На обвітрений степ
Падав сонячний сніп,
Розсипаючи стигле колосся.
Через тисячу діб,
Через тисячу літ
Нам з тобою іти довелося.
Ми з тобою пройшли
Добру частку путі,
Щоб іще десь зустрітись з весною.
Загубилися ж ми
В літній спеці журби
На засмаглому житньому полі.
Наша спільна мета,
Наче птах, відліта
Не в минуле – на зустріч з світанням.
Хоч змарніли літа,
Все ж зросла доброта
На оцьому відрізку. Востаннє.
В роздумах...
© Copyright: Вера Яковлева 2, 2013
Свидетельство о публикации №213070301168
Свидетельство о публикации №213070301168
Рецензии
Щиро дякую Вам за увагу до моєї скромної творчості. Вибачте, що запізнилась з відповіддю, але я дуже рідко буваю в Інтернеті, тож не маю змоги виконувати все оперативно. Я теж не перестаю Вами захоплюватись: бо Ви не тільки пишете чудові, глибокі за змістом вірші, а й досконало володієте українською мовою. Успіхів Вам у творчості. І ще раз спасибі за увагу.
Віра.
Вера Яковлева 2 15.10.2013 12:14 Заявить о нарушении
Віра.
Вера Яковлева 2 15.10.2013 12:14 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.