Справжня байдужість завітала до мене у спідньому.
Вигукнула: "Vade in pace" і попростувала на сцену.
Я дивлюся у слід цій богохульній шльондрі-травесті...
Скільки часу потрібно, щоб натхнення повернулось до Канта?
Чому саме Кант бентежить мене, а не Шопенгауер, чи порно?
Це антинатхнення в ім'я безтебестії я випиваю як трунок.
Знову писати тобі, аби не кричати вночі на стіни й долоні.
Знову чекати тих снів, де вбивають під спів "Рейнів із Кастамере".
О, це нічоговоління породжує бажання самотносамості.
Дивитись у вічі блакитних дітей і мовчати про смерть і прелюдії.
Байдужість має свій шарм: ти безмежиш у ній, щоб не зникнути безвісти.
Я дивлюся у слід твоїм людям. In pace leones, in proelio cervi.
Мiзантропiя
© Copyright: Маргарита Вельбах, 2013
Свидетельство о публикации №213070301884
Свидетельство о публикации №213070301884
Рецензии