Доц! льно про мр! ю

Обожнюю просто лежати на траві, підібгавши якусь кофтину під голову, і дивитися з неймовірним захопленням в небо. В голову приходять божевільні ідеї, які я ніколи не здійсню в життєвій реальності, але мріяти про них завше буду.
І ось так, наодинці зі своїм сумлінням, чи то зі своєю неприборканою совістю, думаю про все на світі… Про бджолиний віск у вуликах (не знаю на що він мені здався), про хокеїстів російської збірної, про небачені раніше сторони у єгипетських пірамідах, про безбатченків у дитбудинках. На очі вмить накочується ясне небо, - і я плачу. Плачу, бо не можу стримати ті переживання, які закралися в моєму серці. Раніше я не надавала ваги тому пекучому болю, що раз-у-раз стискав мою душу. Зараз розумію: все це не просто так, аби було.
Небо огортає все моє тіло, - і я вже ні про що не думаю. Для мене важливо тільки те, що десь там, на іншому кінці світу, в далекій безпечності, живе хтось дуже схожий на ідеал мого хлопця…
Червень 2008р.