковий халат зіслизнув – стегна оголились. Але це їх не зворушило, мов вона була холодною статуєю.
- Ти нам потрібна будь-де, як наш прапор, для здобуття наших капіталів.
- І в тюрмі?
- Там ще найбільше наші нам потрібні, власне, повсюди для реалізації нашого плану..., як  жертви холокосту, звичайно, сучасного Ходорковского, на цій місцевості: не в колгосп, не на завод, не двірником ні в ґазову камеру  не засилаємо... Про тебе будуть говорити у всіх ґазетах, телебаченні, програмах радіо, самітах, круглих столах, мітингах... наші блоґери, наші кментатори, як ти називаєш своїх депутатів,... памперси теж будуть розносити це все, що тут добре смердить по Європейських стандартах демократії, аби місцеві бунтували, пікетували,  ганьбили свою владу, плачучи за демократією і молились на євростандарти... 
І мочать повсюди цього ґаранта разом із своєю незалежністю  - із водичкою виплескують своє дитятко... Ти велику справу робиш, дочко, велику!
Більше вдивлялась в обличчя присутніх – більше впізнавала тих, кому давала і хто отримав Її щедрість... Це ті, чи не Дванадцять апостолів, хто має 80-90 процентів капіталу цієї країни;  державою, тих 80-90 процентів, не можна назвати  - вони там, за цим залом кошерного задоволення - вони клянчать вздовж коридару, почесними шеренгами, звичайно, отримують щось з її ласки за таку дурничкову - відповідно до розуму і можливостей роботу: славити, прославляти, розносити запахи так, щоб засмерділо на всі країни і союзи, і виною тому - не  Вона, а влада...
- Дякую шановний Єврейський Президенте Європи за похвалу! – Вона, працююча, на знак пошани, поклонилася. – А чим це судилище закінчиться?
- То і твоя провина, а наша непередбачливість: ми, кримінальну статтю комунізму про зловживання посадою, тримали для них - не передбачили твого програшу на виборах якомусь проффесору. Але, ця дія теж для нашого добра - більше рейваху вчинемо і США, Європу підіймемо: девіденти отримують – хай відробляють і заявляють протести, приймають резолюції на захист демократії, прав людини і прав опозиції; погрожють всякими санкціями і, навіть перенесення чемпіонату Європи з футболу, а для них то страх...
- Дякую, ваша достойносте, за пораду і підтримку. А цей суд, що  американці... ну, із Пашею, що сидить тепер, закриють проти мене?
- Звичайно.
- А Москва?
- Ти ж домовилась із Ним.
- То було..., коли підписувала Договір, з погляду на моє президенство.
- Не надійний партнер?
- Мільярди зелених пропадуть - не захоче ними ділитись, якщо  сидітиму у тюрмі. – Голос жалісливо виніс на слух все її страждання через вже втрату або можливість віддати свої долари собаці підхвіст, якщо посадять. А ще, якщо... з офшорних зон-баків спробують вилучити?!! Не встояла б на ногах, якби зятьок не добре її взув.
- Не хвилюйся дочко, ми подбаємо про те, що є нині. То ж тепер, шановні тувіми, поклянемось нашому Богу, хоч і не за всіма нашими Законами, приступимо до кошерного, потанцюємо танок і всі... Кожний, хай задовольнить свої потреби за нашими звичаями, традиціями, Законом хто чим може і чого жадає... Вона ще попрацює, вона ще дасть нам задовлення...
Світло зали, що було – перелилось в рожеве, під мелодію скрипки, лише  свічник блимав звичаєво.
Їй подали чашу із напоєм. Вона звикла працювати – ковтнула і відчула полегшення. Його пальці торкнулись міжніжжя –  защеміла насолода попрацювати.
Пробудилась, неначе у міцві, в поті, вині, спермі... Тіло важке, налите чимсь, якби плавленим, перегорілим - в роті солодкава гіркота, а навколо уст - якась густина. В кімнаті тихо - жодної душі. Тарілки з залишками кошерної їжі, келихи з недопитим вином, а деякі чаші перевернуті;  червоне розтеклося на обрус,  столи, килими і  все це на неї пливло, тяглося – ще запахи, ще погас шестисвічник, і теж погашена вона в диму...
Поворухнулася, перевернулася на груди – з неї плюхнуло, потекло - мов гарячим свинцем по Палестині. Чи всі задоволення отримала-чи всі задоволення отримали?... Вона – Україна, вона - працює!
                Знудило. Перевертається навзнак – мокро. Встає, у кишені халату надибує  відповідну піґулку, ковтає. Червоним вином запиває. Поволі стає веселково, легко і, може літати - застрибує на ліжко, підстрибує, падає, розпластується... Напливає згадка, як було у ту ніч підпису секретного Дговору – задоволення отримала по повній програмі – тепер, цей... хуліганушка із... зони,  інкримінує їй за сім..., десять мілярдів кабали - сім років тюрми для неї... від його держави, а вона працює, гидота!
               - Каррр!
              - Я тут, безцінний мій Прем”єре! – чується їй. – Зараз взую, але спершу  скажи: чи перерахвала тих пару нещасних мільйонів на мій рахунок, за майстерне... тебе - за майстерню взування тебе?
              - Перерахувала... мій, перерахувала Мойсею,  але, що порадиш? Як захиститися од того нелюда? Ті, кому даю...  задовільняють свої інстинкти, потреби, а напившись  – натрахаються і зникають, як привиди, заликавши мені пораду бути жертвою, як Христос, заради їхнього майбутнього... А та  Юда у спідниці?... А цей заступничок - стиха радіють, бо кожний мріє бути лідером – не лідери вони, а підери! Ой, розіпне мене, отой Пилат із Банківської!...  А ті..., тварини,  їхній тихий  радісний шепіт, потирання рук і вимоги, хай подумки:  “Розіпни...її! Розіпни!... Розіпни!... “ Дурні раби, тьфу – з ким вимушена обніматися – моляться  за неї по їхніх конюшнях під кадила кнюхів, свята!... Свята!... Хаха-ха! Навіть той телепень распісатель повірив у її святість, коли прийняла його між образами боженьок і хрестиків розп”яття! Ого, які дифірамби виспівував “Вна світло Батьківщини-ненки!” Дурень віри за що дякую не почув! Знати – вона Велика... хитріша від Юди, більша за Пилата!  А ті, мандати недоторканні – її, власні памперси євростандартні, хіба то влада опозиції?... 
Та добре, хай Європу свербить, хай крутить носом і стверджує-повторює, що то не євростандартний сморід України... Така - немає права мати право бути у Європі, а знати і в Світі! Вона і тільки вона Капельман – Україна! Одна працює і так повинно подобатися Європі... Тобі учителю - живішому всіх живих,  де б ти не був: у Єрусалимі чи Вашигтоні, Берліні чи Брюселі, Парижі чи у Мовзолеї, на Красній Площі чи на Майдані -  Пораду твою приймаю з любовю, відачею неоціненною в рахунках доларів, євро, рублів і навіть гривнях...         
“Слухай дочко, ти досконала у хитрості... Ти ідеш пустелею, тебе мучить велика спрага – візьми, цей животворний... кувшин і  пий із нього,  що зможеш, доки зможеш і заки він наповнений живицею народження! Ти відчуєш його живучу хитрість змії, силу ненависті кайота-гієни, висоту лету стерв”ятника  - все це є страхом для цих, як Сосунко сказав, животних двоногих – у тебе влиється Кошерна перевага над їхнім рабським служінням тобі...”
         - Добре,  Мойсею, - беру  ніжно у руки, у губи і...  п”ю! Вливається у моє тіло твоя, Мйсею, божественна гаряча сила... литим свинцем, і я наповнююсь!... О, яка твердиня... О, який рай насолоди!... Яку ціну маєшш  Мойсею за цю божественну благодать?...
“Кілька мільйончиків: буде тобі і буде мені, і  так завжди ти матимеш Мойсея у снах.”
 - А, якщо мене посадять?”
“Посадимо... на крісло  Президента.”
 - О, я вдячна тобі Мойсею, дозволь ще і ще цілувати – пити багатство з твого кувшина... Я у Кремлі – така радість, ми разом, правда, мій Кувшинчику?”
   “ Правда дочко, правда: було, є, будемо... Ти задоволена, дочко?” Вона заснула.
“Мойсей” не почув відповіді.
               
                Розділ – 5.   

Настало не тільки важке похмілля, але й перенасичення задоволенням... Взяла піґулку під язик, посмоктала – відчула приплив сили. Рушила із зали до виходу, із неї вибулькнулися відходи задоволення - попливли по ногах. Двері  відчинися. Шеренги їй вклонились і вигукнули “Слава Україні!” Вона помахала рученькою, усміхнулась і заледви промовила: “ґеройчикам слава!” Позирнула – порідніли ряди.
 - Чому не всі? – суворо мовила.
 - Летят перельотние... тушкі, ваше височество! – Відповів    круглолиций, круглоокий заступник.
 - А ти що скажеш? - Зиркнула на вишиваного та вимащеного ґелем зачіску з вусиками – потрібні  хіба для лоскоту одного місцся.
- Я думаю… я хочу сказати, що то прояви нашої ворожої  влади, нашого ворога президента!
 - Правильно думаєш і на Трибуні про це повсякчас заявляй!
 - Радий старатись, люба Матушко!
 - Встань з колін.
 - Слухаюсь, люба Матушко.
  - Підійшла до животатого - теж у вишиванці.
  – А ти?
 - Та то ясно, як сліпій курці: тушки полетіли до влади президента,  аби захистити свій бізнес, як, було прилетіли…
 - Вважаєш їх юдами, жидами?
 - Та, хто їх знає – не хочу аби завтра мене обізвали чимсь...
 - Чому нема тут тої… Юди в юбці, хто скаже?… Заступнику!
 - Вона розкольник –  задумала створити свою партію.
- Сама на таке не здатна: їй дали в рот зазубрити… Ставлять  ставку  уже на неї, ясно!
- Не тільки...
          -   Хто ще?
 - Той, хто вас поцілував і поїхав відпочивати в Анталію.
 - Відродок Каґановича, аґа... Зміна?... Міна?... Заміна, кого?... Мене!  Яцинік, вот урод! Тому доперався до посад високих та найвщих. Його фальшивого, хитрого хахла плачу, той презик,  висовував такого!... Тепер крутий, фґонтовичок з пґицілом на вибори? Не дам йому!
- Вчора виступив у Раді і закликав владу аби вона ішла ґеть!
 - І пішла, придурок! Думає, що вони не бачать і не видно хто він, яку ахінею несе... Скоро про холокост заспіває! Передай, аби Сусунок негайно явився.
 - Слухаюсь.
        Вона рушила далі. За нею мокріли сліди – доріжка відходів втіх, задоволення, перенасичення, що врешті розчинилося, сховалося-розмилилося у басейні.
Держава – вона, вона працює... Правило: її чекає вся обслуга: масажисти, перукарі, стилісти одягу, прикрас, взуття - усе на вибір.
Вода обмивала її втомлене ніжністю тіло: з під низу випливали, насичені киснем, як шампанське, більбашки. Втома зникала – ніжність насичувалася. Тепер можна і на плотику полежати, погойдатись на хвилях. Аж ось, неначе підводний секретний човен, вибулькнув із води, оцінивши, своїми очима-перископами ситуацію, запитав.
- Викликали, Моя шановна!
- Так. Тут вода вух немає, але нині треба і до дна, і ретельно обстеж чи нема там того... із банкової.
- Слухаюсь, моя повелителько. – Він булькнув під воду. Небавом почула під плотом його... Скрикнула, щоби не перекинув її у басейн і хай вилазить. Незабарно почула перед ногами його кахикання та випльовування води. Між тим він запитав.
- Секретне поручення?
- Так... Пам”ятаєш Майдан?
- Не століття минуло, а  всього-на-всього каденція, шановна, коли віддали пасічнику владу!
 - Проявила слабкість революційної доцільності: тепер маю судилище - сам розумієш... вчора, власне, цієї ночі, ясно сказано хто має бути жертвою, а я не хочу бути... Помилока, як на Помаранчевій, малодушність - поклалася на того бджоляра, а йому бжілки в голові співали – тепер розраховуються із мною, ось що таке безкровна влада, без справжньої революції!… Вчення Мойсея, Маркса, Леніна ми не засвоїли – тепер не маємо права допустити помилки, розумієш? 
- Що накажете?
- Діяти екстримально - проба була при ратифікації Харківських угод. Хоч і тоді не довели до кінця, а цей побоявся радикально бути ґарантом Конституції!
 Булькастий заступник булькнув під воду - злякався останнього слова чи когось зайвого запримітив? Власне – розумів: гра вартує козирної карти – тоді він Прем”єр... Або і Президент, але... не він повинен діяти екстремально! Є ті нікчеми, тіпа шкаликів, зубликів, кириликів... Той Сусунко, до неї, неначе до цицьки припав – мітить не інакше, як бути головним Інквізиторм, тобто Верховним суддею,  а ще там всякі... О – теж жадають влади, як курва оліґарха, бо де таке бабло накосять, як не з Косою...
         Ледь встиг вибулькнутись на поверхню – інакше капурнець було прем”рству  його: досить наковтався того, що сам заявляє про злочинну владу! Виплив - сплюнув, відповів:
- Все зрозумів! Мене відпускаєте?
        Вона кволо махнула рукою. Подумала: хитрить – крісло лідера... підера манить! Чи підійме революцію?... Інакше, за моєю парашею  – чекає параша його, хоч грошики вміло заховав... через протестанську чи іншу кишеню... Та  Янук... його бога не боїться – як мене посадив – посадить всіх моїх люботомних... Задрімала. Їй снилось чи примарилось?...
       Іде по Красній площі не то в Москві, не то в Хероні, або й святого Петра, Ватікані? Та Парижі, та Берліні... до того Кадафі? Ні, до Кадафі не дійде, не хоче, як з ним...
       Дивно – куди, чому, хто кличе, що кличе? Вся, немов замотана в сувої  Кабали, несеться чомусь, комусь навстріч. Аж, ось – величезна зала: повсюди повень золота, діамантів, древніх імператорів, царів скарби – її запрошують клєрки щось придбати. Вона вказує пальчиком: те, се, таке і ще інше, можливо підійде, або викине... Подає банкоматівську-золоту. Їй підносять – натискає  13-ть - спалахує цифра: 3000000$. Велично усміхається тим, хто навкіл став навколішки, помахує білесенькою, як сніжнка ручкою, гарненько, як дитинка невинна, оченятка блистять слов”яською не то карістю, не то синявою - дивиться... Враз вибухає гнів, скрегіт, рев: “Україна – Вона! Вона – працює! Волю!... Волю!...”                Виходить, мов  на Майдан,  розплющує очі, а перед нею – Сосунок: так тихо, так ласкаво шепоче  “підпиши чек, підпиши чек!...”
- За що і на що? – питає, все ще піддана магії свого “хресного ходу”.
- Тим, хто верищить “Люлі – волю!... Люлі –волю!”
- Але ж того, що ти тут написав, не отримують мешканці 40-тисячного містечка моєї вотчини?
- Але ж не вони кричать?...
- Чому?
- Не вірять...
- Мені?
- Владі.
- І добре. Все потрібно робти так, аби вони влади не любили, а ще більше ненавиділи аж до революції, яка нам цю владу дасть.
- Якраз така справа вимагає бабла: сімнадцятий рік... Запломбованому вагоні приїдете вождь, було!...
Вона – працює, підписала - чек, що подав Сосунок у водонепроникній упаковці.
– Можна плисти далі?
- Розпорядись аби ввімкнули гойдаючі хвилі і потрібно мені... Але то вже зайве, іди, але... (розсміялася) по воді, хочу побачити чи так можеш, як Христос.
- Але я не вір”ю  - таке не можливе...
- Попробуй.
- Слухаюсь! – Він зійшов із плота і... пішов по дні басейну. Небавом забулькотіло із дна – пішли хвильки – загойдали пліт. Вона мило усміхнулась, приплющила оченята, немовлятком заснула...
                Розділ – 6.
Вона працює – її чекають біля Суду не РФ, не США, а України.
…Плакати, гасла, прапори; феменістки, партійці блочні, депутати недоторканні - сини і дочки партії!
“Бентлі” впирався у вир-вируючий гаслами-плакатами, лементуючи “Волю!... Волю!... Волю!...”
Працюючої охоронці, мов ошпарені, вискочили першими із автвок. Переконавшись, що тут замах ворожої влади елементно відсутній  і ніц підозрілого не побачили, не занюхали апріорі, якщо не враховувати відповідно міліцію, що теж для Працюючої підозріло, їх кількість, відповідаючи за порядок, а, особливо за Працюючу, старший Глюк, кивнув Працюючій, своїм черепом виходити.
Вийшла, махаючи білесенькою ніжною рученькою, немов пастеризована од всякої зарази, цілуючи долоньку і подуваючи: ловіть мої дорогі українці те, що вам посилаю – не гривні, не долари, не євро, накінець не шекелі чи юані, або на лихий кінець ті рублики Вовика, який так пристрасно… Просив мене аби згодилася на..., як кажуть нинішні, Кабалу...  . А хіба, перед таким крутим хлопцем, джентельменом втримаєш те… що можеш дати аби отримати те, що буде Короною Президента... Он, як гарно у Них, Старших: президент назначив нового президента, а старий президент назначив  нового прем”єра... Дружні хлопці, веселі, а не так, як тут, ті... Особливо, їй Працюючій, смішне згадується, коли Прем”єр-президент, на всю Європу сказав “жмурик утащіл самольотік” – ой, як хіхотіла і хотілось хіхоо-хо навіть тепер серед отого... христового стада! Приємно згадувати…
Мої дорогі українці, якби ви побачил його, отого фейса недоотруєного, коли він захотів аби хоч подивитись на цей договірчик з Вовіком стряпали (приємно мати таке сношеніе з стратегіческім партньором!!!), то вона, як Працююча, відповіла  презику на його телевонне прохання “Секрет!”  Ну і ну – хотіла б бачити його рожу!…
Але, хай мій дорогоцінний цілуночок, кошерний, із моєї долоньки щедрої геть до всіх долетів, геть усіх цілував, геть, аби усім світом, єством, аби збагнули ви любов до цих... вас принижених цим президентом - гнаних і голодних, що ще чомусь не мільйонами тут повстали – а якась нікчемна сотня... 
А, може вам набої подати і лента за лентою… Бабусі-дідусі шаленіють од моєї милої любові, материнської опіки про них… Хто працюватиме, якщо  посадять?  Вона працює…  А пообік, шаленого  маршу - шаленої любові, сидів на бордюрі, лисуватий доцент, керівник лабораторії з усяких хіміко-фізичних досліджень. Що аж дурне волосся покинуло мудру голову, через яку не був зручний на кафедрі універсистету...
Було зустрівся із тим, на лихо (не повернули півтора тисячі гривень - так важко зароблених гарівкою на фірмі!) письменником, який посвятив, Працюючій аж цілу книжку, якому теж… дала копняка з виданням – дурним прикладом письменника Спілки заразився і відтоді полюбив писати... Відтоді, коли втратив роботу при її владі - збагнув себе зайвим на цьому світі...
 А ще, коли, було повірив – задіявся у діячі Консервативної Республіканської партії, а його Лідер на першому суді над Працюючою, зголосився замість Працюючої посидіти в тюрмі, бо має досвід, сидів при совітах... І було, на роботі, вивісив плакат Працюючої із свічечкою у руках та гаслом  “Мої дорогі, любі – я з вами!” Тоді впереш помолився, безбожник, як матінці божій. Дурень!
   Вона пройшла мимо нього, як попри якусь смітинку-піщинку: пластикову пляшку, пакет од чіпсів або ще прикріше - викинутий памперс використаний. Служив і... ще приїхав із Львов послужити, а  Працююча ніби не побачила, не звернула уваги, не усміхнулась...  замученому  двома тижнями, безсонними ночами у наметі,  одягненого в секонхенд євростандарту... Потратив півтори тисячі гривеників дорогоцінних, яких було... чи не на два місяці прожиття,  пікетуючи тут.  Було, сказали, заплатять – приїхав за позичені.  Дають, як бомжам чай, каву, канапки – тиждень можна протриматися, але не прожити. Язва розгоряється…  Лікарство не помагає, як борги... Зате - Вона працює... Вчора була в іншому одязі аніж позавчора, а нині в ішому є аніж буде одягнена завтра і так щодня, і так завжди од Кутер”є - тут і вже Європа! А іншим, Працююча обіцяє: ідемо в Європу - туди дорога! Покидати свою Україну, для кого?... 
Доцент ніц не розуміє, що відбувається, не розуміє чому тут одні і ті ж люди лементують “Люлі волю!” Яку волю?... Уваги на них, на нього не звернула – бачив склянні очі, замасковане обличчя під немовлятко, щоби пожаліти українці...
Він бачив її литки, немов лаковані, ніби намащені якимсь гелем і, засекречені, білесенькі туфельки на золотих обцасиках, і панчохи із золотою змійкою, що звилася аж туди, напевно, до нірки... І гузицю, помахуючою сюди-туди, і, ніби манить білесеькою ручкою, посилаючою поцілунок, і, притрушеною вишиванкою-полтавкою, модельною спідничкою. І блузочка з плечиками, пригвинченою колоритом-вишиванки Бойківщини, і  коралики не коралики діамантові, що аж засліплюють очі доцента, ранять свідомість не майбутнього уже науковця... А золота коса! Німбом святої українки, мами-Берегині яка ненавчила мови України нащадка - світилася над нею... Вона працює...  Укрнет і телеканали світить її і про неї повсюдно, мов якийсь Армагедон суне на Україну - Вона працює… Вона - чарівна, вона – принцеса! Правда,  кажуть, ґазова! І таку чарівницю - щиру тепер судить влада?... Ґевавт! Переслідування Лідера опозиції!
Чому не судять, отого убогого доцента, на бардюрі Доцента, який приїхав її захищати товпою, охлосом –  матеріал не піарний?
 Доцент позирнув услід востаннє задниці і сплюнув! Встав, накинув торбу на плече - подався до вокзалу. Він збагнув істину не фізичну, не хімічну і не матеріальну, а - абсолютно Аморальну! Вона ще не була повною владою, що, як всяка влада стає аморальною – но уже - тут і вже абсолютно аморальна! А, якщо за Кабальні мільярди купить абсолютно Кабальну владу, то ким, якою буде Україна?... Пеклом!
Тепер дивитиметься, по телевізору, ноубуку – нанотехніка допомогає бачити обличчя зблизька: чиє воно, яка маска скриває абсолютне, істинне нутро Зла?...
 “Волю!... Люля-Дуля!...” Нісся-линув клекіт, перемагаючи концерт із  гучномовців на Майдані.
Вона пливла, здавалось, їй -  рікою між двох берегів із цих... захисників, які чогось сподіваються од неї!... ЧОГО, Хі-Хі-Хі?...
Мар”ять Маланками Землею?... Ніби,  Вона-працює - їхня земелька-нивка чи доляри і чимось їм зобов”язана!... Ось, цим обличчям,  сірожовта суцільна маса, якась невідома їй: одноока, однорота маска, але належне їй... Багато рук тримають червоні сердечка – її символом безсерджечності... Серце найсмачніша, з кровю, кошерна їда – знак і символ її влади - майорить її “Батьківщиною”... Люб”ять вони! А руки?... Весла її ковчега - несуть її золотий ковчег, аби її порятувати од затопленння її, цим місцевим, Президентом влади... Побік, цієї суцільної, волаючої біомаси - їх не чути (мабуть імітують, подумалось Капельман) – пливла, над цими не богообраними, вітаючих святоою ручкою вартістю мільярдів, рятівницю, що, як вітали Клеопатру,  ті, кого посилають на смерть...
Вони тягнуться до неї, а руки брудні, без педік”юру. Обличчя не підтягнуте од зморшок, не напудрене білезненько, а губи потріскані, присохлі і не мальовані... Лахміття, секонхенд рухається – секонхент смердючий, хоч і євростандартний!
  ...Але, мої любі, дорогі, - лунко дзвоном б”є її голосок: не тепер, не зараз час обніматись-цілуватись нам! Найперше – беріть вила і переможіть диктатуру, і того узурпатора влади, що закликає вас іти до роботи!... Європа, США, демократія нам допоможуть! На революцію!...
Озирнулась: чи міліція не підслуховує думки?... Не скажу, що гидко мені од вас - ви не міцва - не терплю вашого поту! А попереду ще стільки годин цього недостойного мене, влади, такого націоналістично-фашистського судилища, що чинить ото, ворішка - дурак! Вкрав би мільйон – не сиділо б зелепуге...
  Ось – отак, ручкою помахаю і... цілуйте – помию, продезенфікую дезодирантом. Там, у тому судилищі - не скинути одяг той...,  вами засмерджений! До речі, мої учителі кажуть, що я вже заразилась вашим націоналізмом, коли заборонила учителям розмовляти язиком у школах. Але я сказала, що то мій хід для цих недобитих фашистів із тої їхньої Свобод...
А мені головане - нема у суді масажної кабіни, якщо не солярнної ванни і навіть того вашого душу, мої дорогі, нема!... Не міняти тут, отой, м”ягко подумаю, отой дурно пахучий одях,  на новий одяг, потерпіть, мої любі, потерпіть!...
Ні, не прилипйте! Не прилипайте - наказую! Хай, отак, на відстані, верищіть, зчиняйте рейвах, плачте-лементуйте, славте свою богородицю, покровительку-рятівницю! Ви ж християни, любі! Чекайте, мої любі, коли вийду...
 Вона думала – вона працює, усміхаючись невинно, а навіть дещо і млосно позирала на товпу, помахувала ручками,  цілуючи долоньки – дмухала на них - посилала в натовп ці щирі, чесні поцілунки. Натовп ревів: “Волю – Люлі-Дулі! Волю  - Люліііі-Дулліііііііі!” А гасла – знамена: “Вона працює... цює-цює-цюєєє!” 
 Чи будуть її чекати, не переметнуться до іншого і скільки років чекати?... Сосунко сказав - сім! Е, та вони за цей час її забудуть, а вона звідти не зможе Працювати! А якщо зможе – дорого обходитиметься; кожному смотрящому треба буде дати і аж до татуся... Збанкрутує...ють її офшори – це ж ціла епоха у час фінансових криз! Нііііі! Треба підіймати Європу, Америку, а хоч і попуасів на  захист... А Кремль? А Тель-Авів? Вона їм потрібна, як жертва холокосту чи жертва 37-го року – тиск на цього... аби ту Маланчину земельку прихватизувати із ось тими... Ні, ті хто тут – то нероби – приручити тих, хто зараз в полі старається мати врожай, а то капітали Світові: не нафта, ґаз, і навіть золото, а хліб... Потрібні на сотнях тисячах... мільйонних гектарах... латифундіях гарні хлібороби, фермери!...
 Війну прихватизації чорноземів прагнуть виграти без мене, але за мій рахунок?... Он,  америкашки щось натворили у судах – не досить їм Павлуші! Ні, давай їм  ґазову Люлю-Дулю! Принцес не судять -  вони богообрані! І  влади не віддам!…
 - Підсудна, ви мене чуєте? Що ви там шепочете собі під ніс чи до?… – Запитав Ирії, побачивши, що  Капельман блукає у помислах, ворушить устами, а тут, у залі суду, насправді відсутня.
-  Я хочу зробити заяву, - звернулась до зали вона, а, власне, до своїх депутатів, які замість сесії – відбували робочий час у суді, бо халявська оплата у Врховній не співмірна із…  Хоч у суді нема кнопок аби натискати і нема з ким сперечатись: позиція-опозиція?  Нема  кав”ярні, аби піти освіжитись, нема панського туалету і, назагал, що це за судилище?...
- Підсудна, не ви тут провадите судове засідання...
- А ви не суддя – вас назначив цей президентик, аби усунути    мене, опозиціонерку од виборів Президента!       
- Ви зобов”язані відповідати по суті обвинувачення, а не політизувати вами здійснене посадове перевищення обов”язків.
- Я маю право мати право...
- Конституція вам ґарантує, але зараз ви у суді Держави, яка дала вам Конституцію, Символи і Знаки Держави і вимагає аби ви  Конституцію, Державу Україна по-ва-жа- ли!
- Ви не суддя, але виконуєте завдання президента: позбавити опозицію лідера, власне мене перед виборами, бо я переможу і тоді... Він боїться нашої сили, нашої революції.
- Суд, на місці вирішив: підсудна заявляє неприпустиме, не доказове, не Конституційне право громадянина – вирішив : усунути підсуднку Капельман на одне судове засідання. Прошу вас, підсудну, покинути залу судового засідання.
- Дорогі мої! – вставши спиною до судді, промовила тепло, лагідно і лаксиво, що викликало трем-щем не тільки у присутніх депутатів та журналістів, а назагал в українців. – Щойно мене позбавили свободи на слово, на право людини, демократичного розгляду, замовленої президентом, справи проти опозиції...
- Суд оголошує: позбавити підсудну Капельман у присутності на судовому засіданні до завтра. Перерва до 13,30! – Сказав Иріїв. 
 Вона вийшла з-за столу і подалась в оточенні... О, ні – не хочеться, як один зі коментів в інтернеті, якийсь архістратег, назвав депутатів опозиційного болку “памперсами”. Але, справді, щойно вони... ну, ті її..., оточили, розкрившись перед камерами різних ЗМІ, захисниками демократичних цінностей, що тільки їм відомо, знаючих, які ті цінності мають виглядати, бути, бо вони і тільки вони, неначе б не виростали тут, як та нинішня влада інших - недостойних мандатів недоторканності та влади у тій Державі! Але, щоби рознеслося по всіх куточках, реґіонах країни, і не було чутно якогось солідарного не солідного недоторканного запаху... лідера, опозиції, борців-опористів диктатури, адже незабарно вибори! А це, як не як - чотири роки можеш літати, спати, відпочивати, відбувати саміти, круглі, як і кантові столи, лікуватись, всюди показувати свою владу недоторканності, як і всього кошерного – такого боріння опозиції - у Світі не…
- Дорогі мої, я з вами – разом ми переможемо! Суд, прокурори – то фашисти, виконують вказівку Президента, щоби позбавити нас демократії, майбутнього нашої дорогої України, незалежності! Дорогі мої! Ми не здійснили демократичної революції і тому, дорогі мої, закликаю вас – ми переможемо! Слава Україні!
Хтось рявкнув: “Геройке слава!” І потворно додалось кількома голосами: “Слава!Слава!Слава!” У телекамерах заблистіли фантики Шкалик, Зубалик, Павлик, який  згодом розписався віршиком у “Літ-урці”. “До зали, наче зв”язкова з моєї сотні, піймана... “Слава Україні!” Крик на Хрещатику... В законі вори... Кричать офшори... Кричить хохол пащеками тюрми... Є тільки горла отвори в потвори... А під землею – мерв”яки гнилі.”
А вже, у тій Павликовій “сотні” “Батьківщини”, подумують висунути, власне, просити когось... Може Коломита – в Єропі тепер він більше аніж якийсь там прездент, а тим більше тут, той місцевий, найвищий євр… союзний Президент Європи – висунути його, Павлика, на Нобелівську премію? Вона ж із його сотні, Вона – працює! Скільки така премія коштує?... 
Натомість, якийсь письменник-батяр Бурсак, подав в інтернеті такий лист, мабуть, із сотні Павлика...
“22 марта “73”.               
Председателю КҐБ СССР тов. Андропову Ю.В.
Первому секретарю правленія СП СССР тов. Мокову Ґ.
Уважаемий Юрій Владіміровіч! Ми, украінскіе пісателі, решітельно осуждаем действія так азиваемих літераторов... поґрязшіх в націоналістічском болоте ( теба доповнити: сотні, тисячі, мільйони!) і не розкаявші в своей антісоветской деятельності. Нет і не моет бить прощенія ім... Іх піснія создаваемие с целью подрива... советской власті, будут отброшени... ( Павлики успішно виконують клятву). Заверяем Вас, что нікакім отщепенцам не удастся рассоріть нас (сотню?) с ленінізмом, с комуністіческой партіей...
Павлик та його сотня.       
Кирилик, що руководив і направляв блокбастер із трибуни державної Ради, запропонува пікетувати Трибуну, щоб було: “Бой в Криму – всьо в диму...” А нас, опозиціонерів недоторканних, видно!  Правда, ще був писк якоїсь жіночки, але телебачення цю визначну особу, що було накидалась на міліціонерів, не було у теленовинах. Чому?… Напевно, теж прагне отримати мандат недоторканності на наступних виборах до Ради, або на гірший кінець – популярність Лідерки, на відміну от дівчаток, оголени, з гарними грудеятками, на балконі готелю. Проте таких груденят немає – зате зазубреним ученієм достеменно володіє. Хто така?… Чи не та, про яку Вона сказала: “Юда в юбці?...”

