Три дороги Дорога к себе Быть собой

ТРИ ДОРОГИ
Беседы Блаженнейшего Любомира Гузара
с журналистами

*** Дорога к себе ***

Быть собой

          Современный человек склонен к эгоизму. По крайней
     мере мы привыкли так думать. Он постоянно заслуживает
     упрёки – из за чрезмерного увлечения своими интереса-
     ми, сосредоточенности на личном успехе, на состоянии
     своего кармана. Мы с готовностью приписываем ему чрез-
     мерную любовь к себе и равнодушие к проблемам других.
          Однако, как правило,  речь идёт о пустых упрёках в адрес
     какого-то абстрактного "современного человека" – средне-
     статистического плательщика налогов или пассажира
     столичного метро. На самом деле этот "современный
     человек" ощущает чуть ли не самые большие трудности
     именно в отношениях с собой. Он вообще старается не
     слишком углубляться в подобные мысли. Потому что те,
     обычно, обостряют не самые приятные чувства –
     одиночества или вообще отрешенности.
          Призыв "любить ближнего, как самого себя"
     мог бы казаться простым, если бы можно было с лёг-
     костью дать рецепт любви к себе. Да что там лю-
     бовь – хотя бы просто понять, что означает "быть
     собой". Рецептов "любви к себе" нынче много.
     Тем не мене, все они связаны с бесконечной гонкой
     за чем-то неуловимым, недостижимым, но обязательно же-
     ланным. Герои медиа – вечно молодые, непременно успе-
     шные окружённые роскошью – дают нам ориентиры, или
     что удобнее, шаблоны "каким нужно быть". Нам в
     помощь – рынок товаров и услуг, нам в поддерж-
     ку – кредитные программы банков.
          Актёр играет актёра. В след за Шекспиром каждый
     из нас готов подписаться под тем, что лишь выполняет
     роль. Так проще – потому как не нужно придумывать
     слов, решаться на поступок, даже наши желания и
     мечты выписаны в сценарии.

     – 6 –

          Но погодите, это же только кино!
          Интересно быть героем. Чтобы как в мистическом фэнтези –
     любимом жанре нынешнего молодого поколения:
     всем кажется, что ты обычный, среднестатистический
     неудачник, отягощённый ипотекой и самодуром-
     начальником, а на самом деле, в каком-то параллельном
     измерении – ты совсем другой. Сильный. Красивый. Мудрый.
     Обаятельный. В общем, настоящий.
          Ответ иногда находится намного ближе, чем
     нам казалось, проще, чем мы думали, и слож-
     нее, чем может показаться на первый взгляд.

          – Ваше Блаженство, эта книга начинается по-
     иском "дороги к себе". Это неспроста. Так как, соз-
     даётся впечатление, что быть собой для современного
     человека – непростая наука.

     – Что такое быть собой в личном контексте? Это
понять, кто я есть. У нас есть Божья заповедь: любить Бога
и любить ближнего, как самого себя. А что значит лю-
бить самого себя? Это быть собой, понять, кто я есть, ува-
жать себя. Тогда можно применить это к своему ближ-
нему и оценивать его так, как я оцениваю самого себя.

          – По каким критериям должны оценивать?

     – В первую очередь необходимо понимать, что мы получили от
Бога множество даров. Первый – жизнь, второй (для верую-
щего человека любого вероисповедания) – вера, третий –
крещение, воплощение в Иисуса Христа.  Кроме того, мы по-
лучили дары, присущие человеческой жизни – это ум,
свобода выбора и таланты. В итоге, мы получаем какое-то

     – 7 –

призвание, так сказать приглашение совершить в жизни какое-то
задание, прежде всего на основе собственных талантов. Всё это
и значит – быть собой.
     И когда я над этим задумаюсь и пойму, что и откуда это
получил и куда направляюсь, то должен перенести это на
другого – если я получил, то и он получил. Если я ценю
свои дары, то, естественно, должен уважать всё это у
своего ближнего. Человек, который считает, что происходит
только от себя, приходит к выводу, что он – чистая
случайность. Он не может понять, каким образом произо-
шёл этот случай. Может ли человек, который считает
себя случаем, ценить себя? Нет. А если он не ценит
себя, то не может ценить и другого. Поэтому дорога к
себе – это понять, кто я есть, и это понять правильно.
Это может сделать каждый человек, не только философ или
высокообразованный человек, и то, что понял, перенести
на другого.

