То досить дивно, що ти бачив мене неоголену.
Торкався моєї шкіри рукою, а не загостреним лезом.
Твої язики лоскотали мої вени й коронарні артерії,
І подумки ти викликав Гіменея, а не Жінку у чорному.
То досить дивно,бо ти всім здавався диваком і занудою.
Писав дивні вірші, ввесь час посміхався і інколи пив мокачіно.
Я вірю, як зрештою-врешті, всі люди вірять, бо це надінстинктно.
Давай поговоримо, хоч би про небо. Я завтра мігрую до Лімбу.
Мiгрую до Лiмбу
© Copyright: Маргарита Вельбах, 2013
Свидетельство о публикации №213071800168
Свидетельство о публикации №213071800168
Рецензии