Мені дуже важко лежати в лікарні
В той час, як надворі весняна пора.
Співають пташки за вікном дуже гарні,
Й на серці у мене велика журба.
Як є в мене час, то люблю я писати
Вірші про життя і любов на Землі.
Хоч жити – прекрасно, та звідки нам знати,
Чи довго ще бути на цім кораблі.
Важкі пагінці вже окутали тіло,
І хто мені скаже, коли вже кінець?
За зцілення долі боротимусь сміло,
Та згасне, мабуть, існування вінець.
За що ж мені, Боже, тяжкі такі муки?
Невже я їх встиг за цей час заслужить?
В сучасному світі – одні святі руки,
Які нас тримають, та можуть впустить.
Кінчається вірш і життя дотліває...
В природі багато нещасних істот.
І матінка грішника благословляє,
І це вже останній-таки, епізод...
20.11.1990
Сповiдь мученика
© Copyright: Виктор Дым, 2013
Свидетельство о публикации №213080101172
Свидетельство о публикации №213080101172
Рецензии