                Розділ – 7
- То што дєлать, жонушка?… Нє перепелінимі яйцамі доводіть о мойом капіталє? – Запитав досить суворо він чи давно не він чоловік, що чомусь прийшов було в іпостасі тій на судове засідання.
- Не твойом – у крайнем случае НАШЕМ! – Вона працює, а він, бач, перепелиними яйцями, вважає мільярди?… Нахаба!
- Меня заменіл Каррр…
- Да, он хоть как-то…, а ти?
- Но, не я начал, помніш… Ґде он тепер, сказать?
- Святой?
- Только после тебя, любімая жонушка. Но не для того ми встретілісь, ти ж должна понімать… Особенно после вчерашнєго совещанія із етімі… ізбранимі. Тяґатся с німі не могу, но і то, что імеем – потерять нельзя, понімаеш о чом реч?
- Обясні?
- Ведь ясно сказалі: тебя, дорогую, посадят! А, чтоб ґенежкі не експропрііровалі?… Ладно, котеджі і так на бабушках перепісани – не доведут, что на туалетную пенсію построілі, експропрііруют нинішниє.
- Что предлаґаешь?
- Етот бандеролог… твой міністерік Ґаврілко, что прібежіще получіл у чехах, пусть поработает із… моім пілітіческім убежіщем, ти ж поддержіваеш через Європу с нім связь, распорядісь. Рано ілі позно освободішся і жіть надо будет, а может і далее продвіґатся будеш – а на какіе шиші? Вот і постараюсь капіталішко сбереч, а может і расшіріть…
- А еслі убежіш?
- Ну, посоветуйся із своїм Сосунком – он же ещо і юріст.
- Не ернічай. Он подданий.
- Да, поддайотся, как і твой етот сектант… Большую касу ти ему доверяешь, оторвется, увідіш на виборах…
- Ладно, не пуґай – пуґана не такімі. Переґоворю і ти получіш прібежіще... от народной партії, за переследованіе...
- Політіческое, чтоб іменовалось.
- Не кріменальное, козе понятно. Там есть котедж, зареґістрірована на тебя фірма  на несколько мільярдів... Ти, вот только… с етой оплатой с… счета, етому за счот за уборку етого Щербатого – будеш утверждать, что я такого чеґото не моґла, не знала і не перечіслівала ґеньґі?…
- На себя тоже не моґу взять – інтерполо?… А еті, проклятие шуби, заляпание спермой... За которие платіла в Мокселі, по етому счоту – надо било тебе? Не хватало тут етіх сосунком!
- Подґотовіш, мол счот бил на… скажем, помощь інвалідам, направлялся, с ґуманітарной целью!
- Постараюсь, чтоб комар не подкопался: ти всеґда била іскусніцей вскіх проделок і мноґоґо достіґла! Особенно с етой косой т- обмахала, обосрала, обсексуаліла етого пасечніка!
- Ладно, іді муженьок – пусть прідьот Каррр!
- А, сколько на еґо счот положіла – кінет от нас всех вместе?
- Мелоч. Фабріка взуття…
- Ему?
- А кому ещо?… Ето дочері для будущего. Она должна піарітся ілі ейо обскакае ета Юдішка в юпке.
- Позаботься, дороґая.
- Мойо дело, а ти?…
- Как только тебя…
- Ненада напомінать – знаю, посадят. Сама саділа би… только пасечнік мешал, кастрат недодєланий!
- Дороґая, должное людям нада отдавать: он тебе дал всьо, что ти імеешь, а ти отак про гарненького бжоляра: він же систему розпрацьовував, аби українці, як бжілки працювали, а медок – збирали ми - це ж кошерно!...
- Осталісь вернимі одні памперси од неґо, а далее?…
-Мойсей тебя виведет із пустині.
- Шутнік, іді.
- Слухаюсь пані! - Чоловік ґалантно вклонився, позирнув на годинник, подарований Нею - працюють за 10 тисяч баксів; поплескав себе по грудях-майці за 600 баксів – приємно коли відмічають у ЗМІ  і дещо дорожчих джинсах; не визначеної ціни туфлях, не кажучи про плавки - покинув!...  Її покидають на з”їданн, як було Йошуа. Але вона не Маґдалина: залишається  групка на вулиці і ще, може?… Ні, вона не звернула уваги, коли той сидів на бордюрі - таких маса зневажає, подумають: водиться з бомжами і ніг не миє, як було!...  Тоді, в університеті – бачила його борця честі, правди, мудрості таланту, але керівництво охарактеризувало його так, як вона суддю, лох!
...А такі і в Африці лохи,  не потрібні! Чи, як отой распісатель - так сказав її член і голова Спілки Яврик – понаписував, буцім, вона... не знає з якого роду-племені?... Канєчно - з гречкосіями ніщо не зв”язує; конєчно - вона не хотіла аби той распісатель, засвідчив, що вона всіх абориґенів відправить разом із Льоніним на острів “Зміїіний” у Чорному морі – не Сибір орендувати у Вовіка для цих двоногих істот... А що тут, на сакральних чорноземах, будувати?… Колхози, як того хоті Великий Ілліч?… Чи, як Вейцман з Ґітлером, домовились відправити два мільйони молодих жидів... себто, по-братськи, євреїв у Палестину, створювати  Кібуци, а палестинців у пенретоврии на терористів – ворогів народу, або, яких висот сягла Ґолда Меер та іже Шимон Перес - Штати стали шатом Ізраїлю!
А тепер і Європа, чи пак - чого не змоглось бути при Веймарській Республіці та отим кровожадним Ґітлером із його докторм М       а теж Мейтусом  і нинішнім Європейським Союзом із нашим парламентом і нашим Президентом?… Ферми,  латифундії, копалини, нанотехнології – все наше... Подумає – підкажуть Мудреці. А той, із писаннячком “Заперечую призначення” –  вже на старті збагнув, хоч і не все, хто вона?…
 Інакше, без диктатора вони не можуть жити, будувати, славити руководящу.
 Звернула увагу на екран. Біля дверей стояв Сосунок. Щось хоче посмоктати,  хитрий: тут, як тут – має нюх, коли вона добра і щось може дати...
- Відчинити! – Наказала.
- Здрасте! Прелестно виґлядіте...
 - Чево нада?
- Єсть желаніе... поработать с Юрістом?
- І він у тебе юрист?... Ну і ну!
- Дороґая, я  работаю дньом і ночью – забил о семье і такая мне наґрада? Вот прежняя ґаняет меня с елементамі, а мне нечем платіть, понімаеш?... Ілі я для тебя действітелькно, как какой-то дебіл напісал, памперс?
- Ещо би, ти же юріст і, как напісал какойто дебіл, что ти ещоі мой памперс – ти ещо і сосунок! Сосьош что даю і ещо хочеш больше, а  ето уже, как сазать, ізнасілованіе! А  за такое дєло – что полаґается, юрістішка?
- Но не тушка я!
- Ну да, бить моім памперсом – тебе ґордость... Однако – бросіш, как только посадят.
- Нікоґда! Д ґробу твой Сосунок!
- І как только  меня унічтожат –  уже свободен, да?... Я тебя і с того сведа достану, еслі...
- Не нада так меня унічтожать, дороґая. Бюсь за тебя! Сказал до ґробу – значіт до ґробу, а встретімся там – будет відно...
- За моі ґеньґі, любий! Вот тебе чек – хватіт на всю твою собачью жізнь – ти же сам участнік моеґо пріґовора.
- Друґого вихода нет: ведь не я Руководітель. - Сосунок швиденько засунув чек у портмоне. – Твоему подґотовіл, гм.. політіческое убежіще, ну і політік із него! Скажі чесно, сколько там уже  виве, упрятано і упрясет?...
- С тобой бить четсно –  что с лісой куріци золотиє яйца дєліть.
- Да, ти умніца, понімаю. Но, еслі ти счітаеш, что у меня ума нет –  на то я юріст, а наше плем”я не законамі жівйот, а владеніямі своеґо інтереса, чтоб уметь обойті всякій закон...
- І даже Мойсея!
- Как понять?
- Іді умнік,  позові ко мне Карра.
- Етого сапожніка?
- Моеґо зятя!
- Он, что лучче меня?
- Ти что із себя возомніл, іді, прідурок!
- Слушаюсь. – Сосунок поклонився, застановився, ніби пригадав, щойно. – Там, за дверима чекає на зустріч із тобою Головний распісатель Союза ґеніев умалішонних.
- Хай залазіт. 
Почувся лагідний шелест прочинення дверей, а далі з”явилась голова багрянного вигляду із сивиною, короткою зачіскою, хай читатч не подумає, що видно крученики-пейси, ні! Підстрижено. А далі груди, а далі – все інше вигулькнуло і проголосило.
- О, любов земна, Богине! Я так переживаю за твої муки... через оту владу, що зажерлася безпредєлом! О, покровителько...
- Коротше.
- Тут, вот з”їзд разпісательський і... один распісатель... Його -  не запрошував,  а він з Євросоюзу приїхав, вважає себе ґенієм. А то гроші кошує, розумієш?...
Вона працює, вона змовчала, бо знала чого  головка хоче...
- Він, каже, щось там... про геніальність якоїсь Юліани  Блискавиці розписався, але вона і копійки не дала на видання шедевру. Каже – кратно звертався, але твоє оточення: в рот набрало - мовчало,  відмовчувалось, відписувалося... всякими хі-хі-хоньками та ха-ха-хоньками - не кажу, щоби він ішов далі на  ху...ху..хуху!
- Гаразд, сколько?
- На цю ахінею не треба, Золота Рибко... Ми, вот президією вирішили – є ще найбільш геніальні твороізданія распісателей...
- Які? Не істоти... “Макухи”!
- Нуу!... Ми, вот, тут одну таку макуху і висмерділи із нашого кагалу - тобто союзу нерушимого!
- Ти не п”яний?
- Ні в одном глазу, Золота Рибко!
- А  Макуха...  Золоту  Рибку?
- Та ні, ти Світло, яки писав той распісатель і я цілком приєднукюсь до написаного. Макуха – це та, яку я поставив головихою, а у неї потекло... Розумієш, таку ми викинули із нашого любимого Союзу.
- Ясніше?
- Почала рити, як свиня: напочатку любов”ю аж до тічки, а коли її порекомендував, до речі, той распісатель теж був за неї... А далі  почалась у неї та тічка із витічкою – сподівається на Ґлавенство у моєму із Тобою Союзі, Золота Рибулько!
- Ти її трахав?...
- Нууу-ну – не так то просто робиться... Ти ж сама не так просто даєш - знаю не по писаному, Золота Рибонько!... А хочеш?...
- Всі ви кнури!
- Звичайно – з такою Золотою Рибчиною-Дівчиною тільки дурень не захоче...
- Скільки?
- Ось рахунок на шедеври:  “Що ми за бред?”, а до “бреду”  додаточок  - опозиціонера  “Труба зовет!”.
Він вихватив портмоне, схилившись, поклав, лагідненько розпростер перед нею, рахунок. Не дивлячись, бо працює – підписалася. Він поспішно згріб і поклав у кишеню дорогоцінний атограф тої, бо вона  Працює, біля серця. – Сказати рокеру аби заходив? – Усміхнено запитав, відомий глашатай Союзу распісателей.
- А ти, сука, не відаєш?...
- О, велична Золотої Ноші, Навіщо так жорстоко!... Я не заперечую призначення  Твоєї Величності! До речі, після твого депутата, який написав “Макуху” – інший пише... чи вже написав: “Із зали суду...” -  перший розділ читав у ЖЖ.
- Про що?
- Якась дивна історія Цілі Каплан, в народі кликуха Люля-Дуля.
- Хто вона?
- Електорату не знати.
- Приглуши. Скільки?
- Вибори – ціна велика.
- Переговори із Сосунком, але ціну не завищуйте.
- Ви, як завше радикальна Золота Рибко! Я сам було у бензовоза не перетворився, правда, на той час був порожняком... Можна почати революцію з баблом – великим баблом, як у Лівії...
- Хі-хі-хі!... Його чекає доля Кадафі?
- Понял. – Вийшов із реверансом, вказав наступнику входити до принцеси Люльки-Дульки.
Той, як законний, у всій атрибутиці рокера, врозхляб ввалився із словами: “ Ну, чєво матушка?... Как взувать будем?... Спереді ілі с заді? ”
Вона, наївним дитятком усміхнулася...

                Розділ – 8.
- Підсудна, вкотре суд вас зобов”язує дотримуватись законного процесу, - терпляче повторював суддя Иріїв.
- То не суд, а сталінізм, то 37-й рік! – Вигукнула вона, бо працює. У залі залунали оплески, схвальні голоси депутатів її “батьківщини”.
- Підсудна, якби зараз був 37- мий рік вас би судила Трійка, а в  газетах, радіо писали б, на мітингах робочих і селян, засуджували... ворог народу, шпигуна, зрадника і... націоналістичного організатора СВУ і Каплан-терористку, яка замахнулася на любимого вождя народів! А ви порівнюєтеся - не соромно?
-То не суд і ти не суддя, а фашист, прислужник цього президентика!
- Підсудна, будьте стримані в оцінках інших... У 37-мому вас судили без суда і слідства...  Тут, у Залі суду, чи не всі  українські і закордонні ЗМІ, депутати Ради вашої фракції, бажаючі...
- Не правда! – Вигулькнула вона, працююча. – Сюди не могли  потрапити бажаючі.
-  Є дипломати...
- Що це за приміщення, як в 37-мому для Трійки? Як їм тут розміститися – душогубка, чорний воронок!
- Шкодую, - стиха мовив суддя, витираючи піт. Справді душно у цьому залі при такій кількості охочих бути, коментувати, аплодувати, шуміти у судовому процес. А що до “Чорного воронка” – то ви прибули сюди у своєму, або ваших друзів “Бентлі”, при своїй охороні, не в кайданках а модельному одязі; не стиженою – а під косою українки!
- Ви слуга президента і  виконуєте його вказівки, - пискнула у  камери Капельман. – Любі мої, ви бачите це судилище, на замовлення президента проти опозиції! Я закликаю вас... – Прикусила: прийменник і дієслово . – Ми переможемо диктатуру, Слава Україні! 
- Ваші заклики і судження про владу в Державі, обрану більшістю українців – не що інше, якнайменше зневажання  Державного устрою, - мовив прокурор, очевидно, не втримавшись од толерантності, терпіння судді. – Пане суддя, вибачте!
- Приймається. Підсудна...
- Ви не суддя!... Ви нелюд і..., - прошепотіла до зали, - лох президента.
- На цьому суд постановив: з”ясування обставин, доводи, спростування звинувачення; читання обвинувачення - продовжуватиметься без підсудної Капельман, яка систематично перешкоджає об”єктивному з”ясування суті кримінальної справи і тому, підсудна Капельман видаляється із зали суду, до проголошення вироку.
- Мої дорогі українці, ось бачите самі на кого працює цей... сказати з дозволу, суддя! – Вигукнула до ЗМІ вона, бо працює. – Тепер судилище продовжуватиметься без моїх прав – мати право на демократичний захист, на захист демократії, на захист бути у Європі, на захист опозиції, що бореться з тоталітаризмом-комунізмом- за Європейський вибір нас...  Я не здася! – У залі залунали оплески недоторканних дупутатів.      
А на вихолі із суду і далі  серед її підданих памперсів з бабусь та дідусів – вона з”вилась янголятком, що працює... заради цих бідних і знедолених, цим президентом – його владою.
- Бандитам тюрми! – Вигукнула гасло, недавньої не її помаранчевої революції, але її помаранчевої чотирирічної влади, що почалася із Майдану. Не було поруч того, хто був її покровителем, чи, як сказав їй Володьо Кремлівський, - “Жмурик утащіл самольот ваш, ґаспажа! ” А вона йому відповіла пристрасним, бо працює: “Хі-хх і хі-хіхі!”
- Ти чого, курво, хіхочеш? - Враз винирнув, як Чорт із Пекла, перед нею письменник, що намалював книженцію “Заперечую призначення”. – Я тебе обожествлював, а ти?... Ти!... Ти ґієна, що поїдає своїх дітей – ти проклята тут і вже назавжди – нема місця тобі у моїй Ненці!
- Мої дорогі українці, ось бачите, які оті від того президентика! Вони по всякому хотять знищити нашу опозицію, але нас багато – нас не подолати!
- Слухай, позиціонерко, - чомусь повернувся із вокзалу, - Доцент. – Ти всім торгуєш... Ринком, капіталізмом і торгуєш собою – твоя справа! Торгуєш отими, які зараз тут верешщать: тобі дати волю! А дай тобі волю – їх не буде, як у 21,22 – му; 32,33 – му, щось теревенила там, у залі Суду України, де перший людський суд України, але про 37-й рік, коли б тебе розстріляли “Трійкою” без суду і слідства; ти мені обіцяла на Львівському автобусному заводі роботу, поки не продала Вовіку; ти обіцяла, що в “Криворіжсталі” – буду отримувапти, як у Європі зарплату, але там, мене викинули із гутожитка за неоплату кімнатки, а ти отримала 10 мільярдів баксів з чорного ходу... І ще, найбільший твій злочин, як і твого манґалу – заборонила видати книжку письменника “Заперечую призначення” письменника, який писав з любов”ю про тебе, але ти побачила там... своє Зло! Я теж... ще вірив твоїм зміїним мантрам і приїхав тебе визволяти із кліщів влади президента; ти закликаєш до революції – твої попередники теж у 17-м здійснили ту революцію, експропріюваши у мого діда-тата земельку, майстерню, волю... У 91-му, твої спритники, теж експропріювали копалини, заводи, фабрики, музеї, університети, школи – залишились ще Чорноземи України – мене хотіли там, на Заході..., у Європейському Союзі, як переспективного Програміста-копм”ютерщика, але я залишився тут, де моя Неня!... Тепер я бомж, а не науковець, не вчений, не дослідник – тепер мене нема в Україні, завдячуючи тобі і твоїм соплемінникам, я зайвий на своїх Чорноземах, для своєї..., для тебе - не Нені!... Ти, клекочеш іти мені на революцію? Я не хочу бути знаряддям твоїм, як у Мойсея, як у Леніна, як у Ґітлера!...  Я здійсню сам справедливість над Злом, яке ти перетворила підступно у Богоматір!...
- Провокатор!... Провокатор!... - Залементували бабусі-дідусі, які чомусь кинулися  бити міліціонерів -  охоронців,  їхньої:  бабусів і дідусів, безпеки од непомітних тут, воріженьків, що кинули їм кашку та кісточки пзатермінові, із супермаркетів “бізнесменів”, не бачачи, розуміючи Державного права – права Держави на порядок.
 - Шановні, - мовив, як залишок розумінння Істинної Держави, - не тут і вже твориться Держава, як не, народжена вами дитина,  тут і вже мудрість, сила, свобода, право, достаток... Прозрійте – побачите: біля мікрофонів ті, які не є вами, але вами обрані... Біля мікрофонів вони, опозиція,  з приводу ціни на хліб, не врожаю, повені,  і загибелі людей від спеки та похолодання... Пошумлять демократично, своїм недоторканним правом; погодують баєчкою про бандитів, не відмовившись од десятикратних зарплат, доплат за не розумову не працю, від привілеїв без обмежень, від задоволення і бажань; про непитну воду для вас і отруйне повітря за Кіотським протоколом і пальцем не рушать, щоб показати, що ти сам недоторканний зробив для покращення того всього що наговорив... Попивши кошерної – вгамуваши спрагу; погрівшись-розігрівшись, розгарячившись аж до білої гарячки... Біля мікрофонів турбується-піклується про замерзлих і обезводнених, про загиблих тут і вже, киваючи, як там все гарно, як демократично і куди він вказує іти пригніченим і бідним! А йом самому і тут кошерно! З мандатом недоторканності, божого бика абобожої коровки... У священни рай Європи іти – вони почекають тут!.. Вони ж опозиція, бо мусять ратувати за волю Люлі-Дулі. Вона і гніздечко, і кашенька, а до того гонорар-подачка за ґеніатальні твори головним распісателям “Люлі-Дулі”, аби будь-яким словом, дією, мімікою, провокацією аж із внесенням до ВРУ бомби, як, мовлено її, колишнім депутатом – уже не памперсом, на пресконференції.
А Глюк молодець - провів спецоперацію, за гаслом хвороґо, бідного жида: дайте, брати рідні, бідному Глюку за... але не менше півмільйона - став раком.
Себто – на хворобу провансальця і  кастрата   чину: самокаструваного, самолайнометаного, памперсометанного, як і всім тим, що смердить на всю демократичну Європу: тільки б неслося, смітилося, смерділося, гнилося і плодилося - достойне сірої речовини опозиціонерів.
Вона працює.  Вони без влади – свині без корита!... Вереск. Щоби сильіше почули демократи Світу: спецоперацію за ґешефтом  “купівля-продаж” афганець завершить із зиском... За половинку мільйончика! Ось, хто справжній бізнесмен, коли стає у позу рака!...   
- Мої дорогі, мої любі українці – ось бачите, переконуєтеся, що той диктатор робить з вас, бидло – б”є бомжів своєї кримінальної зони, як сказав відомий жюрналіст на мосоквській “Свободі” Спорчений, щоб дескридитувати демократію, опозицію і мене, як голону опозиціонерку на наступних виборах. Зрозуміло, щьо сьогоднішня влада антинародна, бандитська. І все, що вона нині творить -  антинародне, антидемократичне, анти-анти!..
- Пані, я той письменник, якого ви знаєте, з ким згоджувались зустрітись у  той час, коли вас  судили за...  Не нагадуватиму – хай минуле не повторить майбутнього! Скажу, що ваші обіцянки – дурневі радість!
        “Ганьба!... Ганьба!... Ганба распісателю-совєтікусу, заперечнику призначення Люлі-дулі, люлі-юді!  – Заволала юрба.
- Я не той... лизунчик, не сосунок, глюк, не... її  памперс! – Намагався перекричати  охлос. -  Я не герой України, Я не брешу, Я  не брхав у Книзі, Я не буду брехати, почуйте і своє Я,  не БУДУ... за шмат гнилої ковбаси матір продавати!!!
- О, подивіться - знайшовся, чесний, святий!... -  Вискочив наперед, у вишиванці,  дебелий чолов”яга, якщо не дебільний - почав верзти таке. – Дайте тому прислужнику президента бакс – одразу злиняє! Уррррра! Наша перемогла, Вона - працює!...
Моє Я виштовхали демократи поодаль – не почули Слова, що смутило  не популярного, не відомого письменника: слуги чують тільки господарів,  раби бояться Правди... 
 - І ти тут? – мовив дещо здивовано Доцент.
- Я завше там, де чорти водяться під маскою демократів, - відповів я.
- Воно то й видно, бач який шабаш зчинила - самому Люциперу подобається.
- А Люципер хто?
- Та не тільки  той, що у Мовзолеї  Кремля...
- В Мовзолеї?
- І на Доларі, Тринадцять ступенів, а там....
- Що там?
- Кагал Мудреців, що конче прагнуть управляти Світом.
- Думаєш – так станеться?
- Не порушуй дурного питання: не можна створити Землю, Воду, Повітря, Сонце, Дерево, Тварину і навіть Людину.
- Але їх експлотують, використовують собі на благо.
- І... на своє знищення.
- Але то якась чортівня, самовбивство!...
- Звичайно.
- І ти так..., як вона, що працює, так спокійно згоджуєшся із самовбивством?
- Вона думає, що виживе...
- А, якщо б “Трійка” судила, як у 37-мому, чи її соплемінник Троський-Лейба Бронштей, то чи нині б так вередувала і без всякого піару б розстріляли?...
- Ти ж сам сказав “піар” демократії, але без тебе, мене, України...
- Чого ти так: їм Укґаіна ой, як потрібна!
- Ами?
- Ми теж.
- Для чого?...
- А де таких богобоязних, виконавців їхньої волі знайдуть: хіба не бачиш у Раді – чи не кожний у вишиванці піариться і такого мудрагнеля з себе робить, що ти чи я йому для обцаса не підходимо.
- Писав я кільком демократам... і опозціонерам.
- І що?
- Аби хоч один кудись послав...
- А чому не послав?
- Жоден із них собі не відмовив у пільгах, преференціях, надбавках, ставках, недоторканності, продажності у позі рака – чимсось себе не обмежив, як тебе Доцента обежили хлібом виживання...
- Ідемо, нап”ємося, бо не витримаємо такого куревства.
- Самі продаємося на виборах...
- Та, хоч би як тому Льоні-Космосу за гречку, а то за патріотизм - їхні гасла, як і наші!
- Щоб не перли плуга?
- Печуть шлеї од того плуга: двадцять років премо-оремо, а виявляється - збіжжя не наше...
- А чиє?
- Чиє-чиє! Чого стільки питань: я не Верховна з... Рада!
- То що робити?... Питання з питань України: стояти на своїй межі – бути  предками Родоводу і до, і після Трипілля!
- Так глибоко копати?... Не наб”ють?
- За одного битого – двох не битих дають!
- То будьмо за “Золото Полуботка”!
- Бачиш, як нас поєднує минуле...
- Та вото то так, але хто буде депутатом, а там президентом?...
- А ти?...
- А даш мільйон – буду, інакшен не приймуть.
- Ти здурів?
- Не я, а ґроші вирішують: мудрий ти чи дурний.
- То ми обидва дурні?
- А жид мудрий, бо має гроші і купив Україну.
- Ти антисеміт?...
- Антисіонст є і антирасист!
- То будьмо!

                Розділ – 9.          
  Вона працює... Зібрала сім”ю.
Розпорядити: Що? Куди? Як?
- Коню понятно – нада смативать удочкі, - мовив він. - Всьо перекачать  в безопасную зону. Оні вешают тебе мільярд гривників, канєшно, ето капейкі по отношенію к моей майке – не буду ґоворіть о часах і прочіх мелочах. Но есть запаси Рейха і ми не должни іх отдать етім – не буду тут виражопиватся. Продал же тебя етот жорік-жмурік.
- А что я могла вложіть в еґо пасечнікову честь?... Оно ж врать даже не умеет, а ещо меня обозвал бомжіхой!
- Правільно, тепер ти должна ей побить... Пошлісь на его висказиваніе.
- Ти іх совсем за дураков імеееш?... Конешно, ти под моей юбкой - в прікритіі і тебя какбут-то не существует, і нет у чехаха твоей кантори, і котеджа нет, а мне что камеру за счот етіх бомжей?
- Жонушка, не ерепеннся!... Рано ілі позно тебе надо будет где-то і на что-то жіть?
- Да-да, спокойствіе... Дайте ґлотнуть! – Їй подали. Піґулка і  коньяк: спрагло  спожила, як божу росу. – У такой ситіації мої любі: ти – муженьок без удоволетворенія, действуеш: смиваешся к етому Гаврілке, что получіл в Євросоюзе політубежіще – там, он обеспечіт тебе політпрібежіще, понятно?
- Да, дороґая жонушка.
- Можеш іті получать свої капітали.
- Покорно соґлашаюсь і удаляюсь.
- А ти моя едінственная... Жужо, наследніца, - вона огорнула чадо, при тому позирнула підозріло на зятя. – Можливо, і тобі не треба покладатися на твого чоловіка, бо ж не вік йому бути байкером, а тобі байкеринею?...
- Мама, ґаварі на понятном язике і для него.
- Да, мілая! Но ти должна уметь учітивать дєла сапожние, імея такого взувальщіка...
- Думаєшь, еслі ему доверю моі деньґі – взует?
- Ещо как взує – сама переконана. Але, якщо не стане  грошей – тебе і взути не буде кому.
- Мама, ти ґоворіш на непонятном язике.
- Да, доченька: ця мова величава і потому тебя учіла понятному язику.
- Ти Карру ето скажеш?
- Что?
- Ґеньґі моі, а ему - ні капейкі. Тоґда будят заніматся, как ти кажеш, взуттям.
- Да, доченька, взуванням займйотся, скажу... Но, помні – еслі меня посадят – іді в Європу, за демократіей... Там ест наша партія – виступіш і скажеш,  о переследованії твоей матері... Визивай больше сочувствій, просльозісь – валі на етого презідентішка, ґоворі о свйортиванії демократії, узурпації власті – словм, валі на ету власть, как діктатуре... У Евро ето не нравітся, как і етого бацьку – клейміть будут, санкції наложат, а опозіція пусть ідьот к революції, как в Єгіпте, Сірії, Лівії!...  Даві етіх поддонков донбасскіх – нікаму не доверяй! А еті, бандьоровци ґотови в ґамно влезть, ліш ґаварі Слава Украіне, і  оні твоі – сочувствуют даже паршівому собаке, іді вперйод! Слава Украіне!
 -Ти ґеніальна, мама! Іду в Європу і скажу Карру, чтоб зашол к тебе на прійом.
 -Да, доченька, я знаю і... поймі, Карр тебя бросіт і ви разлучітесь!
 -Зачем, разве нам вместе плохо, вместе не хватает?...
 -Іді, поймуш.
-Слушаюсь, мама. – Жуженька усміхнулась. Славна  у неї матінка: подбала ще тоді, коли вислала учитися у Англію і тепер... передбачає!
 Він ввійшов, як той, хто знає секрет. Вона, котра працює в цій країні, мовила язиком. – Подай дорогой кувшінчік із своїм прекрасним віном і, канечно, таблеточку, ізменяющую мір і меня в ньом...
- Матушка – рад пріслужітся. Ґлотні і бері в рот кувшіна істок...
 Вона взяла піґулку, посмоктала - відчула плин... невагомість – кольори пливли течією ріки – в тіло вливався спокій і блаженне задоволення. Вона смоктала з кушвина золоте руно, аж поки вгамуваши всю спрагу – відпустила кувшин, заснула.
  І... снилось чи примарилось, або насправді - явилось: її привели до зали Суду. Там, на сцені, під Серпом і Молотом, під червоними прапорами сиділа Трійка.
  Оглянулась – темний зал, тільки обличчя світились очима зневаги, ненависті, кари, помсти. Вона простогнала: “Дорогі мої!...”
“...Товаріщі, вот перд вамі, у етой клетке, вредітельніца советской власті і родной комуністіческой партіі, ізменніці родіни, воровка капіталов рабочіх і крестьян, терорістка і аґент вражескіх разведок нашіх враґов; уґнетательніца,  капіталістіческая ґніда-волчіца, ґрабітельніца нашіх ценностей… – Виступаючий підкрутив вуса, попрвив окуляри, френч, ґалфе. – Ми верние Ленінци і наш суд рабочіх і крестьян справедлів, і безоговорочно засуділ тов. Каплан... (Трійка заметушилася, шепнули-підказали прізвище, Каплан!). Вот тут, ми, ісходядя із уточненій, о непоправімом преступленіі - нам не товаріщ Капеман, определілі самим ґуманном в Міре Судом, товаріща, ізвініте: собаке – собача смерть, предателя Кап… к РАСТРЕЛУ! Она сама, ето злодеяніе определіла на будущее, висказиваясь у суде, что ето 37 год! Да, товаріщі, РАССТРЕЛЯТЬ на честь Ювілея нашей Власті – власті рабочіх і крестьян!”
- Слава КПСС! – Вигукнула  Вона, бо працює.
- Підсудна,  радянського Союзу нема, КПСС нема, а ви таке проголошуєте, і  не 37-й рік, а 2011-й!
- Йяяя!… Маю на увазі… “Слава кримінальній партії  сама собі!”
  Постановленіем Верховного Суда Союза Свободних Республік 1937 ґода!
Тройка Ґуманного Суда Союза Свободних... Вишінскій, Бронштейн, Каґановіч!
- Урррррррррра! – Линули до неї бурхливі аплодисментами трудящих-депутатів  Печерського суду.
- Мойсею!... Мойсею! Тепер же не 37-й!
- Дочко, а навіщо ти 1937-ий викликала у Печерський суд?
- Але ж я так не хочу насправді – то піар!
- Вот і допіарилась, правда – це тільки сон. Та не клич вовка з лісу, як кажуть ці українці, бо лихо накличш.
- Але ж вони мене судять?
- Не вони – твої тебе судять, ти сама до суду дійшла.
- Та яке вони мають право, я – опозиція. Підійму всю Європу на савій захист – захист прав людини.
- Це тому так, що ти навіть суддю маєш за нелюда і їх теж.
- То як мені бути, Мойсею?
- Йошуа пішов на Хрест за нас...
- Я не хочу іти на Хрест.
- Тобі Хреста не збагнути.
       ...Пробудилась у холодному поті, хіба що по губах пливла якась тягуча маса. Їй, подумалось: може вона вже зачала того, хто обіцявся на  Друге Пришестя прийти?
- Каррррр! – Її голос відбився - голосом волаючого у пустелі. Наче б Чорний ворон кудись відлітав, волаючи: Каррр! Каррр! Каррр!... Мойсею, повернися! – Стогнала вона.
 Відлуння відбивалось: Карра Мойсе!... Карррра!

