Ти став тим сонцем, що світило
Над тихим містом на початку дня.
Мене воно так лагідно зігріло
І я дізналася, що не одна.
Ти був тією блискавкою, що люблю-
Запалював бажання жити і кохати.
Тебе я досі по ночам молю:
Ти можеш мене більш не відпускати?
Ти є вогнем, що може обпекти
І лиш мені даруєш промінь світла.
На краю світа будем тільки я і ти,
Мені з тобою надзвичайно тепло.
Ти будеш мені синім морем.
Я в нім купатимусь із радістю щодня.
І милуватимусь ось тим безкраїм полем,
Де вже не «я і ти», а «ти і я».
І.М. 20.06.13
Моя стих я
© Copyright: Ирина Манжос, 2013
Свидетельство о публикации №213062001172
Свидетельство о публикации №213062001172
Рецензии