Заходить уже сонце,
заглядаю у віконце:
“Де, милий, сидиш,
що там довго робиш?
Відсувай уже книжки,
на вулицю виходи,
де це отак забарився,
чи комп’ютер виключився?
Не втомився мізкувати
і задачі нам складати?
Виходи до мене у сад -
там вже зріє виноград.
А у нашому саду,
де тебе давно я жду -
там черешні зріють,
полуниці червоніють.
Вже нарвала полуниці,
будемо їх смачно їсти,
виходи, милий, скоріше
і до мене будеш ближче.
В небі місяць засвітився,
із зорями подружився,
ті моргать не припиняють,
нам до ранку сяють.”
Фотографія із інтернету.
Заходит уже солнце
© Copyright: Светлана Борщ, 2013
Свидетельство о публикации №213061901477
Свидетельство о публикации №213061901477
Рецензии