Поговори зi мною, Серце
Світ твоїх акварелей, світ моєї гуаші
нині наші. Переплелися як твої коси
і ламінарні потоки тихоплинної ріки.
Роки спливають, але залишається щось незмінне
в очах, на губах, серед серця глибин.
Підростає син, мій і твій, десь там, на чужій планеті
Не на тій, до якої ми так і не долетіли
не на тій, яку ми бачили в снах...
Де ти? Де я? В акварелях, в гуаші?
Наші душі, де вони?
В глибині гори?
Поговори зі мною, серце!
Просто поговори...
© Copyright: Валентин Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №213062301579
Свидетельство о публикации №213062301579
Рецензии
Коси жіночі в ламінарних потоках...
Так усе зримо уявляється.
Надзвичайно прониклива річ.
Бентежить і змушує перечитувати, Валентине.
Петро Домаха 24.06.2013 15:43 • Заявить о нарушении
Так усе зримо уявляється.
Надзвичайно прониклива річ.
Бентежить і змушує перечитувати, Валентине.
Петро Домаха 24.06.2013 15:43 • Заявить о нарушении
Дякую, пане Петре! Ваш відгук особливо тішить мене!
З теплом.
Валентин Лученко 25.06.2013 18:48 Заявить о нарушении
З теплом.
Валентин Лученко 25.06.2013 18:48 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.