Привіт! Як справи? Знаю, що ти зрідка може й згадуєш. А я постійно. Вже так давно нема "мій", "моя". Так давно без поглядів очі в очі та тих мурашок, які витанцьовували танго десь в районі шиї. Ти сумував? Можливо й так, але я не дізнаюсь цього. Ти будеш моїм першим світанком, тим відчуттям, яке залишиться світлим, навіть якщо будемо й далі ходити по нічним тунелям думок та спогадів. Колись, затамувавши подих, малював мене на склі. А тепер "Привіт! Як справи?" і те без відповіді.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.