ми вавілон будували розсипався наш вавілон
(не можна коханих любити більше ніж бога)
перепливли ще учора кровавий убрід рубікон
у пам'ять вбиваючи цвяхи іржаві і спогад
а пам'ять триклята а пам'ять поганська мов страх
від неї на світі немає такої криївки
щоночі вестиме в минуле але в пустирях
не буде нічого крім дотику пальця до цівки
память
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213061701222
Свидетельство о публикации №213061701222
Рецензии