                Розділ – 10.
 Екс доцент університету,  у час Правління екс Прем”єра України, у час Кремлівського царя “Мочіла в сартіре” із  із тою, що працює за приписом “Кабала України”, було, підтримував на виборах, співчував їй за суд  - приїхав підтримати опозиціонерку!               
Пролунало “Хі-хі-хі!”
...Вона не покинула зустрічі із “жевателем соплей”, не висловила протесту за глумління з Президента та із неї, себе-самої - підписано договорняк Кабала Державі, як збагнув тепер – не її держави!
Доцент сидів на лаві вокзалу Столиці - не дали обіцяних грошей на квиток аби повернутися додому, не оплатили...
- Чому тут?... Повертаєшся додому, а не там, куди тебе привезли?
- А ти чого тут?
- Телепортувався на події, що тут відбуваються після Самодепортації із Помаранчевої зневіри та власної ганьби за сліпу довіру до тої, яка  є  дволиким Янусом!
- Мільйони теж зневірились, але я ще сподівався – тепер розвіявся наркотичний дим... Як там, у самодепортації?
- Не ліпше, як тут... або і гірше - додається чужина, сирітство.
- Зато розкіш... права, демократія, успіх!
- Не  смішися. Все і всьому служить долар, євро і... право бути бомжем.
- Але, по одягу - ти не бомж?... Модні джінсаки, кросівки, куртенція, мобільник...
- Там всі такі і носять таке – секонхенд, як було в Союзі СР – тепер ЄвроСР!
- Незадоволений?
- Навпаки.
- То чого тут?
- Хочу справедливості і Незалежної од всяких союзів Україну!
- Опозиціонер, як  Вона?
- Ні, я теж за справедливість, як і ті з ким, там у наметах ночував – тепер тут не за таку і  ту..., яка одною мовою “Слава Україні” а язиком -  “Чево соізволєте соотечественнікі?”   Підписала і  відповіла  Президенту, на  прохання показати Договір –  “Секрет”?... 
- Так, договорняком... розрахувалась за мільйонні борги свого “Бізнес-Енсей-Бонсай” перед Кремлем – Державними грошима - ото бізнес-договорняк! Нинішня влада каже, що то наша Кабала... Хитро: Вона працює! Скупою рукою кинула українцям  їхні заощадження, а другою - загрібущою –  загребла, правда, ще не всю Україну, але є її Наставники... Закабалять!
- Вона ж бідна – не змогла заплатити мені за дорогу... І харчувались ми: хто, як міг – хіба палатка безплатна і впродовж двох тижнів чай... безплатний.  Бувало люди приносили щось гарячого перекусити, із дому.
- Вона працює!... У Зореносній, за одну ніченьку тратила леко стільки, що містечко з тридцятитисячними мешканцями, отримувало зарплату за місяць.
- Це наклеп влади - інакше не справедливо виходить?... – Дещо задумано мовив Доцент.
- Показати  документи?
- Ану, давай!
- Ось... цифри, рахунки, платежі з банкоматівської картки “Мастер” - число, місяць, рік... До речі, із того ж рахунку, тою карткою було оплачено кілеру за вбивство депутата, в Аеропорту Щербу!
- Ну і ну! Але то... електроніка – сам знаю: все можна написати, підробити, змалювати...
- Печатки, рахунки, факти, події не підробляють, які відбулися - стали дійсністю життя-розкошів її  і смерті – інших! Мільярдні, мільйонні багатства 10%  і зубожілість інших...90-сто! Таких, як ти, я?... Хто всеньке життях  фізично заробляє на чорний хліб, а інтелектуально: науковці, вчителі, інженери, письменники, мистці... Аби розвивалась наука, мораль, культура України – працюючи вічно на на двох-трьох роботах аби здійснювати своє ПРИЗНАЧЕННЯ, а мільярди доларів ідуть на замки, котеджі, весілля, дні народження, яхти тих, хто здирає з нас... України, шкіру! Залишилась земля і ми на ринку їхньому – не нашому, у нас нема мільярдів-триліонів, нема кагалу, клану. Мафії прихватизувати...   Вдумаймося, тільки за перепродаж Кривіроріж стаалі Вона заробила десяток мільярдів, а ми?... Ось, тут на вокзалі, бездомні!
- Але ж то все..., як комунізм: був і нема!
- Для кого? Хто будував – не наші діди, батьки, ми? Може її?... Якесь таке прізвище, здається, Каплан...  А може Вона?... Чи її муженьок?... Він її, чи вона його спонсор?... України стала спосором таким, як вона: тепер - із своїм кланом, кагалом, опозиціонерчиками вишиваними, крикливими, кривляками, смішними у своїй лементо-гулопорожно... порожній опозиції од Незалежної України,  розігрують, розважальний фарс, а так звані політологи - плачені-переплачені, натвореними-перетвореними всякими інститутами-уніерситетами, висмокчуючи із пальці всякі рейтинги хитрими писками, умопорожньо розглагольствуют чи не на всіх каналах, програмах, шоу телебачення про політичне переслідування: чи так справедливо?...  Так дітки у пісочниці не чинять, а будують реально свої...
- Пісочні замки.
- Кожне будівництво од дитинства починається, але творити у комуностарості щось нове,  будувати в такій опозиції – навіть діти такого собі не вчинять. Діти – серйозні до будівництва Казок - казкових Замків, ігор, науки, саморозвитку і самонауки і до Держави Влади, якій щойно виповнилось двадцятиліття!... Та чого, що тут казати: кастрати і провансальці – таких, так називав Донцов -  безплідна опозиція... А, що за костурик біля тебе?
- Та... то я так, для образу старця і відгону собак бездомних – добиратимусь електричками – всяке трапляється... Таких не провіряють, довіряють... бідноті. Та бувають різні – то, може, якогось і... собаку відгоню, якщо причепиться, до старця, гавкатиме... не справедливо, на невинного.
 - Що не справедливо – то вже за Законом помсти сюжет... За книжку  отримав ґонорар, скільки на квиток треба?
- Гривнів сто не вистачає...
- Ось – бери.
- Я не їхав тебе визволяти, а її: Вона – працює!
 - Ось - гроші на дорогу, на їжу... Темницям, такі, як ти та я не потрібні, бо який хосен з нас і, головне – нема за що садити: ні кола, ні двра, і гузиця гола!... Нас - нема від чого-кого боронити, окрім самих од себе, яких легесенько-милесенько оплутують Кабалою... Нам разом, усімі українцям, треба визволятися од Кбали – договорняків закабальників: що на Сході, що на Заході – ПОБУДЬМО у СЕБЕ, у СВОЄМУ ДОМІ і ППОБУДУЄМО УКРАЇНУ-ДЕРЖАВУ НА ДИВО СВІТУ!
- Ти – вже, як ПРОРОК?...
- Ей, бомж, іди геть з вокзалу, на вулицю!...
   Розплющив очі – побачив міліціонерів.
- Чому ввааєте, що я бомж?... Де так написано у Конституції?
- Тому, що порядні - на вокзалах не ночують.
- Я чекаю на поїзд - їду додому, задрімав, ось квиток, гроші на дорогу.
  Міліціонер побачив на долоні чоловіка, пана квиток і сотня гривнів.
- Вибачте!
Доценту подумалось: “Що це було?... Телепортація, самодедепортація того письменника із гонораро?... Але ж він не Голова Спілки аби мати ґонорари-девденти депутата” І, назагал: який гонорар?... Як він: видав книжку за пенсію – на тобі тираж і гуляй із ним по Незалежній! То чия та свобода, демократія?... Вона працює, ну бля!...
– Громадянине, ви чого мене обзиваєте – своїм тілом я чесно заробляю копійчину дітям на хлібину, а та курва, як сказали: Вона працює – бачила її бік-морду – повсюди її куревське насіння нас грабує. А, як обіцяла: бандитам – тюрми за обкрадене  майбутнє...
- Вибачте, пані, я теж маю її на увазі!  Ви, напевно, знаєте: вкрадене ваше тепер  – її майбутня темниця!
Встав, озирнувся: чи не побачить того, реального, хто поклав на його долоню гривники, квиток? Ні, не видно - диво сталося!... Вони розмовляли – той, він був тут!  Напевно - поїхав у Європу, напевно! І він, Доцент, не п”яний, не був... аби намерещилося, як було недавно...
А було таке, неначе сам Льоня-Космос Доцента обслуговував.  І де б ви подумали?... В смому Ізраїлі, і не тільки Ізраїлі, а й Вефлиємі, і не тільки, як Хреста... у Вефлиємі вітали, але й демократичній державі столиці Тель Авів - у найліпших, кошерних ресторанах...
-  А далі?...
- Далі поїхали, чомусь танком, в Палестину. Льоня пояснив:  Мерседесом їхати – одне що Ісусу пертися на ішаку, добами не доберешся, бо там тепер  тих ішаків стільки, як у пустелі піску. А  маємо виконати термінове завдання - тому дуже просить йому допомогти: хоч робота дурна, власне ніяка...
Мені, Доценту, подумалося: обслуговував, возив куди хотілося, виконува забаганки, навіть святу Марію привів наніч аби зачала без зачаття...  Ще сунув, у порожню торбу, по пачці шекелів, доларів, євро. І хто, теперички, мені скаже, що жиди скупі, не вдячні – запевняю: той антисеміт! Невдячним буду і я, якщо відмовлю у дрібничці. Тим паче: дрібничка була смішною – це ж не Рейґстаг підпалити, не на кордоні з Польщею, через гучномовці верищати погрози Ґітлеру: наше панське войско польске - вшисто мотиризоване і тому біснуватому фашисту влупимо по сраці!... А тут, у проханні Льоні-Космоса - всього-на-всього треба пальнути з ракетниці по Ізраїлю. Льоня  показав ту пукавку  – я мало не пукнув!  Та такий самопал я сам робив, аби на Великодень вітати воскресіння Хреста і мені ніхто не допомагав, а порох знаходив із хлопчисками по полях, лісах ще від Ґітлера – всі запаси Рейха киув бідачко, драпаючи до Німеччини... Кажуть - переховувався чи то ще переховується, як Бен Ладен в Пакистані чи в Афганістані, в Аргентині, чи навіть в Антарктиді, де збудовано найсучасніші умови на тривале життя...
Льоня позирнув на мене підозріло – напевно, подумалось йому: взяв ґрошенятка і кине тим... палестинським терористам, аби ще й за нього: Люню-Космоса, мера всієї “батьківщини” взяти немалу копійчину?... 
Пригальмував танк, запитав чому сміюся?
- Хе, відповідаю - такий самопальчик сам робив. -  Він одразу питання.
 - У бандерах був?
- Та ні, кажу – звичай такий у нас: коли Христос воскресає – ми, хлопчиська на радість палимо із самопалів, а старші вогнище розпалюють.
- Ааааа! - Протягнув Льоня заспокійливо. - То добре. Ми теж... на радість палестинцям пальнемо по жидах, а потім... їх “топлемим свинцем” наші, старші...
- А ще якась робота буде? - Поцікавився Доцент-бомж.
- Хочеш заробити?...
- Звичайно!
- Буде, одного терориста, який зараз на нашій Батьківщині переховується, хоч ніби має сім”ю, ніби інженер-електрик, але насправді вкрай небезпечний терорист для нашої Священної Землі...
- Україні загрожує терорист?
- Так, то велика небезпека...
- Що робити?... Повідомити СБУ?
- Ні, то буде помилка, ненадійні... Прикриють його. Тобі така інформація, але не від мене: будеш повинен їхати у такому-то потязі Київ-Харків і тим самим поїздом їхатиме він...
- І я повине його скрутити?
- Ні, тим займуться наші спеціалісти МАСАДУ. А ти будеш свідком про ліквідованого терориста, а відтак загрозу тероризму у нашій любимій країні! Додатково інфорацію отримаєш... 
“Маячня!” - Подумалось Доценту: негайно треба випити, а ще подивитись в торбу чи там є шекелі... “Вона працює”! 
Сто грам “Золота Полуботка” поставили на своє місце: в торбі ні шекелика, ні долярика, ні єврика:  Доцента без  праці – Вона працює – Марево, як Меланку про землю, зникло. Хіба був Чіпка-Доцент... Не покинули його гривники і квиток до Львова,  платформа, потяг... А ще куплені  гарячі пиріжки, випита кава у продавця лотка, отримана  здача на завтра і після...

               
                11 – розділ. 
Вона – працює! Їй, нині – зарано, а завтра буде пізно Учив її вождь світового пролетаріата. Потрібно підняти на ноги всю європейську спільноту проти цього Президента! Відправити емісарів, хай чинять так, щоб у демократів свербіло  в одному місці і смерділо в носіт од цього узурпатора влади, диктатора над опозицію до влади -  повсюди потрібні осудження! Більше судів над цим..., кого не хоче називати президентом по Прізвищу.
...Володя президент чи прем”єр, але однаково високо оцінив її -  та не про договір ґазовий, не про їхній особистий умовний Пакт - гроші не пахнуть, згодились обоє! Справа у тому, що той... місцевий президетик, хоче її засадити на роки...  шити двоногим істотам білизну чи вартити кашу, мити сартири, підмітати... можливо і його Межигір”я! Чи ще що там, при тому,  чого вона робити не вміє і не буде!... І, навіть, начальником якоїсь “Колонії”  не хоче бути, на такій роботі Вона не працвіє – то не її “Батьківщина” – не Свята Земля!...
Вона – працює, вона думає... Тіло ломить, як на погану погоду, а думки губляться без піґулки, як голка в сіні, чи як копійка в доларах! Ковтнула дорогеньку – посвітліло, повеселіло...
Що конче треба передбачити?... Ага – прізвище доньки поміняти! Той гицель-взувальщик напевно втече – щось морочив, коли попередній рапз взував: мовляв – там бізнес наш, а тут часи ненадійні, коли опозицію отак... взувають!... Потрібно всі активи утрамбувати  до нашого каґалу – може і має рацію? Значить потрібно дочурке перейти на її, материнське, прізвище... Стоп! Яке?... Телє...мелє - нє! Звичайно - Ко, що однозначно обезброює той, місцевий електорат – незабаром вибори!... Але, скажуть нацики тіпа... Цуценюк:  без мови, а з язиком  і... на Ко, москалька!... А недай боже, скаже ще - жидівка, як кажуть місцеві – він їм підіграє, як... Точно, робить все аби стати головним опозиціонеро, фронтовичок, ідучий на війну: два шаґа на право, два шаґа на лево, шаґ вперьйод і два назад...  Не хитра дочурка - не збагне! А, при конкуренції на виборах лідера “Батьківщини”, із тою Юдою в юбке – не витримає... А діда прізвище? Нє, адразу – антисеміти голови підіймуть! Не виграшне прізвище – знати на Ко, хай без мови!
-Доченько, Жужа! - гукнула Вона. Тиша.  Натиснула пульт – висвітлилося екрані: зять взуває дочку... Значить – прийде! А тим часом їй ще потрібний масаж. Розпорядилася. В солярії він вже чекав. Вона лягла.
- Тайський, китайський, японський... твою мать? – запитав.
- Тайський,  - розпорядилась.
Руки масажиста торкались, вплітались, вливались разом із 
ароматними маслами у її непорочне тіло, що ставало силою – пружиною, енергією бажань.. Аж ось, нарешті вогненний стогін вирвався з її тіла - абсолютна свобода насолоди  сягнула найвищого злету... Масажист витер її тіло і те, що вилилось з піхви,  і свій піт чола, сплюнув!
Тепер – Вона попрацює. Нагою Махою подалася до басейну,  поплавати у молоці, а відтак прийняти вібратор-душ і... її одягатимуть, щоб Вона працювала. Хтось накинув на неї  халат.
-Ти?...
-Я, мамо. Чогось викликала – зайшла, нема.
-Тебе ж взував муженьок...
-Якби не сама помагала... Та він і капця не вміє  натягнути:  який із нього бізнесмен!
-Про подібне поговоримо у моєму салоні, ідемо. - Вона, котра працює, дістала таблетку, поклавши під язик, вправно посмоктала, а далі запила якимсь коньяком. – Ти хочеш щось випити?
 -Ля Рошель, або... Ні, хай...  – Взяла пляшку в золотій оправі, з початку минулого сторіччя виробу. Кришталевий фужер зірвався із руки – розсипався на друзки. Взяла другий – наповнила понад половину. Розташувалась у фотелі, за різбленимним столиком, інкурустований  чорним  мармуром.
 - Так вот доч моя – времена настают для нас тяжолие і ми должни надлежаще к тому собітію пріґотовітся... Понятно, что твой Карррррр смоется, да іначе і нельзя – там  у рестранний бізнес вложени наші немалие ґеьґі – сама знаеш... Актівамі, без тебя да і меня - он не сможет завладеть, чтоби нас кінуть... Но, надо сказать – етот сапожнік хітрий.
 - Что предлаґаеш?
 - Оставатся здесь.
 - А папа?
- Папа уйдьот на Запад –  недалеко от нашей “Батьківини”, как і ісконной Родіни нашіх предков - імеется бізнес і кто-то должен контроліровать его. А мне в другую сторону, как в песне пойотся...
  -  Аґа, а как ево там не політіка прімут?...
  -  Прімут – ґеньґі не пахнут... і дадут ему політіческое 
 - Убежіще, как мужу, переследованой опозіціонеркі етой местной властью.
  - Хітро прідумано!... Молодєц – ти мама! Ти самая-самая умная у меня. А тебе прідьотся іті в друґую сторону от папи, от меня...
 - Да, моя мілая Жужо – меня ізбралі  на меніуме жертвой, как Кріста., а ету Юдішку стереґі – она опасна для нас, спробует захватіть нашу “батьківщіну”, ілі что-то прідумае старое із... оставшіміся собратьямі без руля, слінявшімі... прільоґшімі на дно – ждут вибори.
 -Но тебя не разопнут!
-Нет додорогая дочурко! Однім война не нужна, чтоби не потярять міліарди, а етім..., націоналістам ненужна - бятся потерять незавісімость, как било у семнадцатом, прошлого столетія!
- А тепер іді... Єслі меня етот посадіт – стань лідером  моґо блока,  “Батьківщіни”, депутатом і смотрі, і учісь у етой Юди в юбке – она, зубрьошка – ґоворіт всьо правільно, і только для того, чтоби понравітся охлосу, захватіть власть сначала в  партії, а потом і...
- Поняла, мама, но викорміла ету бля..., кака ґоворітса своей ґрудью, ти!
-Что верно то верно, но она без хітрості....
-Не совсем, мама – вон как піарітся-жарітся с предпрінімателямі бізнеса: то на мотоцикле, то в палатке с німі что-то пйот, то... с трібуни не сходіт, а в інтернете, как мокрая бумажка к задніци, повсюду ліпанєт.
 - Вот, бері прімер, а тепер іді. Меня нада одеть – сегодня процесс...
-Спасібочкі, мамулька, за доверіе. – Дочурка вийшла. Вона проводила її поглядом. Встала – взяла піґулку, запила ковтком коньяку – не вистачає сил на все і всіх. Вона – працює. Її повезуть на процес – їй потріно у щось?... одягнутись! Що?... Чи думали-придумали її стилістки-модельєрки? З косою завжди ясно – незмінний атрибут милої україночки: для простих, націоналістів, фанів, виборців... і, на задрість отому презику – немає чим похизуватись, вишиванки, шароварів, контуша чи гуні не одягне,  оселедця не встругне... Ой, ой, якби то вона сміялась!... Війшла, як завше до зали одягання, макіяжу, педикюру, стилю – всі і все на місці. Вона кивнула ручкою, милесенько усміхнулась, дитячими оченятами кліпнула і стиха промовила.
 -Що ж ласуні, вибирайте, приміряйте, виміряйте одягайте: подивлюсь на що ви здатні, за що ґроші плачу? – Робітниці їй вклонилися.
-З чого почнемо, - запитали чи не всі разом.
-Не будьте нікчемами, любі! Починайте - побачу чи інтелект не прогуляли в лінощах. Одягайте, любі, як у вас кажуть - на таких, курви!… Хі-хі-хі! Ой! - не можу забути, як того пасічника назвав Владімір Ілліч..., ото курва!... Аааа  -  жмуріком обозвал… Да, что ти на меня натянула – какойто селянскій мешок, фууу! – Вона працює, вона бачить переспективу, вона знає… - Да счас не нада мне ето колесо на ґолову золотую одевать!… А ґлазкі какіе вставила?… Ребьонка, харашо!… Пусть мілуются детскімі іґрушкамі – оні елі своіх дєтей і по севодняшній день млеют за свойо преступленіе… Меня імеют за своеґо ребйонка, даже поетік прощебетал  “Лю-лі-юлі Дулі” - чар і сон.. наш на коленях, прі амвоне ґрешних,  молітивние  пілюлі корм для бедних і нещастних...”
 Вона – працює, її – зааплодували…
“Тихо, суд іде!…”
Вона озирнулась, нема тут Иріїва. Вони одягали в який уже по черзі одяг. Щось не сподобалося,  не сприймала - шпурляла у тих, хто одягав або навкіл себе. Їй, здавалось, що то євросеконхенд, євростандарт – все на продаж в кілограмах, тонах в Незалежність…
 Вона позирнуло вкотре на себе, застановилася – на неї дивилась Матінка Божа! Зустрічаючі будуть падати на коліна, молитися її явленню… до Суду над ними - іменем Революції! 
           -Прекрасно ! – Нарешті прошептала. Схвальне мовчання обслуги. Вона - працює: кинула пачку коп”юр по долару – розлетілись гроші осіннім листям, мов рознесене вітром. – Поділіться справедливо, - наказала, бо Працює!
“Слава!…Відлунням покотилося залом… залами і відбилося. – Сссллаааааваааа  Люлі-Дулі!”
Вона рушила до виходу. Коридором, стояли вишивані   депутати, її “Батьківщини” -  горланили оркестрово трамбонами, саксафонами, балалайками, контрбасами, кларнетами і… свистачками: “Славимо! Славимоооо Люлі-люлі-Дулі!...” Не було тут націоналістичних: Бандури, Трембіти, Цимбалів… Солов”яненка, Шевченка, Котляревського, Донцова, Бандери, Шухевича;  Сталіна, Гітлера, Вейцмана, Айхмана, доктора ґазових камер Менделя - не могли бути…
Була - Вона, Вона – працює на майбутнє свого племені, як сучасний Христос, їдучи ,у бентлі, на суд…

