Похмурий день сьогодні за вікном,
Я згадую тебе, моя кохана.
Дивлюсь на фотокарточку з вінком –
Всміхається до мене Маріана.
Удвох колись ходили – ти і я,
І як життя чудово пролітало...
Признався був, що ти навік моя,
Та не мені те щастя випадало.
Він перейшов дорогу нам обом,
Ти закохалася і я став лишнім.
Стосунки наші скінчились разом
З травневим цвітом молодої вишні.
Я не картаю ні себе, ні вас,
Бажаю щастя вам і довголіття.
Тебе, кохана, згадував не раз,
Твою красу я бачу крізь століття...
...Не в змозі я забути так тебе –
Я буду згадувать і вдень, і серед ночі
Твоє обличчя, плаття голубе
Й ласкаві, милі і правдиві очі.
Тебе у віршах возвеличу я,
Не забуваючи ті дні, дівча кохане.
Ти, незабутня зіронька моя,
Навік у мене в серці, Маріана...
24.03.1992
Марiана
© Copyright: Виктор Дым, 2013
Свидетельство о публикации №213080201144
Свидетельство о публикации №213080201144
Рецензии