Колись давно вони зустрілись
Із надписом «Безсилля» у очах.
В обмані слів давно уже не грілись,
Тримаючи майбутнє на плечах.
Ловили погляди, слова і жести,
Хапали сонце, пхали у серця.
Благали люд допомогти донести
Добро. Й роздати до кінця.
Німу любов не змусили кричати,
Бо крик той чутно лишу голові
Того, хто здатен не брехати,
Хоча б своїй замученій душі.
Фатальну зустріч добре пам’ятають
Та все одно не прагнуть вороття,
Бо відповідь давно вони вже знають:
Фатальна мить? Фатальне все життя…
Фатальна зустрiч
© Copyright: Миэль Адо, 2013
Свидетельство о публикации №213072901856
Свидетельство о публикации №213072901856
Рецензии