                Розділ – 12.
...Нас Дванадцять Апостолів, Тринадцятий - НАШ Бог повсюди, - промовив Парнасі Президент Меніума.  - І чотирнадцять мужів...
 Поправивши окуляри, що сповзли по жирному горбатому носі, сивій дворогій бороді. Закинув, вкотре за плечі, сплетені косички пейсів, поправив маймурку. Продовжив читання Тори. А далі мовлення-проповідь перед  боні вірі тувім.
 - Вона – працює, дякуючи Нам! Вона наш Христос і водночас Юда в іпостасі дволикості. Для нас, Учителів – Вона Інструмент здобуття Кошерного Управління Нами для цих учнів - вона їхня матінка божа, якій моляться за копійки...
Ми зобов”язані, - він ковтнув із чаші вина із Сіону, продовжив поважно, - за нашим Вченням, вчинити так аби, ті, як казав наш-їх попередній презедент, маленькі... молилися нам і розуміли, що без нас – будуть там... на чому сидять!
Вони люблять без розуму, інтересу, майбутнє, як і того, кого... ми караємо. Учителі, ми євреї, або, як інші кажуть, жиди, любимо у сьогоднішньому майбутньому себе... Так було із рабе Йошуа! Тоді, понад дві тисячі років, його розп”яли для тодішнього і нинішнього часу рабів! А, якби не вчинили?... Нині не мали б учнів. Ото наші вчинки – створюють нам майбутнє. Нині, ті... старі діти, як у  пісочниці, як молились Йошуа - нашого жертовникана, так  і моляться, викорінивши із себе богів своєї волі! Однак – необхідне посилення для цих дітей із пісочниці, а тому, Меніум її засудив -настановив, щоби знала: одні їй моляться і молитимуться – інші  проклинають і проклинатимуть!
Хто проклинатиме - той проти нас, але такий нам теж потрібний! Такий, як президент, нам вигідний і  небезпечний, і більше аніж ті, що моляться, не проклинають!... Проклинаючий знає - відає про наші плани.
...Ми вибрані Богом і наш Бог, як за вченням наших Учителів Маркса, Енґельса,  Леніна-Бланка, Ґітлера  вклали  нам у руки банки, засоби масової інформації, дороги, землю! Нашим учням – працю, яку ми організовуємо для них!
Перенаселення планети. - Всім роботи і місця не вистачить і цього не треба нам прагнути.
Ви знаєте науку про “Золотий мільярд”. Ґроші?... Їм – стільки  аби виживали і купували лікарства - маємо права стільки давати. Дисбаланс оплати за комунальні послуги, хліб, школу, науку, книжки, ґазети, радіо, телебачення, інтернет. Все це є нашим ринком: супермаркети, видавцтва газет, книжок, реклам-агіток; телерадіокомпанії, дитячі заклади, школи, наукові вищі заклади, біржі праці і фінансів, де ми Учителі для учнів - було у СССР...  Руководяща і направляюща, а, навіть і Майн Кампф! 
Ми, повинні організовувати так, щоб їм було не дуже холодно, не дуже голодно, не дуже оголено... Дозволяти запбезпечуватися секонхендом, модифікованими харчами, хімічними лікарствами, горілкою, пивом, тюлькою і для смакування-закуски, куривом! Всюди і завжди творити так, щоб  між ними велася всяка запекла бортотьба за місце на тій землі раба нашого Бога і було у них почуття... то їхня така Незалежність, за яку вони готові померти, загинути, якщо почнеться революція чи війна.
Створювати і показувати рейтинги. Організовувати так, аби всяку владу не те, щоби боялись, не те аби не сприймали, а ненавиділи і тільки ненавиділи! Власне, розбудити-поновити ненависть їхню, як було в Союзі, до партії комуністів інтернаціонал-соціалізму, побудови світлого майбутнього -  діючи-навчаючи їх опозційності аж до всякої гидотної блювоти, каструючи їхній потенціал інтелекту, розуму, культури і лоботомуючи всякими нашими шоу, виставками, музикою децибальною аж до тріску перетинок і повної глухоти, сліпоти, німоти, а, особливо повсюдно, щоб барабанив могучій язик. Правильно сказав депутат: “Без язика, человек не развівається!” Ото, нам не потрібно аби мова їхня їх розвивала мудрість.  Як кажуть – козлу  понятно, якщо  вони будуть без  мови –  матимемо зомбі, що не розвивається. Це царі розуміли... Наш, власне їхній депутат, цю тезу системно наводить із трибуни ВРУ стосовно розширення язика...
Чи потрібні нам тут нелегали?... Потрібні нелегали з усіх куточків нашої Планети. У такому болоті – легше володіти, розділяти і управляти ними.
 “Золотий мільярд” – основа і план побудови Нової Цвілізації, яку нам довірив наш Бог! Плани побудови Нового суспільного ладу, Нового порядку  - існували і існують! Із минулого світлого СССР і минулого Нового Світового Порядку Рейху, що було нами виконано, як Учителями, на відмінно!
...Ми часть глобального русскоязичного єврейского міра! Украінци єврейского проісхожденія? І как ми относімся к стране, в которой жівем?
Вот, что ізвещает ґаваріт “Хадашот”. Ізвестно, что наша, євреєв задача  ісправіть етот мір, вернуть еґо в ґармоніческое состояніє. Нам заповедано бить царством священніков і святим народом, репродуціруя етот прімер на весь остальной мір. Ми должни “правільно  жіть” остальние народи, а не оні нас. Ето наша єврейская задача в етом міре. На нашей Торе построено всьо хрістіанство і вся постхрістіанская культура... Ну, какая, в сущності, разніца, прінял еот НЕБОЛЬШОЙ народ хрістіанство ілі нет? Оґромная, потому что реч ідьот о євреях. І поетому каждий народ ждьот от нас лояльного отношенія к себе... Ето отношеніє детей к взрослим, ученіков к учітелям. І антесемітізм – ето тоже реакція детей, обіжених на взрослих за то, что оні іх не любят і не понімают... 
С точкі зренія Тори - нет разніци, какім ідолам поклонятся. Для Всевишнего, что єврей-націст, что єврей-комуніст – всьо одно... Так что прежде всего, надо бить ЄВРЕЄЯМІ. 
Ми, у наших Системах  - переможці!
Тепер, через ліквідацію Союзу, як зазаначалось формою-форматом “Імперії зла” і “Рейху холокосту у Європі” на цьому просторі, Ми Учителі Майбутньої Цивілізації! Ми - спланували ринок, демократію, вибори, права людини на євростандартах! Ми створили Єврейський європейський пардламент.
Хто з такими цінностями не погодиться?
Диктатор – Терорист – Ворог людства, Антисеміт! Такі - немають права на існування! Уцьому питанні нам допомагають наші Вчені журналісти поважний доктор словесних наук словеністики ґельшенбех Спорчений, або як кажуть, наш собака... Але має підручного пісця, їхнього Кигицького, на каналі Вай-Вай БАБа,  на поводку бича і долара. – Боголюблячі з любов”ю за приємну новину, закивалися всім тілом.
...Відомо, що наше питання, як кажуть місцеві та й у інших країнах Європи, жидів... До речі, нам треба обурюватись, а навіть притягувати до суду, тих, хто називає нас, жидами – це психологічний фактор, що дає нам право психологічно тиснути, створюючи у них комплекс страху неповноцінності! Тиснути на коплекс їхньої мешовартості, про що стверджує їхня, так сказати, так звана сама опозиція... Не платили б – не мали б ми опозиції до їхньої держави... Такого негативу Незалежності задати не може ворожа ідеологія, організація, як їхня рідна і, неначе б демократична, опозиція. Цю роботу нам потрібно розширювати, поглиблювати аж до вибуху... Тут, один, сказати раком став аби скомпроментувати Реформаторів майбутнього – запрпонував свою послугц раком, тобто спецоперацію купівлі себе через раковий прийом... Наш Учитель, у Раді, підтримав раковий прийом... на 7-ме лютого, при відкритті сесії: там будуть дипломати, гості, світові медіа - виступатиме їхній Ґарант. 
...Кількісно, лоботомну опозицію для них, нам створювати: що не вулиця – атаман, що не село – курінний, що не містечко – гетьман, а що не реґіон – вожденятко. Прийом відомий - так було 14-17-тих роках минулого сторіччя, що сприяло нашій системі перемогти і у війні, і революції...
Якщо не читали їхнього письменника Яновського – прочитайте “Вершники” або “Три шаблі”: один з одним рубалися до смерті... Наші Учителі послали Муравйова на Київ – зробив кровопускання для нашого торжества учнів і вони,  обезкровлені скорилися. А ще... колективізвація, індустріалізація, орґанізувана нашими вченими-селекціонерами, винахідниками-раціоналізаторами...
До речі, в інтернеті гуляє цікава метафора: Вона – працює, Вони – памперси... Памперсомети! – По залу покотився горохом посміх-посмішок.
- А як бути? – Запитав стоячи, злегка, похитуючись ніби в космічній невагомості, Льоня - Мер країни. – Із їхнім... етім, каво називають, так сказать, пророком Шевченка?
 - Той футболіст, пророк? Та він мови не знає – всюди язиком та язиком, як зомбі, чеше! – Щось бризґливе між бородою і очима спливло на обличчі Парнасі. – Він чогось не вартує зі своєю головою без ніг – то його вся мудрість і нашому брату од футболу ґроші. Чуєш, футбольний презеденте: ще поки ноги його носять по полю – перепродай комусь, наш брате! Ґешефт чекати не любить.
- Слухаюсь ваша величносте! – Спохватився та вклонився той, що  аж маймурка, як  ворона з гнізда – злетіла, з рудої голови. 
 - Мається, поважний, на увазі, не той, що бігає по плю, а той, якого Цар Язика недобив - поета, що про нас, жидів, не гарно написав, як ми ґрошики рахуєм поночах, що  степи наші  наче б нам, жидам запродані..., як наші руки трясуться за продані їхні душі... Або - ще якийсь Франко в книзі “Борислав сміється”, написав про нас, як зміїв-кровососів і теж, нас, богообраних, назвав жидами. Пора його замочити в сартирі, щоб соплі не розпускав!
 - То їхній найбільший гріх! Хай в церквах наші попи, кому ми дали Хреста - мають з того добрий ґешефт – цих учнів навчають: ми їхні  наставники  віри, ми дали їм, рабам божим, віру у живого бога... Зрозумів, пан - мер всієї “Батьківщини”?
 - Так ваша честь! Але ... є ще такі собі поляки, литовці, французи та й іншші, які нас називають жидами!
- Сідайте і слухайте. Так ось, наша задача – вирівняти для нашого ока цей світ - повернути до гармонійного стану, бо наш Заповіт – бути царством священників і святим народом, що самі попи і проповідують у церквах, репродукуючи цей приклад Заповіту на весь Світ. Зрозуміло, відмінником бути складно серед троєчників – Учителі і  Відміники серед них тут і вже! Тора дана нам – не їм! І ми у школі Учителі, і ми повинні їх, і інші народи навчити правильно жити, а не вони, діти, учитимуть Учителів! Так нам заповів Мойсей. Вони, місцеві, існують 400 років, а ми – більше трьох тисячоліть.
 - Дозвольте уточнити, - підвівся бочкуватий, обмитий потом, що числився депутатом  Ради  і орендарем копалень батьківщини.
 - Дозволяю.
 - А вони, у ЗМІ, телеканалах “Рада”, “5-му”, оті язичники, і не тільки, а так називаємі вчені – розписують слухи, мовляв, їхній “Ка”яній Могилі” чи не міьйони років і ніґде, а тільки там..., тобто у них, тут знайшли перші букви, письмена, а їхній культурі понад тисячі і тисячі років. То виходить – вони старші од нас?
 - Ось вам приклад того, що не все ще ми зробил, якщо таке... розповсюджується - наш недолік.  Вимоги всюди і завжди повинні бути наші до них, але не їх до нас - недостойні того! Нам, де-які антисеміти, буржуазні ураїнські націоналісти докоряють за Бланка-Леніна, Джуґашвілі-Сталіна, Яґоду, Каґановича, начальника ґлавпура  Лева Мехлеса, Фюрера Ґітлера, Ґ****ьса, Ґерінґа заступника  Ерхарда Мілих, видатного письменника Фрома - першим, на своїй фабриці презирвативів, вивісив прапор із свастикою, вітаючи канцлера Ґітлера,  доктора газових камер Менделя, командуючого концлаґерами Айхмана - у кожного, в шафі, є свої скелети мільйонів тих українців.
Не забуваймо - їм повсюди втовкмачувати: радіо, телеканали, ґазети, книги – всюди ми учителі для учнів! Все наше – нами приватизовано - зомбуймо аж до повної лоботомії: на Торі побудовано все Християнство і вся постхристиянська культура... Чому не признання жидами, ізвініте, євреями, Христа – одна із головних причин християнської теології! Наше завдання їм у цьому допомогти збагнути: Вона – працювала у цьому напрямі і Вона ходила до церкви аби схилити їх до розуміння Її і їх значення-призначення. Вони чекають: аби ми до них ставильсь ліпше аніж до інших народів, як  інші - теж того чекають: це ставлення дітей до Дорослого, учнів до Учителя.  Антисемітизм – це реакція, ображених дітей на Дорослих за що нас вони і не поважають, і не розуміють нас,  БОГООБРАНИХ!
...Тора не забороняє нам всяким ідолам поклонятися. Треба для ґешефту політичного, економічного, націоналістичного, культорологічного, наукового і ще там якого – ідіть у їхні структури, громади, церкви – будьте ними для себе і тільки для себе!... Для Всевишного Яхве, жид, тобто єврей-нацист, що жид-комуніст – все одно жид. Тому перш за все, повторюю, поїхньому - треба бути ЖИДОМ! Тому ми не українські жиди, не язикові,  не мовні, а євреї радянськоязикові... англо-франко-китає і ще там як треба – таким язиком будьмо! Це дає простір для збережання  домінанти над колишніми  і майбутніми колоніями...
Ми чітко розуміємо: Вона - працює, висловлюється перед ними, у судді - наша життєздатність, опирається на цдаку: отримав 10 доларів – оди віддай бідному жиду – це міцва, це питання ментальності, а ґой, якщо вкрав -  облікуй і порахуй та данину за твоє мовчання візьми...   Таке розуміння ще не посюди, бо кожний рахує: жид йому повинн. У нас таке в голову не приходить, що наша община комусь, щось повинна – це фантастика для кожного жидівського лідера, себто, єврея. Але, як не дивно те, що історія свідчить: ставлення жидів до держав у яких вони проживають не пов”язано ставлення тих країн і народів до євреїв.
Російська імперія здійснювала системно антижидівську політику (Бей жідов – спасай Расею!) – понятно?... Антисемітизм у їхніх губерніях   розквітав не менше, як в тутешній Малоросії... Но, євреї, все одно інкорпорувалися у русску культуру і суспільство - не бажали вливатись у суспільство цих українців. Нині – теж: Росія - союзник всіх антиізраїльських режимів - суспільство заражене ксенофобією на порядок більше аніж тутешнє, тобто, українске. І тим не менше, советскіе євреї, а кому угодно, жіди, ложатся костьмі  за русскую культуру – она проста, как водка, сельодка, фуфайка, лапті ілі кірзакі да... ещо балалайка – легко в ізученіі. Для чего? Одін, будто іхній, фімілія ілі псевдо Калєско:  нужное нам сказал, із іхней високой трібуни, Ради: “Кто не ізучает язика – отстайот в развітіі!”
Етот депутатішка наш-не-наш, но очень нам полезен! Возможно ему дадім бумажку каковото проффесорішка ілі докторішку, чтоб увлекался темой і ейо развівал в етой країні, даби оні ілі не развівалісь, ілі отставалі у развіті!
Почему?... Потому, что вот - еті буржуазние націоналісти, куркулі-кулакі, мазепенци, петлюровци, бандеровци от которих, у свойо время, освободілі Батьківщіну – оні, по его науке, у Москве і Расейськіхь реґіонах од Дальнего востока, Сібірі і Крайнеґо севера,  как і те, которие по разним прічінам, оказалісь без мови,  деґрадіровалі із-за учением  язиком!
Но!... Что актуально і важно нам помніть сегодня: с язиком оні станут ещо тупее! І ето нам на руку. Но ми должни помніть: уча іх язику – оставатся с костямі-жідамі. А вот с темі, кто учіт мову – наш міністер работает напрямік...               
Что, як кажуть тутешні, констатуємо?...  Ставлення жидів-євреїв до навколишніх народів - залежить од сили і перспективи цієї держави, цього народу у всіх галузях розвитку, де ми зобов”язані БУТИ!
 ...Ця держава слабка, а тому нема потреби співпрацювати з ними - нема мотиву! Сьогодні, місцева культура не є домінантою і бореться за виживання, а таких треба собі ставити на службу, а не помагати рости. Це  вміло використовує Капельман: кожний крок, кожне слово –  ганьба їхнім президентам і всій владі назагал в історії!
Зневага до символів і знаків держави – елемент, що породжує сумніви у тих... націоналістів, або тих, хто не з язиком! 
...Правда, іноді Вона-працює мовою, хай з акцентом язика - замість язика, але це для інтересового успіху політика! І треба сказати їй, за цей реверанс, спасібочкі,  вони її полюбили.
Ми не будемо тратитися на навчання-вивчення, розвиток, популіризації їхньої мовою: книжок, кінофільмів, пісень, шоу тощо  –  зайві гроші і сили аби вивчати мову без перспективи Держави.
Глобальне питання: чому з”явилась ця держава? Місцеві кажуть, що витоки цієї Держави, нараховують понад сім тисяч років, а цього не може бути! Ми Учителі, ми Першими були тут на цій землі - з Нами розмовляв Бог, Ми  були перші на всій Планеті! 
Слава Яхве! Слава Мойсею! – мовив Парнасі і додав. – Нас зібрало Значення Наше - Нашої “Батьківщини”! Ми – вирішуємо і наше Рішення,  призначене нашим Богом. За рангом – Кожний скаже, Кожний зазначить Порядок нашого Буття тут і вже. 
- Те, що тут сказано – расизм!... Пійло дурману, самообману богообраністю, а правда пійла така:  панувати, уярмлювати націю, захопити мою Державу, застосовуючи хитрі методи, аж до провокацій... ревлюцій, воєн, убивств, заборон правди мови, захисту права українця!
          -Тииии, ка-ак сюди потрапив!? Ґой нещасний! Ґей,  міліція, охорона! Впіймайте, виведіть і розстреляйте! То ворог нашої “Батьківщини”, зрадник нашої незалежності, антисеміт, нацист, фашист, мазепениць, бандерівець і ще там хто... Яяавний наш ворог!
Війшло кілька броньованих захисників. Присутні озирнулись, пообертались туловищами туди-сюди, головами покрутили, бороди почесали – того не видно.
Подумав Тувім. Парнасі розгарячився, погарячкував, або і накурився чи втомився –  така важка робота Президента єврейської європейської “Батьківщини” - складна промова. А  ще Льоня-Космос із своїми дурацькими питаннями про футболіста царської Імперії -  хай остигне, отямиться.
Хитріший Тувім подав щось ковтнути Парнасі. Той не відмовився. Кивнув, в”яло рукою, аби охорона вийшла. Але знов почув Того, але уже із відповіддю на питання Парнасі: як потрапив сюди, де зібрались дванадцять апостолів науки ідеології, меніум правди?
...Телепортувався Я, пане, після Твоєї, Учителю, депортації у Мене у вічну Сибірську мерзлоту, а тепер - самодепортації у Євросоюз!
Але там – кажуть мені: ти не такий, ти не демократ, ти не робиш такі закони, як кажемо ми!... Теж, вважають себе учителями демократії, відмінниками, перетворивши моє Я,  на... незалежного кріпака - кріпацької країни.
Ти, учителю, експропріював “закрома родіни СССР” - багатства, створені моною – мільйонами Я, як у сімнадцятім році, для свого комунізму – тепер  строітелей твого капіталізму-комунізму...
 - Що ще хочеш сказати?
 - Тут, ти сказав: Мені чотириста років, а Тобі більше трьох тисяч? Хоч, Ти - вічний торгаш, але страдав і страждаєш на логіку причин і отримуєш наслідки: тебе виганяли, починаючи з Єгипту, оскільки зчинив голодомор і Фараон наказав прогнати Тебе, щоби звільнити запертий хліб у твоєму амбарі - нагодувати тих, хто орав землю, засівав землю, збирав урожай - єгептяни!
...Натомість, Ти придумав байочку для інших народів, для жалю: про сорок років блукання по пустелі шістьма мільйонами твоїх єдинокровновірців, про розмову Твою з Богом,  і, Твою богообраність Собі для покори християн, як рабів Твоїх, за Вченням Учителя-рабина Йошуа-Христа!
Тебе виганяли з Іспанії, Португалії, Італії, Франції, Московії, Німеччии, ЧОМУ?!...
- Нас ненавідят!
-ЧОМУ?
-Бандіти, антисеміти, ксенофоби і прочая скотская дрянь!
-То наслідок, а ПРИЧИНИ НЕ КАЖЕШ, ЧОМУ?
... Чому мовчиш? Ти ж на вигадки, звинувачення майстер! Мовчиш тому, що народам - країнам Ти учив і чиниш Зло над ними для свого ґешефту-інтересу! Ти поселявся із окупантами, всяких мастей, на Батьківщини націй - так і кажеш  “на”, але не “у”! Творив собі своє ґетто, аби не бути відкритим чи то із українцями, поляками, литовцями, яяк  із всіма націями.
Тепер - розбудовуєш сучасні гетто-палацами, як було, ховаючись од людського ока, власне, тих, хто є господарем своєї землі – своєї Держави! Хто Ти насправді? Ти  не хочеш бути демократом із іншими – хочеш аби демократами були до тебе! Інші – не Ти! Не ті демократи, по-твоєму! Ти собі назначив учительство над ними із всіма милимі і не милимі преференції, пільгами- привілегіями назначив і назначаєш собі у Раді, тримаючи на повідку так казати тобі потрібну опозицію  - перед їхнім носом віхоть із доларами для твого рейваху... Їх - прозвпли памресами Цілі Каплан.
- Да, ето скот! Он ещо такой!... Он, как відіш сам, ні адін не отказалса од, как ти кажеш, віхтя долара, пілґ, прівелеів, бальшіх ставок депутата і, конечно, ставок за ґолосованіе за наші закони,  і нікто не отказался от мандата недоторканності, а как ряно крічат о несправедлівості, бедності іх любімой націі – не уходят, ка тут ґаварят, от карита! Вот какой подлий скот! Да ещо срут одні на друґіх... Відел, как за какіх-то нещасних 450 тисяч баксов – зубзалік стал раком і... обосраліся, еґо соратнікі-опозіціонри, на весь мір! Ох, і жадобние: даже не бакси, как будто, передалі какой-то больніце, а еті... нещасние ґрівнікі, а бакси пріпяталі – вот какая у вас ґордость за незалежность, уваженіе к вашей власті, то чеґо нас обвінять?... 
- Так, були, є, будуть такі без честі і сорому... Тепер вони печатка у дітях, внуках з СССР, Імперії зла, Нациського Рейху! Ти, у тих системах був, Учителем – Такого навчав, Такими виховав, Таких виплодив... Рабів німих духом, волею, глухих до мук, ст раждань, болю нації... Ти, не визнавав і не визнаєш собі рівними таких, як і нації країн де учителював. Ти, людських братів не шанував на їхніх землях, в їхніх державах! Ти завше руйнував: Їх - Моє Я! Тобі - служили, як кажеш, памперси, служать нині... Загарбуючи війнами, революціями, перестройками, демократизацією, капітлізацією:  Їхні – Мої  Скарби! Прибутки моєї Праці! 
...Я тут Є із правіків сивих!  Живу у пам”ятках моїх чорноземів рік, морів, озер, гір, лісів, садів, золота, вугілля, нафти, урану, мармуру, газу... Сім тисяч років моїй культурі! Символи і Знаки стверджують моє праданє життя тут, без тебе! А ти, по твоєму, я молодший тут, де Моя ОЙКУМЕНА, Моя БЕРЕГИНЯ, де Моя КАМ”ЯНА МОГИЛА  ПРЕДКІВ! МОЇ КУРГАНИ ПАМ”ЯТЬ МЕНІ - НАЩАДКАМ СВОЇМ ОБЕРІГАЮТЬ!... Могили Предків Моїх рили, риють – скарби шукали і шукають, а ти... ТОРСИД за хлібину продану мені, отримуєш міліарди - руки потираєш!  Ти прийшов у мій Край не старшим, не учителем, не гостем, а  “поможіть старому, больному жиду!” І тебе приймали до світлиці, і тобі помагали! А ти, через лицарство хлібороба, через культуру моралі хлопа, стиха опутував Його торгашеським павутинням!
...Намерщилось Тобі, як п”яному, чи хворому перевернутого мозку, але п”яний протверезіє, а хворий - не виліковний, буцім ти Мені Учитель у моїй Світлиці, а я трійочник і учень! Це хвороба  расизму... Істинного інтернаціонал-сіонізму, комуно-сіонізму, націонал-соціалізму, капітал-сіонізму, євростандартсіонізму-демократизму... Втовкмачуєш вченнями Мойсея, Маркса, Леніна буцім Я тут не Я собі Учитель!...
Тепер, у твоїм капіталізмі, як писав твій учитель Маркс “человек - человеку волк...”- тобі уже не “товаріщь, не ленінець, не брат?” То хто, кому на моїй Україні, твого капіталізму, вовк? Я – тобі, чи Мені -ти? 
Учитель - на моїй землі ти, я учень на своїй?... Торгуєш моєю землею  від імені моєї Батьківщини! Призначив собі мене трійочником за справедливість, а опозиціонерів до мене  - п”ятірочниками, як свій  ґешет за іспит який вони здають за зраду Держави-України! 
Тобі – Тора, богообраного, мені – Бібілія, раба! Правда, написана твоїм плем”ям, для зомбування у проповідях у церквах попами, ксьондзами, папами, апостолами-Учителями. А бог той, біблійний – рабе  Йошуа Христос...  Я – його і твій – раб.  На мені тавро, молитися за нього – тобою розп”ятим: він хотів порятувати своїм вченням “Ізраілеве стадо” – вивести із стану Зла... 
Інквізиція, ЧКа, еССес, КҐБ, ЦРУ, ШАБАК, МОССАД... Президент Шімон Перес порадував Світ: наскільки, йому, відомо, що країна не участвувала у останніх убийвствах чотирьох іранських  ядерних вчених. А скільки відомо? Якщо,  йому, відомі  інші жертви, а чотири жертви науки ще не відомі, то, опозиційно не заявить для демократії Європи, США!...
-Но, еті іранци, хотелі создать ядерное оружіе, а ето опасно... для Ізраіля, для міра.
-Ти так опікуєшся Світом, щоби учні не знищилися?... А сам до зубів ядерний і час од часу бомбиш безядерну Палестину! А, якби палестинці мали ядерну зброю – кого б юдив на війну, ховаючись за спину? Погрожував кому, Мені?
А, щоб заступивсяся за Учителя, штат США захистив од помсти за “Литий свинець” - штат збільшили щорічну платню в два-три рази суб”єкту демократії і холокосту.  Так, хто той, учитель з ядерними боєголовками, перед  безбройним палестинцем?...
-Троічніков нада учіть, а еслі не слушаются – нада наказивать.
-Ні, обрізаний богоборцю богів-народів, націй! Мені дано моїми Богами Призначення - мого Прародоводу Рідна Віра, як іншим націям Коран, вчення Будди,  Вішна-Крішна, а ще абориґенам святі боги все те, що поруч тут і вже і повсякчас!   
Окупанти, яких ти приводив і завше благословляв язиком колаборатнта на моїй - не твоїй землі, забороняючи мені мову: мовою спілкуватись, вивчати і вчитися свого, і свою  історію пам”ятати!
Тепер - починаю Діяти у себе - на своїй Землі у  моїй Батьківщині! Тут Є Своя Правда, Своя Сила і Воля Своя!
 - Ти антирадянщ... семіт – арестовати і  розстріляти!
 - Дух, Волю, Свободу, Батьківщину, Мову не арештуєш і не розстріляє навіть Сатана!
 - Скільки ти хочеш?
 - Не продається!..
 - Не може бути, он депутатів...  чи не вся “батьківщина”, тушки! Навіть, колишні тюремщики-антирадянщики, прийшли до її “батьківщии” – мої  учні у вишиванках, не більше трійочників, танцюють і не догадуються... не свій гопачок чи аркан у вишиванках, а, під мою музику - сім-сорок шкалики, глюки, яциніки кирилки, семирики, бендики і ще всякі хреники... Переманилися спідницею-косою... і шестдесятники, полягали біля її спідниці, мов цуценятка чи поросятка до циьцки сучки свиноматки аби посмоктати... Або, під її спідницею, памперсами, перепочити, кайфуючи ґазонаркоту із труби...  І   “Ґерої Украіни” під Стіною плачу посюсюкали стоять! А супроводжують її кортедж гнані і голодні - вірні їй християни! Наші Учителі, навчили учнів-попів демократії і навіть націоналістами бути...
А ти, хто?...  Хто тебе знає, хто цікавиться тобою, кому ти тут потрібний – смерд, распісатель!
Але, я добрий, я демократ: чого  хочеш?
 - Тобі - Батьківщина дала притулок, то люби її, як Людина, а не, як  Юда, не Торгаш! Будь жидом, чи тобі до вподоби,    євреєм - не ховайся під псевдо... Ленін, Сталін, Троцький... Ґітлер та іже ще всякі клички – пошануй прізвище Ізраєліве, і не буть “постсовєтским пространством” – язиком-зомбі у моїй Світлиці! Будь відкритим, чесним, справедливим, мовним... Люби мою-нашу Україну!
-  Но я не моґу отказатся от себя – у меня єсть свой Бог, а Тора  мне дана моім Боґом - но не тебе! Ти учі Біблію, которую я, Учітель, тебе дал!   
 - Чому їй,  Капельман?... Працює для тебе,  призначив таку невдячну місію, як на моє розуміннія, на відміну од мого Президента, із якого хохмила... Отим, віщим, хі-хі-хі! Слухала-раділа і не протестувала, коли договорювалась у Кремлі, із її, напевно, стратегічним партнером, не тільки по-ґешефту, а ще... по стратегічній Кабалі? Його, Президента, не тільки там... і не в сартирі мочила, а, було, як зізнався екс-Президент, який їй, напевно, допоміг випутатись із кейсом доларів, у суді, впійманій на митниці... То ось, що він сказав: “Вона в кабінеті в мене кожен день бувала. Такі компліменти на адресу Президента роздавала! Якщо їх оприлюднити, вона б ніколи прем”єром не стала.”
А на сцені, пред Оранжевим Мйданом, цілувала. І ще, коли  прилюдно, Кремлівець у її присутності, обізвав жмуриком, жуючи соплі, як сам любить казати!... Зневаження Президента, а Президент молився біля стіни Твого Плачу, під маймуркою чи кіпою і щось - в Стіни просив?... Записку, напевно, Ти прочитав. Він ідеально підходив на жертву месії для Мене - на нього б молився. Натомість, Ти, не сказав, на його захист, слова! Як і,  Вона, працююча, як могла – так обкладала і обкладає нечистотами Президентів моєї Молодої і Даньої Сивої  Давнини, України! Ти не зупиняв її, або, бодай, не присоромив, як Владу, у моїй країні, а навпаки розпалював, роздмухуєш вогнище, чому? 
 - А для чево – еслі самі позволяете? Кто із вашіх лідеров бил настоящем вождьом?... Все слабенькіе атаманчікі, калабораціоністи - ілі продавалісь самі, ілі їх покупалі, как скот на базаре; ілі предавалі своіх, коґда у ніх должность забіралі; ілі потому, что родним работи не давалі - саділі, как тунеядцев; ілі задніцу кґбе пріпекало утюжком – такім мужічкам Ти сам, как і всякій народ - нікоґда не веріт!
...А чево, теперь, наделалі, как ваші опозіціонери ґаворят, баyда у законе! Вот ми, у власті, какая б не била - не разрушаєм, а пріспасабліваемся. А ви сотні партій настроілі, что под себ”я насралі! Украінци не ґлупиє - раз до сеґоднґшнего дня держітеся за свою земельку ілі мечтаете о ней, как ета... Меланка. А вот Чіпка ваш опасен - нада боятся – лучше еґо запроторіть куда-то... скажем на зароботкі! Жаль, что тут нет Сібірі –  там ізучал би анґлійскую мову! Но есть ґешефт, а ето дєло нашее і нада било і будет, чтоби Вона, що працює, договорілась  с Кремльом: ми будем такіх сдавать ім в оренду і заработаєм для “батьківщини” ґенежку.
Да-а, Капельман, молодец! Как-то-то напомінаєт княґіню Ольґу, которая первая пріняла веру, практіческі намі дану для вас, которая сожґала ґород потому, что не непокорілся - такой ещо верят, ібо крестілась первой і верят, как Бібліі. Капельман Ціля покажет ещо себя і в колоніі, как колонізатор – проявіт себя Люля-Дуля і кому-то будет Пуля: коє-что подґотовіла умопоразітельное для парламентов євростадатно... Ето, не для кошкі комбікорм, етой парламентской анґлічанкі. Ґлупа, оплатіла ґеньґамі із бюджета, мелочная. О, будет смешная хохмочка, коґда  ейо памперс-депутатішка Глюк такім глюкнет!... О-го! Даже раком стал для подкупу-перекупу тушкі... Но оп”ять, какая-то мелоч, тьфу! Даже продатся не умеете! Мелоч! Відно сразу: не наші ученікі і не троєчнікі... 
-  Тому,   їй, призначили бути засудженою, месією! А чому не вигідно вам аби була на свободі, власне, сучасною, як рабе Христос?  Правда – згодом Його засудив Твій Суд до страти на хресті і за що? Не прем”єр, політик, опозиціонер. Протестант торгівлі в сінаґоґах – не мав мільярдів аби відкупитися від Пилата. А та, що працює, жила і живе далеко не по-біблійному, не по-християнськи - не їздить на ослику і без охорони, адвокатів, як Христос, якого Юда продав за кілька срібняків. Чи то була мелоч? 
Апостоли не кинулись у бій захистити, хоч, як зазначено, були при мечах. А вона вештається  у супроводі адвокатів, ескортується на “бентлі” з власною охороною.
Їй не кидають пальмові гілочки - а величезні букети троянд, що дуже дорого коштує.  Скільки б книжок було надруковано мовою! І всупереч Хресту - Його протесту, ґешефтувати у святому місці – Вона торгувала  Державою Україною і, як колаборант, продала у  Кабалу Кремлю-Мовзолею Бланку Владіміру. Що таке колабораціонізм? Проти держави, нації! Це зрада Держави!
 - А для чево ей етот осьол-казьол, веточкі біблійние? Шта ета ей поможет? Тоесть, хотел сказать: она нарушіла заповедь любіть вас бліжніх – потому приреклі ейо к тюрме, перед виборамі, чтоб рейтінґ вирос, а етаво, как?... Тут еґо, по-разному називають “шапколюбом” –  штаб рейтінґ упал до дна бомжа! А относітельно етой Укґаіни? Я сказал: слабое зреліще, то зачем тратітся.
- Тому хитруєш аби  Хрестопоклоник  був бомжем  -  твого нового плану-віри СІмЗла!
-А ето откуда?
- Від чергової Системи Іперії Зла... із Твоїми шапками дорогого хутра: собольових, нерпових, пижикових; плащів, дубльонок, шуб від кутер”є - костюмчики і взуття; золототисячні годинники, браслети! І від чорних “Волг”, “Чайки -  не “Москвича”, не “Жиґулі”, не “Запорожця” строітеля твого комунізму.  А сироті-дитині голод і “Воронок”! Його, дитяча колонія імперії зла – твоє кошерне, університети, докторські! Чому мовчиш про гасла: рівність, братерство, мир?..
Така Твоя комунонацистська і плюс електрофікації справедливість найгуманнішого комуністичного суду?... Чіпку судити – справедливо. Чіпка - не комсомолець, не  совєтський! Йому –  темниця,  Тобі - Артек!
Ти - Його засудив за Його біду і докоряєш, дорікаєш, розносиш, розповсюджуєш: бачите, зека, трійочника обрали собі Президентом а сльози крокодилячі льєш, по бродських, мадельштамах, що теж зек імперії зла...  Але,  по-своєму “демократично” Його, Президента моєї України, осуджуєш-іронізуєш, покривляєшся Йому за минуле твоєї імперії зла, а славно-славиш... Не Шевченка, Не Українку, Не Стуса, а  своїх - своє плем”я, що  сиділи у тюрмах Язика Учителя, п”ятірочника - проте свої-своїх не розстрілював, а висилали за зону Імперії Зла...
Право емігрувати  на дикий Захід, в загниваючий капіталізм! Так глаголять Язика Учителі і п”ятірочники по “Свободі”.
...Тепер, завдяки моєму Презеденту, моїй Незалежності - повсюди, для  свого рейтинга, підтримуєш, свого чергового опозиціонера-комсомольця Яциніка - посміхаєшся, потираєш долоні, погладжуєш, як ось зараз, бороду – сподіваєшся, що Тобі Я повір”ю.
...Мовчиш? Дивно!... Ти і Вона  не прочитала книги  “Заперечую призначення!” де, заражені прагнуть здобути владу Бога! Жадоба влади знищити Бога – Будуть знищені! Правда дарує Славу і Перемогу, Брехня - Ганьбу і Смерть.
...Маркс учив: гроші – товар – гроші! Ти учиш: влада - гроші – влада! Жадоба маєтків, жадоба славославлення – не Істина Справедливості!
... Не мораль, етика, естетика, не мудрість нації, людини –   психічна розпуста, захворювання-розлади і породження  расизму, що створює голодомор, розстріли, депортації, холокост!  У відповідь -  кара, сліпа помста!
...Призначити собі царювати на землі – одне, що в небі хотіти собі бути Богом. Історія ПРАВДИ УЧИТЕЛЬ! ПРАВДУ нації завойовували і воюватимуть до загину ворога Правди!
...Тебе виганяли із різних країн, країв, імперій, чому?..
“Чому?... Чому?!! Чому?!! Чо-му?!!” – Розганялось, Лунало – відлунювалось громом війни, що уже котилася по Землі. Присутні у залі заметушились, забігали, залементували:
“Ловіть його!... Антисеміт!... Терорист!... Ксенофоб!... Бандид!...”
 - Заспокійтесь, панове! Ви ж тут всі міліардери, міліонери! Вас охороняє ваша богообраність і ОМОН! Чого перелякались, аж засмерділо, тьфу – майте сором!... Памперси Ваші – опозиціоно закривають, або розносять сморід по Європі,  Вона – працює!
-  А ти чому нарікаєш? Ми тобі дали капітлізм – будь хоч тріліонером - поаплодуємо, зауважаємо...  Хто тобі заважає – приберемо з дороги.
 - Ще в перші світову війну колаборанти “Троїстий союз і Антанта” - договір міжсобою склали проти мене, а “Брестський мир” – похоронка для України!... Учителя Бланка-Ленін вчення знаєш – тепер кажеш: я сам учитель!... Навчив своїх пятірочників захопити банки, телеґраф, дороги! Експропріювати у мого діда: нерухомість, кузню, землю! Розкуркулили - вивезли у Сибір для індустріалізації плюс електрофікації! Кого з родини не могли (були зайвими) депортувати – згинули в колгоспах голодомору! Еліту, мистців, моїх Учителів, моїх П”ятірочників розстріляли!
...У тридцять восьмому році учителі Великобретанії (Н.Чемберлен),Франції (Є Даладьє), Німеччини (А Ґітлер) Італії (Б.Мусоліні) колабораніціювали Мюнхенську угоду, що розчленовувала сусідні країни, а тридцять девятому дев”ятому - колабораціонізму СССР і Нацистської Німеччини - теж колабораніціювали, розчленували мою Україну!... А тепер?...  Німців запресували під асфальт українцем Іваном Дем”янюком – судилище над полоненим красноармейцем, концтабірником Гітлера, Айхмана, Менделя... Москва – руки умила – слова захисту не язикне! А гнала українця двадцятимільйонного на війну проти  загарбника гітлерівця-німця!... Ізраїльтяни не знайшли його вини у розстрілі, як пишуть 28- 29-30 тисяч жидів, тепер німці Його судять, начеб він був і Начальником Концтабору, і самим Фюрером, і Гебельсом, і Міністром концтаборів Рейху, і звозив жидів до концтабуру, і Дем”янюком кулеметом розстрілював!... Такий фашизм, нацизм, расизм Дем”янюка судять?
Яке моральне у Меркель та іже німців право судити, полоненого, захисника-українця моєї України, загарбникам і вбивцям двадцяти мільйонів?... Тепер іще одного Івана вбитого!...
Ви, учителі, навчили трійочників німців, фашизму-расисзму.
Це ваш колабораціонізм мого діда-батька-західняка колективізував кравецьку, ткацьку майстерню, кузню, поле...
Хто був владою?
Учителі!
А хто учитель?
Сам, називаєшся! Твоя влада п”ятірочників експропріювала і ще теплу їжу, арештованих із світлиці їла! Ще в теплі ліжка лягла  спати і злягалась, по-твоєму!
Учителі, родину заслали в Сибір, яко учнів, а п”ятрочники ретельно виконали місію! Там, в копальнях, на лісосплавах, замерзали в бараках, залишились їхні скелети і нині вони гримлять: по кому подзвін!
...Мене, хлоп”я, записали в колгосп пасти корів, згрібати грибаркою колоски аби люди часом не підібрали для життя! Зимою чистив ліс. У школі, чужі учителі, учили язика - язиком спілкуватися! 
...Чужого раю не буває, а тільки Пекло! Навчали-обіцяли:  буде  у вісімдесятому році Рай-Комунізм! Рай... був кому...? Учителю.  Учневі - заборони  та учителем вигадане-звинувачення на  “ізми”!   
...Я - уже не прагнув ні землі, ані майстерні, ані науки учителя-чужинця – був новим тіпом, яко совєтський человек, але тепер Чіпка-Президент!
.... Залишилося щось таке... обкрадене-украдене у мені, у мене! Рвалося і вибухає в грудях чи з грудей волею, свободою, справедливістю; думка-думи просили-благали і просять ручки, паперу - сказати, прокричати, заволати ПРАВДОЮ!
Вибухала хвиля за хвилею помста за мою хліборобську країну – проти тих, хто забирав моє багатство, а мене перетворив собі на раба, як кажете, божого.
Під чуйним керівництвом руковдящей і направляющей,  Учителів Маркса, Леніна, Сталіна та іже учителів докторів, професорів, кандидатів, вчених – щось, на горизонті Країни з”явилось нове, порятунок: ПЕРЕСРОЙКА, ҐЛАСНОСТЬ, УСКОРЕНІЕ! Не встигли - так було задумано Учителями: учні ваші – навчені вами,  не збагнули ЗНАЧЕННЯ СЛІВ... А збагнувли правду тепер: відбувся демократичний, ринковий прискорений процес пограбування! Легалізація “закромов родіни” капіталу – ПОЦЕСС ПШОЛ!  Достояніе Твого комунізму – не моє!  Достояіє – твого капіталізму – Твоє!
Моя НЕЗАЛЕЖНІСТЬ - залишилась сиротою залежною од  БІДИ!
Чому?
Хто?
Що робити?
Подумавлося: маю незалежність, радію! Дали Іменний  “Сертифікат”.  Зазначено, що моє майно є у “Закромах родіни”. Я багатий! 
Та не довго музика грала. Виявилося: вартість мого майна на базарі, чи то пак ринку, коштує “п”ять гривеників!” замість намальованих “Пятсот”!
Жах!... Помпки до ровера не купиш, а щось отримати із фабрики, заводу, нерохомості, копальні, землі – смішило Учителя ринку...
Але, де взяти хоч тих п”ятьсот гривень аби скупити сотню-другу чи й тисячу сертифікатів і купити хоч якусь майстерню-друкарню та видавати ґазети чи книжки? Врешті хоч друкарську машику придбати?...
 Банк!
Радісна думка погнала. Зиркнув раз, вдруге – а  там, з-за кругленьких окулярів, блимають масненькі оченятка, як за Шевченком, - облизує губи, погладжує борідку, грошики рахує.
- Чево соізволете? – Питає демократично, а навіть – з готовністю прислужитися.
- Та вот... прошу кредит дати.
- Хі-хі-хі, ґеґеґе, ох-хо, ух... хуху,  кредитішко? Под што?
- Не розумію.
- Ета воя беда!
- Та, ні не біда незалежність – вот сертифікат.
- І сколько?
- На базарі, себто... ринку - п”ять гривень.
- Харашо,  дадім десяточку!
Мій сертифікат зник за віконцем Учителя, а на підставочці лежело десять гривень – мій посткомуністичний, незалежний маєток!
Черговий раз, чергова правда – тепер незалежна, демократична експропріація, залишила мене залежним тут і вже од Учителя... кагала, клана, мафії!
 ...У депутати не пішов – агітка десять гривень, а за бажання віддати десяточку у партію Учителя – почув діагноз од Учителя - хворий на голову – трійочник захотів  місце у Раді: посипалось, як тоді у Кремлі хі-хі-хі! Хо-хо-хо! Ху-ху-ху!
...Покотилося-розкотилося, чавило-розчавлювало, пресувало під асфальт моє Я Учительство – учневі пояснили: добрі тувіми, парнасі - великі люди, мільйони дають за список сили любімої Учительки – Вона працює! 
Із-за віконечка банку:  “Да пішол ти, ученік, троешнік – незавісімий, катісь од сюда, чтоб твоей ноґі сдеся больше не било!”
Туди посилають Учителі мою незалежність,  свободу, мову, школу, науку, книгу на моїй землі, у моїй Державі! Адже Я Біблійно повірив, що Учитель є будівникам Батьківщини.
Було, депутат-поет учень Учителя, проголосив у Верховній Раді: “Щоб євреям (жидам?) жилося краще аніж в Ізраїлі, русским (напевно   москвитам язика) краще аніж в Росії!” Напевно, той  учень-трійочник,  залишився Учителя учнем, або як кажу, совком... І такий, але не Я потрібний Учителю у Раді! Тому, Учителю, кажеш: “Тебе такая держава не нужна!”
...Я живу мовою, мовленням у моїй країні, а Учитель і відмінник учень міністер  живе пространством язика!
Чому?... Навіщо цей рейвах чинити із Мовою, із Державою? Чому служиш Учителю тим, хто Тебе бив, б”є, вбивав і вбиває і, якщо таким зостанешся – буде вбивати, як Зло!
Чому Ти не Людина тут і вже? Чому ненавидиш мій народ, мою країну у ктрої взяли-поцупили скарби? Ти, він - ви  міліонери, міліардери! Але не Я!
Чому “Камяна Могила”, Учителю, тобі не Святиня – Вона Учителька десятка тисячоліть Українця - Кам”яна Біблія?
Чому, Учителю, риєш-розкопуєш мої Кургани-Могили і крадеш мою Історію, і ненавидиш Сиву Мову Первинної моєї Давнини?
Чому “Бабин Яр” маєш собі за совій Холокост, а там розстріляний  учителями-гітлерівцями національний Квіт України, як і інших націй – на їхніх скелетах прагнеш вибудувати тільки свою Трагедію, яку – твій учень творив!
Тому святкуєш шабаші весільні, ювілейні, розважальні - переплачуєш мільйони, але  не тут, у моїй Державі! Схаменися, бо лихо, Учителю, буде!
- Ето уґроза Моей жізні! Товаріщі Лєнін, Сталін етот бандеровец, антісеміт, антісовєтчік, колабораціоніст...  Мой ґер Фюрер, ґер Ґ****ьс, доктор Мендель, партай-ґеносе Айхман – в ґазовую камеру етаво враґа, бандеровца - обеспечте демократію націоналкапіталізьма соотвественно за єврейскім європейскім парламентскім стандартом!
...Ґде прячешся бандіт, фашіст, націст, комуніст, Бен Ладен, а может?... Кто ещо там?... Подскажіте, тувіми! Ґде ти даже не двоечнік і не ученік!
- Ето Хмельніцкій – поґромнік жідов! – Виситрибнув першим Льоня-Космос.
 - І інтелегентішка Шевченка ілі етот, как еґо Франк! –  Показав своє знання в антисемітизмі, образований міністер  Шухер.
 - Да-да!  Все тут, у незавісімості, атисеміти! – Вердикт оголосив сивобородий Парнасі, поправивши окуляри аби побачити того Учня, що по-антисемітськи, поводиться – веде суд над Учителями! Та,  що, Учителями але й Богообраними! І самим Учителем Єврейського Союзу!
 - Богдан Хмельницький, погромник жидів, Учителю, схаменися! Гетьман-Учитель Хмельницький із гнобленими учнями-козаками, повстав проти колонізаторів, кривдників –  ворог тобі на моїй землі, обзиваєш погромником, бандервцем?
...Не хочеш пам”ятати, властиво, замовчуєш правду, справедливість: ти не став на бік знедоленого українця – хоч учив  учня слів - співати Інтернаціонал “повстаньте гнані і голодні - в інтернаціоналі здобудем людських прав... Убивав учня повсталого, захищаючи імпершовініста, націоналсоціаліста, окупанта, експлуататора, вихваляючи себе - бойовиком  муштрованим ЧК, НКВДЕ, SS! Будуючи  ґетто, фортеці-сінаґоґи, чому?
- Ґде такое било?
 - На перекрьостках єврейскої історії!
 - Ерунда! Процітіруй... І  кто післа такое антисемітское – растреляем – поставім п”ятьорку ученіческому доносчіку – прімером будеш, как Павлік Морозов!
 - Слухай, язиком: “... многіе сінаґоґі входілі в сістему  європейскікі  сінаґоґ  і  билі оборонного тіпа, располаґавшіе собственной тюрмой, куда по решенію єврейского суда заключалісь, нарушівшіе закон... С четирьох сторон  оні снабжалісь бойніцамі, іселі на вооруженії пушкі, которие перемещалісь по рельсам, проложеним по крише за бойніцамі і располагалі людьмі способнимі к обороне...  Сінаґоґа в Жолкве поґранічним постом на путі козацкіх і татарскіх набеґов.”
- Мнє надо било вижіть на чужой терріторії!... А точнее - ета враньйо і соченіл ти, как плахой ученік, троешнік! Нет не троешнік, а...
 - Писав Сьома Кельман. Тільки Учитель міг написати, буцім  українські козаки вчиняли набіги на українські землі і на українців, окупованих Польщею! А, сінаґоґа із бійниць гарматами і  людьми, здатними до оборони, власною тюрмою, захищали окупантів од учнів  визволителів?...  По учительському: мені, учневі, щоби вижити було на своїй землі - то зло! А Учителю, на чужій території, необхідно за будь-яку ціну, пускати в росхід учня? 
І ще писав: із 1942 р. в районі Брод діяла єврейська молодіжна бойова організація, яку очолювали колишні воєннослужбовці польської армії, очевидно, жиди, а, якщо вам, приємніше - євреї Вайлер і Ліндер... Не вайлеренко чи  ліндеренко, не валеровський чи ліндеровський... ра кштал прізвищ українця чи поляка – для замітки Учителю кажу.
Далі, було, учневі подумалось: обійшлося без українця, себто учня! Та ні, будь уважний, слухай: 17 травня 1943 р. два есесовські батальйни... Чуєш батальони! Сила-силенна страшна! Правда, дещо менше аніж полк чи дивізія... Іще підрозділ польової жандармерії, і... увага! О, хто найнебезпечніший і наганебніший зрадник нацист, фашист, холокостник, бандерівець, колбораціоніст – промийте вуха! Рота вспомагательной украінской поліції, окружілі партізанскій лаґерь!...
Ось ганебний вчинок учнів-поліцаїв... Не глави Держав, Урядів колаборанти, а  колаборант учень-поліцай!
Не колаборанти 150 тисяч Учителя соплемінників, воюючих проти учня на його землі! Не мільйонна армія Власова, Краснова, Шкуро, Доманова, фон Паннвіца воювали проти мене-учня на моїй землі!
Чому мовчиш Учителю про колабрантство Вейцмана і Ґітлера?...  А скільки, у таборі, було цих молодих учителів- партизанів? Хто на моїй землі Учителі, п”ятірочники, колаборанти, окупанти, нацисти-фашисти, антиучні, ксенофоби, бандити? Чому соромно сказати?...
 Не писано, не раховано! Учитель, хай для учня трійочника, чомусь мовчить, не згадує – не потрібно учневі правди знати! Дисить роти поліцаїв-трійочників і, напевно, учнів-колаборантизму Учителів... 
А хто, що колаборант? Послухай, Учителю: “Клабораціонізм – співпраця громадян, окупованої держави з окупаційною адміністрацією на шкоду цієї держави або її громадян.”
То як учень, який дурень Учитель, щось підпише  з учнем трійочником, Колаборантний зговір, якщо учень немає своєї школи-держави, не був громадянином-учнем чужої держави, а тим паче окупанта?...
Хоч ти Учитель, але не знаєш, або замовчуєш таке: пише  Роже Гароді філософ. “Засадничі міфи Ізраїльської політики”. Лідери (Учителі) співпрацювали із нацистами, щоб створити  незалежну державу Ізраїль у Палестині і нацистське Керівництво, як і сам Ґітлер, поставилися до керівника сіоністстів Вейцмана, прихильно! А мені учневі,  за Декалогом “Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї” Учителем вважаєш учня нацистом-фашистом і ще там ким?... 
В.Черчіль. “Я буду пильно стежити за політичними діями Ґітлера в Україні. Якщо фюрер проголосить Україну незалежною, то західні союзники програють війну, якщо ні – Велика Британія переможе.” Як тобі, Учителю, наука Черчіля? 
Україна програла?... Великобританія запідозрила Канцлера ФРН Меркель і Презиента РФ у “Мюнхенській змові проти України”?...
Пригадуєте, Учителю, – така Мюнхенська угода була в минулому столітті 38-го року... А що далі було?
Колабораціонізм  - знов шукає жертву, на кого б вкотре повісити власне свої  злочини.  А, є така “учениця” і, здається, тепер вона Незалежна!
“Німеччина буде протидіяти героїзації нацизму та націонал-соціалізму в Україні”. (Канцлер ФРН Анґела Меркель. Сочі.”
Учителі - Колаборанти союзники  Голодоморів, Холокосту, Першої і Другої Світової війни – розум перевернутих, а їхня мораль – посміховще: обвинувачують, погрожують  учениці- Жертві?
Греки Євросоюзні, євростандартно змалювали в ґазетах, а Новини ЄвроНьюз показали у гітлерівській уніформі зі свастикою на рукаві, з хрестами-нагородами Учительку!... Така протидіятиме “ґероїзації нацизму та націоналсоціалізму в Україні?” Учні,  комунонацистів і націоналсоціалісті, трійочники Учителів, щось недовершили, не здійснили якесь Вчення Учителів?... 
Колаборантизм Учителя – Учительки у Сочі: червона-п”ятикутна і коричневочорна свастики: голодоморів, холокосту, розстрілів, переселень, депортації – гласно оголосили Учня винним за злочини їхнього Учителювання...
Греки одягли Учительку-Канцлера у нацистську уніформу під прапором нацизму, як минуле, нинішнє і... чи не майбутнє: кров і смерть Учня – вчинена Учителями!   
Послухай, Учителю, що далі писано... “Часті партізан удалось прорвать кольцо окруженія, но 33 человека, в том чісле  Ліндер, поґіблі..”
Це ті, тридцять три, як у тридцять три роки розіпнули рабини Христа, за тридцять три срібники, як у тридцятьтретьому десяток мільйоні убили голодом учнів!
“После етоґо боя, тисячі євреев Бродскоґо ґетто билі депортіровани в Майданек, а само ґетто – ліквідіровано.”
Для чого-кого, Учителю, та наука про поліцаїв, коли для цих тридцятитрьох і ще там кількох, хто втік - навіть два батальйони, а це сотні вишколених есесосвських вояк, які пороху нанюхались, крові української напились, очевидно, там були і твої колаборанти-кровняки, що тисячами служили Ґітлеру! А іще підрозділ польовї жандармерії, яка теж ішла через вогонь і воду, маючи закасані рукви і по лікті в крові українців! І це така армада на... хай сотню юнаків, мабуть, і без належної зброї, бо звідки їм було взяти?...
Але, ох!.. Без заклятих учнів побоїще не відбулося б, а винними – дійсні колабранти не можуть бути бо Учителі – для того є страшні учні поліцаї-українці! А колабораціоністи Пакту Рібентропа-Молотова святі?... Мовчиш! Людиноненависницькими епітитатми зомбуєш учнів: хай читають трійочники про Холокост впроваджений і за його живе, звироднілий Учитель! Учні – затавровані холокостом!  Учні нацисти і окупанти?... Чи Учень уже не навчився Брехні Учителя, навчився!...
Колабороніціоністи: хто від імені держав, демократичної Європи, підписували із  Ґітлером  “Мюнхенську угоду” і Московський “Пакт Рібентроппа- Молотова” і це Холокост від учня-поліцая? Капельман сміється: хі-хі-хі!
...Написано, що стіна-муру сінаґоґи, завтовшки два метри і двадцять сантиметрів, а через кілька рядків стіна-муру потовщала аж до двох метрів смідесяти п”яти сантиметрів? Так пише Учитель.
Суботник Леніна: “бревно” (не відати звідки у Москві-Кремлі взялося) Учитель кудись, для чогось носив “суботник” на пейсах? Але подія роками спливала, і це “бревно” більше і більше Учителів несли і несуть, отримуючи ордени, медалі, пільги, превілеї докторів, професорів Учителя. Напевно, шість мільйонів уже носять цю дерев”яку.    
Мовчиш... Ґешефтно бути економом на панських маєтках і з лайдака учня-хлопа брати данину: дерти шкіру значне -  собі, а решту  панові учневі ґоноровому!
...Рахуєш свої жертви: далі - більше і звинувачуєш учня: будуєш сінаґоґи з бійницями і гарматами, і собі ґетто із охороною та відеокамерами, аби з учнем-ґоєм не сусідити, і не бачити такого...   Учителя, за таку ницість, учень повине любити і бути тобі учнем... і вічно трійочником, а шаблі-стріли Хмельницького, зобов”язані обминати  Учителя колабранта-окупанта?... 
А “Учитель не навчив “Учня” як чинити, ставлячи  “трійку” аби  “учителя” ніяка холєра холокосту чи газової камери не вчіпила? Навпаки “учитель”   рвійно служив-лестив, славив окупантів “учня”.
Мовчиш?
Мовчиш! Бо знаєш як “товаріщ і пан” пив водку у Москві, коньяки чи шампана у Парижі, шнапс чи пиво у Берліні, вино у Римі, а ти  складав “учот і щот” та підюджував товаріща і пана, що малоучні зарізяки, погано будують комунізм, не платять данину пану...
Товаріщ, пан сичали і обзивали “учня“ антисовєтчиком, враґом народа, куркульським бидло.” Тебе це тішило-тішило і юдою, по-юдинному, потирав руки: так просто будував світле майбутнє... своє!
Товаріщ і Пан карали “учня” подвійно, а ти подвійно служив. Конфісковував хатину, земельку, корівчину, майстерню, джерело нафти на городі що у “Бориславі...” сміється Франком!
 “Пілат” судив – “Учитель” брав данину і за те, що “учень” прагнув учитися або хотів у церкві  помолитись.... Послухай молитву:
 “Зельман-Зельман їде, ключ везе од церкви, молитися буду –  щедро заплачу!...”
          ...Панове парнасі, тувіми “учителі”, спекулюєте вашими, словечками, видуманими, перевернутим вченням без пм”яті: у моєму Словнику Мови  не існувало од Начала і до Нині, таких діагнозтичних ознак, якими характеризуєте “Учня” -  нацист, фашист, антисеміт, холокостник, погромник, мазепінець, бандит, терорист!  Чому нема, скажіть?... Мовчите.
Нема тому, що Я не такий учень, не той учень, як...  “Училелі” ти, він, Ви малюєте мене Учня, який Космосу Науку Знає од Тисячолітніх Предків і Майбутнє Вивчає! 
Космос – Життя,  практика вічних вчинків людини-нації з абсолютною мораллю: людинолюбності, мудрості, доброти, шанобливості до всього і всіх інших людей, народів, держав! Така моя Учителька – Україна!
Я не тих-таких слів не придумав, оскільки у високих моральних принципах, законах, традиціях народжувався, розвивався і створив свою Цивілізацію Миру, Науки, Мудрості, Розвитку! НЕ ПРИМУШУВАВ НАРОДИ-НАЦІЇ, КРАЇ, ДЕРЖАВИ бути учнями!
Я не семіт, не антисеміт! Що це таке - знаєш, Парнасі, і Ви тувіми! Семітських народів повна Африка – їх, Учителю, як учнів, зарахував собі у вороги! А мені нав”язуєте, начебто я, їм ворог, себто, антисеміт? З ними не сусідив, воєн не вів, проти них немаю образ – зла мені не чинили, не антисеміт їм. Учителю,  прикриваєшся мною і мене називаєте “антисемітом” – суща твоя  брехня! 
 Чому мовчиш?...  Обізви учня “антисіоністом”. Сіонізм –  ідеологія расисзму. Учитель – расовий, богообраний. Що Сіоніз? Ортодоксне ставлення до учнів,  самовизначення Учителя над учнем!
...Жінка не має права сидіти у тролейбусі, трамваї попереду Учителя, не те, щоб  учень міг сісти там, або... Ні, учень ніколи не стане депутатом для Учителя!
Учень дав Учителю Землю, а тепер Учитель учня має за Терориста. Викрадає учня-терориста на чужій землі, у дітей, дружини українки...
В Учительській Конституції записано: Держава тільки для Учителя! Це справа твоя. А ким буде Учень, якого  доля любов”ю пов”яже із Учителькою кровною Учителя?
- Такого не буде, бо  не  може бути!
- Учитель сказав правду. Моя Конституція  Пилипа Орлика:
сотні літ стверджує Право кожного Я – вартістю всіх націй, народів, держав! І, відроджена Двадцятирічною Незалежністю - дарує  всім права, хто є, буде в Україні. А “учитель” мою Конституцію, Державу вважає зайвою! Учитель  не бачать у ній переспективи, хоч, завдяки їй учителі міліардери!...
  - Отак, у моїй хаті заявилися учителі, а я учень і при тому, трійочник... Учитель каже, учневі: отдай жену дяді, а сам іди на... 
Учителі “Веймарської Республіки”, теоретики і практики  інтернаціоналрасизму Бланк-Ленін, Джуґашвілі-Сталін, націоналрасизму Гітлер, Гебельс... учителі.  Лейба Бронштейн не учень, як і доктор Мендель – перші учителі-творці концтаборів, “трійкарів суддів” розстрілів інтелекту і удушення газовими камерами: учнів убивали,  душили, спалювали в крематоріях, а золото, діаманти, коштовності із моєї хати і твого ґетто забирали для війни, щоб вбивати, як нижчу  расу!
-Ґето ложь!
-Люто кричиш, учителю? Не любиш рівності, діалогу, правди знати не хочеш на трійочку, але  послухай, що пише учитель чи п”ятірочник  Браян Ріґ, у книзі “Жидівські солдати Ґітлера”. Сто п”ятдесять тисяч учителів-вояків-п”ятірочників Вермахту, високопоставлені офіцери. Скажи: проти кого спрямовували тактику, стратеґію і дула зброї учителі п”ятірочники?...
Мовчиш. Проти “учнів” шістнадцяти мільйонів Я -  тепер скелетів у  шафах Учителів!
Ви і своїх Учителів двіойчників-трійочникі, пятірочників заганяли у газові камери-крематорії, концтабори, але чому мільйони Я-учнів?... Чому учні завинили перед Учителем?...
Мовчиш, Учителю – ґенетик, расового вчення на черепах. У шафах скелети НЕВИННИХ... Дітей, Матерів, Поетів, Художників, Хліборобів – ТВОЇ шафи,  Скелети і досі волають ПРАВДИ!
Мовчиш, Учителю!
 Твій Холокост – НАСЛІДОК ТВОГО ЗЛОЧИНУ ПРОТИ МОГО  ЛЮДСЬКОГО УЧНІВСТВА! Тепер, за рахунок холокосту Учня – Учителі міліардери в Незалежній Державі Учня із Мандатом Недоторканності Учителя!
...Голодучим, що прийшли із скаргою до Учителя Лейби Бронштейна, порадив: коли бабусі, матері, жінки їстимуть своїх учнів-дітей, то хай приходять скаржитись – повірить!
І... було людоїдство, і десятки мільйонів учнів  голод убив 21-22, 32-33, 45-47 роках!... Сибір, мільйонами учнів кістками вистелений. 
Учень Івана Дем”янюк... Учитель демократії США - не засудили! Учитель  Ізраїлю - не знайшов підстави засудити, полоненого красногвардійця, расистом Ґітлером. Учителі євростандарту Німеччини – витягли полоненого Учня із демократії США, хворого, дев”яностолітнього інваліда на судилище Учителя... За “розстріли 29-тисяч учителів” - присудили п”ять років в”язниці. Скажи Учителю:  то такі безвартісні тисячі учителів -  варті того терміну темниці чи то Учителя брехня!
Скажи, Учителю: чи це не приклад: Ученеві поставиш трійку, двійку, одиницю, а він відважиться на... оцінку “п”ятірку” - в темниці?...
Мовчиш.
Учителю, видряпав Івана, аби німцеві нагадати про роль Учителя расизму і німця-учня трійочника! Аби присоромити “оцінкою” за тисячі страчених співкамерників-учнів Учителя.  Приклад: учень норвезький Брейвік (а вже зоохотиться учень Учителя у Тулузі!!!) поклянеться: хай учнем відсиджу 20-30 років або й довічно (демократія прав людини застерігає смертну кару), і суму жертв Учителів кратно до кари по “п”ять” умножить на тридцять тисяч Учителів Іана Дем”янюка, якого звинувачуєш у розстрілі...
Арифметику Учитель любить, особливо – додавання і множення... Як із стіною сінаґоґи чи бревном на суботнику – кратно збільшується у часі.
Мовчиш...
Не учень творить расизм, голодомор, холокост, війни, революції! Не учень окупант, диктатор, імпершовініст!
Не  Учень!
...Учень на своїх Чорноземах П”ЯТЬ РОКІВ під громами, ревом, стогоном, вогні, руйнах, смерті - вмирало майбутнє учня і рани до ниніні кривоточить, болять пам”ятті десятків мільйонів убитих учнів... За свободу, за державу, за право учня на своїй землі!
Учителю, хто замовив війну, хто – кого “освобождал?” Мовчиш.
Учні: українець  не ворог москвитові, не  німцеві ворог, не ворог жидові, не ворог ізраїльтянину, не ворог собі подібним!
А Учитель Юда – ворог усім і собі! 
Смертельно заражений хворобою воєн - Учитель Зла, а Учень  хоронив у Гробі війни, Зло Учителя! Учитель приватизував, експропріював, колективізував, індустріліазував, демократизував цей Гріб Перемоги незчисленними багатствами не тільки у союзі і євросоюзі... 
Учителю, не шукай у темній кімнаті вовка - себе знайдеш!
Люди, народи, нації, країни, держави знають істинного людиноненависника, хоча мовчають, але мовчання... страшніше  ядерного бомбардування  Хіросіми і Нагасакі, цунамі Фокусіми, бунтів у Африці, США, Англії, Франції, Німеччині, Італії, Греції –  хто винуватий?
        Учителю, чиї Банки, ЗМІ, Біржі? Подумай: учень працює щоденно - учневі не вистачає на життя! Учителю, кажеш: – даю  кредит Греції 120 мільярдів, але при умові: скороти зарплати, пенсії, робочі місця, соціальні виплати і підвищи оплати за комунальні послуги, освіту, медицину... 
       Учителю, де фінанси, що були у Державі?... Поділися Учителю з учнем – вистачить на оплати учня! Чому, куди раптом зникли банкноти?...
Тими учнівськми мільярдами - хочеш учнів купити, наче їх рятуюєш от дефолта? Звідки євро взялося у, звичайно, банку Учителя?...
Шахтарем, сталеплавильником, хліборобом-фермером, двірником, інженером, мистцем, лікарем не працюєш – Учні вони, спражні творці, виробники багатства країн, Учнів! А, найменший опір банковому окупантові землі України – Учитель на боці ворога: судив, і судиш учня, як нациста, фашиста, бандита, терориста, антисеміта, ксенофоба, холокостника чи скотом, як журналістів, назвав адвокат Учительки-Християнки. І ще ким назвеш учня –  Бог невідає, окрім Чорта! 
Ну і понавигадував Учитель – мозґи поламати... А сам теревенеш про толерантність, гуманність, демократичні вартості: любов до людини і, навіть, до бездомного пса. Для кого,  для чого, якщо себе не вважаєш іншому рівним?
- Тому, що ти маєш Чорноземи, Копалини, Помірний Клімат, Дивовижне географічне розташування, а не піски, спеку, гори, безводдя, як там, у зрошувальному кібуці... А палестинські терористи нам заважають жити- розбудовуватися, - перелякано прокартавив Парнасі.
- І тому Учитель?... Я - Учень трійочник у моїй хаті, будинку, країні!... Тому долари Учителя з Європи, штату США Ізраїля Учителя склалися, на утворення на моїй землі, Учителю Державу?...  Учеь - умовний   терорист, як палестинець?...  Власне терорист, знати – ворог твій на землі учня?.. Не землі учня, яку Учитель запланував і сертифікатом прихватизувати!
Послухай:
Землю, Маму, Мову
Не продають – Не ти створив!
Нема ціни -  коштовності нема!
Тільки раб, бандит, чужинець продають...
То вічна тьма – лиха віща суть!
Земля, Мама, Мова – Скрижалі:
Науки, Лицарства, Любов і Слава,
Волі сила, честі свобода, мудрість Слова...
Земля! Мама! Мова –
Не продається Нації Основа!
...Ото, хоч ти і створив собі, яко Учитель, у Європі свій Учительський європейський парламент, а теж провів перше засідання Учительського європейського парламенту, що засів у центрі о”бєднаної Європи у Брюселі Європарламенту – сто двадцять депутатів..  Дитя у пісочниці не збагне для чого?...
Що каже рабин Дніпропетровська: Учителя попередили, що у Брюселі є райони, де кіпу краще знімати. Шмуель не розуміє: чому в Україні він вільно почувається жидом, а в центрі Європи це може бути небезпечно. І ці та інші питання учителі-депутати нового парламенту будуть доносити учням разом... учні збагнули – не фікція! Учитель  активний органом учительського життя і принесе багато користі учителям - п”ятірочникам.
Але, Я - Учень!  Чому Держава – Учителька мого Я тобі учителю не потрібна: у Києві тобі безпечно на відміну од  небезпечного місця в Брюселі, де твій Парламент із 120 Учителями? А у самому Європарламенті, як знаєш, теж Учителі повчають учнів... Кожний повчає як і які закони писати учневі, кого судити в темницю, а кого борони боже, як Цілю Капельман не зачіпити; віхті виставляють перед моїм Я, аби трійчником-ослом пер плуга для Учителя: орав, сіяв, збирав золото-врожаї, плавив сталь і  був у десятці країн Світу; відкривав космічні науку і дороги четвертим у Світі; творив літаки, кораблі, танки, ракети; воїном служу у справі Миру з блоком НАТО куди пошлеш учня...
Обзиваєш нацистом, фашистом, ксенофобом, антисемітом, бандитом, а твоя Цілька ще величає учня істотою, а її юрис, як великий фермер, бачить скот!... У кіпі безпечно з учнем, то чому злість викидуєш із себе на мене, як кажеш, учня, чому?... 
По всьому Світу, понад десяток мільйонів  мого Учнівського Я будують, створюють блага для країн без Світового Учнівського Парламенту?... Тут і вже створюю свій Учнівський Світовий парламент у Брюселі!
-Учні не мають права.
-Учні, право вчитися – вчитися не питають! Вчитися в Учителів расизму – Холокост! Чи не  тому тобі, у кіпі, тут безпечно, а в Брюселі – серці демократії, небезпечно?      
-   А не заженеш у ґазову камеру, якщо скажу?
-  Ні, Я Людина-Учень!
 -Учителям потрібні чорноземи і учні на плантаціях, а такими споконвіку тут був ти, учень і ще... Важно аби учні були християнами. Не дай, Яхфе, язичниками... Ті, язичники, можуть нас зневажити - вони створили холокост!
 - Вейцман із Ґітлером були Учительської віри... Домовились про направлення із Європи два мільйони молодих Учителів на Палестинські землі, чи, як мовиш, Необітованної...
 - А скільки Учителів було у  Німеччині?
Біля мільйона.
Учителю Вейцману потрібно ще...
Учитель Гітлер повідомив: у Польщі щось із три
Мільйони є, але що робити із решту  мільйонами?
 -  А що Великий Учитель Вейцман  відповів Ґітлеру?
 - Що хочеш - роби...  А кажеш шість мільйонів Учитель Ґітлер убив Учителів?
 - Ті учителі  виїхали в Необітованную, а ті, які залишилися розбіглись по країнах Союзу, Америки, Сходу, Азії, Африки, Англії, отримавши паспорти національних Держав, національними Прізвищами  - народжували і... ствало шість мільйонів, яких знищували українські колабораціоністи поліцаї, - відповів Учитель. 
 - Я, Учень, немав влади і не мав поліцаїв, і не був колабораціоністом – не узгоджував не підписував з ворагами угод, як Люля-Дуля з Кремлем, яку ти, Учитель, оцінив жертовною християнкою яко святою для моління за нею християнами... Окупувував мою Світлицю сталінами, ґітлерами і нинішньою незалежністю од мене Учня...
Учитель охоронявся енкаведистами-чекістами, есесовцями-поліцаями, сінаґоґами і... нині Учителі міліардери у моїй Світлиці, а Я учень... обдурений і викинутий на вулицю! Учитель – рідної мови Учня не сприймає і свою дитину мови Учня ненавчає!... І Дієте, і пропагуєте проти Держави Учня!... Звинувачуєте Учня!  Владу Учня!
...Приплющені ясні очі – все бачать! Дивляться на вас Учителів мільйонерів, міліардерів, володіючих девяностами відсотками  статків Держави Учня! Учень обкрадений Учителем...
Хай, думаю, потерплю науку Учителя! Хай, влада Є!  Влада впрше од мого Я, Учня! Хай, Влада ще не Учитель, ще не Відмінник, але від Мого Я!... Я - Влада моєї Держави, Республіки!... Мудра не мудра, чесна – не чесна, добра – не добра, досвідчена – не досвідчена, проста – не хитра, але  Моя і Я – її Учень, захищаю і буду захищати до скону на відміну од тебе-вас Учителя, од учнів твоїх-ваших трійочників недоторканих, кастрованих учителями сталінізму-нацизму,  памперсних демократів Цілі Капельман, лайнометів затикачками Люлі-Дулі... Що носять сморід над євростандартами Учителів, опоганюючи мої Симоли і Знаки Держави, Нації, Віри!
...Учитель учнів-трійочників – колишні і нинішні комсомольці-активісти закодовані, лоботомовані, звироднілі, одурманенні учительською демократією, капіталізмом, інтеграцією... бігти у незнаний світ – світ жорстокий: людина – людині вовк учив Учитель!
Учитель учить дивитись на євростандартний рай – не на своє, не свій до свого по-своє!... Хай задирає голову і дивиться за обрій, марить, як Маланка, за Землею аби не бачив Учень у себе під ногами шоколаду-чорнозему, золота кпалин, скарбів озер, морів, лісів, гір, високих небес, дзвінких Джерел, чистих криниць!...
Учні трійочники – проект Учителя – капітал побудови світлого майбутнього комунокапіталізму на моїй Світлиці!
  - Історію  забудь, сказав Учитель Прем”єрів Шимон Перес учневі! – Мовив Тувім.
 - Чому не забуваєш шість мільйонів холокосту, а Учитель каже забути тридцять-сорок мільйонів учнів?
 - Холокост наш, не чіпай! – Засичав Парнасі, немов учень прагнув поцупити арифметику.
-  Ваш, Учителю, сумніву нема! Цифра шість?... Здається із Єгипетської неволі, коли Учителів виводив Мойсей – теж шість мільйонів... І так донині шість? Тисячі років.  Учитель світовий – рахувати вміє, але тут для нього не арифметика, а як сказано, душа Учителя не вартує і мільйона душ учнів!   І учиш учня: “...прінял  етот небольшой народ хрістіанство ілі нет?...”
“Небольшой” – це скільки?
- Конечно, шесть!
-Шістка магічна, незмінна і через тисячі літ... Два мільйони виїхали в Палестину. Чотири по Світу. Скільки мільонів лишилося?...  Порахував мертвих і живих? Чиї вони, де вони?... 
А може це так, як із стіною-муром синаґоґи у Жовкві: старіє пам”ять і сінаґоґа росте-шириться стінами?...   
 - Ти заперечуєш Холокост! Антисеміт, бандеровец! Ти, что нам сдесь суділіще устроіл!..
 - Не заперечую Холокост, як Учитель Голодомор. А нагадую і... вчуся в Учителя. Учителю, предтеча геноциду Учня  - Учитель отримав Холокост! Учень до шести мільйонів учителів не причетний! Натомість Голодомор –Учитель благословив!... І не просить Учитель, хоч  вибачення в Учня, а лякає аби Учень не сказав про фінансову компесацію за!...
- Вон отсюда, націст! – Верескнув Льоня-Космос.
- Казав і кажу: не вина Учня, Учителю, і присутні тут п”ятірочники – демократи!... Десятки мільйонів убитих  Учнів Я - Учителями співкровними на моїй землі - не вважаєте жертвами Геноциду, а жертвопиношенням своєму Яхве-Расисту! І “Литий свинець” на палестинців – не Ґеноцид, а жертви вини перед терором Учителя... “Ящо ти обляжеш місто, а Тобі не відчинять брами, то розіб”єш і повбиваєш дітей, старих, візьмеш скарби,  а молодих чоловіків перетвориш собі на рабів, жінок на прислуг і задоволення...” Так, Учителю, дієш, чинише, судиш за своїм Вченням!... Бомби, ракети метаєш на міста, лікарні, школи і навіть представництво ООН! Тепер хочеш бомбити Іран, але жертвами учнів.
...Не каїшся, не вибачаєшся, Учителю, а звинувачуєш жертву і учня – сіх і все! Так учиш, Учителю - Так отримаєш, за Законом зворотного Вчення!    
 - Так написано Учителю у  Торі і Талмуді - учневі у Біблії!
 - Батьки попереджали: якщо учитель каже, що він із неба – вірити не треба!
  - Плахіе у тебя родітелі – терористи,  антисеміти!
 - Хто переможець...  ще не в останній  війні?
 - Англія, США, СССР!
 - І ще?...
 - Цікаво знать: яке історичне знання історії має учень трійочник?
  - Учитель!
 - Да, Учитель... із шестью мільйонамі богоізбраних жертв унічтожіл ґерманскій націзм!
 - Учитель – навчав - учитель отримав од учнів трійочників! Подумай, що було – буде: навчаться учні в Учителя вчення і станють Учителями над учителем?...
- Такіе не могуть бить учителями – такое не пріпустімо!
- Глухий не чує, сліпий не бачить, язик німий! Люди – Світ перевертають!...  Де, у якій країні, хто створив нацизм і хто Учитель?... Кров”ю учнів напояний інтернаціонал-соціалізм, націонал-соціалізм! Якої нації учителі і чиї п”ятірочники... Людиноненавистництва! 
...Проклятущий Учитель расизму, ґієнами кровожадними вдирався у Світлицю учня: двома війнами, трьома Голодоморами; розстрілював матерів, дітей; депортував собі на рабську працю на Захід і Схід; колективізовував, індустріалізовував, електрофіковував для свого... Раю-Коунізму, Демократії-капіталізму... Перетворивши Світлицю на цвинтар Україну:  20-30-40-60-ть мільйонів жертв мого, Я!
...Вчення і План Учителя: “Кладовище Україна”! Робітники п”ятірочок учні, програми  Короткий  Курс  КПСС,  Майн Кампф,  Демократія.
           ТЕПЕР, демократичний, євростандартний, героїзований нацизмом і націонал-соціалізмом Учителями Медведєвим-Меркель  Дев”яностодволітній Учень  Іван Дем”янюк у дванадцятьох пунктах Заявив...
Німеччина винна в тому, що через руйнівну війну проти Радянського Союзу я втратив свою домівку та свою батьківщину.
.......................... зробила мене військовополоненим.
.......................... мільйони червоноармійців було засуджено на голодну смерть, яку я оминув із волі Всевишнього.
.......................... змусила мене стати рабом в таборі військовополонених.
........................ 11-ть мільйонів моїх земляків українців було убито німцями, а мільйони.... включно змоєю любою дружиною Лідою, було вивезено в німецьке рабство.
.......................... тисячі моїх співвітчизників було примусово перетворено в помічників німців, тобто змушено ід карою смерті до участі... геноциду євреїв, циган, українців, поляків, росіян, а сотні од тих, хто відмовився від цього злочину, було знищено німцями. Попри це, ще сотні тисяч  було депортовано назад в Україну: на розстріл Сталіним або заслано на муки у сиірські ҐУЛАҐи, в яких виконували каторжну працю.
................... змусила мене до злиденного життя в післявоєнних таборах переміщених осіб.
.................... після 30-річного переслідування на рівні права в Ізраїлі, США та Польщі, а теж 10 років ув”язнення в Ізраїлі (...5 років у камері смерти)... після 90-тки депортовано в Німеччину.
.................. через нехтування законами..., несправедливо обвинувачуваного у співучасті у вбивстві... всупереч загально прийнятому міжнародному праву (65 років), всупереч європейській хартії людських прав.
................ я, невинна особа, вже 9 місяців мучуся в ізоляторі штадельгаймської тюрми.
................ я навіки втратив мою прибрану батьківщину США.
Німеччина вина в тому, що я втратив сенс у житті, сім”ю, щастя і будь-яку надію на майбутнє.
....... почуваюся кожну хвилину, кожну годину, кожен день, кожен тиждень і кожен місяць як військовополонений. Це  пережиття є продовженням спогадів про німців, продовженням  того невисказаного зла, яке вони заподіяли мені. Я знов став їхньою невинною жертвою. Величезним злом вважаю, що цим процесом Німеччина намагається перетворити мене, військовополоненого, у воєнного злочинця. Вважаю, що  це – несерпна  наруга Німеччини наді мною. Усе це робиться для того, щоб приховати скоєні німцями злочини та їх затаїти. І всупепеч правді твердити, що ми, українці, та інші народи-сусіди були справжні злочинці.
...Верховний Суд Ізраїля по-особливому визнав, що ці звинувачення не доказано.
...що більше 35 років я, вічно переслідувана жертва, змушений оборонятися перед Відділом Спеціальних Досліджень США, перед тими, хто стоїть за ними, передовсім Світовий Конґрес Євреїв і Центр Візенталя (ці орґанізації живуть за рахунок Голокосту). Тепер, коли навколо мене безсилого, перед закінченням мого життя, відбуається чи не сорокове слухання цієї справи, я втрачаю силу боротися далі. Я безсилий у цій війні, яку розпочало ВСД, а нині продовжує Німеччина.
...Страждання, які ми пережили під час страхітливої німецької війни, спрямованої проти слов”ян, не можна описати словами.
- Учителю, чому Тобі  Треба вбити Івана?...
Мовчиш, то послухай Прадавнє Я Учня!
...На початку першого тисячоліття, Я стояв великою, могутньою Державою Київською Руссю! Не чинив біди тобі, не проливав крові на твоїй і чужих землях; над іншими народами не панував;  не творив голодоморів, концтаборів, газових камер; не експерементував на побудові комунізму-капіталізму, а нині Ти, заявляєш Моєму Я, себе  - Учителем?... Прагнеш учити капіталізму, ринку, демократії, але Я - учителю не потрібний Мовою, Культурою, Державою? Кажеш – слабка. Поверни мільярди-трильйони – Буде Сильною, Потрібною! Але  Сильна Держава учителю не потрібна - слабку безпечно експропріювати і... демократично, і законно, і ринком, і карати Учня Івана!
...Пише  “Форум націй” – напевно знаєш, у редакційній статті, ґеніатальний Учитель Спорчений: “Дело Брейвіка.”
“...жівущему на окраіне Осло в многоквартіроном доме с бедной матерю і резіновой куклой. (Ґенісексуально збочений учитель знає, для чого лялька...) Ето не совсем  псіхіческі нормальний парень, безработний, тем не менее ощущает себя в норвежской соціальной сістеме как в сіропе – ему хватает ґенеґ на жільйо, покупкі в супермаркете, просмотр телевізора. І работать тоже не надо. Отставім в сторону ево сумашедствіе – ето обичний человек.” 
Учитель, Доктор, Психіатр, Плановик П”ятірочник, Редактор демократії і свободи слова, одразу визначив діагноз норвежцю!
Але, не цілком, цей норвежиць, є норвежцем! І, цей “сумашедший обичний человек”, мешкає  у “сіропе”  Норвегії!...
Спорчений, позою вождя “ міґоваґо пґолетаґіата” чи “Бліц кріґу” або Наполеона, вказує хто насправді заховався в “сіропе” у якій країні, а, головне, вона виявляється  не у Європейському Союзі...
Та слава Богу, що той норвежець, або мусульманин хоча, можливо тимчасово, ще не антисеміт, не нацист, не бандерівець, не мазепенець, не пелюрівець – такі, харктерні перли тільки, для особливо небезпечного трійочника, якого навчають Учителі КҐБ, ЦРУ, ВСД, СКЄ з Центром Візенталя і... назначають учня, і шукають його у якійсь країні такого “Брейвіка” чи  “Мусульманина”, що розстріляв у Тулузі, богообраних рабина і трьох уже... Учителів-дітей – знаходяться у євростандартному “сиропе”!
...Виявляється, поки всі розвідки ламали собі голови, Учитель-Редактор усе виявив: “...етот не совсем псіхіческі нормальний парень... у сіропе.”
Подумалося, якщо “обичний человек...” а таких уже чи не сім мільярдів “обичних” на землі. І, що всі “сумашедші”?...  І разом з “учителями, п”ятірочниками?...”
Комуноінтернаціональний звіринець, зрівнялівка з Учителем, П”ятірочником,  Редактором Спорченим?
Миттєва думка: слава Богу – трійкою не оцінив учня – повна  Планета! Поклоном, хотілось подякувати Спорченому Учителю і, навіть, пляшку кошерного коньяку Йому виставити.
І навіщо було далі читати учневі Учителя і Редактора хоч і в “сіропе”!
УВАГА, панове. Тувіми боні, Парнасі, слухайте!
“Отставім в сторону еґо сумашествіе – ето обичний человек. Для Украіни. Не ля Норвеґіі.” – Стверджує Спорчений Учитель і Редактор, знайшовши спражній об”єкт-країну “сумашешствія” і учнів “сумашедших” і, напевно “Учителя, П”ятірочника” не пошкодував, оскільки живите Учителями у “сіропе”.
А те, що розстріляно, то не... “Не для Норвеґіі!” – вердикт проголошує Спорчений у “сіропе”.
І роз”яснює учневі, трійочнику:  “Конечно, Брейвік... (Брейко, Брейченко, Брейків, Брейків по-українськи, скажем для телепрограми “Пісец з Княгицьким, а по-русски на радіо “Свобода” Брейков, але не Брейкштейн, Брекман, бо навіщо, по своїй натурі, ховати справжнє прізвище під якусь кличку в “сіропе”)  нікакой не псіхопат – поетому я і надеюсь, что он нікоґда больше не вийдет на свободу.”
Проспівано “демократичну, євростандартну епітафію” Україні, сорокашести мільйонам учням,  як норвежецю, що по Спорченому завітовано: учні, як  Брейвік, ніколи не вийдуть на свободу! Це Спорченого тішить.
Пане Парнасі, Спорчений Учитель і доктор-психіатер визначив новий напрям в Учителюванні  - це  “сумашедшій в сіропе”. Чого учня навчає?... Чи сподівається – учень не виконає домашнє завдання щодо “сумашедшого в сіропе”?... Не вміє стріляти?...
 “Ето ми псіхопати, в том-то всьо і дело... “ – Савить Вердикт-Дагноз, Учитель, Редактор.
 ...Ми – це Учителі психопати?... В тому-то все і діло!...  Пси – тварини! Хапати?... Красти чуже – Учнівське!  Мовою – зрозуміло, а тому необхідно Учням псів хапати і до псярні, засилати,  каструвати аби такі... не  множилися.
...Я, Учень беру вчення Учителя на озброєння свідомо, аби Я, учень, як  “сумашедший норвежець в сіропе”, а ще, вчений Спорченим  комунізмом, нацизмом, фашизмом, холокостом, ксенофобством, голодомором і ще ким назвете у майбутньому – хай недосконало, як Учень-Трійочник, стверджую за Спорченим Учителем:  “Я – Брейвік”?...
А, якщо заперечу, то Спорчений, назве мене антибрейвіком, антисемітом, антифашистом, антинацистом і антинеонацистом, антибандерівцем, або ще якось, по – новому,  назове моє Учнівське Я! Тому, згоджуюсь, яко трійочник з Учителем: ТАК – Учитель сумашедшій і  присутні в Україні -  “обичние сумашедшіе в сіропе”!
Вердикт Суду: діагноз Редактора-Учителя Спорченого   “ПСИХОПАТИ! Підтверджено. Сумніву і перегляду не підлягає!   
...Учителю, шануєш, любиш, врешті служиш Тому, хто тебе  б”є, вбиває, а шукаєш Брейвіка у моєму Я, аби вину Учителя перекласти на Учня – дошукаєшся...
Гряде Час, коли Учень – вивчиться на Учителя Відмінника – БУДЕ  Тобі Учителем... по розуму, правді, справедливості,  праці, що визначить Вартістіть Людини Душі, Любові, Честі і Страху  ТОГО – у кого вкрав-крадеш Сакральне, Моральне, Матеріальне Благо – Істини!
Хто твій бог?...
Мовчиш.
 Скажу!
Рабин Христос-Йошуа сказав:  “...Сатана!”
Юда продав-зрадив Учителя за тридцять три срібняки!
Має славу, хист і практику: продавати все і всіх при будь-якій владі, у будьякий час, повсюдно. 
Учитель творить Пекло іншому – сам згорить у ньому! Так було, так є, так буде!
Не Учителя, не Учня Світ – Світ Творця – Творця Людини Скарбів Сакральних!
- То Йошуа?... Йошуа-йошуа-йошуааа! – покотилось. – Розіпніть його... Розіпниииииииии, Пилате!
 - Учителю, ти вже це зробив з Учнем!  Не клич вовка з лісу, як чинив не раз! Отямся у двадцять першому віці - віку ядерної зброї – розіпнешся  сам!
...Завмерло!
Тиша у залі. Здавалось: ні миші, ні живої душі тут нема. Пролунало повідомлення: “Таємна вечеря!”
Появилися, з укриття парнасі, боні вірі, тувім, меніум (комісія). Молитва: зневажити державу, мову, культуру – не Учителя,  другосортних...
 - Парнасі, тувіми, боні вірі, сіоністи почуйте - освідомте розумом серця: хитрість, ґешефт; гривня, шекель, долар, євро, рубель не  варті ні воєн, ні одного людського життя!               
...Інакше – учень втілюватиме Вчення Учителя Леніна-Бланка, Учителя Ґітлера – бути УЧИТЕЛЕМ “сумашедшім” (діагноз Спорченого).
- Бандєровец!
- Бандерівець, націоналіст жид Мандик Хосман із сотні  Хоми – нині співає Декалог українського націоналіста!
- Ґето враньйо!
- Учителю, не був Йому і не є Його Учитель?... Він здобув право бандерівеця УПА - бути Учителем –  він кров Учителя пролив в ім”я Свободи, Незалежності України!
Спілка української молоді, по-вашому, націоналісти-бандерівці, зібрали грошенята і купили інвалідський візок, аби  Мандик Хосман Простір України бачив за яку, воюючи – захоплював зброю у ворогів України, зброєю здобував свою-мою Свободу!
Свода Держави міліардерам не потрібна, а Мандик Хосман  щасливий, співає ДЕКАЛОГ України і радить співати та працювати “учителям”!
Телеканал “Вай-вай”. Програма “Пісєц з Княгицьким”. ТРЕТЬОГО ЛЮТОГО, ДВІ ТИСЯЧІ ДВАНАДЦЯТОГО РОКУ,  21-ша година... 
Співайте, панове парнасі, тувіми і просто, жиди українські, ДЕКАЛОГ України!
 - Ґето ізменнік, предатель Родіни, нашей вери  - єдіного правільного ученія нашеґо... Товаріщ, Дзержінскій, майн ґер Фюрер – у камеру, сожґіте іх, чтоб духа... етово предателя-бандеровці і етого фашіста не било у нашем  верном ученіі!
 - Не варто психопатам хвилюватися! Мандик Хосман Людина! Скалічена комуно-фашистами, але радіє  Я –  Ми співаємо Декалог України!
 - Націзм! – Піна бризнула з рота, по броді. – Отдать у Ґаґазкій трібунал!
Лементував ,парнасі, як побита дворняшка, що шматка сала не вкрала. – Заспокійтеся учителю,  повторення Уроків не буде!... 
-Ґето возмутітельно, ґето неонаціст! Уважаемий Презідент жідов...ізвеніте, єврейского-європейского Союза, іздайте Указ Ґаазкому Трібуналу судіть етаво стервеца!...
-Препрошую, Учителю, є ще один, два... заодне разом – економно  -  у ґазову камеру трьох!
 -Називай падлецов... Сколько іх тут развела нєзалєность!
 -Учителі, а скільки заплатите за донос?
-Сколько хочеш?
- Коштом дружби, примиренням обійдуся... Він написав: “Євреї (тобто учителі!) – найнебезпечніший народ в історії людства; наслідки їхніх дій настільки відвернули людство від правди, що воно ще й досі гадає, ніби Христос проти євреїв, навіть не усвідомллючи, що це останній єврейський чинник...”
-Фамілію!... Фамілію своєго соучасніка націзма!
-Фрідріх Ніцше. Знаєте такого співучасника?... Чи соучасника?... Мовчите! А ще соучасники-сучасники учня Жаботинський, Ходос... І не забудьте Мандика Хосмана, і Батька Демократії...
- Язичніка язичний Боґ Бацька ґетот діктатор последній!... Вот, товаґріщі, ґаспада... Целое лоґво антисемітов! Запґретіть, ґрасстрелять, в ґазовую камеґру усех етіх фашістов, націоналістов, бандеґровцев і... пґрочіх!
-Я, завдячуючи, Учителю, Телеканалу “Вай-Вай”, Спорченому; Ніцше, Жаботинському, Ходасу, Хосману, Бацьке – звинувачених Учителем: антисемітизмом, неонацизмом, неофашизмом, ксенофобією – єство Учителя ненавидить Україну-Державу, Мову, Нації!  Хай на “трійку” Я стверджую Свободу і Волю Народам! Так!               

