По тропинке гуцулка шла

Фотографія: http://zbruc.eu/node/6939

По стежці гуцулка йшла,
несла трішки молока
у глинянім глечику,
несла його звечора.

А тут добрий чоловік,
він із лісу лиш за мить
звідкілясь узявся,
як сюди дістався?

“А я йду із полонини,
там лишив свою маржину,
хлопці нехай доглядають,
а я сюди заглядаю.

Бо тут ходять сині очі,
я не сплю з-за них щоночі,
ще і голова болить,
де мені би їх зустріть?

А вони ось тут ідуть,
молоко кудись несуть,
налите повністю горня
чи дістану я щодня?”

“Ти, легіню, не спіши
і в долину приходи,
щоб тебе я там зустріла,
молоком поїла.

А як будеш ти щодня,
буде горня молока,
філіжанка кави,
може ще і рано.

А як будеш приходити,
не забудь поговорити
з батьком, що он там стоїть
і думає, що робить?

Чи іти за батіжком,
чи за салом з часником?”
“Нехай батько не сердиться,
той батіг не пригодиться.

Я приходжу як годиться
до тої, що сниться,
а до батька підійду,
чемно його спитаю.

Дуже мені треба знать:
чи йому потрібний зять?
Як йому потрібний зять,
сватів буду засилать.

Добрих людей посилати,
щоб питати, як зятем стати?”
“Як зятем ставати
дуже хочеш знати?

Дізнайся спочатку в мене,
чи буде така потреба:
мені заміж виходити
за того, кого любити.

А якщо буду любити,
то будемо говорити,
в батька будеш ти питать,
чи йому потрібний зять!”