Аква твого голосу заповнює пустелю моєї вічності.
Я на межі простору й сузір'я Альдебарану,шукаю виходи з антагонічності.
Жодна рима не замінить розуміння камерності екзистенції.
Я як русалка з повітрям у легенях,секретую твою квінтесенцією.
Маєш знати,чому ми належимо до різного кола захворених.
Небо-сіль і пісок на дні моря,небо-північ і ніч перед пологами.
Я б жадала повернення Бога,та чомусь так спокійно вмирається
У тих водах,що ти розливаєш і благословляєш, співаючи.
***
© Copyright: Маргарита Вельбах, 2013
Свидетельство о публикации №213071401573
Свидетельство о публикации №213071401573
Рецензии