Розділ – 13.
Вона  - працює, Вона – Україна...  Вона отримала голос, який вирахований християнством богобоязних влади! Вона – опозиція до влади! Вони – влади Імперій зла впродовж століть боялись і ненавиділи! Вона – Європа! І тільки Вона, і тільки Влада її приведе у євростандарт!... Влада = Ґроші! Ґроші + Велика Влада! Вона працює, а із попередніх і нинішнього презика хі-хі-хі!!!...
Вона - Захід і Схід!  Хочуть  ЇЇ Там  і тут...  Мають од Неї бажане і жадане!... І за віщо цей Суд Христовий для Неї? Але Парнасі сказав: треба дочко, треба кимсь для когось, чимсь для чогось пожертвувати, аби отримати Все!... А давала всім - хто хотів та і не дуже міг впоратися!.. І платила всяким шкаликам-зубаликам за певні пози... І ще би скільки давала, і платила, але... Суд справедливий, Вона – не Парнасі опзиція! Вони не хлібороби, ремісники, інженери, мистці, Він – Учитель!
 Опозиція – Вона до цих місцевих так саказати президентів такої, як вони, Держави!  Вона - Суддя їм  усім і всьому!  Вона і тільки Вона  Помста істотам! 
 Якийсь очкарик-фронтовичок,  про якого Красуня-Шевченко Фемен, по телеканалу Вай-Вай, у програмі “Пісєц у потемках із Княгицьким” – так і сказала: “Ой-ой-йой! Не смішіть людей тим Я-циніком – опозициніком!”
Ото, Яцинік штрикнув їй тим, що мав у руці і чим зміг прикупитися – агіткою із лицем і поцілунком Юди: “Україно проти!”
Помахала ручкою юрбі. По-дитячому, по-невинному  запосміхалася, а подумалося їй: “То ще така курва – сартиром не замочеш, соплі вміє жувати! Бачу, бере під себе Україну, неначе якусь бля!...” Позирнула на аґітку. “Аааа! - вирвалось яскраве, радісне і розсмішило. - Фонтик змін.... Ого-го пре, але не як коняка плуга?... Круто, Я-цинік!... І псевдо націоналістичне: “ Громадянин батьківщини!”Якої?... Не її! Ґромадяннин?... Не скаже чиєї держави і не дасть сказати іншим, бо каже: “Ви хочете забрати моє майбутнє!” Чиє?... Я-циніка Презедентство  чи Її?... Вона працює! Вона іде на суд, а хитрий Яцинік, вишколений Учителем, обіцяє новий комунізм, новий Порядок створити, чи ще якийсь капіталізм новий? Хитрий Я-цинік, собака вміє гавкати-лаяти не тільки у Верховній зрад!...
Я=цинік, де ти? То не ти?... Нема тебе тут – намерещилося мені?... Не хочеш світитися із зечкою?...  Меніум так вирішив! Темна конячко, оброк жуєш, аби у потрібний момент, у потрібному місці... Звичайно на виборах – заявитися баским, під золотим сідельцем, в ореолі борця за права і свободи знедоленого християнського люду!
Такий...  не піде революційно захищати її – де ще таку міліярдера халяву знайде, як не тут, на цьому  покірному електораті – сопе, а пре плуга!... А ти, біля каси, міліардики збирай!...  Я-цинік співає: два шаґа на право, два шаґа на лєво, шаґ вперьод і два назад... Її дєдушка теж ішов на всі революціїі, війни – навчили Учителі класної, тобто... класовї боротьби за правое дєло!
Вона мило усміхалась, помахувала білою ручкою.  Вона – Майдан! Вона – Нова революція! Вона – Нова Влада! Вона.. не вони всі, оті разом взяті! Скільки їх?...  Презики незалежності! Вона – Незалежність Незалежно необітованних Чорноземів, Копалин, Вод, Лісів, Гір!...
Ввійшла до зали під бурхливі аплодисменти її депутатів, бліки фотокамер, юпітери телекамер, мікрофонів радіостанцій, диктофонів, якими маніпулювали, як сказав її юрист-захисник, скотини.
Поцілувала кінчики пальчиків – дмухнула з долоньок присутнім, знов помахала рученьками, як крильця ластівочка. Яскраво, як зіронька, усміхалася і похитуючи упевнено, сексуально стегенцями – все так, як навчали і заучувала перед дзеркалом – так тішила чотирнадцять мужів! Всяке поклоніння-прихильність, усмішка товпі – приносить владу і гроші! Бери і будеш мати  Владу Абсолютну!...
   - Підсудна, ви не на подіумі, не на мітингу, не на демонстрації партії – займіть своє місце. Суд іде! – Проголосив  Иріїв.
        Вона не звернула уваги, кланяючись направо-ліво, назад-вперед. Далі нікуди іти і нікому кланятися – присіла за стіл, мов квочка на яйця – навмисне повернулася до зали, помахала-поманила біленькою ручкою.
Одягнена у біленькому вишиваному полтавською гладдю, стилізований під українку, кафтанчик – виглядала на княгиню Києва-Княза!  Усміхалася, бо працює – знає собі ціну і їй ціну знають ті, хто тут. Незабарно вибори, а їм хочеться бути у Раді, хочеться аж голови морочаться... Он – жирненькі котики – теж у вишиванках! Такі зведуть з розуму своїх попів, а попи електорат; такі вештаються по Європі і теж скаржаться, мурличать, сякаються-сльозяться в камізельку – тамтешні приймають резолюції з рав людини, вибіркове переслідування Опозиціонерки... Правда, лихо од їх розуму - не малі долярчик витягують із її закромов офшорной зони-родіни, але шкіра вартує виправки! Вибори! А там... чотири роки недоторканності і Абсолютна Влада Президентші! Ситуацію поміняє... А якщо отой знов?...   
- Підсудна Капельман!
-Що, розстріл!... – Гарячково схопилась на ноги, блимнула блиском очей туди-сюди, спритно злизала з пальчиків піґулку  і отямилася, обличчя пом”якшало, повеселіло і розважливо гепнулася задницею на крісло. Своєю задницею не тільки вона любувалась, але й  любувались опозиціонери, Учитель і Юда в спідниці заздрила.
-Це, мої дорогі, любі українці, 37-й рік – прагнуть  мене розстріляти перед виборами, аби немати опозиціонерки... Але, мої дорогі, я з вами, якщо і посадить, якщо і розстріляє цей президентик... Все зроблю, аби ви його бачили, не приймали у Європі, США, Ізраїлі і навіть у всьому Світі, а ви були демократами, аби вас любили євростандартно – ви унікальні для роботи, для служби, для нашого успіху!  Ви на всьому Світі неазамінні! Ви велика нація, ви маєте солов”їнну мову, ви маєте Чорноземи із золотими копалинами, ви!...
 - Підсудна, отямтеся! Наобіцяли, нахвалили, а тепер відповідайте за газову Кабалу для Держави, відповідайте по Закону!
  -Пред ким, цим... президентиком, перед отим нелюдом у мантії, купленого отим президентиком... Тобто, мої любі, поставлений, тою істотою – узурпатор влади – влади великої демократії аби  опоицію засудити!
  -Відповідайте перед Законом, Символами, Знаками Держави України, якщо вас така любов пече до українців!...
  -Ох-ох-ох, хі-хі-хі!... Чиїм законом – того шапконенависника! Якими символами і знаками, якої держави? Того авторитариста? Може пред тим..., що, бля, с прідурю, або жмуриком-пчеловодом?... Ой-ой-ой! Не сміши мене і моїх любих українців! А ти - не суддя, а фашист!... Мої любі українці, то тридцять сьомий рік!... Пам”ятаєте, коли Мандельштама, Бродського, Маяковського і багатьох-багатьох інших катували, розстрілювали, як мене нині!
           У залі псипались, як горох по підлозі, бурхливі аплодисменти так - ніби дійство відбувалося у Кремлівському палаці на позачерговому з”їзді, їхньої рідної капе...”Батьківщина”! Заядливі, люблячі депутати і “скоти” з істотами вітали викриками.
“Слава Люлі... люлі-люлі!Слава люлі-дулі!” –  відлунювалося, котилося у тишу Суду, мудрість, строгість, справедливість Закону!
  -Суд постановляє на місці: арештувати підсудну! Охорона правопорядку, виведіть  із зали арештвану Капельман!
  -Мої дорогі, то порушення прав людини, нашої Конституції, нашої демократії... отою істотою, тим фашистом!
  “Ганьба!...Ганьба!... Ганьба!... Слава Люлі-люлі-Дулі! Слава... Люлі-Дулі!.. Люлі-дулі-юді-люлі!... Слава. Слава. Слава... Люлі-юді-Люлі Дулі!..”
Віялося, котилося, нищелося, глумилося, плювалося і сміялося усім і понад все:  “Хі-хі-хі!...”  - Кривилося, викривлялося криком-лементом... на дикому  полюванні гончих.
  Депутати-опозиціонери, а циніки називали їх пасперсами Люлі-дулі, стояли стіною і чути було перегарний споріднений, змащений коштовним смородом – кабаленим  кошерним, припудреним, присмикнутим дорогим імення “Батьківщина”! Перетвореної- перелитої, олицьованим під золотою косою “Хі-хі-хі!...” Сартир,  мочило,  жування соплей, гавкіт, смі сорок, балалай-балалайкових?...
Чому я не сокіл, чому не літаю демократично?... Пахуче - запоморочливе... Дурно, душно, огидно! Врешті Залу Суду очищено, провітрено!


