Хвилини золотi

У тиху ніч стою під яблунями,
У рідному селі на самоті.
І згадую все, що було між нами -
Життя мого хвилини золоті.
Вклонялись лопухи попід плотами,
На небі місяць лагідно світив,
Літали сови понад головами,
В куті собака жадібно скулив...
І все перед очима, наче вчора:
Спокійна річка, кладка на той бік,
В кінці городів - для телят обора,
І споришем покритий в тебе тік.
Крачки ловили рибу біля мосту,
Жаби співали пісню на ставу,
Скінчився третій день якогось посту,
А комарі сідали на брову.
Поснули в полі біля гречки бджоли,
В колгоспі подоїли вже корів.
Кричали свині, наче їх кололи -
Були голодні, розбирали хлів.
Сусід, бурмочучи, мішав їм їсти -
Замовкли, чавка рилом в баняку.
Сусідка готувалася до міста -
В каструлі мила овочі в садку.
Ми нищечком з тобою щебетались
На лавці в баби Гані під бузком.
Були щасливі й тихо усміхались,
Зірок все більш з'являлось над селом.
А баба Ганя по подвір'ї лає,
Бо дід Іван знов потягнув сто грам,
А в центрі пісня з радіо лунає,
Так хороше удвох з тобою нам...
Оце було життя - не передати.
З приємним щемом згадую усе:
Як кликала тебе до хати мати,
Як батько жартував, що бук несе.
...Пройшли роки... Моє кохання, де ти?
Найперше, найщиріше, Боже мій...
В житті бували і падіння й злети,
Та завжди згадував я образ твій.
Як душу смуток обійме сльозою,
Як в серце жаль прийде на самоті -
Я згадую, як добре нам з тобою
Було у ті хвилини золоті.

21.09.2001