          – Между тем, современная культура не даёт для этого мно-
     го шансов – она выставляет перед человеком определённые
     требования, рисует образы, которым человек должен соответ-
     ствовать. В погоне за этими образами так легко
     потерять себя. Кроме того, человек обязательно является
     членом определённого сообщества – то есть он должен
     соответствовать нормам, принятым в этом сообществе.
     Возможно ли вообще при этом оставаться собой?

     – Это весомая проблема воспитания. Повсюду и всегда
было что-то подобное – человек вынужден прислушиваться
к мнению, взглядам окружающих. Можно сказать, что он
даже стремится быть "как все". Чего, мы, Люди боимся? Что
нас будут считать чудаками. Мы боимся вызывать у других
насмешки: ха-ха,  да он же чудак! Кто захочет услышать про
себя такое. Но есть и другой вопрос. Человек получает опре-
делённые дарования, и он должен иметь смелость быть собой.

     – 8 –

Нужно различать людей, которые пытаются быть чудаками,
демонстрировать своё отличие, чтобы только обратить на
себя внимание, и тех, кто старается выполнять своё призва-
ние, быть собой. Как это различить? Что это значит – быть со-
бой? Это быть хорошим, должным образом использовать свои
дарования, не обращая внимания на то, что об этом скажут.
Если мы делаем добро и это смешно, то не нужно на это обра-
щать внимание. Если, наоборот, этого никто не замечает, так же
не следует обращать на это внимание. Делая добро, мы
не должны бояться и стыдиться. Пусть над нами смеются –
так ведут себя пустые люди, а мудрые скажут, что это
человек, которого нельзя не уважать, которого стоит нас-
ледовать, с которым нужно общаться. Потому подстраивание
к тому, что думают люди, должно быть ограниченным.
Не нужно стараться быть тем, что другие хотят видеть,
а думать о том, как быть хорошим человеком, который
сможет уважать сам себя.

          – Современная культура даёт человеку рецепт, каким
     нужно быть, чтобы вызывать уважение : молодым,
     успешным, богатым, здоровым и свободным. В общем-то,
     не такой уж и плохой идеал, как вы думаете?

     – Когда смотришь телевидение, фильмы, можно поду-
мать, что это самое главное – быть вечно молодым, бога-
тым и делать всё, что вздумается. Так понимают свободу,
но это ошибка нашего времени.

          – Как же тогда понимать свободу?

     – Свобода – это возможность делать добро. А произ-
вол – это не свобода. Люди боятся ограничений, они счи-
тают, что когда не могут делать всё, что хотят, то
кто-то угрожает их свободе. Поэтому в их представле-
нии – это молодость, здоровье, деньги. Потому как если
этого нет, они уже не могут делать всё, что вздумается.

     – 9 –

На самом же деле быть свободным – это хотеть и иметь возможность
делать добро. И тогда состояние здоровья, возраст, материальный
достаток – всё это становится второстепенным. Обращать внимание
нужно на то, что делает меня хорошим, достойным уважения чело-
веком, ¬– что делает меня мной. Я не могу быть вечно молодым,
вечно здоровым и вечно богатым, но я могу всегда оставаться
собой – это должно быть для нас свободой.

          – Как вы считаете, почему в рекламе образа жизни
     всегда идёт речь об успехе и никогда – о счастье?

