Пал тра

Ніби змучений сірістю
малюю картини я
картини контрасності
мого життя
небачу я кольору
палітра змарніла вся
картини порожні
від сірості дня
пензлик в руці
тримаю хоробро я
проводжу пряму
але сіра пряма
знову і знову
змінюю фарбу я
та на картині зміни нема
змучений долею
розбитий змарнілістю
кидаю я пензлик
кудись у куток
полотно розриваю я
кидаю у хвірточку
вітер одразу ж
розносить його
ходжу по квартирі я
бюся об стінки
збентежений думкою
про колір життя
змушений думати
знову і знову я
чи справді так сіра 
картина моя
душа не витримує
вчаяється пульс
з андресолі виблискує
чорний метал
дістаю револьвер
підводить надія
і спускається гак
фініш настав

паркет у крові
помер митець
сірість палітри
згубила людину
і вже ні хто
не взнає про те
що були прозріння
в останні хвилини
думка остання
коли куля ускроні
раптом сяйнула
в змучене тіло
думка про те
що все можназмінити
та пізно вжестало
померла людина.