Старшому брату Миколі
Ти скрізь старший, майже бог,
Як під тином мандрували,
Корів чужих випасали,
Город пололи, обсипали,
В колгоспі цупили горох.
Сорок сьомий рік настав,
Мама кинулась на Захід,
Як останній в житті захід,
Пуд ячменю був, як знахід-
Грицько з голоду вмирав.
В колгоспі, по світах крутилась,
Міняла у старців куски,
Діти чорніли, мов жуки,
Сивіли від страждань виски,
А податки все копились.
«За що він голову поклав?»-
Чув не раз я розпачливе.
Ти у житті її жахливім
Був замінником і сином,
Бо нас маленьких опікав.
Свята пам'ять про обох,
Про найменшеньку красуню,
Зараз ви у небі синім,
Бачу в ключах журавлиних,
В холоднім відблиску зірок.
16.06. 2013р., Київ
I за батька, i за матiр
© Copyright: Григорий Божок, 2013
Свидетельство о публикации №213062101010
Свидетельство о публикации №213062101010
Рецензии