Віяв по горах вітер
та крутився світом,
вітер віяв, повівав,
дівчиноньку запитав:
“Дівчинонько, куди йдеш,
а чи милого маєш?
Стану всюди повівать,
щастя хмару приганять."
“А де такі хмари
на світі бували?
Хмару щастя пошукай,
сюди її приганяй!”
Віяв вітер, повівав,
хмару щастя приганяв,
летіло воно туди,
де ждали його завжди.
“Така хмара як буде,
нехай дощем рясно ллє
мені, а ще людям
буде щастя всюди
А ще, милий вітре,
ганяй щастя світом,
хай на землю ллється,
людям дістається.
Як попросите дощу,
буде його досхочу,
а з ним щастя упаде,
де його хтось дуже жде.
Постоїть хай під дощем
і напоїть землю вщент,
буде земля підсихать,
буде щастя підростать.
А як виросте воно,
то попросить вітер знов
хмару щастя приганять,
нове щастя засівать.”
Фотографія із інтернету.
Веял по горах ветер
© Copyright: Светлана Борщ, 2013
Свидетельство о публикации №213053001718
Свидетельство о публикации №213053001718
Рецензии