 Розділ – 14.      
           ... Ви, вважаєте, - поцікавився журналіст, у екс-голови Суду Замка, - що Иріїв дозволив Капельман, втягнутися у політичний процес, як їй потрібно, вигідно?
  - Так, це очевидно. – Відповів, сказати, старий вовк судової системи минулого і майбутньої правової, законної системи.
 - Пригадується, ви звільнили Капельман од кримінальної відповідальності за замах.
 - То час, який навіть один із націоналістів, найнародний обранець, заявив: “Термін увязненя - сидітиме замість неї, оскільки звик сидіти...”  Відтак, я управлявся певними моральними вартостями перехідного моменту, як людина а закон підпорядковував  періоду становлення незалежної Держави.
 - Вважаєте, хай Закон валиться, але... допустима доцільність?
 - Кожний: од Двірника, Хлібороба до Президента зобов”язаний виконувати Закон, але є Люди для помилування іншої Людини! Звичайно, якщо інший... похитнувся, оступився, помилився, але не задумано-продумано вчинив Злочин... Закон і Злочин – починаються з одної Букви і закінчуються одною Буквою – між ними життя і щастя, свобода і майбутнє Людини! Я сподівався на смисл гуманізму: впійманння із кейсом доларів в аеропорту?... Для життя чи смерті, для кого – відповідь тепер знаємо.
  - Тепер не сумніваєтеся?...
  - Не сумніваюсь, як і в доцільності було - бути од ЇЇ проекту депутатом, який отримав призначення, яко не судді, хоча був зобов”язаний Законом призначити покарання! Чому вчинок Капельман, відносно експрем”єра  Лазара, не засудив?... Дико! Навіть  команда, група,  злочинців у законі,  не здають один-одного. У зоні таким прощення нема!
 - Вважаєте Капельман отримає термін законний?
 - Заслужено зароблений од своїх!
 - Так, як сказав адвокат Сосунко?
 - Якщо адвокати знають – судді залишається  оголосити вердикт.
 -А що думає з цього приводу пані Капельман?
 -Запитайте її - он їде кортеджем, з охороною,  до Суду – у мене таких переваг, як у неї, нема!
 -Пані Капельман, пані!...
 -Щьо, мої любі, сказати? Щьо, оті шулери, отой президентик та який він до біса... Я вам чітко скажу – вже соромно мені казати, чого намагається мене посапдити?... Приписує десятки мільярдів доларів!...Хі-хі-хі, ой, не витримую! Де ви таку шапку знайдети за десять чи скільки там мільярдів зеленим?... Соболева шуба і все! Ось що на мені – вартує копійки!  А не шапка із золота, діамантів але і то десять міліардів не вартує?...  Знаєте, нашого звідси..., з Києва кязя шапка, що тепер по-братськи, знаходиться у Кремлі... у Володьки, не в Мовзолеї, а історична реліквія, можливо – має таку ціну...   Мої Любі, питаю у вас: хто спопробує у шапку покласти мільярди доларів – не компетентна людина, як той тутешній  шапколюб разом із сусіднім президентом бацькою!... Ой, любі мої, то наше лихо, але разом ми переможемо!
 -То правда, як сакзав Сосунок, що вам світить... тобто дадуть сім років?
 -Так, мої любі – вони все можуть, вони на все здатні. Сосунок із пальця не висмоктав.
 -Чому ви, коли на Майдані, казали: “Бандитам – тюрми, а нам зарплати!” – того не зробили?
 -Мій гуманізм виявився марним – послухалась отого Пасічника.
 -А чому він сказав, що ви бомжиха?
 -Ой, мої любі, не питайте! Той..., не адекватний по своїх мірках розуму, статках – рахує  іншим, як колгоспний бухгалтер, який все любив казати: “подумаймо про маленьких українців”, а що зробив?... Ґаз, за який ви та вся країна не можливо рораховуватися! Найдорожчий аніж у німців, не кажу про американців! Так, ось я одна із вас, маленьких україночок, несу на собі цей тягар Кабали!  До зустрічі, мої любі: ми разом переможемо хунту, так сказати, ту істоту, який наказав, тому фашисту - не судді, а лоху, засадити мене за решотку на сім років. Але ми разом, швидше, не так довго, як Мойсей водив євреїв по пустелі, прийдемо до Обітованної Землі, де не істоти будуть при владі, а Я і учні п”ятірочники! Слава Україні!
...Вона – працює, вона, як завше ввійшла до Зали Суду, під бурхливі оплески недоторканих, своїх депутатів, які з”явились у вишиванках та шароварах, але без кучми. І... шабель чи на гірший кінець атрибуту символів і знаків, люльок, щоби світову пожежу розпалити-задимити!
Як завше, Капельман зневажила зауваження судді.  А тут, як за домовленням, задзвонив мобільник. Вийняла із торбинки, що світилася кількома тисячами баксів – не то, що майка чоловіка за якихвось шістсот зелених? Хаба, його годинник – ціна якогось модерного авта... Кликав мобільник до розмови.
А, врешті: хто знає ціну, хто рахує не свої гроші, власне, долари, євро, шекелі, рублі? Важно їх мати! Проте, той, хто має ті Знаки і Символи Влади мішками – у мільонів українців  вітер гуляє в кишенях.
  “...Слухаю Вас, шановний... Ааа – США! Конґресмен палати... Якої палати?... Не шостої! О, жартую! Палати США, представник... представників демократії! Ооо, відомий Пфейфер-Капельман! І що-що прагнете?... Ааа, ще із палати Євросоюзу і... ЄПЄ... А це що таке, як-як перекладається Єврейського...,но не жидівського Парламенту Євросоюзу, і що ви кажете? Яка радість, задоволення абсолютне навіть у самого Юрисалимського... Звідки-звідки дзвоните?... Палата Стіни плачу!... Щаслива, радію! Я з вами була... Пригадала – була... Ми зустрічались на всяких переговорах, самітах, фуршетах... І в Москві теж?... Так, там контрактувалася-колабораніціювалася із Володькою! Було-було!... А ночка тьомная була!... Но доґовор дороже ґенек!... Замерзала Європа – мусила виручати, як кажуть, власним тілом... Звичайно, України!... Чим-чим?... Кабалою! Ну, то ж наука Учителя!... Що-що кажете?... Що каже цей шапоклюб?... Корупцію, бля, вижіґу кальоним железом!
Демократи США і євростандарти послухайте, як гнітить своболу слова, права людини цей узурпатор...  Конфедиційні розмови простих громадян, опозиціонерки прослхувує, влазить в ефр інопланетянином... Хто-то тепер підключився в ефірі? Ах, стратегічний партнер... Одне задоволення! А ночка тьомная била, круґом із”ятая постель!   Оооо! Вовочка мілий!... Не Кремль, а... Мовзолей!... Я ричу?... Пісенька така, колись вперше заспівала. З ким?... Павлушею!... Ні, було, коли бігала до Другого презика – разом співали – хотіла бути на його місці, а він мене кинув... через пасічника і шапколюба! 
...Дуже приємно, панове конґресми, європарламентарі Володимере  Іллічу, було з вами поспілкуватися. Ви висловлюєте мені Демократу Опозиціонеру свою любов. Звичайно, не в ліжку а в політиці! Дуже-а-дуже вам... Мої любі, милі друзі – демократично вдячна! Будете винагороджені!... Так-так! Наш союз інтеграції незламний, як і ґазовий теж! Звання оправдаю. Не звання, а бабло?... Так-так, як домовились, тет-а-тет!... Стаю Президентом – пополам!.. Дякую, Ввай! За підтримку в такий кримінальний час тутешнього тоталітаризму цього президентика! Та нічого страшного, лохи вирішили із мною поквитатися за те, що я заґазувала ціну для незалежних! О, дуже-а-дуже, Вововочко, вдячна!... Любий мій, за що?... За  недопущення знижки?... Чого-чого?... Тюрми!
...Щиро сердечно вдячна! Так-так, мої демократичні памперси, вибачте, депутати – готують виступи євростандартні у Брюселі, а теж у Конґресі США і ще... Де-де кажете, у Мовзолеї?... Не Мовзолеї а  сартірі Кремля мочити... саміт Україна – Євросоюз із парафування Угоди! О, це новина! Ви домовились із своїми стратегічними партнерами?...  А я із-за ґрат зобов”язана звернутись із проханням парафувати із зоною... Та я ще не в зоні. Ааа, зоною вільної торгівлі, згодна. Виступлю.  Оріґінально для незалежних лохів. Слава тобі, мій любий!...
А ночка тіхая била, круґом ізмятая трава! Не трава, а труба? Да било дело у трубе!  Дякую  за всесвітю підримку...
 -Підсудна, встаньте!
 -Якщо – встану, ти - сядеш! – Мовила з усмішкою Капельман.  В залі – сміх і тривалі оплески недоторканних депутатів.
 -Товаріщі! – Враз пролунало із Думи, заступника Голови пана Жорика, Вердиктом. - Ета аферістка, украінскій Ґайдар і Чубайс в одном коктейле (маже коктейль Молотова-Ріббентропа?) Заработалі бешенние ґеньґі. Капельман – одна із предводітелей оліґархіческой структури. Лучшее доказательство тому, что она действітельно віновна перед украінскім народом – ето попитка Запада встать на ее защіту. Запад становітся только на защіту своіх аґентов і тех, кто помаґает ему разграблять...”
 -Мої, любі, ви чуєте кого уже прислав отой президентик, отой куплений безумівець, мене-вас звинувачує... Ось, хто істиннимй грабитель нас: Кремль, Дума і той диктатор, що дорвався до трону Президента! Слава Україні!
- Підсудна, заспокійтесь! – Якось благаючи мовив Суддя. Мабуть, йому було шкода, мабуть, видно: Капельман не справляється із собою без належної дози... Чого б то не було, хай упевненості у своїй невиновності, хай недостатком наказувати і розпоряджатись слугами, хай вести себе, як хочеться і коли хочеться – розумів, але не міг допускати їй не шанувати  Президента, Державу, Символи і Знаки, але і Суддю. – Встаньте, підсудна!
-Я буду сидіти!
-Суд вирішить скільки вам сидіти, але зараз для рішення суду встаньте!
-Я маю право... сидіти!
-Суд на місці постановив: у зв”язку многократним зневаження Закону  і Порядку в Суді Держави, арештувати підсудну Капельман, з утриманням у Сізо, до оголошення Вердикту!
“Ганьба!... Ганьба!... Ганьба!” Посунулось по залу із специфічним запахому відповідних, недоторканних.

