Так судилося ч. 29 украинский язык

                29

          …От і закінчився навчальний рік, впродовж якого  емоції дівчини були настільки позитивними, а життя насичене навчанням та очікуванням спілкувань з Ашотом, що якби у цей час її спитали про щастя, вона б відповіла, що те, що зараз вона має, це, мабуть, і є – щастя!
        Нарешті, позаду всі заліки та екзамени! Сьогодні, коли Наталка складала останній іспит, вона подумала про те, що час все-таки не стоїть на місці, і хоч як він довго тягнувся, та прийшла пора їхати додому, а там і зустріч з Ашотом не за горами! А зараз вона тільки перегляне оголошення на дошці і можна збирати речі.
- Ну що, Наташо, все здала? – почула дівчина слова, що, напевне, були адресовані їй. Наталка повернулася та побачила незнайомця. Вона розгублено подивилась навкруги та впевнилась, що звертаються саме до неї.
- Вибачте, - перепросила вона, - Ви до мене?
- Так, Наталочко, до тебе. Тільки не "викай" мені, добре? – відповів хлопець.
- Я Вас не знаю, - сказала дівчина, - а до незнайомців я звертаюсь на "Ви".
- Так давай познайомимось! – запропонував він, - мене звуть Сергій! – і простягнув руку для вітання.
Наталка  автоматично відповіла йому рукостисканням та сказала:
- Як звуть мене, ти знаєш, до речі – звідки?
- Так я ж навчаюсь з тобою на одному курсі й одному факультеті. Розумієш, я брав академічну відпустку, а тепер повернувся. Просто, ти не встигла ще мене помітити. Але я тебе одразу запримітив. Щоправда, не одразу наважився підійти… Ти дуже вродлива! Вибач, що я ось так одразу все тобі кажу, та просто в мене характер такий – не люблю ходити навкруги, щось прораховувати, вичікувати … Я люблю казати все одразу і в обличчя!
Наталка  розсміялась.
- Ось такий ти?
- Так, а що? Хіба це погано? Невже краще, коли щось приховують або брешуть? Або плетуть інтриги? Ні, я вважаю, що брехня рано чи пізно вийде назовні, інтриги розкриються, а щось приховуючи та вичікуючи, можна випустити момент і спізнитись! А я цього не хочу! Бачиш, зі мною легко, я - немов розкрита книга, мене неважко прочитати і зрозуміти. У спілкуванні зі мною не треба напружуватись, гадаючи: чи кажу я правду, тому що я завжди говорю тільки те, що думаю!
- Я бачу, ти себе любиш! – засміялась Наталка .
- А себе необхідно любити! Якщо ти сам себе не любиш, то ніхто цього не зробить! Тому що люди до тебе ставляться так, як ти сам відносишся до себе! Взагалі – це ціла філософія, так одразу й не розкажеш!
- Он як? Цікаво! А якої ти ще про себе думки?
- Та якої? Я ж казав, я – мов відкрита книга! Цікаво? – то бери й читай!
- Та ні, дякую. – усміхнувшись, відповіла дівчина. Вона вже не була такою сором’язливою, як колись, тому вільно могла спілкуватися з ким завгодно, але цього знайомства їй не хотілося. Адже вона розуміла, до чого веде мову Сергій, адже сам сказав, що вона сподобалась йому, але нічого, крім товариських стосунків, вона не могла йому запропонувати. Та як йому сказати про це? Так, як він і пропонує – відверто і в обличчя? Їй якось ніяково… а раптом вона його неправильно зрозуміла? А втім, далі буде видно по поведінці Сергія.
- Ти смутилась? – спитав він, заглядаючи в її обличчя.
- А чому ти заговорив зі мною? – задала питання дівчина.
- Тому що ти мені сподобалась!
- А якщо в мене є хлопець?
- Ну, тоді будемо просто друзями. Хоча, зізнаюсь, мені хотілось би більшого. Та, розумієш, я не знаю, як це пояснити, але я дуже відчуваю людей. І я зрозумів, що ти – дівчина-мрія! Тому що ти добра, щира та відверта. Я дуже ціную таких! Повір, краще спілкуватися з позитивними людьми! Тому мені хотілося б спілкуватися з тобою у будь-якій якості. Хоча, можливо, одного дня мені стане нестерпним бачити твоє щастя з іншим. Та зараз я про це не думаю. А з іншого боку, якщо колись станеться так, що ти розірвеш відносини зі своїм хлопцем (вибач, але ж у житті різне трапляється!), тоді моє терпіння виправдається! Розумієш, якщо я в цей час буду поряд, то в мене буде набагато більше шансів, ніж коли б я нічогісінько не знав про твою отриману свободу! О, яка філософія? – Сергій, посміхаючись, просто та відверто дивився на дівчину, так що Наталка  повірила йому.
- Що ж, я тебе попередила: між нами нічого бути не може! Тільки товариші!
- Я згоден (в усякому випадку, поки що згоден)! Давай домовимось, якщо з твого чи з мого боку щось зміниться – відверто про все сказати. Гаразд? – і простягнув дівчині руку.
- Домовились! В усякому випадку – поки що! – передражнивши хлопця, потисла йому руку Наталя.