Час висипати себе і з'їсти
тією ж ложкою, якою вчора перемішував багнюку.
Нехай засяє світло на початку тунелю,
нехай будуть виписані останні таблетки.
Вчора я намагалась вкоротити собі віку.
Будемо відверті, це прелюдія до нірвани.
І коли я вимагаю повернення чоловіка,
чоловік повертається з коханкою із Казахстану.
Це дивна іронія, перверзія, бурлескне танго,
покликання до сотень міст стирати ноги о бруківку.
Кого шукати? Пити каву з кардамоном, писати прозу.
Коли я боса? Ти будеш знати, що це мої сліди
на стінах твого будинку?
Час висипати себе
© Copyright: Маргарита Вельбах, 2013
Свидетельство о публикации №213071901282
Свидетельство о публикации №213071901282
Рецензии