Нинка. Кака любов? История 2...

Ой, так хотілось, щось  вигадати і нічого особливого в голову не приходить, що за  мара? Завжди все чудово в цьому плані, а тут на тобі!  Це  що,  втрачаю кваліфікацію по вигадуванням? Ні, достеменно такого бути не може і все тут! Що-що, а вигадумати то в мене добре виходить, їсти не давай... Але бувать такі ситуації, коли навіть і вигадувати нічого не потрібно, все саме приходить, іноді до мене додому в  "ліце" моєї сусідки Нінки. На цей раз, Нінка  перевершила самоє себя! Вразила так вразила!

Вихідний день, чую звоник , відкриваю -- Нінка, родімая стоїть в халатіке на босу ногу. І така забігає до квартири та щось бубнить собі під ніс. Я їй, а- ну тепер, ще раз і виразно. Нінка потупившись питає, скажи будь ласка, как делаются котлетки? Тут потрібно сказати, що готувати Нінка  не те, що не вміє, воно просто не виходить  в неї і все тут!  У мене в очах- страшноє нєпоніманіє... бо Нінка     "такоє нє кушает"- котлєтки , як вона каже, бо  наша Нінка вегератіанка,  до того ж,   їсть вона завжди тільки салати та оті мюслі з сухофруктами, а щоб котлетки... Нінка побачивши, як мої очі збільшились десь на півметра, давай лепетати- ну, ти понімаєш, мужчіни... оні же-- мясо любят... ОГО! Я навіть від подиву  покачнулась, та Нінка завбачливо мені підклала стільця. Я, трохи оговтавшись, питаю, а коли ж має прийти до неї мужчина? На що Нінка мені відповідає, ще більш потупившись і пломеніє як роза красная---а...  Он  еще не уходил!

Тут уже у мене мову відібрало, бо  Нінкиних мужчін, можна порахувати на пальцях, і то  з дитсадка мабуть. Ну, така вона людина- досить замкнена і "живет в своем мире", як вона каже, що складається із одних тільки нот, бо Нінка піаністка. А тут - мужчіна, та страшно подумать-- котлетки в 9 ранку!.. І потім, як же вони  зустрічались, що ніхто не мур-мур, даже баба Стєша не знає, а та - точно розказала б у дворі, всєм кому нє  лєнь! От, як до Вєрки з 9 поверху приходить хахаль, то всі чують! Він стукає Вєркі так, аж всі 8 поверхів трясе --" Верка открой, Верунчик-- кисса открой, открой моя девочка!" та чомусь не відкриває, хоч вона точно-- в дома. Далі все по сценарію -- " Верунчик, открой папка пришел", тиша...
" Верка, сука, ты там, что не одна? Верка открой, мля, дверь нах, вышыбу!" І вишибає!!! Ото зрозуміло зразу і  всім -- мужчіна... А тут, все тихенько і на тобі, котлетки о 9 ранку.

Нінкі, як готувати котлетки розказувати немає смислу, то ми їх готували у мене і Нінка на крилах Чувства, як вона сказала, полетіла " кормить своего птенчика". І потім ми деякий час з нею не бачились. Та якось я зустріла Нінку, яка виходила з машини того самого мужчини, як я зрозуміла, я її навіть не впізнала - сміється, якскрава, щось щебече, ну прямо не Нінка, а радость сердца! Я така думаю, зараз познайоме мене з кавалєром своїм, ага... нє тут то било! Вона і не глянула в мою сторону! Я аж  образилась ненароком. Потім уже запитала її, чому вона не привіталась зі мною. На що вона сказала -- " а я, тебя не видела!"  Тут до мене дійшло, що вона таки мене і не бачила, бо вона тоді нікого не бачила, окрім свого  мужчіни. Чесно, я за Нінку рада, бо вона дуже змінилась і розквітла.

Та пройшов час, правда не так і багато, зустріла я Нінку на вулиці. Вона така була зажурена і навіть зла, чого з нею дуже рідко буває. Я їй, Ніночко, а що таке, що сталось, чому ти одна вже додому приїзжаєш, де ж мужчина твій. На що Нінка тільки й сказала -- " улетел"... Я собі чогось подумала, а може то і не мужчина в неї був, може то-- Ангел... Але ж, Ангели не їдять котлети о 9 ранку? Чи їдять...
Нінкина версія більш земна - "несовместимость"! Хай їй грець, тій несовмєстімості... наївся котлет і... улєтєл!

Innes
написано україно- російським суржиком.