Розділ – 15.
Дванадцять валіз і тринадцята, запакувані у спецбус. Маршрут: К – Х, у супроводі конвою, як найдорожчий євростандартний скарб, і не тільки...
Пункт вибуття із  “С”до  пункту прибуття “К”.
Гарний досвідок. Вона, сподівалась на своїх членів, стоячих стіною, прийдуть і почнеться революція!
Прошептала Учителем: “Зарано – вчора, завтра – запізно!” Значить, світанком, за залпом Аврори!
Та залп мовчав. 
А, ту, що працює – етапують не товарняком у Сибірську вічну мерзлоту 1937-го року.  Не вимивати золоті піщинки Магадану; не сплавляти ліс; не добувати вугілля; не шити робу ворогам революції, антисовєтчикам і, навіть не ґеґемону пролетаріату – будівнику індустрії, передовику демократичного централізму Країни-Рад! Так  працювати Вона не вміє! 
...Пташка демократична – роси напилася, травки накосила і... Канари, але спочине, звичайно, на нарах, і при спецохороні.
Особлива зброя біологічна – небезбечна  Державі, заразна суспільству. Метастази проникають в краї і за кордон країни, у вигляді борців- демократів, материнського почуття пожужіти, ринку євростандартів, інтересу-ґешефту повчати абориґенів...
Вплив, такої біозброї, проникає у черепи лоботомією, а  окремі спокусники халяви – нейтралізаціябіозброї стартом на сім років. А фініш ще не визначено... терміном!
Закон, помістив біозброю в зону, оскільки Вона – працює ланцюговою реакцією!... Ніхто не забутий, ніщо не забуто!
Вона – гукнула: “Все пропало!”
Знає, знають і знатимуть планом: “Ґазова принцеса на нарах – біозброя!”
Захід: політики певної орієнтації – політичні прихильники біозброї, євростандартно.
Схід: політики стандартної імпершовіністичної – антиукрдержполітики “ Я такой друґой страни не знаю...”
Учителі конгресів, сеймів, бундестаґу і Лауреатів Миру, і “юда у спідниці” (за визнанням біозброї) , і Чадо... повечеряє з Бараком, і щось звільнить біозброю.
За дорученням Учителя члена миру, члена палати, члена конґресу, з приводу порушення прав людини-біозброї, звільнити Цілю Капельман од неправомірних дій.
Члени, особливо неадекватні, біоозброєні, зондуватиму глибину ураження членної частини біотіла... А, навіть посидіти з Віп-біозброєю  у “не столь отдальонних местах”, вивчаючи язик, ідиш, євріт, єрогліфи ґетто в колонії “ґетой недемократічной, кримінальной стране, где нарушаються основние права і свободи мірних ґраждан.”
Слідчі, Прокурори знають про небезпеку біозброї, що загрожує правильній, демократичній опозиції глюків, шкіликів, циніків, сосунків та іже спецматеріалам спецоперацій - вплиснути біозброї спецречовину кольорового оптимізму.
Правда, істина не для преси, тямлять біоопозиціонери євростандарту – любі члени біозброї. Учитель поза забороною - достуний до прямого тіла біозброї. 
“Вона -  працює!” Шепотом прошелестіла: “...еті памперси,  перельотние птенци... почті стаямі еміґруют із ейо ґньоздишка, которих полно било... Ето било недавно, ето било давно!” Проспівала. Охоронці перезирнулись, усміхнулись.
“Вот сволочі!... Наіґралісь, набралісь, надишалісь – забалделі, улетелі...”
“Вона – на Канарах! Нет,  на нарах? Тьфу!... Что ето за єбня!...”
І, чи хі-хі-хі заголосно, чи посмішка люта - зуби заскреготіли; чи виривалося із нею безмовне прокляття президенту, памперсам, юді...
“Юді – Ні!... Написала листа на премію Миру! - Шепотіла біозброя. - А чому раптом тепер, коли... сім років? Це такий  цілунок Юди Учителя!... Сказав Голова ВРУ: “З часів Юди ціни виросли – мораль упала!” А  Зьюблик?... Став раком за центові 500 тисяч – побіг до реформаторів – гном без сірої речовини і член ніякий... Тепер оправдовується: так хоче підмочити бандитську владу тушок... З такими мозґами – в туалет не йдуть, а може щось виплисне... виплюне якоюсь мокротою – було би добре, хі-хі-хі!”
Охоронці поглянули на біозброю. Вона мило-білесенько, невиннесеньо посміхнулася. Розвела ручками, мо крильцями ангелятко.
-   Щьо мої любі – служите правдою і вірою тому злочинцю?
- Конституції, Державі, Закону служимо.
- Ой-ой не смішіть...  Банда кримінальна  захопила владу!... Ох,хо-хі-хі-хі! 
 - Вас, застерігаємо од зневаги до Закону і паплюження Глави Держави, Ґаранта Конституції, Головнокомандуючого!
  - Я - Учитель, опозиціонер і скоро весь світ підійметься на мій захист,  подумайте щоб потім не пошкодували. Першим моїм Указом буде – ваше звільненя із служби!
- Гарно жартуєте, - відповів з почуттям гумору майор.
- Ой, ви ще не знаєте хто я! Дізнаєтесь – буде пізно.
- Ув”язнена Капельман, розмови заборонено із охороною. Якщо  вам є нужда – он туалет.
- Какой ти умнік!
- Начальнику буде передана ваша думка про розумне етапування вас до пункту “К”.
- Ордени і медалі заробите.
- А ви, ув”язнена,  карцер заробите, якщо так судитимете про людей, які чинно виконують свої обов”язки.
- Хі-хі-хі! Я вже впала перед... Ким?  Тобою майорчику! Я  чітко тобі пояснюю: обов”язки, закони, президент – то Я! Я Учитель!  А хто ти, такий, аби мені погрожував? Тьфу, гвалтівник, кримінальник, як і твій ґарант! Мої бажання всі виконували і виконувати будуть – понял, скатіна! – Біозброя порилась у своїй сумочці, взяла таблетку, проквтнула. Очі засвітилися по-дитячому, ніби щойно дитинчатко з”їло цукерку; обличчя розплилося маскою, потьм”яніло, а відтак – відхилилась навзнач, на спинку диванчика, заснула біозбройно.
...Отямиласья, у своїх, напрацьовано заслужених, яко особлива пільга за подвиг  ціни газованої, державних апартаминтах із решіткою на вікні, для збереження дорогоцінного релікту, переведеного на семирічне утримання від розтранжирування не тільки влади, не тільки опозиції, не тільки біозброї!...
“Чьево-чьеого?” – прлепетала Ціля Капельман.
 “Використання Державної влади для знищення Держави Кабалою Мовзолея!”
“Вот ґлупий народ... Да, развее мьортвому Іллічу нужни ґеньґі?... Но, ево ученіе верное!  А она в Учітеля пяторочніца!”
“Мертвий Учитель живих тягне у Злочин, що копають могилу Державі!...”
Пролунав голос побутки.
“Вставати!”.
“Але, вона – опозиція, вона – альтернатива закону, порядку, Символам і Знакам, вона –працює!... Вона і тільки Вона Має право мати право не вставати!  Вона – Учитель!... Це не демократія, це порушення прав людини, це вибіркове знищення опозиціїі і політичного Учителя!”
...Якось їй довелось бачити газетку – теж такого юди, хоч і не в спідниці. Він її поцілував і  полетів на Лазурне море. Так ось – глянула на ту газетьонку, а на першій сторінці, прямо на неї дивляться подвоєними очима: суміш Каґановича і Берії! А, якщо потрійно, то Бронштейн... Але, що прочитала. Ой, хі-хі-хі! Стриматися не може од реготу.  “Наш підер!” Їй підказали: замість  букви “п” – читати  букву “л”.  От, який лукавий подвійно: і для своїх, і для рабів доступний, вождь... 
Скільки прекрасного сміху тоді посипалось, мов гороху по підлозі,  хі-хі-хі! Один чорт зареготав би, якби прочитав хто преться у президенти. І що важно?... Оточення, спочатку дивно оглядалося, поозиралося - оцінювали ситуацію. Але, що головне – далі, мов, заражені спеціальною чумою - розхіхочувалися хіхотометаннями аж до сліз.
Врешті, вона, сказала: “Вот, ваша мова баґата... Повторіте, щьо напісано!”
 Потвердили, - Підер!
“Далеко з підером пойдут підери?”
“В прітон!”
“Хі-хі-хі!... Ха-ха-ха! Хухуху!” І навіть тут, з побуткою, лунає для неї незабутній сміх “Підер!”
“Значить Підер! Да, - подумалось їй. – Вона працює! Одна буква, а как много значіт!... Как первое чісло для нулей міліонов... Да-да, вокруг енного числа нулі что увелічівают і виносят Лідера к власті і не только над етімі нулямі! А, ґлавное, над етой терріторіей – самой  большой у Європе с сорока шестью міліонамі нулей! І міліарди - золотие!.. ”
Зітхання, як стогін, як плач, як чайки скиглення посеред безмежного океану і без острівка. Вирвався з гркудей Цілі Капельман.
Такого нумеру... номера не було навіть у готелю “Контененталь”, у час розквіту... Ах, яке було життя прекрасне: ніхто не будив, хіба що він, Учитель!
А, ось тормосить знов: “Ну, перестань, скільки можна,... Учителю!”
-Ей, я тобі не Учитель, курво! Я – Клеопатра! Пробуджуйся – наковталась хирні!
Вона, пролупивши очі – невинно закліпала віями, пролепетала співкамерниці. – Наснилася свобода... Звикла працювати!
- Звикла працювати - іди шити майтки.
Через віконце заглянула коридорна: чого це  віп-біозброя регоче і не встає...  Сніданок,  спацер.
Побачивши  в ліжку – покрутила пальцем в скроню: мовляв, все ясно –  розважаються спермотоксікозом – сказали лікарі. Біозброї таке куривство потрібне.
-Має мільярди і не може ними скористатися, - зауважила колега по нагляду. – Купила тих “памперсів лайнометів” – доступ до тіла приймала по черзі, а тут?... Нема! Ото, як може – так задовільняється.
-А то що таке?...
-Запитай у Клеопатри.
-Скажи, аби не злякалася, що висліжуюю.
-Має якийсь спермотоксікоз.
-Сперма знаю що таке – діти народжуються із члена, а токсікоз?...
- То, напевно, і є та біозброя... тільки задовільнятися без гріха членом... батьківщини. Ой, глянь - пруться члени посли, члени парламенту, члени лікарі німеччини і канади – всі великі члени... Вони бунтують, з приводу обмеження доступу,  до цієї біозброї. 
-Стільки членів – за свою службу такого не бачила!...  Нам би хоч одного такого...  для любові.
-Дурна ти, яка тут любов?... Гроші! І ще гроші! Маєш гроші – маєш любов... Наша любов - не в ціні.  Такі люльки-дульки  мають здоровенних задовольнювачів інтересів...
- Інтерес  кохання чи тепер модно кажуть секс. Але - не для нас це задоволення.
- Від початку її присутності – годують ситніше.
-А те, що  пересування цієї віпіхи-піхи всі ув”язнені і, навіть Клеопатра, мусять сдіти в своїх апартаментах... На Різдво сиділи, як миші, в норах. Тепер нас називають “Колоною Капелльман”.
-Неназивати ж люлькою-дулькою, не солідно. Біозброєю – небезпечно. Тішся.
-А чому вона, як Інквізитор середньовіччя, натягає кап”юшон, коли транспортують у спортзал, або до масажиста?
-Сама хоче натягати... Чула, в”язні жаліють, кажуть: бідненька, загриміла невинна.
-Огого, та я б сама не проти бути такою “бідненькою”? Вчора дивилась по Інтернету її приколи...  Та біда, ходить по десятках тисяч доларів за добу - швиряла на ліво на право для свого задоволення... А ти, дитині шоколадку тиснешся купити, а  та Люля-дуля, одягалась од якогось-то... відомого сучого сина!  На своє розбещення за ніч могла тратити таку суму, як наше містечко зарплату місячну отримує - жирна сучка!..
-  А щебече, мої любі україньці, ми разом переможемо! Ох, бля... Копнула б звідси до тої їхньої кошари.
- Копнеш, а воно знов... звідти вертається. Вже свого  приплодка з якимось ***киром одружила, а той хуйкер, нашого солдата, що стояв на варті, мало не переїхав. Зятьок навіть не вибачився.
- Не ***киром, а байкером.
- То з тих, які їдять кошарне?
- А, що воно таке?... Що в  кошарі баранів?
- Ти ще скажеш: каша-кірза, сельодка... Водки тут не дають.
- То та біозброя викидає все то кошерне, як ти кажеш.
- У тебе путається кошерне і кошарне. Кошерне тільки для жидів, вибране, чисте, натуральне без всяких хімбіодобавок - не з маркета. Привозить її “батьківщина” шо нада.
- Тому така випещена... На каблучках, викручується, як курва і каже ходити не може? Наші дурні носять, як розбитий горшк. А взули би...
-Кажуть зятьок особисто взував.
- Ото тобі клєдю ще один довід розбещеності долярами біомаси біозброєю. Ти собі такого і таке не позволиш, хоч державний службовець!
-І не хочу. Ліпше – заробленим житиму на свободі, аніж краденим бути у в”язниці!
-Пора у тих злодіїв експропріювати наше багатство.
-Еге ж, але он завили ті... капіталісти-демократи, коли стали їй на хвіст.
-Ага! Чула, якась курва просить Нобеля Миру, щоб  якийсь американський  барак посприяв... Наші в бараках сиділи, а їхня бараки Шнобеля миру дають.
-Та, що таке кажеш: який бардак просить шнобеля. Щось напутала.
-Йой ти геть... не слухаєш, відстала від політики: кажу не про барак чи шнобеля, а Обаму і Нобеля!
-І що обанув?...
-Як ти розуміш обманув?... Барак Обама Нобеля не роздає, а визначають учителі у Швеції кому дати, а кому ні.
-Ну, як звикло. Кожна баба хоче дасть, а не хоче не дасть...
-Ти, неначе целочка – геть не тямиш у тому, як тепер кажуть: у голубих, лізьб”янках
-І трансесксуалах?
-Слухай, тебе слухати – сексуальною станеш, захочеш тут і вже мужика.
-А ті мужики дадуть їй Шнобеля?
-Демкрати не обманюють - обануті...
 -Я би теж хотіла аби мені обанули членом міру.
- Огого, куди поперла, на член міра!... Ти ж не жужу. Барак пожужукався з тою – напевно отримав  задоволення гарне... Ой, як би вже хотілось із своїм мужичком пожужукати!
-Тобі в голові тільки отой... спермоксікоз.
-Та воно б ще дитя-друге народити... Наш уряд аж стоп”ятдесят тисяч запланував дати за трійочку дорогеньких діточок.
-Даааа! Голодній кумі хліб на умі... А ти бачила Люльки-Дульки косу?
-В телевізорі і ґазетах – німб на голові – святою  дівою хоче прикинутися.
-То називається імідж, а не святітсть.
-Іміджиться мільярдами... Коса – калач баби Параски. Кожний раз ця банкірша їй  приносить із кладовки всякі лаки, дезодиранти і вску косметику, щоб не випила, не отруїлася, а то скаже, що бандиться влада вчинила...
-Ми з тобою теж влада і, ті опозиціонери можуть нас судити, якщо недай боже...
-Пам”ятаєш, було коли кричали “Бандитам – тюрми!” - прийшли до влади, то посадили вчительку за фальсифікацію виборів – була на дільниці кимсь там.
-Пришиють і нам, що хочемо отруїти Люльку-Дульку. Наше начальство страшенно боїться і у всьому їй  поступається, а навіть ублажає...
-Нам тепер все строго на строго наказала виконувати.
-Ото й стоїмо, няньками біля Люльки-Дульки!
-Вже би призначили їй норму пошиття трусів для імідження, то не вередувала б, а ми мали би спокій.
 -Я читала у інтернеті, що  її члени депутати- то памперси.
 - І ми теж її затички.
 -Виходить... Бачила - прибули навіть міжнародні памперси. Йой, що кажу... Наплелося на язик: приїхали члени... Йой, не члени, а артисти-туристи... Знов – наплела! Лікарі німці і канадійці – будуть лікувати спермою... Йой, не спермою, а спермотоксікоз.
-Стіймо струнко і усміхаймося!... Демократично, сердечно, з любов”ю до членів...
- Артистів-туристі... Ой, знову заговорилася. Геть, та Люлька-Дулька, політикою заморочила голову.
-Мовчи!
-Мовчу!
-Мовчимо!          
- Я мовчу і ти мовчи!
-Мовчики мовчимо разом!
-Не буду...мовчати! Хай Президент своїм помилуванням Люльку-Дульку викине звіси – жити спокійно буде!
-З міьярдами!
-Ти, шо здуріла чи дурна?
-Вона не віддасть мільярди нам. Має нас за дурних християн і називає істотами, лохами, нелюдами, як і того нещасливого суддю Иріїва.
 -І таку відпускати з мільярдами?... Хіба то був би суддя! Та я б сама йому очі видряпала, якби таку курву відпустив.
 - Та хай їде під три чорти на свою ісконную землю.
- Ісконная – то земля кочівника, шо зійшов з коня?
-Не з коня, а та... куди привів жидів Мойсей.
-Свята, необітованнна?...
-Обітованна палестинцями а ООН віддало ту землю жидам...
-О, то терористи – жити бідним жидам не дають - на кібуци літавки пускають.
-А бідні жиди – литим  свинецем поливають голови палестинцям.
-Йой, та що таке кажеш, та то ж пекло чортів.
-Ет, не будем про таке: я вот думаю, якби мені.. із тих мільярдів – мільярдик... Та ні – досить мільйончика –  навіть замість неї б посиділа сім років і хай би відправили в необітованну...
- Нема дурних! Я не хочу! Хай вкрадене поверне моїм дітям.
- Мовчи, бо почують ті артисти-туристи і скажуть що в нас демократії нема за євростандартами!
- Хай чують. До нас їм байдуже! Вони хочуть Люльку-Ддульку і капурець, як мій дідо казав. 
- Видно дід мав справу з такими... О, вже повертаються члени артисти-туристи і Люлька-Дулька їх не злякалася - прийняла всіх, хто хотів.
- Запитаю у начальника. А ти будь уважнена, щоб ті артисти-туристи чогось такого не втнули проти нашої Держави...  Гальо, пане начальнику, члени артисти-туристи, ой – вибачте, німецькі і канадійські лікарі із нашими повертаються з притону... Ой, камери Люльки-дульки... Ой, вибьачте, від ув”язненої Цілі Капельман!  З чим повертаються? Зараз запитаю у Клеопатри... Гальо, пане начальнику: сказала із...  спермотоксікозом. То, виходить, що  акт відбувся, але відмовилася підписати і теж од аналізу спер... Вибачте, крові. Слухаюсь, мовчу! Але, як у нас кажуть: за що упила – за те продаю, пане майоре!
- Чула колєжанко – потрібний акт... Що воно діється на цьому білому світі: так здалека приїхали  щоб отримти акт!  А ми за той акт повинні чоловікам служити! Світ перевернувся – ото курва! 
- Люлька –Дулька чи як її там по-справжньому, як один казав: глибоко заритому таланті Цілі Капельман, політика і боротьба за права людини у нас за євростандартами.
 - А нам розраховуватися, щоби засвідчити їхню євростандартну куревську демократію!
-Не будь дурна – я не курва аби із всяким членом розраховувалася хай і демократичним. У мене чоловік, знаєш... диктатор! Тут і вже йому давай... І до того ж мені ця сперматозоїда чужа, огидна.
-Ти добалакаєшся, якщо її оберуть Президентом.
-Якщо її оберуть президентом, то я стану Бен-Ладеном -ліквідую хижу сперму Цілі Капельман.
- Мовчи. Клеопатра іде.
- І всі вийшли із її апартаментів?
- Ні, Сосунок залишився, хитренький. Новий спецдебош, напенво, як було із тим паперсом Глюком, який став раком заради долярів.
- Голубий... педераст.
- Для того їм і потрібна Рада, і недоторканність - так поняла?
- Ага, її хлоп кинув – втік за паркан. А та... здорову має – хоче спереми хлопа.
- Скільки тобі тлумачу: не сперма... а поза для цапа! Тепер то називається секс.
-То таке, як нам на службу ходити?...
-Але ти відстала... Секс не робота, а задоволення...
-Цапа точно не приведуть, скільки б в козячій позі не стояла.
-Ти мене запутала. Маю на увазі: треба їй, оту наркоту- сперму, якось від когось отримати... Ті оліґархі звикли долярики гребти і вживають ту наркоту, щоби не відчувати страху. Вот Люлька-Дулька орендує юриста Сосунка мабуть, як недоторканного, для  шахеру-махеру з тим зіллям.
 - Сосунок накивав п”ятами од своєї жонушки  і не платить аліментів – подала на нього в суд.
- Прилип  до міліардерші, грошики то спермотоксікоз надійний – все, всіх і всяку владу купить. 
- Хі-хі-хі! – Вирвалос із-за дверей камери.
- Мовчимо - почалося!
- А мені, здається, вона... Я в інтернеті прочитала, що вона жидівка.
- А він?...  Тхне жидком!
- Клеопатро, схаменися!
- Ви прозрійте, хто нас називає істотами, лохами, скотом, трійочниками, учнями, а себе – Учителями і відмінниками?... Бачите, поводяться із нами, як із двоногими - обоє р”ябоє!
Незабарно покинув біозброю і Сосунок. На виході із в”язниці - заявив журналістам. “Капельман не бажає присутності істот презиентських, недовіряє скоту, фашистам!”
- Але ж є закордонні приїхали, яких сама опозиціонерка вимагала і ще є закон Держави: обов”язкова присутність вітчизнянних медиків.
- То істоти, які можуть заважати, але не сприяти...політично ув”язненій - чільному лідеру опозиції. Крапка! Акт не реалізувався.
- А... лікарі повертаються до своїх країн!
- Ми так хочемо, фашистів треба примусили відмовитися од шести лікарів тутешніх - дали право двом бути присутнім при огляді лідера опозиції.

                Розділ –16.
        Опозиційні раби у Верховної Ради тарабанили пачками гривні – ракову здобич спецоперації полковника. Телебачення вело пряму трансляцію: опозиціонери розкрили таємницю “перельоту-міграції тушок” у теплі краї....
      Особливо, добірну рослинку, винайдену селекціонерами у кошерній лабораторії Учителя (гнаних і голодних) віп-біозброю, тепер, посаджену на семирічне дослідження Державним спецкурсом – боляче вдарило  корито опозиціонерів. Політичне майбутнє самого Коритного Пастора дало тічку і приморозки... Бурян і сміття  опазиційного постурунку  отруйною речовиною засівають в інтернеті, але  не засівається, не росте на Чорноземах.
Ляк-перестрах, щось заворушилось у смітнику. Лихоноші поперлися ген за околиці Держави, ген туди, де є заводчики, з використання сміття, газо-смородо утилізації в Резолюціях. І, навіть перший успіх: “Ура не парпфували договір з ЄС!”
Коритне населення, із фанами сердечок, підтримує опозиційні штани чи пак... майтечки Цілі Капельман. (Про біозброю населення нетямить!)
Юда в спідниці і Жучка – віп-баби у політиці євростандартів. Важно – політика: бачать істоти опозиціонерку-матінку і спадкоємницю, і чують язик п”ятої колони.
Ох-ох-ох, як важко досягнути Цілю... Фу, не Капельман, а  ціль біозброї! Вони тарабанять поперед себе пачки з грошима: канали несуть, газети пишуть, радіо заливається про могутність вдалої спецоперації заради Цілі! Фу, заради зради Ради!...
Совка, з кликухою, “афганець”, якогось командущого власним званням, власного опозиційного вояцтва опозиціонерів і навіть є генерал із чубчиком на чолі, і є, плакучий очкарик, і є ряди оецькуватих воликі із жолобами... А хто там... у наметі, на Хрещатику?...
Опорожнілий, опохаблений, обезличений, опльований, опосліджений опозиціонерною кашкою і мага протестантуючого церкви святих опозиціонерів без самообмежень в пільгах, преференціях, ставках, кошерності...

