Не рахуйте зiрки

От чому ми не можемо нормально сприйняти турботу і переживання за нас? Чому нам постійно здається, що це ненормально, коли за тебе сильно хвилюються і готові на все заради дорогої людини? Може в нашому світі тепер з'явилося стільки жорстокості і зради, що нам і в голову не може прийти, що хтось хоче безкорисливо зробити дорогу людину щасливою? Біда в тому, що ми дійсно втрачаємо місяць, рахуючи зірки. І ми ніколи не навчимось помічати і цінувати те, що маємо. Ми можемо говорити, що все цінуємо і всім дорожимо, але по-справжньому ми відчуємо всю цінність нашого життя, його моментів і близьких людей тільки тоді, коли жити залишиться зовсім трохи. Але тоді нам нічого не залишиться, крім того, щоб шкодувати за всім упущеним, за тим, що ти міг зробити, сказати, змінити, але злякався, чи то пак просто не звернув уваги на найголовніше. Озирніться навкруги, зверніть увагу на людей, які віддають вам всю свою душу. Ніколи не відштовхуйте тих, хто лине до вас всім своїм серцем, бо може одного моменту ви втратите найдорожче, що вам було дано в житті.