Флейтист. с переводом

                "Флейтист на флейті грає, нікого не замічає.
                Та йде дівчина Оксана,його серденько й кохана.
                - Гарно граєш Іванку мій, та про мене ти не мрій.
                Музика у тебе гарна й чиста,
                та не для мене грай, бо я ж кохаю гітариста
                - Та що ти Оксано, та що ти сонце.
                Сама ж виглядатимеш мене в віконце. 
                Сама закохаєшся в мене вся,
                і приживеться в твоєму серці,любов та музика моя.
                Нічого не сказала Оксана далі пішла.
                Не повірила дівчина, що щастя знайшла.
                А Іван й далі на флейті грає,
                на свою Оксану сердешний чекає.
                - Оксано, Оксано голубко моя,
                не вже не потрібна тобі любов моя?
                Не вже ти не прийдеш серце моє?
                Більше ти не почуєш як флейта для тебе грає...
                Пройшли роки, пролетіли дні як птах,
                від кохання помер флейтист з флейтою в руках. 
                А Оксана з гітаристом щастя не знайшла,
                згадала музику флейти і до Іванка пішла.
                Та нема музиканта під дубом старим,
                заплакала Оксана побачивши могилу під дубом тим."               

       

                Флейтист на флейте играет, никого не замечает.
                Но идет девушка Оксана, его сердце,любимая и желанна.
                - Хорошо играешь музыкант мой но знай,
                обо мне ты и не мечтай.
                Музыка у тебя хороша и чиста,
                но не для меня играй, ведь я люблю гитариста.
                - Да что ты Оксана, что ты солнце.
                Сама же выглядывать за мной будешь в оконце.
                Сама же влюбишься в меня и откроешь в душу дверцы,
                и приживется моя музыка и моя любовь в твоем сердце.
                Ничего не сказала Оксана дальше пошла.
                Не поверила девушка, что своё счастье нашла.
                А флейтист и дальше на флейте играет ,
                свою Оксану бедный ждёт и грустно вздыхает:
                - Оксана, Оксана голубка моя,
                не ужели  не нужна тебе любовь моя?
                Неужели не придёшь сердце ты снова ко мне?
                Больше ты не услышишь как флейта играет по твоей вине...
                Прошли годы, пролетели дни как птицы,
                от любви умер флейтист с флейтой в руках и со слезой на ресницах.
                А Оксана с гитаристом счастья не нашла,
                вспомнила музыку флейты и к флейтисту пошла.
                Но под дубом старым её могила ждала,
                заплакала Оксана, захотела его музыки и любви но опоздала.