     – Счастье ощущаешь только тогда, когда имеешь один-един-
ственный успех, о котором в рекламе никогда не говорится – успех
 в добрых деяниях. Так как это действительно счастье – надлежащим
образом реализоваться. Это возможно для любого, независимо от
количества денег или возраста. Разве небогатый и немолодой чело-
век должен быть несчастливым? Он не может иметь успех?
Может, когда он делает то, что соответствует его природе,
что даёт ему возможность делать добро и себе, и другим.
А реклама преследует коммерческие цели. Чтобы выглядеть
вечно молодым и здоровым, нужно применять определённые
средства – покупать молодость и красоту. Вообще, жизнь чрез-
вычайно комерциализируется. Вот вам, например, День
матери. Хороший был замысел – определить день почтения
мамы. Мы должны делать это каждый день, но будничное
затирается и стоит время от времени из повседневного делать
праздник, что бы не потерять его смысл. Женщина, американка,
которая положила начало этой традиции, умирая, сказала
такое: если бы я знала, что этот день, будет так коммерчески
использован, я бы этого не начинала. Мы превратили
хорошее дело – сделать приятное маме, почтить
её ¬– на большой бизнес: с простого человека вытягивают
деньги, чтобы он доказал, что "любит маму". Такой сегод-
няшний идеал – сугубо материальный.

     – 10 –

          – Но ведь мы же живём в материальном мире и сами
     во многом являемся материй, телом. Так разве это не
     естественно – пытаться получать удовольствие именно
     от материального?

     – Таков теперь взгляд на мир – как материальной реальности,
в которой все хорошее заключается в материальных ценностях.
Это практичный материализм – коммерциализм, потребитель-
ство. Да, не надо бояться  материального, в частности тела или
богатства, – человек богатый может делать много добра. Мате-
рия как таковая не является злом. Однако, она становится для
нас божком: единственное, что нас может удовлетворить, – мате-
риальные блага.

          – Почему только материальные? Есть ещё, попу-
     лярность, власть – это теперь не менее важно, чем
     деньги.

     – Это также материальное. Достижение популяр-
ности – это поиск внешних, недуховных ценностей, чтобы
удовлетворить себя: люди смотрят на меня, говорят
обо мне. А власть также является соблазном делать то, что взду-
мается, и навязывать другим людям свои мысли. Власть, так-
же как и деньги, может быть средством делать добро, однако,
если человек усматривает в ней цель, а не средство – тогда
живёт по материалистическим критериям.
     Человек должен задумываться над тем, что приносит ему
продолжительное чувство счастья, что делает его счастливым.
Мало ли есть очень богатых людей, которые живут в страхе?
Смотрите, сколько вокруг них сторожей – они постоянно
боятся! А популярность, слава временная: сегодня тебя
прославляют, а завтра – ты в тюрьме. Людям нужно об
этом напоминать. Хорошим лекарством есть память о том,
что даже самый богатый человек умирает, и туда, в землю,
ничего взять не может.

     –  11 –

          – Такие мысли навеивают депрессию. То есть заста-
     вляют платить психотерапевту, покупать антидепрес-
     санты…

     – Да. Но есть другая возможность, бесплатная: делать
добро и быть собой. Возможно, сегодня недорабатывает
Церковь и школа, в том, что не учит обращать внимание на то,
что является настоящим счастьем. Хорошо, что люди болеют и уми-
рают – это заставляет нас остановиться и задуматься. Можно
иметь гору денег, но если ты болен – ты страдаешь.
Мы должны начать серьёзную компанию: говорить
о долгосрочных ценностях, а не концентрироваться на вещах
которые проходят. Почему это нелегко? Потому, что те, кто "делают
деньги" ведут пропаганду, чтобы иметь возможность продавать свои
продукты и богатеть. Нужно бороться против финансовой
мафии, которая сознательно, последовательно старается представить
людям материальные блага как что-то желанное. Это же просто
смешно! Что, у тебя нет !такого холодильника? А у твоего
соседа есть. Если ты не имеешь то, что имеет он, как можешь
быть счастливым? Но всё-таки можешь! Человек часто бездумно
выполняет призывы рекламы, и должно произойти какое-то
потрясение, чтобы он понял, что бегал за ветром.