Бачили каналами гривники із потом спецопераційних голів - ціль досягнуто! Викрито купівля і продаж влади Президенту!
Хто чи що товар?... Хто раком став, хто, спокушений доброчинним діянням  заради  майбутнього – отримали своє: то сфера  політки! І хай собі смакують-лузґають зернята всякі чистюлі інтелеґентики, гуманісти, естети, моралісти, няньки в садочках, ясликах!
Головне – електорат! Каже біозброя: істоти,  приватний-юрист  п”ятірочник Сосунок – скоти, хай несуть каналами телерадіо та інтернеті політику біозбро: найпроникливіше зомбувати мозґи, якщо електорат ще їх має! А душу-дух, окуповати ненавистю до влади – Учитель – опозиція! Учитель – майбутнього!
Учитель уповноважений заявити: до основанія знищимо  владу... І мудро, звичайно, за протестанізмом, расою юриста, Учителя наукою: за доляри, шекелі, євро купиш душу раба, власне, опозиціонера! А за гривиники?... Картоплину, бурячок, хлібинку і дешевеньке пивко, і щось із скон-хенду аби прикритися євростандартом, євроінтеграцією, євродемократією, та місцем у каналі опорожнення ідеями Учителя біозброї...
Опозиціонери тарабанили пачки гривень гордо, мов баскі коні, немов на параді перемоги у Великій Вітчизнянняі Війні! Ось... штандарти-гривні продажу владі і реляція Учителя біозброї, Перемога! Дивіться, щирі українці: Вона і там у зоні зеків, праціює!... Вона працює, сидячи!... І працює лежачи, і завдяки їй – учні, хай трійочники, теж працюють до поту на чолі!
 Ми – влада! Ми влада над владою! Ми і тільки ми вірною дорогою веде наш Учитель, що сидить! Ми - правіші, як правоє дєло!...
Та то так нас заговорили, як наші альтернативні закони, яких влада боїться і не приймає!
 Ми вдалися  до спецоперації з “Раком?” Був  посол Раком до Влади... Був туалет: стрелка і договорняк... Ми, аби утвердити... нашу щирість, сердечність і переконання... у запроданстві-тушок: що вони не гірші і не ліпші, як ми, а щоби не зірвати спецоперації “Раком” - були щиросердечні, інтелектуальні переконливі матюками – ви, любі українці, чули що рознеслось ароматом-матом букетом по каналах!
Нам, передано, буцім ставши  “Раком” – оплатили  450 тисяч доларів. Переконуйтесь дорогі українці - тайнозапис з унітазу... Сморід і матюки, як розумієде, дорогі наші українці, звідти, із клоаки, туалету Верховної зради!
Але,  нашої вишиванки, ми не зрадили ні в туалеті, ні тепер, коли тарабанимо і здаємо дітям наші національні чисті, чесно зароблені гривні...
“А чому не долари, які дали, як кажете через спецоперацію стати “Раком”? – Пролунало зненацька. – Хто із вас поміняв на гривні? Адже за долари купується все! Поверніть  долари – два дні на виконання, або дайте їх... дітям, хворим, інакше... в хворлобі стояти “раком” залишитеся! ”
“Дорогі наші, як дорого влада нам обходиться, любі українці! – Опозиціонери, спецоперації “Раком” на раді, що вирішили правильний курс гривні до долара, стояли смирними рядами борців - у вишиванках, шароварах, але без шабель чи спісів та файок, оселедців – зате, дивіться стоять із пачками грошей на руках...
Бачите, як влада зневажає наші символи і знаки, гривні. Їм не до вподоби гривні – давай долари!  І що таке цифра 450 тисяч, і яка численно знакова національна - кратно значніша і сакральна для нас! Нам тільки і повсюдно пишатися таким  цифрами, і які ріки...море  крівцю пролито, і жертовно терпимо далі владу, яка нашого Учителя – її ще величають  Цілею... Так, вона має ціль і за  неї карається, мучиться і не кається!
А скільки поту ви тепер свого  виливаєте на тяжких, отруйних, небезпечних для життя роботах, щоб утримати ту не нашу, тобто і не вашу владу! Про це свідчить красномовно  ворожа цифра 450.000 баксів, а нашому серцю мила наша ріднеснька, національна, сакральна  цифра Три мільйони і 600 тисяч! Чуєте, як гучно гримить – гримить мільйонами, що радо йдуть! Слава Україні!
Дорогі наші виборці. Ми не покладаємо рук без роботи і не покладемо їх у порожні ваші  кишені, щоб знову сісти у Верховну, як кажуть, зРаду. Слава нам борцям, опозиціонерам!
Слава нашій, безприкладній, безнезаперечньому Учителю Люлі-Дулі!
Урррраааа!...
“Хі-хі-хі!” - Пролунало із  “Колонії біозброї Юльки-Дульки”.       

Розділ – 17
Торгують опозиційно святими Вартостями: Сакральними Чорноземами, Мовою, Історією під вишиванкою Верховної Ради Владою учні-трійочники Учителя-окупанта!
... Праця Учня – Учителі: Земля, Ріки, Моря, Гори, Ліси; Заводи, Фабрики, Шахти, Школи, Університети; Мистецтво Краси, Етити, Естетики, Культури - Учителі Майбутнього  Нації!
Опозиція?... Несеться вітрогоном в чужі країни. Друзі – застерігають, воріженьки – радіють підливають пійла-бренді, мовляв, не демократичне, не євростандартне це... Молоде Древо Держави!
І димом в очі, і сльозливо в камізельку, і сюсюканням за столами, і облизуванням порогів учителів і тататаканням: “диктааатууураааа!...” І на кожному куті вулиць, туалеті де раком а де скаком...  у трубі-мікрофоні чи на шпальтах газет: “Опозиція – манна небесна!... Переслюдує диктатура!”
І “...лани широкополі, і Дніпро, і кручі  ...видно  ...чути”  із Заходу і Сходу Учителям “ревучий! Як понесе з України у Сигєє море кров ворожу...” Потирають долоні Учителі: ось  диктатура трійочників! А це ще про як їм вставати?... “кайдани порвіте і вражою злою кров”ю?...” А це хто вражий, хіба богообрана кров може бути злою! Ось вам диктатор, диктатура!... Ловіть його і розстріяйте!... Їм подаємо  манну небесну євростандарти та іже науки демократії, ринку, а ті трійочники вважають що то вража і зла кров! Парламент у Брюселі прийняв Євр... резолюцію за переслідування  опозиції, вибіркове засудження Цілі Капельман, за ненавчання, за неповагу євр... стандартів трійочниками, із застосуванням санкцій до “несостоявшегося...”
Кабальний Договір врятував євростандарт од вічної мерзлоти, стратегічного партнера із євростандартними ядерними боєголовками на кордоні євродемократії.
Президент України!
Подумки. Що робити? Вічне питання сумнівів. Не помтилувати!... Чи змиритись із учителями-демократії – помилувати і  депортувати у Євростандарт демократії!
Блискає – гримить Африка, США, Франція, Німеччина, Англія, Греція, РФ, Греція...
Учителі потирають руки – міліардери, міліонери ростуть шістьом мільйонам богообраних! 
Спокійні Швеція, Фінляндія, Польща, Ірландія, Австрія, Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Білорусь, Японія, Китай, Корея, Індія, Індонезія, Пакестан, Малазія, Бразилія, Аргентина, Чилі, Куба.
Учителі задумалися.
Україна?... Територія Чорноземів і Глобальний голод.
Учень Брейвік задав домашню задачу Учителю – практикою месії справедливості. Можливо, Учитель, такому  учневі-месії вліпить одиничку: учні атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, випалювання напалмом в”єтнамців... і учням в Афганістані за попісювання знищених ворогів, Іракі за обман Чителя Хусейном  – не знайшли ядерної зброї у матні диктатора; за екзотичного Кадафі – не оцінював Учителя євр... стандарт у Лівії (влаштував справедливий соціалізм). На носі Учителя Іран, який сміє щось заперечувати... А Брейвік?... Непоганий учень для остаточного виконання завдання учневі-трійочнику Україні!
...Не так тії вороги,
Як добрії люди –
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросять тебе в хату,
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім  сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити...
Без ворогі можна в світі
Як-небудь прожити,
А ці добрі люде –
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть. – Учитель України Шевченко! Учитель Моралі Українця, Поет-Пророк України не для опозиції несамообмежених, недоторканних Ради, безгрішного Спорченого з телеканулом “Вай-вай” і “Пісьцем”, ґазети “Ярмулка націй” -  позуються в учителями – ґіґантами мислі, демократії євр... стандартно!
Дмляться дутими гузицями, ротом дмухають екстрементами... учительства на Державу, Президета, Раду. “Ми псіхопати!”
І не лікуються, і не виздоровлюють – психопати учителі! Єдине заспокійливе - ненависть Держави України. Учні-шабашники, трійочники на заробітках в Учителя  “кримінальної зони.”
...Президент підійшов до вікна, відчинив. Диво-чарівна Природа України обмила-освіжила важкі роздуми, Веселка небо оповила радістю – вливалось благоговіння... Слова Поета: “... не так тії воріженьки, як свої братове”! І... побачив хлопчину-сиротину попід тинню, і Чіпку-байдику що “пофутболив” пісцьову шапку партейця міста, а правильні п”ятірочники Учителя – присудили  Колонію... Він нема куди втекти, а ті учительствуючі, опозиціоніющі чомус обзивають Державу “кримінальною зоною” – не втікають на сві чотири сторони світу – жирують тут...
Комсомолята колишні – опозиційні трійочники, на кожному куті “Реформ Держотворення” лають: і це не то, і то не це!... Лайномети учителя! Президент – їм не учитель, не людина – витворам Імперії Зла... Піонери, комсомолята, секретарі, судді, прокурори, адвокати – прапвильні були і нині правильні... Вірною дорогою Учителя ідуть...
Одинокому - Дорога Людини Була, Є, Буде – Перти Плуга на всякому полі. Вони – учні стада Учителя – злі учні...  Заганяли і заганяють Одиноких зони: отримували і отримують вислуги званння, посади, привілеї у Великій зоні...
Держава... од Історії Порога, од Вічного Добра Справедливості, од Я Нція! Не од Учителя учнів Зла!
Смуток у душі Президента: свідомість Майбуття Держави... Було – люто бився на “Рингу” і  Перемога... Кожний крок, кожний удар пермога-програш долі зека СССР! 
Майбутнє – укладач асфальту, шофера, тракторист, шахтар... Тавро: елемент, соціально ненадійний! Учитель і Суддя КГБ! І Домокловий меч  Імперії Зла над зеком.
Незалежность України –  Учитель і учні опозиціонери.
Доля Презедета -  самотність Президента!
Хто збагне?...
Попередні Президент, Слава Богам, розуміють, вірять, радять! Слухає і діє РАДОЮ! Залам-перелам... завчених учнів-трійочників, Учителем. Ламається – болить, втрачається – біда: вибірковий суд над опозицією!...
Дайте Боги Сили не одступити! Не застерігатися: якось воно буде! Більше мудрості і самостійності... Більше віри у себе-самих, у цьому жорстокому світі зламу зла!
От, якби!... Будучи у трійці Держав Світу – не віддали ядерної зброї Учителям – слухали б Україну, шанували Україносандарти демократії, прав людини...
Доля України – Доля Влади Президента! Не диктатура страху – Диктатура Сили Права Правди України!... Час! Оволодіти честю свого Я, а  не Учителя колонії, зони... Вони прихватизували Час Будівництва Держави! Окупували незалежність сов-карєрами міліонерів, міліардерів Учителя!
-Пане Президенте!
-Ви – вже за північ.
- Я Президенту Держави у будь-який Час потрібний.
-Волхви і Віче покинули Україну.
-Держави Дума - віща, жива історія нації України – Україна невмируща!
-Дума... Москви?
-Язиком – Мисль. Сусід поцупив Думу із мови – створив суржик язиком, каже, моґучім язиком.
-Дума Волхва... і шабашники опозиції несуть лихо Державі – обстоюють, як один селянин мені сказав,  що ту “Біозброю” – кабалу України, возносять до святої щиросердно християни і воріженьки – дружно помагають Неньку продати тому, хто їм  заплатить:  Москва, Брюсель,  Тель-Авів, Вашингтон стандартом демократії!  А  Кабала Держави – це той євростандарт?... Не дочекаються!
-Так, Президенте, не дочекаються! Тога Держави – освячує Державницьку волю кожної людини, з її державницькою Думою!... Ті... Із зони комсомольців, комуністів, юристів, лікарів, учителів, економістів, поетів-соловейків, прокурорів, суддів, істориків – не Дума Волхвів Держави...  А ті, учні від Учителів, яких самі Учителі зневажливо, з посмішкою у бороді оцінюють тійочниками - Біда, звичайно, та не горе... Волхвами Україна Повниться!.. Проте, мало у Раді Волхвів - Сиве Віче ратаїв, воїв, золотарів, літописців не бачить, не чує, не знає!...
Учителі і учні чинять аби так далі було для партійних-вождів незалежників: кастратів і провансальці, шабашників без честі, моралі, правди, праці - зчиняють шабаші, рейвахи в догоду Учителю-Окупанту тут і вже: тутешньому, західному, східному! Юди, потирають долоні, здираючи шкіру з України, і покривляються, і  хі-хо-тять із Президентів – язиком Юди  опозиції.
-Так мало Волхвів у Раді, Владі Мінстрів?... Хто Президент?... Чому самотній і Чому Президент?... Я себе творив: від сироти, колонії, робітником, чиновником,  Президентом...
-Волхви у полі сіють хліб; у шахті – вугілля добувають, у печах - плавлять сталь, на заводах, фабриках творять ракети, машини, меблі, одяг; містах і селах – будинки, мости, дороги; в школах, інститутах – відкривають нові науки, творять нанотехнології... Волхва не вчили і не навчать і ложно вчити! Волхви -Таланти даровані Богами! Творці Держави Волхви – опозиція  Владі  тут і вже для слави, честі, слави Влади народу!
 -Якби така опозиція! – Запально мовив Президент. – Як створити, щоби обрала Дорогу Слави України, а не розпродажу, роздирання?
 -Час – Бог! Людина – Творець. Президент – стократ Усього Митець.
 -Є такий у Європі, Світі?...
 -Приклад – ТИ! Твоя Держава із Кола Часу Предків – Символу і Знаку  Кам”яної Могили, Курганів, Трипілля, Київської Русі,  Тисячоліть Сакральної Мови - Велич Майбутнього Українців! Чорноземи? Француз, вояка війни Європи на Україні - закоховався в українку і в українську землю... Зачаровано мовив: та це ж французький шоколад! І за той ШОКОЛАД велася, ведеться і будуть вестися війни!
-Як нам бути, йолки-палки! Мусимо оборонити наші  скарби! Звідівсюди гвалтівники, жадібні... України! Державі погрожують санкціями, як було... Лівії, Іраку...  Ірану – війною.  Учні-шабашники Президента ганьблять по всіх смердючих закапелках... маю на увазі форумах!  Кальоним железом вижигати?
-Остинь, Президенте! У твоїй Світлиці нема чарки?
-Пане Волхве, вибачте!
-Чара - Держава! Чим напониш – такими є люди!
-Порадь, Волхве,  яка зброя на шабашників, яка вона? Руйнують!...
-Дійсність сталася із мною. Я ішов на  Віче. Мандрував Краями Європи. Волхвів - розумів, почув, збагнув. Зайшов на Київські Кручі, у Каневі з Волхвом-Поетом-Пророком поспілкувався. Забрів на з”їзд тимчасових літописців: нарікання, сварки  сіроми...
Главенствуючий грозив вигнанням, пане Президенте, вибач, як сказав член... Хіба достойно називати людину... ким би, якою б не була, членом? Зрозуміло, фалас чи член, орган необхідний для належних справлян, продовження роду, але людина не член. І, жартуючи Голова сказав: не всі ґенії члени, не всі є члени Президії –  один член хай у залі буде. Волхви були у залі а члени у Президії... У таких - таким слова називається Людини. Чужі – упалі Словом Мови – не Творці Держави!
...Ночував тепер у незалежному письмнницькому ґетто УССР. Побачив - збагнув: умови – оплата блудом мільйонів людей і тиражів книжок: віршів, романів, повістей, оповідань, байок, драм!... Жахи, грабунок, розбій, космічні війни, кошерність крутих – лоботомнія читача, якщо ще хтось читає... Возвеличення успіхів персонально-персонажних вождів партій-лицедіїв: слава, нагороди, гонорари не мистецтва, культури, етики, естетики, краси.
...У ґетто України – вигоди, комфорт! Пиятики – забави, секс жриць-натхненниць співучих майтечок і вдячні псалми соловейків про зореносних зірок і боротьба, і право гомосексуалів, лізьб”янок, трансексуалів і... проти націоналізму українців! 
...Із Содом і Гомори ішов лісом. Сторожка.  Два діди-вівчарі: чорний і жовтий! Очі голодні – благають, як діти цукерки: подайте – не минайте! Благо у євроторбі - інтеграційна ковбаса євростандартного Союзу. Гостинець: смакувація, інтеграція, демократизація, євростандартизації і пси люб”язно-голодно проковтнули.... Одламав ще по шматку. Жовтий - посмакував і мовчанням подякував. Чорний – опозиційно: давай демократично, євростандартно – схопив за ногу, гарчить...
Розсердило шабашництво і хамство, і ненажерлива жадібність, отого так сказати опозиціонера без самообмеження в жратві – тупнув ногою – опозиційно лайнометанням ! Дав копняка під гузцю – побіг на захід... на схід лементуючи, скавулячи, бризкаючи слинною інститнків і рефлексів: за порушення його вибркового  права – пса опозиціонера!
Незабарно передали ЗМІ скарги на Диктатора! У Європарламенті - навіть втнули стандартного гопака у вишиванках, під заклинанням: “Розіпини узурпатора влади!” Кляли і проклинали Диктатуру і сюсюкаючи євростандартом: “Рятуйте Цілю Капельман! – Нашу Біозброю євростандартну! Прсюми!... Просюми!... Політичного притулку,  просю-сюмо!”
Гарчання із лісу – лунало і на Майдані Незалежності: гарчали  намети орди опозиції прокляттям...  Гучномовці лаяли за ненаситний, недостатній шмат інтеграційного, євросоюзного, євростандартного жування прав людини за двома щелепами одразу...
Особливо лаяли ті... Бачите – не євростандартно віддав ковбасу... Підходить із смирненькими очиняткама і голоском картавим: мовляв, ось яким потужним маршем гримить – іде опозиція, революційна до влади “Вона працює, вона веде!”  І...  пропонує-запрошує на чарку.  Дякую - не п”ю! То поміняйте... десятки, сотні, тисячі гривень на всяку Вашу дріботу – треба революційну масу поділити!  Кажу – он “Українська крамниця” – поміняють... Волх Гривню на фальшиві тисячі не міняє! А книжки роздаю безплатно. Ого, як загарчав по-чорному і побіг поміж намети орди!
 ...Зайшов і я в орду: зиркнув пан на мене з під чола, що тяглося волоссям з переднісс, і люто, як у лісі, що не вкрав, а я не віддав євроковбаси  -  відповів: “Твої книжки?... Опозиціонерам- наметникам  не гожа бумага для туалету – шмигонув у палатку Орденонгосну - зник тьмою, не підмінивши  Фальш – на Державні Символи і Знаки України!
...Хрещатик вирує, хвилює, співає, гомонить: на килимі  танкують молодики на головах, руках, плечах, творячи кульбіти... І ведеться програма Карооке. П”ють каву із автолавок, а біля кіосків пиво, купують куриво – куриться  життя.
...Намети, гасла, сердечка - орди символи і знаки – таврують серце Столиці! Такого Світ не бачив: розбещені кастрати демократіїю, свободою, правами людини, демократією – кастрати без обов”язку,  мудрості – кастровані од честі Державників!
...Сюжет реальний: веде пан, на повідках, двох расових псів – вельможно чвалають, мов на Вселенському параді Зірок. Звідкудись знявся галас – дворові  опозиційні: гав-гав та гав-гав!... Не збагнути: сердите чи ласкаве, мудре чи дурне... А що кастроване і провансальське – точно!
...Жадібно ковтають цей рейвах телеканали, радіо свобод і голосів, газети і біґборди, трибуни комітетчиків у резолюціях Євросоюзу – шоу, дебати... Ідуть-пливуть расові – вельможно ідуть Учителі вперед: дивляться не дивились, сміються не сміються із гавкоту-лементу дворняшок трійочників...
Добра  бабуся, із німбом святої, з торбинки витягла їдло якесь – дрібноту підгодовувала і дрібнота голосініше загарчала. Юда у спідниці потерла долоні і вийшла сказати: “Вперед...” Голос –  чужий , мова – мертва, нутро – хиже!   
Суть: дворовим – ковбаса, кошерним – влада! Опозиція – раком гавкає... На повідку –  демократія і права резоліції євростандарту...
- Як чинити, Волхве, порадь?   
- Мовлення Скіфією Курганами, Кам”яною Могилою - Символами і Знаками;  Трипільською Культурою Науки, Київською Руссю-Права, Козацькою Республікою-Волі, Заопрізькою Січчю- Свободи, Гетьманатом Хмельницького Повстання,  Відчаєм Коліїівщини, бунтом Мазепи, Юністю Крут, Українською Народною Республікою, Голодоморами, Сандормохом, Сбірами, Бабиним Яром,  Дем”яновим Лазом - Пам”ятними і не Пам”ятними Жертвами Держави України! Поверненням Ядерної Держави!  Шанують – Сильних: Було, Є, Буде, пане Президент!
 Безбройні – вічні раби плановиків-окупантів  Нового Світового Порядку Кабали демократії, ринку, євростандарту найманих, але не тих  хто тримає любов”ю  Євро-Касу України!
Наймані стандартом – ГРОШ.
-А  Іран?
-Ядерно озброєний – диктує, провокує, заохочує штати США, Євросоюз, НАТО!
- США – сторож?... Виконавець забаганки стерв”ятників воєн. Ірак: Хусейн – ядерний диктатор...  Не знайшли ядерної – повсили! Лівія: Президент не адекватний соціаліст – Убити!
- Хто, із Ґарантів безпеки України, за відмову од Ядерної Зброї – скоротив, зрікся ядерної зброї?... Нема! Україна повірила демократичній Декларації, Президенте!
-Нема таких... Не зачіплять того, хто припече Сатані хфіст, підсмажить копита або  спалить страхом ядерної помсти палія війни – так було з Рейхстагом...
- Маєш Раду Волхвів.
- Іншої  Ради нема!... Державі погрожують, Президента звинувачують, опозицію цяцькають... Не стандарти судочинства... А за своїми стандартами судять Президента Франції, Румунії, Банку за гвалтування,  депутата за куплений собачці корм на фунт з  бюджету Британії...
- Красти, давати в Кабалу Україну - євростандарт мовчить, а судити Законом України – галас резолюцій, не євростандарт? Виконуй, євростандарт – не карають! Демократія?... Не демократичне України, закон не наш - законне їхнє!...   Колективізація, індустріалізація – виконуй голодомор, соловки, тюрми, розстріли?...  Демократизація – виконуй волю Учителя! Ти - вічний учень, трійочник! Ти учень - Учителі там! Так усі уроки звідкудись, чиїсь виконуй, інакше... Інквізиція! Спалить – Було!... 
Коли своє – у себе брати, своє Вчення у своїх Учителів навчатися?...Чому не свою Волю здійснювати, а чиюсь?... Чому чужа воля – ліпша аніж власна?... З інквізиторами  діяти по-інквизиторськи!
 ...Перші у Європі Створили Конституцію! Княгиня Анна навчила короля Франції Грамоти! Перші створили Кібернетичний Словник! Перші проникли у Космос! Перші відмовидись од Ядерної Зброї – Ядерне пекло не припинили Євросоюзно, євростандартно - не євростандартні мирні, а Ми... І нині ми у космосі перед євростандартними, як і волею чесні у праві Нашого Закону – Закону Конституції України!
Євростандартним, у себе вдома, гарно чи погано - не кажемо робіть так,  як кажемо! Будьте такими як україностандартні! Ви, не потерпите... паранжі, мінаретів – звичаїв традицій колишніх підвладних своїх Імперій, а шабашників – знищуєте, як терористів Єврейського парламенту – Учителів і Суддів Вердикту із Брюселю: пущать не пущать Державу, Президента, Україну у Європу або з Європи вислати... у Сибір, на Соловки, Сінайські Гори – блудити Пустелею-Мерзлотою сорок років?... 
Зайве вмлівати перед євростандартними училелями, учнями – падати на коліна; руки цілувати за похвалу; просити кредит; проситися кудись щоб прийняли – Україна Європейський Континет у Центрі Європи Була, Є, Буде!
...Московські, Берлінські, Б”юсельські навчителі  Короткого Курсу  Імперії Зла, Майн Кампфу, Євроінтеграції і євростандартизації, прав людини... Руське Право Учителів-Волхвів, Князя  Ярослава Мудрого, Княгині Ольги, Королеви Франції Анни – Учителі України  євростандартам  і  учням Континенту Світу!
...Пане Президенте, Будьмо на Повен Ріст в Україні: від Криму до Карпат, від Сходу до Заходу – Розправивши плечі, скажім ворогам: “Я  Тут і Вже у Краю! Тут Правда і Сила, і Воля Моя! Тут Праця, тут Багатство, тут Майбуття Моє! Тут Слово Слов”янина - Жива Історія – моя Держава!
-Чи доцільний Указ до підпису, що на столі, для Синиці – обіцяє море підпалити?
-Всякий Указ із комою перед часткою “НЕ” до... чи після – Буде Вердиктом: Злодіяння кару несе! Оцінять нащадки  Діяння – Виконують сучасники Волхвами!
- Суд завершено – Президент не суддя! Глава має право помилувати: так – ні! Продано Державу в Кабалу! Не збагненна зрада!.. Не бідна – не бомж... Майно має повсюди... Міліарди у офшорних банках, юристи гонорарні у євроструктурах і...,   замовлені убивства! Запаморочення владою – нічні феєрії у Кремлі... Пісноспіви і ласки шабашників тутешніх... Стандарт!   Юна Незалежність Сивої Давньої Держави знов під загрозою...
- Пане, Президенте, Кров?... Аналіз – відповідь: там – правда і там – зло... Там – шабашники під парасолькою спідниці... Цілі Капельман – секретна “Біозброя” на Україну! Кров засвідчить: Учителя  Біозброї і Код  Зла!
- Код?... Гроші і   кров!
-Кров наркотична, алкогольна – токсична залежність Біозброї – відмовляє  аналіз і звинувачує  диктатірою, нацизмом...
-Кабала України – кошерні фуршети... Значення: хто є,  хто буде Президент України? Наркотик – влада, гроші – гроші влада! Розбещена втіхою і  містика Учителя, і підпис Зашморг...  Без армій, воєн, революцій – окупація... Сходу – Заходу! Енерґтична – московська,  демократична – брюсельська!...  Милувати?
......
- Волхве?
- Хто милує ворогів – того не помилує окупант, ворог і власна нація!
- Нація, Ворог, Окупант...
- На полі бою – ворог чесний! А хто, той, хто зневажає Символи і Знаки Держави?... Підступний, злорадний – стократ небезпечний і видає себе патріотом, або націоналістом, другом... Цілується Майданом Незалежнеості!... А, утомлений... після бою – приліг спочити?...
Зрадили-зв”язали і віддали на поталу ворогам, на відсікання голови; довічне заслання у Соловецький монастир;  розстріли Санодормахом; Сибірськими шахтами золотовуглекопальнями, лісосплавами або себе продати, зберегти, колаборанціюватися з ворогом, або опозиційно шабашити, а заробивши – хай валиться Держава! Така робота, така мораль шабашника... Хоч рабом, хоч бидлом, хоч служінням, хоч підніжками, хоч ґряззю...
Ціля Капельман невтомно повсюдно проголошує: “Я служила і буду служити Україні, і кожному з вас тому – не бачу іншого сенсу у житті.” І свідомий ворог Держави – підписав колаборантний Договір-Кабалу!
...Було і Президент вірив Цілі Капельман за “служіння Україні” – вчинив добру волю Указом.  На п”єдистал Влади підняв.
Пане Президенте, Карати – Право Суду, Помилувать – Твоє!   Зло – зневага Смволів і Знаків Державних – Право і Закон карають Смертю, Темницею, Позбавленням Громадянства...
-  Волхве,  ворнння каркає!... Порадь.
- Рада – Справедливість! Упевнений - Дар Сили Діє Мудрістю, Честю! Безпека  – Воля Держави!
1. Конфіскувати валютні мільярди вкрадені в Держави Цілею Капельман (Біозброя, Люля-Дуля); золото, коштовне каміння; вілли, дачі; гранітні, вугільні шахти, нафто-газові свердловини, обленерго Державі! Повернути валюту  із офшорних зон-банків, для добра Держави. Виконує СБУ.
2. Денонсувати “Ґазову Кабалу” 2009 року; “Харківську  Кабалу” 2010 року; “Будапешстський Меморандум” 1996 року, як безядерна  Кабала України! Виконує Уряд України. 
3. Ядерна Україна: Єдність, Воля, Мир - Ґарант Собі Свободи!
4. Укладати  Безпеку Держави за Вічем Волхвів!
5.За зневагу Національних Символів і Знаків Держави позбавити Громадянства Цілю Капельман (Біозброю, Люльку-Дульку Учителя)! Кошти і майно  зарахувати в  б”юджет Держави!
6.Засуджену Цілю Каплан депортувпати в край ісконної необітованої землі племені  Мойсея!
7. Подяка Волхву за Віче!
Україна.
Київ.   
Президент України.
Підпис.
2012.09.22 .

Е П І Л О Г
Учителі революцій, колективізацій, індустріалізацій,
Голодоморів, ворогів народу, експропріацій...
Воєн і судів Іванів Дем”янюків –
Концтабірних, піддослідних Менделів
І Канцлера  з уніформи нацистів:
Холокосту, антисемітизму, ксенофобії,
П”ятирічок-семирічок, комунізму снів!
Чорнобиля, Перестройки, Демократизації –
Прав людини і капіталізації...
Незалежності і євростандартизації:
Закону власної колаборанізації
І резолюцій негативізації
Учителів Європоінтеграції!
Ні Бога, ні Людини!
Учні – гарматне м”ясо!
Учитель – Сатана!
Гримить кошерний пір:
Пекла плач, стогін, крик
Покійників проклятих вір.
Учителі Нового Порядку -
Зомбують удобривом бути,
Кошерному служити і чути?...

Час – Іспит Нації,
Символ і Знак! 
Учителю,
 Буде віддяка...
Поцілунком Холокосту –
Учня Юди!
Отямся навчителю!
Лихо пам”ятають Люди,
Ядерно вибухнуть груди
Тут і вже!
І повсюди!
Учні збагнуть облуди –
Вчення науки Юди!
Правда Справедлива –
Карою омиє зради!...
Схаменіться!
З поцілунками...
Голодоморів, розстрілів
І холокосту од Юди...
Ґюнтер Ґрас:
“Про що потрібно сказати?”
 – Сказав!
Війна?... 
Отямтеся, Люде!
Бог Сатану прогнав!
Прозрійте!
Без нього –
Рай  буде!
                Дума Волхва
Кам”янної  Могили.
7520 р.