Та ж сама протікає річка,
Тече вона з віків в віки.
Спокійні води, невеличка-
Ріка моїх дідів, батьків.
Цей парк із лип, що над рікою,
Садили в повоєнний рік.
Той час стоїть переді мною,
Неначе це було торік.
Тут радісно співають пташки,
А десь співають пітухи,
Туди-сюди снують мурашки
Й карась зловився для ухи.
Кульбаба золотом так сяє
Серед зеленої трави,
Неначе сонце зігріває.
Таке бува лиш навесні!
Ридный край
© Copyright: Вера Кириченко 2, 2013
Свидетельство о публикации №213062400606
Свидетельство о публикации №213062400606
Рецензии