***
Отрывок с книги
ТРИ ДОРОГИ
Беседы Блаженнейшего  Любомира Гузара
с журналистами

***************

                (Е – Э; И – Ы; Є – Е (укр.) )

ТРИ ДОРОГИ
Бесіди Блаженнішого Любомира Гузара
з журналістами

*** Дорога до себе ***

Бути собою

          Сучасна людина схильна до егоїзму.  Принаймні
     ми звикли так думати. Вона повсякчас заслуговує
     на докори – через зайве захоплення своїми інтереса-
     ми, зосередженість на особистому успіху, на стані
     своєї кишені. Ми з готовністю приписуємо їй над-
     мірну любов до себе і байдужість до проблем інших.
          Однак зазвичай ідеться про порожні закиди на
     адресу якоїсь абстрактної "сучасної людини" – се-
     редньостатистичного платника податків або па-
     сажира столичного метро. Насправді ця "сучасна
     людина" відчуває чи не найбільші труднощі саме в
     стосунках із собою. Вона взагалі намагається не
     надто заглиблюватися в подібні думки. Бо ті, за-
     звичай, загострюють не найприємніші почуття –
     самотності чи взагалі відсутності.
          Заклик "любити ближнього, як самого себе"
     міг би здатися простим, якби можна було з лег-
     кістю дати рецепт любові до себе. Та що там лю-
     бов – хоча б просто визначити, що означає "бути
     собою". Рецептів "любові до себе" тепер багато.
     Але всі вони пов'язані з нескінченною гонитвою за
     чимось невловимим, недосяжним, але неодмінно ба-
     жаним. Герої медіа – вічно молоді, неминуче упіш-
     ні оточені розкішшю – дають нам орієнтири, або,
     що зручніше, шаблони "яким треба бути". Нам на
     допомогу – ринок товарів і послуг, нам на підтрим-
     ку – кредитні програми банків.
          Актор грає актора. Слід за Шекспіром кожен
     із нас готовий підписатися під тим, що лише ви-
     конує роль. Так простіше – адже не треба приду-
     мувати слів, зважуватись на вчинок, навіть наші
     бажання і мрії виписані у сценарії.

     – 6 –

          Але стривайте, це ж тільки кіно!
          Цікаво бути героєм. Щоб як у містичному фентезі –
     улюбленому жанрі нинішнього молодого покоління:
     всім здається, що ти звичайний, середньостатис-
     тичний невдаха, обтяжений іпотекою і самодуром -
     начальником, а насправді, в якомусь паралельному
     вимірі – ти зовсім інший. Сильний. Гарний. Мудрий.
     Чарівний. Загалом, справжній.
          Відповідь іноді виявляється набагато ближчою,
     ніж ми уявляли, простішою, ніж ми думали,і склад-
     нішою, ніж може здатися на перший погляд.

          – Ваше Блаженство, ця книга починається по-
     шуком "дороги до себе". Це недарма. Адже, ство-
     рюється враження, що бути собою для сучасної
     людини – непроста наука.

     – Що таке бути собою в особистому контексті? Це
зрозуміти, хто я є. Ми маємо Божу заповідь: любити Бога
і любити ближнього, як самого себе. А що означає люби-
ти самого себе? Це бути собою, зрозуміти, хто я є, ша-
нувати себе. Тоді можна застосувати це до свого ближ-
нього і оцінювати його так, як я оцінюю самого себе.

          – За якими критеріями мусимо оцінювати?

     – Найперше потрібно розуміти, що ми одержали від
Бога багато дарів. Перший – життя, другий (для віру-
ючої особи будь-якого віросповідання) – віра, третій –
хрещення, втілення в Ісуса Христа. Окрім того, ми діс-
тали дари, що притаманні для людського життя – це ро-
зум, вільна воля і таланти. Врешті, ми одержуємо якесь

     – 7 –

покликання, тобто запрошення здійснити в житті якесь
завдання, передусім на основі власних талантів. Усе це
і означає – бути собою.
     І коли я над цим замислюся і зрозумію, що і звід-
ки це одержав і куди прямую, то маю перенести це на
іншого – якщо я одержав, то і він одержав. Якщо я ці-
ную свої дари, то, природно, повинен шанувати все це
у свого ближнього. Людина, яка вважає, що походить
тільки від себе, приходить до висновку, що вона – чис-
та випадковість. Вона не може зрозуміти, в який спо-
сіб стався цей випадок. Чи може людина, яка вважає
себе випадком, себе цінувати? Ні. А якщо вона не ці-
нує себе, то не може цінувати й іншого. Тому дорога до
себе – це зрозуміти, хто я є, і то зрозуміти правильно.
Це може зробити кожна людина, не тільки філософ чи
високоосвічена людина, і те, що зрозуміла, перенести
на іншого.

