Все виявилось зовсім не таким, як я уявляла:
Моє волосся не руде, ти не кохаєш і в шафі немає кокаїну.
Діти не народились у липні, я не пишу вірші-верлібри, і мою собаку звуть не Сіндерелла.
Яке дурне ім'я для собаки, зрештою.І це добре, що вона не померла.
Я повертаюсь додому о другій. Кава чи чай - то вже байдуже з віскі...
Не треба питати, куди все торує. Хтось вимкнув екран мого HTC і я поміж стін у позі Левінські.
Проте, все виявилось вірним: наркомани померли, діти виросли, волосся посивіло і я у халаті
Лікую тебе і твою кохану від сифілісу, раку шийки матки і бог знає якого достатку.
А сама не жалкую про те, що п'ю каву, читаю Лу Сінь і пишу малу прозу про таких, як ти, боїв.
Самотність - не привід різати вени, їхати в гори, курити канабіс. Ти розумієш? Все добре.
Все добре
© Copyright: Маргарита Вельбах, 2013
Свидетельство о публикации №213070701687
Свидетельство о публикации №213070701687
Рецензии