Зима

 Зима (монофон)
  Здається забарилась зима. Та звечора засутеніло, затьмарилось. Забагровіла, запалахкотіла заграва. Замерехтіли, закліпали зірочки, звисока заворожено, замріяно зиркаючи на зачаровану Землю. Зненацька завіяло, запорошило, замело.
Затріщала, залютувала, завила звірюкою завірюха.  Заколисала зима, замережила, загримувала, загаптувала, засипала заглибини, загоїла зранену, зчорнілу землю. Земля, здається, захмеліла від загостреного зимового запаху.
  Змійкою звивається зашерхла, зміліла заводь. Засріблився залісок закучерявленою зачіскою.
  Залягла, замаскувалась, зморено заснула звірина у зимовищах. Заметушився зголоднілий зяблик, зрадівши знайденому зерняткові. Змерз, затремтів застраханий, зацькований заєць і зіщулившись, злякано зачаївся у западині. Знесилені, забрьохані, закошлані зубри заметами забрели до запустілого зимівника. Зашурхотіла землерийка, заповзято звіряючи зимові запаси.
  Зась злякалися застуди земляни. Здрастуй, зимонько-зима! Зраділі, звеселілі земляни, зустрічаючи злючку забавлянками, зичили здоров’я. Звеличуючи, запрошуючи зиму, заспівали, защедрували, заколядували.
  Злиться, зловтішається зима, то злобливо засміється, то знову знічено замовчить.
Зненацька загуркоче-загримить, змочить злива закостенілу землю. Запахне зеленим збіжжям.
Заголиться, заплішивіє, зойкне, заплаче-заридає  зимонька, захлинеться у затоках. Затужить, засмутиться, запручається, знесилено зів’яне.
  Зрання закує зозуленька. Заметушиться заспана, зголодніла звірина, залишаючи затишні зимовища і знову заходиться звично, заклопотано збиратись зграйками, загніздюватись, залицятись…
  Завесніє, засяє, зазолотиться, зігріється, збадьориться,  закущиться, забуяє зеленню, зблякла, знудьгована земля. Звідусіль завирує, забурлить, защебече…