Чортив ящик

 
Чортів ящик
У райцентрі йшла  партконференція. Це коли ще комуністична партія керувала.
Приїхав сам перший секретар обкому партії. Це по нинішніх мірках навіть вище, як голова обласної державної адміністрації. Обласний комуністичний божок. Зросту він був нижче середнього. І коли десь виступав – йому обов»язково  підставляли ящичок у трибуну.
Але тоді якось про це забулося. І ось заворг райкому партії Іван Дмитрук вийшов у коридор подивитися, чи все тут у порядку. Він був задоволений: усе йшло як по маслу. Заздалегідь підготовлені виступаючі. Проекти документів. Потім концерт. Вечеря... Його, заворгвідділом робота, не пропала марно. І раптом із залу вибігає, мов ошпарений, перший секретар райкому партії Левчак. На ньому аж лиця нема. Вірніше, є, але ніби й нема: усе аж побуряковіле й одутлувате, 
– Де ящик? Ящик де-е? – він не говорив, а хрипів, як перед смертю.
– Який ящик? – і собі перелякався заворг.
– Там зараз виступає вівчар Сегляник, а за ним – «старий» (так між собою називали першого обкому). Три хвилини…
Заворг усе зрозумів. Від природи був метикуватим. Господи, це ж усе може піти шкереберть. Стільки роботи проведено – і через таку дурницю, чортів ящик… Старий нас просто з»їсть. Одним ковтком  р-раз – і нема. Й ніколи не було на цій праведній землі… О-о, сило небесна. Три хвилини!
 У ньому враз прокинувся непереможний спортсмен-бігун з перешкодами. Кулею вилетів надвір, одним великим стрибком перескочив  вулицю і якщо б нею, не дай Боже, мчала автівка – він би її зніс, така в ньому була сила. Забіг, мов дикий, у продовольчий магазин, миттю в підсобку, вихопив пластмасовий ящик з-під пива – і геть. Щастя, що передивовані продавці його знали. Ніхто з них навіть слова вимовити не встиг.
За лаштунками сцени не людина проривалася, а звір. Заворг непомітно для залу (трибуна стояла збоку сцени) поклав рятівний чортів ящик у той момент, коли слово для виступу надавали першому секретарю обкому…   
    
2012 рік