Для чого треба вогнегасник?

Ой, вегнегасник-- це така штукенція, яка конче потрібна всім людям в випадку пожежі, а особливо дуже запальним людям, бо їх допитлива  свідомість запалюється від найменшої іскри, ото як у мене. А якщо свідомість запалюється миттєво, то і вогнегасник повинен десь бути під рукою... Ото ж бо і воно, що вогнегасник не така вже й мала штука, і в сумочку- рідікюль я його достеменно не впихну, тому виникаяє як завжди поточне питання, що робити? Іноді я думаю...і щось таки вигадую. Цього разу було так само! Я зрозуміла, якщо вогнегасник не влазить по висоті і по довжині в сумку, то його ж, запросто можна уявити, коли буде в ньому потреба... А потреба з моєю вдачею виникає завжди! Мене зрозуміють, я сподіваюсь, особливо мої друзі-- бо  хто-хто, а вони мою вдачу знають.

 Отак розмірковуючи  стою на світлофорі, йду на зелений і тут бац -- один чудовий водій, вже хоче  своїм колесом задавити  мені ногу... О! Тут вже потрібен вогнегасник, бо  почало  іскрити- душа пламеніє, а там  не далеко і до пожежі...Звичайно, що змовчати не було сил та я  й не намагалась-- тому ввічливо, сподіваюсь, сказала йому, який він чудовий водій і тільки...А, якби був у мене вогнегасник? Як дала б йому тим вогнегасником, по макітрі... Я думаю, це було б більш дієво! Отак собі заспокоїлась та пішла далі.

А то ще якось було... Зайшла в кафе випити кави, замовила, ждеш-ждеш вже і кави не хочеться, але нарешті її приносить- чарівна дівчина, вибачте и все таке. Все було б добре, але каву пити не можливо- вона зовсім холодна... Виходить я пів години чекала холодну каву? Ой, де той вогнегасник, хай йому грець! І... так би  й  дала тим вогнегасником, десь нижче спини,. Дивишся з такими випадками не далеко і до пігулок! Але "нервові" пігулки пити не хочеться, тому уявляю, що пожар в душі вщухає, бо маю вогнегасник! Нехай навідь уявний.

А, якщо дивитись оті вечірні  новини, так... тут уже  нагально- невідкладно потрібен, ви зрозуміли, той самий вогнегасник і навіть не уявний! Бо такі показують новини, аж страшно. Всюди щось   вибухає, стріляє, розривається і горить. І вже хочеться гасити не тільки те, що взривається, а і телевізор... А  ще депутатів наших показують в Раді, знаєте, я навіть не уявляю і як то вони живуть без вогнегасника? Весь час вони в тій Раді, щось кричать, доказують, махають руками і капризують. Законів ніяких не приймають, бо напевно нема часу, побігали з одного кінця в другий, нарепетувались собі -  тай втомились... Але, що з них візьмеш, вони ж недоторканні. Правда я думаю, що це не страшно, бо візмуть люди і кожному вогнегасником-- та по макітрі персонально, не розбираючи регалій та чинів...
 А так, взагалі-- тяжко жити без вогнегасника, нехай йому грець!
Innes