Повір, люди завжди йдуть.
А зараз твоя черга.
Я знаю, що не хочеться, знаю, що болить і сумно, але на даний момент так треба.
Ми обіцяємо писати кожного дня, і лише декілька з нас дотримуються обіцянок.
Ми обіцяємо чекати повернення, але лише декілька дочекаються до кінця.
І це показує скільки люди означають для нас.
А я чекатиму.
Вір цьому, чи ні.
І коли ми когось любимо, то відстань не впливає на наші серця.
Кілометри.
Між.
Нами.
Сотні…
Тисячі кілометрів…
Це не чесно, але завжди хтось йде.
І ми повинні казати «бувай».
А я ненавиджу цю фразу.
Я хочу казати «привіт».
І знову «привіт».
Тобі…
Завжди…
Але я повинна…
Повинна сказати «бувай» там, де безмежно хочу прошепотіти «привіт».
люди завжди йдуть
© Copyright: Ирина Манжос, 2013
Свидетельство о публикации №213073101227
Свидетельство о публикации №213073101227
Рецензии