Безмежна

Зоряне небо...
А під ним рідний край
Жовто-блакитнії води
Зелені степи і пташиний гай-йай-йай-йай
Якже я можу не бажати
Цих матиринських речей
Які Творець дарував у часи
Які ми нині тихо звемо рай-йай-йай-йай
Як же падають зорі
У твоїх безкрайніх чарівних очах-йа-йа-йах
Якіж солоні і горкії сл'ози
На твоїх ніжних медових вустах
Ах якжеш пахниш ти як та квітка
І восени як та квітка цвітеш
Ти вродою своєю безмежною
У рай той мене віднесеш
І вітер грає твоїми косами
А ти танцюєш ніжками босими
І співаєш голосом неземним
А мої струни кохают'ся з ним
Алеж куди раптом воля поділася
Впала душа і немає на тобі лиця
Прийшли чужі і вкрали нижком пісню нашу
Та замість неї варять нам з дурманів кашу
Кричу...
Ау...
Кажу тобі...
Та вже шепочу можливо у останній раз
Прошу моя любая муза прокинся
Бо наші долі й життя залежать тільки від нас.
Посміхається місяць
Посміхаюся і я
Та ніченька вже спочиває
І прокидаючись сонечко грає
І знову квіти і жито на степах цвітуть
Нашії діти хороводами нам щастя несуть
І твоє серце мені мовить зараз і тут
Лише кохання кохання кохання лише має суть.