          – Утім, сучасна культура не дає для цього ба-
     гато шансів – вона висуває перед людиною певні
     вимоги, малює образи, яким людина повинна від-
     повідати. У гонитві за цими образами так легко
     втратити себе. Окрім того, людина  обов'язково є
     членом певної спільноти – тобто вона забов'язана
     відповідати нормам, прийнятим у цій спільноті. Чи
     можливо взагалі при тому залишатися собою?

     – Це поважна проблема виховання. Усюди і завжди
було щось подібне – людина змушена пристосуватися
до думок, поглядів загалу. Можна сказати, що вона на-
віть прагне бути "як всі". Чого, ми, люди боїмося? Що
нас вважатимуть за диваків. Ми боїмося викликати в
інших сміх: ха, але ж він дивак! Хто захоче почути таке
про себе? Але є інше питання. Людина достає певні
дари, і вона повинна мати сміливість бути собою. Тре-

     – 8 –

ба розрізняти людей, яки намагаються бути диваками,
демонструвати свою іншість, аби тільки звернути на
себе увагу, і тих, хто намагається виконувати своє по-
кликання, бути собою. Як це розрізнити? Що це озна-
чає – бути собою? Це бути добрим, використати на-
лежно свої дари, незважаючи на те, що про це скажуть.
Якщо ми робимо добро і це смішно, то не треба на таке
зважати. Якщо цього, навпаки, ніхто не помічає, також
не потрібно звертати на це уваги. Роблячи добро, ми
не повинні боятися і соромитися. Нехай з нас сміють-
ся – так поводяться пусті люди, а мудрі скажуть, що це
людина, яку не можна не поважати, яку варто насліду-
вати, з якою треба спілкуватися. Тому пристосування
до того, що думають люди, мусить бути обмеженим.
Не треба старатися бути тим, що інші хочуть бачити,
а думати про те, як бути доброю людиною, яка зможе
шанувати сама себе.

          – Сучасна культура дає людині рецепт, якою
     треба бути, щоб збуджувати пошану: молодою,
     успішною, багатою, здоровою і вільною. Загалом,
     не такий вже й поганий ідеал, як ви вважаєте?

     – Коли дивишся телебачення, кіно, можна подума-
ти, що це найважливіше – бути вічно молодим, бага-
тим і робити, що заманеться. Так розуміють свободу,
але це помилка нашого часу.

          – Як же тоді розуміти свободу?

     – Свобода – це можливість робити добро. А сваво-
ля – це не свобода. Люди бояться обмежень, вони вва-
жають, що коли не можуть робити все, що хочуть, то
хтось загрожує їхній свободі. Тому в їхньому уявлен-
ні – це молодість, здоров'я, гроші. Адже коли цього не-
має, вони вже не можуть робити все, що заманеться.

     – 9 –

Натомість насправді бути свобідним – це хотіти і могти
робити добро. І тоді стан здоров'я, вік, статки – усе це
стає другорядним. Звертати увагу треба на те, що ро-
бить мене доброю, гідною поваги людиною, – що ро-
бить мене мною. Я не можу бути вічно молодим, вічно
здоровим і вічно багатим, але я можу завжди залишати-
ся собою – це повинно бути для нас свободою.

          – Чому, на вашу думку, в рекламі способу життя
     завжди йдеться про успіх і ніколи – про щастя?

     – Щастя відчуваєш лише тоді, коли маєш один-єди-
ний успіх, про який у рекламі ніколи не йдеться – успіх
у добродійності. Адже це справді щастя – належно ре-
алізуватися. Це можливо для будь-кого, незалежно від
кількості грошей чи віку. Хіба небагата і немолода лю-
дина повинна бути нещасливою? Вона не може мати
успіху? Може, коли вона робить те, що відповідає її
природі, що дає їй можливість робити добро і собі, і
іншим. А реклама має комерційні цілі. Щоб виглядати
вічно молодим і здоровим, треба вживати певні за-
соби – купувати молодість і красу. Взагалі, життя над-
звичайно комерціалізується. От вам, наприклад, День
матері. Гарний був задум – визначити день вшанування
мами. Ми повинні робити це щодня, але повсякденне
затирається і варто час від часу з повсякденного робити
свято, щоб не втратити його сенсу. Жінка, американка,
котра започаткувала цю традицію, вмираючи, сказала
таке: якби я знала, що цей день буде так комерційно
використовуваний, я б того не починала. Ми перетво-
рили добру справу – зробити приємне мамі, вшанувати
її – на великий бізнес: з пересічною людини витягають
гроші, щоб вона довела, що "любить маму". Такий сто-
годнішній ідеал – суто матеріальний.

     – 10 –

     ¬     – Але ж ми живимо в матеріальному світі і самі
     є багато в чому матерією, тілом. То хіба це не при-
     родно – намагатися отримувати задоволення саме
     від матеріального?

     – Таке тепер бачення світу – як матеріальної реаль-
ності, у який усе добре полягає в матеріальних вартос-
тях. Це практичний матеріалізм – комерціалізм, спожи-
ватство. Так, не треба боятися матеріального, зокрема
тіла чи багатства, – людина багата може робити багато
добра. Матерія як така не є злом. Однак вона стає для
нас божком: єдине, що може нас задовольнити, – мате-
ріальні блага.

          – Чому ж тільки матеріальні? Є ще слава, попу-
     лярність, влада – це тепер не менше важливо, ніж
     гроші.

     – Це також матеріальне. Здобування популярнос-
ті – це пошук зовнішніх, недуховних вартостей, щоб
задовольнити себе: люди на мене дивляться, говорять
про мене. А влада є також спокусою робити те, що за-
манеться, і накидати іншим людям свої думки. Влада,
так само як і гроші, може бути засобом робити добро,
однак якщо людина вбачає в ній мету, а не засіб – тоді
живе за матеріалістичними критеріями.
     Людина повинна замислюватись над тим, що прино-
сить їй тривале відчуття щастя, що її робить щасливою.
Чи мало є дуже багатих людей, які живуть у страху?
Дивіться, скільки навколо них сторожів – вони постій-
но бояться! А популярність, слава тимчасова: сього-
ні тебе прославляють, а завтра – ти у в'язниці. Людям
треба про це нагадувати. Добрими ліками є пам'ять про
те, що навіть найбагатша людина вмирає, і туди, у зем-
лю, нічого не може взяти.

     – 11 –

          – Такі думки навіюють депресію. Тобто змушу-
     ють платити психотерапевту, купувати антиде-
     пресанти…

     – Так. Але є інша можливість, безкоштовна: робити
добро і бути собою. Можливо, сьогодні недопрацьовує
Церква і школа, що не вчить звертати увагу на те, що є
справжнім щастям. Добре, що люди хворіють і вмира-
ють – це змушує нас зупинитися і замислитися. Можна
мати копицю грошей, але якщо ти хворий – ти мучиш-
ся. Ми повинні почати серйозну компанію: говорити
про тривалі вартості, а не концентруватися на речах,
які минають. Чому це нелегко? Тому що ті, хто "робить
гроші", ведуть пропаганду, щоб могти продавати свої
продукти і багатіти. Треба боротися проти фінансової
мафії, яка свідомо, послідовно старається представити
людям матеріальні блага як щось бажане. Це ж просто
смішно! Що, ти не маєш !такого холодильника? А твій
сусід має. Якщо ти не маєш того, що має він, як можеш
бути щасливим? Але ж можеш! Людина часто бездум-
но виконує заклики реклами, і повинно статися якесь
потрясіння, щоб вона зрозуміла, що бігала за вітром.

***
Уривок з книги
ТРИ ДОРОГИ
Бесіди Блаженнішого Любомира Гузара
з журналістами